При написанні формул слід обов’язково користуватися редактором формул (об’єкт Microsoft Equation).

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки з абзацного відступу.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Відстань між формулою і текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам (пропуск однієї строки). Якщо формула наведена з поясненням значень символів, то відокремлення пропуском строки від тексту слід здійснювати після пояснення. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (×).Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті (розділі) для подальшого використання під час розрахунків. Якщо формула приведена і одразу використана для розрахунку то її нумерувати не слід. Інші формули нумерувати не рекомендується.

Номер формули зазначають на рівні формули в круглих дужках арабськими цифрами у крайньому правому положенні на рядку. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках й об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і спрямовано в сторону номера.

Посилання

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками до крапки в кінці речення.

Джерела у списку можна розміщувати у порядку появи посилань у тексті, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державних стандартів ГОСТ 7.1-84, ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.12-93.

Додатки

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках (після списку використаних джерел), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток. Посилання на додаток по тексту надається у вигляді виразу в круглих дужках «(див. дод. А)», або зворотом типу: «...як це видно з додатку А» або «... як це показано в додатку А».

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є,З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Якщо у курсовій роботі один додаток, то він позначається «Додаток А». Якщо додаток розміщується на двох і більше сторінках, то на усіх наступних сторінках у верхньому правому кутку аркуша вказується "Продовження дод. А". Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатку В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатку Д; формула (А.1) - перша формула додатку А.

Поиск по сайту: