Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Калію тіоціанат



Похідні карбону (ІІ) – це монооксид карбону, сульфід карбону(ІІ), ціанідна кислота: СО, CS, HCN.

В молекулі оксиду карбону(ІІ) СО, як і в ізоелектронній їй молекулі N2, є потрійний зв’язок. Оскільки будова молекул СО і N2 аналогічна, то подібні їх фізичні властивості: низькі температура плавлення , температура кипіння, погано розчинні у воді.

Утворюється СО при згорянні С в недостатній кількості кисню або в результаті взаємодії СО2 з розжареним вугіллям:

2С + О2 = 2СО,

СО2 + С Û2СО

В звичайних умовах СО – хімічно інертна сполука. При нагріванні проявляє відновні властивості, що широко застосовується в пірометалургії:

Fe3O4 + 4CO = 3Fe + 4CO2

При 700°С оксид карбону (ІІ) згоряє синім полум’ям, виділяючи велику кількість тепла:

CO + 1/2O2 = CO2.

При нагріванні взаємодіє з сіркою:

CO + S = COS.

При опроміненні або в присутності каталізатора СО взаємодіє з хлором, утворюючи оксохлорид COCl2:

CO + Cl2 = COCl2.

Фосге́н (діхлорангидрід вугільної кислоти COCl2) - безбарвна газоподібна речовина із запахом прілих фруктів або сіна. Також для позначення використовують такі синоніми: карбонілхлорид, хлорокис вуглецю.

Густина фосгену при температурі 20 °C - 1,4 кг/м3 (при температурі 8,2 °C конденсується в безбарвну рідину); має велику летючістю навіть при низьких температурах повітря; добре розчинний в органічних розчинниках (наприклад, в бензині, ксилолі, толуолі), погано — у воді, не розчинний — в жирах і маслах.

Оскільки фосген майже не гідролізуєтся парами води, концентрація речовини, створена в повітрі, помітно змінюється лише через тривалий час. Разом з тим фосген енергійно реагує з аміаком (реакція використовується для швидкого виявлення витоків речовини - тампон, змочений розчином аміаку, у присутності фосгену починає виділяти білий дим).

Фосген володіє задушливою дією (що зумовило застосування речовини як бойовий отруйливий засіб в ході Першої Світової війни 1914-1918 років). Отруйний тільки при вдиханні пари. Перші виразні ознаки отруєння з'являються після прихованого періоду від чотирьох до восьми годин (спостерігалися навіть періоди в 15 годин).

Небезпечна концентрація фосгену для людини - 0,005 міліграма на літр, смертельна - від 0,1 до 0,3 міліграма на літр (при дії протягом 15 хвилин). При концентрації 5 міліграм на літр смерть наступає протягом двох-трьох секунд.

Контакт фосгену з легеневою тканиною викликає порушення проникності альвеол і швидко прогресуючий набряк легенів, що веде до сильної задухи, болісного тиску в грудній клітині і збільшення ритму дихання від 18-20 (норма) до 30-50 і навіть 60-70 на хвилину. Отруєння легкої і середньої тяжкості протікають у вигляді токсичного бронхіту, у важчих випадках виникають також нервово-психічні розлади (афектні порушення, галюцинації, оглушення, у ряді випадків - рухове збудження). Наслідком повторних гострих отруєнь можуть бути астенія, плеврит, пневмонія, хронічний бронхіт, надалі - бронхоектази, абсцес, гангрена легенів.

Антидоту (протиотрути) не існує. Як захист служить протигаз.

Вперше фосген отримав 1812 року англійський фізик і хімік Гемфрі Деві.

Фосген утворюється при окисленні хлороформу киснем повітря під дією світла.

У промисловості отримують нагріванням СО з Cl2 в присутності вугілля.

В лабораторії може бути легко отриманий несильним нагріванням суміші CCl4 та SO3 (або олеумом) :

2SO3 + CCl4 = S2O5Cl2 + COCl2

Використання в органічному синтезі

Дуже активний в багатьох реакціях приєднання, завдяки цьому активно використовується в органічному синтезі (фосгенування). Застосовується для отримання ряду фарбників.

