Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Засвоєння теоретичних знань – це навчально-пізнавальна діяльність, спрямована на свідоме та міцне оволодіння знаннями, способами виконання навчальних дій.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Процес засвоєння знань починається зі

1. Сприймання є початковою ланкою процесу учіння.

1. Сприйманнястудентами (відображення у свідомості) матеріалу, що вивчається - зовнішніх властивостей, особливостей (якостей) й ознак предметів, явищ і процесів, на основі безпосередньо впливу на органи відчуттів (слуху, зору, дотику та нюху). Так, за допомогою

· зорового сприймання можна розглянути навколишню природу, ті чи інші виробничі процеси,

· слухового – почути розповідь,

· дотику – відчути основні частини предметів, їх властивості тощо.

 

2. Людина може сприймати явища й процеси навколишнього світу безпосередньо за допомогою органів чуття чи опосередковано - інформацію про них у вигляді вербального чи друкованого тексту або комп'ютерного відтворення.

3. Щоб цей процес був ефективним, треба, виходячи з логіки навчального процесу, забезпечити розуміння студентами необхідної кількості тих чи інших знань.

4. Тому вже на цьому етапі значну роль відіграє практика, виступаючи своєрідною спонукою в організації процесу пізнання.

5. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності.

6. Результатом сприймання є формування уявлень як нижчої форми знань: у свідомості людини зберігаються лише зовнішні образи (ознаки, властивості) сприйнятих предметів і явищ, проте не розкривається їхня сутність.

 

Проте як у науковому пізнанні, так і у навчанні необхідно розкрити суть предметів, явищ, процесів. Це можливо лише за допомогою мислення та осмислення.

2. Наступний етап — розуміння (первинне і наступне осмислення).

Осмисленнявищий ступінь розумінняу загальному плані - це така мисленнєва діяльність, в процесі якої людина розкриває сутність предметів, явищ, процесів, що пізнаються (вивчаються), формує наукові поняття.

Це:

· проникнення в сутність явищ i процесів, установления зв'язків між части­нами цілого, між фактами i процесами, з'ясування причин, що викликають те чи інше явище. На цьому етапі формується свідомість особистості, розвиваються її інтелектуальні можливості та iнтереси.

· розуміння — важлива сходинка до ycпiшного запам'ятовування.

Тому не варто квапитись iз запам'ятовуванням, iгноруюруючи процес осмислення й усвідомлення:

· це створює значний психологічний бар'єр перед запам'ятовуванням,

· веде до догматизму в навчальній діяльності.

Студентів необхідно спонукати запам'ятовувати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, те, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом i необхідне для формування наукового світогляду та конкретної практичної діяльності. Такий підід зумовлений насамперед тим, що процес оволодіння знаннями, уміннями та на­вичками відбувається у формі спіралі, в якій попередньо набуті знания, уміння i навички є основою, своєрідним щаблем для поступального руху в пізнавальній діяльності стосовно теми, розділу, навчальної дисципліни в цілому.

Процес осмислення складається з таких мисленнєвих операцій (дій):

а) аналіз сприйнятих, зафіксованих в уявленнях зовнішніх властивостей і ознак предметів, явищ, процесів, що підлягають вивченню. Внаслідок аналізу сприймальної діяльності студенти насамперед помічають зовнішні ознаки, потім суттєві, що визначають призначення та функції виучуваного. Аналіз є обов´язковим компонентом мислительної діяльності людини;

б) логічне групування ознак і властивостей предметів, явищ і процесів, що вивчаються, виділення з-поміж них найсуттєвіщих, найбільш загальних;

в) мисленнєве осягнення суті (причин і наслідків) предметів, явищ, процесів, що підлягають вивченню, формування теоретичних понять, узагальнюючих висновків, правил тощо;

г) перевірка обгрунтованості й достовірності зроблених теоретичних висновків.

Осмислення знань з окремих дисциплін відбувається не завжди однаково. Так, на окремих (біологія, фізика, хімія) відбувається розкриття причинно-наслідкових зв´язків між предметами та явищами реального світу, інших – часові й просторові зв´язки певних подій, закономірностей, на основі яких здійснюється розвиток того чи іншого явища.

Викладач повинен не “передавати” знання, а лише організовувати їхню діяльність, допомогти осмислити матеріал, самостійно “розкривати” для себе нові теоретичні правила, закони тощо, пізнаючи при цьому суть виучуваних фактів і явищ. Це “відкриття” пов´язане з логічними операціями

· аналізом і синтезом,

· порівнянням (зіставленням і протиставленням),

· абстрагуванням та

· концентрацією.

Результатом осмислення є

· розуміння матеріалу, що вивчається,

· утворення відповідних понять (від слов´янського “паяти”, що означає“взяти”, “піймати” суттєве у предметах,явищах,процесах, що вивчаються).

Поняття– це форма наукового знання (думки), в якій розкривається суть пізнаних предметів, явищ, процесів, що виражається у вигляді законів, правил, висновків та інших теоретичних узагальнень.

