Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Основні питання філософії права. Її структура



Основне питання філософії права. Філософію права як самостійну дослідницьку дисципліну конституює (тобто встановлює, визначає) її основне питання, від вирішення якого залежить вирішення всіх інших її питань. Існує декілька підходів до визначення основного питання філософії права: «відношення юридичного до матеріального» (Г. Кленнер), «добір справжніх цінностей та створення їх системної ієрархії» (Г. Шварц-Ліберман фон Валендорф), «яким має бути справедливе право» (А. Бріжмен), «обґрунтування природного і позитивного права» (І. Ільїн) та ін. Одне з найпростіших і водночас найглибших його визначень дає видатний німецький філософ права А. Кауфман: «Основне питання правової науки, й особливо філософії права, — це питання «що є право?» Це значить: яку сутнісну форму, яку онтологічну структуру, яку буттєву конституцію має те суще, яке ми називаємо правом?» [10]. Це перегукується з узагальнюючим визначенням основного питання філософії права Р. Алексі: «Якою є природа права?» [7, 23]

Таким чином, питання про природу права є основним питанням філософії права, воно червоною ниткою пронизує й усе правознавство і правову практику. Від відповіді на це запитання залежить вирішення інших правових проблем, включаючи й проблеми законотворчості та прийняття судових рішень.

У зв’язку із складністю філософської рефлексії основне питання філософії права вирішується через її головні питання: онтологічне (як існує право?), аксіологічне або етичне (що є цінним і що слід робити для його досягнення?), епістемологічне (як ми можемо знати про буття і цінності права?) У сукупності відповіді на ці запитання, включаючи їх інтегруюче питання — антропологічне (що таке правова людина?), — дають певне уявлення (хоча й не вичерпне) про природу права.

Через складність самої структури права вирішення основного питання філософії права та її головних питань має конкретизуватися через аналіз головних (парадигмальних) проблем, навколо яких точаться суперечки про природу права. Зазвичай вирізняють три таких проблеми, з певними відмінностями у їх формулюванні. Для Х. Харта це три ключові питання: «Чим відрізняється право від наказів, які підкріплені погрозами, і що їх поєднує? Яка відмінність і що спільного між юридичними і моральними обов’язками? Що таке правила і якою мірою право є справою правил?» [11]. Р. Алексі вирізняє три універсальні проблеми: 1) проблему природи норми і нормативної системи; 2) проблему фактичної дійсності (валідності) права на підставі офіційно-владного встановлення і соціальної ефективності; 3) проблему правильності права, де головним питанням є співвідношення моралі та права, для вирішення якого звертаються до ідеального або критичного виміру права [7, 21].

Вважаємо, що можливим є й інший порядок цих проблем, який здійснюється через вирішення головних завдань:

1) нормативне завдання, у межах якого право співвідноситься з мораллю; його вирішення передбачає відповідь на питання про підставу справедливості та її критерії; у більш традиційному вигляді воно постає як питання про обґрунтування «природного права», або ідеального виміру права;

2) легітимаційне завдання, у межах якого визначається співвідношення права і влади; воно передбачає відповідь на питання про нормативну (зобов’язуючу) силу права, або про те, чому людина повинна підкорятися праву (завдяки примусу, належній процедурі чи справедливості);

3) аналітичне завдання, у межах якого з’ясовується характер правових норм; або питання про природу і функції позитивного права.

Рішення цих основних завдань (або парадигмальних проблем) філософії права дозволяє обґрунтовувати необхідність права для людини і визначати межі, за які воно не може виходити.

Структура філософії права. Відповідно до головних питань філософії права, або до структури загальної філософії, у філософії права мають вирізнятися такі основні розділи (частини):

1) онтологія права, де досліджуються проблеми природи права і його онтологічних засад, буття права і форм його існування, структури права, зв’язку права із соціальним буттям і його місця в суспільстві;

2) антропологія права, в якій розглядаються антропологічні основи права, поняття «правова людина», права людини як вираження осо- бистісної цінності права, а також проблеми статусу інституту прав людини в сучасному суспільстві, права людини в конкретному соціумі, співвідношення особистості й права;

3) аксіологія права, де досліджується цінність як визначальна характеристика людського буття, спосіб буття цінностей, аналізуються основні правові цінності (справедливість, свобода, рівність, права людини тощо), їх «ієрархія» і способи реалізації в умовах сучасної правової реальності. До правової аксіології також відносять питання співвідношення права з іншими формами ціннісної свідомості: мораллю, політикою, релігією, а також питання про правовий ідеал і правовий світогляд;

4) гносеологія (епістемологія) права — розділ, у якому досліджуються епістемологічні підстави права: особливості процесу пізнання у сфері права, основні етапи, рівні та методи такого пізнання, проблема істини в праві та його критерію, методи пошуку права;

5) історія філософії права, в якій досліджуються проблеми виникнення і розвитку правових ідей, аналіз філософсько-правових концепцій та їх значення для сьогодення;

6) прикладний розділ, у якому розглядаються філософські проблеми окремих галузей позитивного права: конституційного права (правова державність та верховенство права, поділ влади, засади конституційної юрисдикції), цивільного права (власність, договір, зрівняння збитків та вигод), процесуального права (правова істина, прогалини у праві, аргументація), кримінального права (відповідальність та обґрунтування покарання) та інших галузей, певні проблеми практичного характеру: філософія законодавства, філософія правосуддя та ін.