Молекула СО може вступати в якості ліганду в різних комплексах. При цьому за рахунок незв’язуючої електронної пари карбону вона проявляє s-донорні, а за рахунок вільних pрозр.-орбіталей - p-акцепторні властивості.

Аналогічно молекулі СО побудований ізоелектронний їй ціанід-іон CN-.

За хімічною природою ціаніди можуть бути основними і кислотними. Так, при гідролізі іонний ціанід NaCN утворює лужне середовище, а ковалентний JCN – дві кислоти:

NaCN + HOH = NaOH + HCN,

JCN + HOH = HJO + HCN.

Молекула гідроген ціаніду HCN має лінійну структуру:

H – C º N.

Однак існує також її таутомерна форма

H – N º C.

Перший ізомер є стійким, так як ефективні заряди на атомах мають менше значення, ніж в другому ізомері. Гідроген ціанід змішується з водою у будь-яких співвідношеннях. Його водний розчин – дуже слабка кислота, яка називається синильною або ціанідною (К=7,9×10-10).

Будучи похідними С(ІІ), ціаніди проявляють відновні властивості. Так, при нагріванні їх розчинів вони поступово окиснюються киснем повітря, утворюючи ціанати:

2C+2N- + O20 = 2C+4N-2O-,

а при кип’ятінні з сіркою – тіоціанати (роданіди):

C+2N- + S0 = C+4N-2S-

Ціаніди отримують відновленням карбонатів вугіллям при нагріванні:

Na2CO3 + C + 2NH3 = 2NaCN + 3H2O

CaCN2 + C + Na2CO3 = CaCO3 + 2NaCN

Кальцій ціанід

В техніці отримують HCN при нагріванні суміші CO і NH3:

CO + NH3 ® HCN + H2O.

Ціаніди дуже отруйні.

У промисловості отримують нагріванням СО з Cl2 в присутності вугілля.

В лабораторії може бути легко отриманий несильним нагріванням суміші CCl4 та SO3 (або олеумом) :

2SO3 + CCl4 = S2O5Cl2 + COCl2

Військові позначення

німецьке — Grunkreuz, D-Stoff.

англійське — PG-Mixture (у суміші з хлорпікрином).

американське — CG.

французьке — Collongite (у суміші з четиреххлорістим оловом).

Використання в органічному синтезі

Дуже активний в багатьох реакціях приєднання, завдяки цьому активно використовується в органічному синтезі (фосгенування). Застосовується для отримання ряду фарбників.

Молекула СО може вступати в якості ліганду в різних комплексах. При цьому за рахунок незв’язуючої електронної пари карбону вона проявляє s-донорні, а за рахунок вільних pрозр.-орбіталей - p-акцепторні властивості.

Аналогічно молекулі СО побудований ізоелектронний їй ціанід-іон CN-.

За хімічною природою ціаніди можуть бути основними і кислотними. Так, при гідролізі іонний ціанід NaCN утворює лужне середовище, а ковалентний JCN – дві кислоти:

NaCN + HOH = NaOH + HCN,

JCN + HOH = HJO + HCN.

Молекула гідроген ціаніду HCN має лінійну структуру:

H – C º N.

Однак існує також її таутомерна форма

H – N º C.

Перший ізомер є стійким, так як ефективні заряди на атомах мають менше значення, ніж в другому ізомері. Гідроген ціанід змішується з водою у будь-яких співвідношеннях. Його водний розчин – дуже слабка кислота, яка називається синильною або ціанідною (К=7,9×10-10).

При нагріванні ціанідів малоактивних металів (AgCN, Hg(CN)2 ) до 350-400°С утворюється диціан (CN)2:

Hg(CN)2 = Hg + (CN)2­

Диціан – дуже реакційноздатний:

(CN)2 + H2 = 2HCN,

(CN)2 + Cl2 = 2CNCl.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.