Психологи виділяють два види осмислення

· первинне осмислення, якщо новий матеріал легкий, не містить складних понять, достатньо одного первинного сприймання й осмислення для того, щоб його добре зрозуміти.

· наступне осмислення, глибше осмислення необхідне в більшості випадків, коли матеріал, який необхідно вивчити, є досить складним, первинне ж його сприймання і осмислення дозволяє домогтися лише поверхового, неточного розуміння.

Для того, щоб домогтися глибшого осмислення, викладачеві необхідно, у різних формах, двічі пояснити новий матеріал, забезпечити первинне та наступне, грунтовніше осмислення.

 

Оволодіння новим матеріалом не зводиться лише до його розуміння і формування наукових понять. Буває так, що студент начебто все розуміє, якщо хтось інший відповідає на запитання нової теми, проте сам передати її зміст не може. Значить

виучуваний матеріал потрібно не лише розуміти,

а й зберігати в пам´яті, запам´ятати,

уміти вільно та логічно його відтворювати.

3. Запам´ятовуванняматеріалу є органічною частиною навчально-пізнавальної діяльності студентів - базується на глибокому і всебічному розумінні засвоєних знань.

1. Знати навчальний матеріал – означає:

· вміти осмислено і повно відтворювати його в скороченому вигляді;

· виділяти в матеріалі головні положення;

· пояснювати суть засвоєних правил, висновків і обгрунтованість теоретичних положень;

· відповідати на прямі й непрямі запитання за матеріалом, що вивчається;

· розчленовувати матеріал на смислові частини і складати план його в усній та письмовій формі;

· ілюструвати засвоєні теоретичні положення своїми прикладами і фактами, письмово відповідати на запитання з вивченого матеріалу;

· встановлювати зв´язки з раніше пройденим;

· застосовувати одержані знання на практиці;

· переносити засвоєні знання на пояснення інших фактів, явищ;

· виділяти світоглядні, наукові, професійні та морально-естетичні ідеї у матеріалі, що вивчається, виявляти до них своє ставлення.

Наведені положення показують, що

· запам´ятовування не може зводитися до механічного зазубрювання,

· а базується на розумінні навчального матеріалу і сприяє розумовому розвитку особистості.

2. часто здійснюється шляхом повтореннявідтворення вивченого матеріалу. При цьому воно може бути:

· пасивним, коли студент сприймає те, що й сприймав раніше, й

· активним, коли студент самостійно відтворює знання: переказує вголос чи про себе, дає усні відповіді на запитання підручника, складає план прочитанного, тези тощо.

 

3. З точки зору часу, який відводиться на запам´ятовування виділяють

· концентроване запам´ятовування, яке здійснюється одноразово - знання переходять оперативну, короткотермінову пам´ять і швидко забуваються.

· розосереджене запам´ятовування, коли засвоєння навчального матеріалу здійснюється декількома прийомами і розосереджується в часі - сприяє переведенню знань у довготермінову пам´ять. Саме тому використання студентами прийомів розосередженого запам´ятовування є результативнішим.

4. Застосування набутих теоретичних знань на практиці.

1. Важливою умовою забезпечення знань студентів є використання запам´ятовування

· не лише як відтворюючої діяльності, а

· як діяльності, в якій розкриваються й осмислюються нові деталі виучуваного матеріалу – деталі, які за первинного сприймання не помічалися. Значимим при цьому є:

• наведення власних прикладів і фактів,

• вироблення умінь передавати матеріал своїми словами,

• осмислення його світоглядної, професійної, моральної, естетичної, екологічної тощо спрямованості.

2. Суттєвою умовою успішного запам´ятовування є його довільність, що спричиняє мобілізацію вольових зусиль студента з метою міцного засвоєння навчального матеріалу.

Для того, щоб краще запам´ятати, зазначав І.П.Павлов, слід сконцентровувати увагу на предметі тривалий час, тільки тоді подразнення в мозкові закріплюються. А повторні спостереження діють двозначно: вони кожного разу знову привертають увагу студента і збільшують час, протягом якого діють подразнення. Для формування пізнавальних вмінь і навичок необхідно створювати у студентів своєрідний досвід.

3. Правильна організація процесу запам´ятовування

· дозволяє домагатися засвоєння теоретичного матеріалу,

· попереджає його механічне зазубрювання,

· сприяє глибшому осмисленню знань,

· розвиває мислення, пам´ять, професійні та морально-вольові якості.

Завершується етап учіння повторенням,узагальненням i систематизацією.

5. Повторення, узагальнення і систематизаціявивченого матеріалу

з метоюпоглиблення знань і удосконалення практичних умінь і навичок.

1. Вихідною основою цієї стадії є положення про те, що пізнання є не прямою, а кривою лінією, яка безмежно наближається до спіралі.

2. Це означає, що оволодіння знаннями не зводиться до одного пізнавального акту, суть знання не розкривається одразу всією своєю багатогранністю, а вимагає подальшої розумової і практичної діяльності з метою глибшого засвоєння.

3. Має значення тут й інше, відоме нам положення. Засвоєння (запам´ятовування) матеріалу, який вивчається, має концентрований характер, за якого знання переходять в оперативну, короткотривалу пам´ять і швидко забуваються.

4. Для того, щоб попередити це забування, необхідно перевести знання в пам´ять довготривалу, тобто

5. здійснити розосереджене запам´ятовування, що також вимагає організації повторення вивченого матеріалу, а саме:

• кожної теми,

• окремих розділів навчальної програми, а також

• повторення наприкінці навчального року (семестру).

 

Під узагальненнямрозуміють уявне виділення й об'єднання за допомогою мислення окремих властивостей, що належать до певного класу предметів, перехід від одиничного до загального.

1. На основі узагальнення засвоюються

• поняття,

• закони,

• ідеї,

• теорії тощо, тобто окремі знання, їх системи і структури.

Систематизаціяце мисленнєва діяльність, у процесі якої знання про об´єкти, що вивчаються, організуються в певну систему за обраним принципом.

1. Це можливо лише за умов достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності.

2. Тут важливо сформулювати закони, правила, виділити закономірності, побачити їx взаємозв'язок з більш загальними явищами в логічній структурі навчальної дисципліни.

3. Вищою формою систематизації є організація вивченого і засвоєного раніше матеріалу в таку систему, в якій би чітко вирізнялися її окремі компоненти і взаємозв´язки між ними.

Узагальнення і систематизація є складними взаємопов´язаними процесами:

• широке узагальнення спричиняє більшу кількість зв´язків і відносин і, відповідно, ширше коло знань, об´єднаних у систему.

 

З урахуванням ролі та місця в навчальному процесі визначають такі

види узагальнень і систематизацій:

первиннеузагальнення, яке реалізується під час сприймання та усвідомлення навчального матеріалу, в результаті якого утворюються загальні уявлення про предмети і явища;

локальнеузагальнення, яке здійснюється на етапі осмислення нового матеріалу, коли розкриваються причинно-наслідкові та інші зв´язки в предметах і явищах, тобто внутрішня суть об´єктів вивчення; його результатом є засвоєння окремих понять;

міжпонятійніузагальнення і систематизації, коли встановлюються загальні ознаки та властивості вивчених понять, здійснюється перехід від менш загальних до більш загальних понять,об´єднання засвоєних понять у систему; його результатом є система понять;

тематичніузагальнення і систематизації, що забезпечують засвоєння цілої системи понять, яка вивчалася протягом тривалого часу;

підсумковіузагальнення та систематизації слугують для встановлення зв´язків та відносин між системами знань, засвоєними в процесі оволодіння усім курсом;

міжкурсові(міжпредметні) узагальнення і систематизації здійснюються з ряду споріднених предметів.

 

Це система і суть навчально-пізнавальної діяльності на різних етапах оволодіння матеріалом, що підлягає вивченню.

Відсутність одного з етапів, тобто порушення цілісності системи, веде до низьких результатів навчально-пізнавальної діяльності.

 

Лише здійснення повного циклу навчально-пізнавальних дій забезпечує

• глибоке і міцне оволодіння програмним матеріалом,

• розумовий і загальний розвиток,

• формування наукового професійного світогляду,

• всебічну вихованість особистості фахівця.

Мотиви навчання

Успішність i ефективність навчальної діяльності залежать ще від одного соціально-психологічного чинника — мотиву навчан­ня.

Мотив (фр. motif, від лат. moveo — рухаю) — внутрішня спопукальна сила, що забезпечує інтерес особистості до пізнавальнoї діяльності, активізує розумові зусилля.

У ролі мотивів можуть виступати передусім різноманітні потреби — фізичні, психічні, соціальні, а також інтереси, захоплення, схильності, емоції, установки, ідеали.

Як підкреслює С.Л. Рубінштейн, "мо­тив як спонукач — це джерело дії. Але щоб стати таким, він має сформуватися. Виокремлюють кілька груп мотивів:

· соціальні,які мають широкий спектр прояву. Передусім це прагнення особистості через учіння утвердити свій соціальний статус у суспільстві та в конкретному соціальному колективі (сім'ї, навчальному закладі, виробничому підрозділі) зокрема;

· спонукальні, які пов'язані з упливом на свідомість тих, хто навчається, певних чинників — вимог батьків, порад, прикладів викладачів, членів первинного колективу;

· пізнавалъні, що виявляються у пробудженні пізнавальних iнтеpeciв i реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання i його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Звідси формування пізнавальних мотивів — основоположний чинник ycпішності пізнавальної діяльності, тому що через неї реалізується природна потреба людини;

· професійно-ціннісні, які відображають прагнення студентів отримати грунтовну професійну підготовку для ефективної діяльності в різних сферах життя. Вони особливо важливі у процесі навчання у вищих навчальних закладах;

· меркантильні, що зумовлені безпосередньою матеріальною вигодою особистості і діють лише вибірково стосовно індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини. Хоча в умовах дії ринкових відносин мотиви цієї групи посилюють свій вплив на окремі стани людей, породжують асоціальні прояви поведінки.

 

22. Творче мислення й методи його розвитку в студентів.

 

РОЗВИТОК ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.