Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ І ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ



 

Поточний контроль за успішністю студентів, що полягає в перевірці виконання курсової роботи відповідно до графіка, здійснюється викладачами, на виконання роботи приділяється 16 робочих тижнів. Виконана курсова робота пред'являється до захисту після перевірки керівником. Студент коротко доповідає основні питання, розроблені в ході виконання курсової роботи, і відповідає на питання і зауваження членів комісії, що створюється з викладачів ведучої кафедри для прийому курсової роботи. Виконання курсової роботи є обов’язковим видом робіт та оцінюється за 100 бальною шкалою, зокрема максимальна кількість балів за виконання курсової роботи 40 балів, за захист курсової роботи – 60 балів. Захист оформляється заліком з відповідною оцінкою.

Зразковий графік виконання курсової роботи приведений у табл. 1.1.

 

 

Таблиця 1.1

Графік виконання курсової роботи

Етапи виконання роботи Термін виконання, тиждень Бали  
Вступ, короткий опис об'єкта виробництва Розрахунок програми, характеристика варіантів технологічного процесу Обґрунтування типу виробництва, розрахунок такту і кількості робочих місць Розробка планування ділянки, вибір транспортних засобів Розрахунок чисельності персоналу Розрахунок фонду оплати праці Складання калькуляції собівартості деталі Розрахунок ціни виробу Розрахунок техніко-економічних показників ділянки механічного цеху Оформлення записки Захист курсової роботи         38, 39        
Всього  

 

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Для виконання курсової роботи повинні бути визначений технологічний процес механічної обробки деталей і дані про об'єкт виробництва. З метою забезпечення наступності і взаємозв'язки проектів за технологією машинобудування й організації виробництва можуть бути використані дані курсового проекту за технологією машинобудування.

Курсова робота може бути виконана по заводським вихідним даним, зібраним під час проходження виробничої практики ,чи даних, обраних на основі шифру залікової книжки студента по двох останніх цифрах (див. дод. Т) чи заданим варіантом викладачем згідно списку академічної групи.

Крім цього у вихідних даних на курсову роботу записується:

- найменування виготовленої деталі, марка матеріалу, спосіб одержання заготовки;

- вага заготовки й обробленої деталі;

- виробнича програма випуску виробів (тис. шт.);

- режим роботи ділянки (одне чи двозмінний). Цей параметр задає викладач;

- технологічний процес механічної обробки деталі;

- тривалість зміни;

- річний номінальний фонд часу.

Завдання підписує керівник курсової роботи і студент.

РОЗДІЛ 1

РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ Й

ОБҐРУНТУВАННЯ ТИПУ ВИРОБНИЦТВА

 

2.1. Розрахунок річної програми запуску деталей

 

Виробнича програмапідприємства-це обсяг випуску продукції по номенклатурі, асортименту, кількості, якості, термінам і вартості в планованому періоді.

Річну виробничу програму запуску деталей (Nзап) розраховують по формулі, шт.:

 

де Nвип - річна програма випуску даного виду деталей, шт. / рік;

β - відсоток технологічних утрат від браку, β = 0,5 -1,0% [3].

 

1.2. Визначення типу виробництва проектованої ділянки

 

При виконанні курсової роботи можна рахувати, що тип виробництва залежить від двох факторів: програми запуску даного виду деталей та трудомісткості виготовлення виробу.

Тип виробництва визначають за коефіцієнтом (серійності) закріплення операцій (Кз.о), що вказує на кількість операцій, виконуваних на одному верстаті протягом року, по формулі:

 
де tшт.сер. - середньо-штучний час по операціях обробки, хв;  
     
де m - кількість операцій, що проходить деталь у процесі обробки;    
     

τ - такт запуску деталі, хв/шт.;

 

де Фд.у. - дійсний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, ч.;

 

де Фном - річний номінальний фонд часу роботи одиниці устаткування, ч. Приймається виходячи з установленого Міністерством праці і соціальної політики України фонду робочого часу на рік;

q - число робочих змін. Приймається за рекомендацією викладача;

α - плановані втрати часу роботи устаткування в зв'язку з ремонтом і переналагодженням, приймаємо α =3 ÷ 8% [8,с.68].

 

По розрахованому коефіцієнту закріплення операцій визначаємо тип виробництва [3,с.20]:

- при Кз.о. = 1 тип виробництва масовий

- при 2 < Кз.о. < 10 тип виробництва крупносерійний;

- при 10 < Кз.о. < 20 тип виробництва серійний;

- при 20 < Кз.о. < 40 тип виробництва дрібносерійний.

- при Кз.о. більше 40 тип виробництва одиничний

 

1.3. Розрахунок штучно-калькуляційного часу

 

Розрахунок величини оптимальної партії деталей (n) ведеться по ведучій операції і визначається по формулі:

 

або

де Тп.з - підготовчо-заключний час на партію виробів, хв;

t шт - штучний час виготовлення одиниці виробу, хв;

KH - коефіцієнт налагодження, що визначає максимально-припустиме відношення підготовчо-заключного часу обробки всієї партії виробів (він вибирається в залежності від типу виробництва: для крупносерійного – 0,03; для серійного – 0,07; для дрібносерійного – 0,1)або по формулі [3,с.22]:

 

де Nвип - річна програма випуску даного виду деталей, шт. / рік;

t- кількість днів на які потрібно зробити запас заготівок в залежності від маси заготівок та програми запуску: крупні – 5-7; середні 10-12; дрібні 12-15 днів;

ДРОБ – число робочих днів у році.

 

Технічні норми часу в умовах серійного виробництва встановлюються розрахунково-аналітичним методом [3,с.111-116]:

Норма штучного часу:

 

ТШТ = ТО + ТДОДАТ + ТОБС + ТВІДП

де ТО –основний (технологічний) час;

ТДОДАТ – додатковий час витрачається робітником на установку та зняття деталі, час на вимір параметрів деталі, час на прийоми керування верстатом.

 

Основний та додатковий час разом називають оперативний час.

 

ТОПЕР = ТО(ТЕХ) + ТДОДАТ

В умовах серійного виробництва основою для організаційно-економічних розрахунків є норма штучно-калькуляційного часу. Норму штучно-калькуляційного часу (tшт.к) по кожній операції технологічного процесу обробки деталі визначають по формулі:

 

Отримані результати розрахунку звести в табл. 1.1.

 

Таблиця1.1

Норми штучно-калькуляційного часу по операціях технологічного процесу

№ операції Найме-нування операції Модель устат-кування Розмір партії деталей, шт n Норма часу, хв. Розряд робіт
tшт Тп.з tшт к
                 
  Разом        

 

Зробити висновок по таблиці.

 

РОЗДІЛ 2

ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРІБНОЇ КІЛЬКОСТІ

УСТАТКУВАННЯ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 

2.1. Розрахунок трудомісткості виготовлення заданої програми деталей по операціях технологічного процесу

 

Трудомісткість виготовлення заданої деталі (Тдет) по операціях технологічного процесу визначається по формулі:

 

де Тдетi - трудомісткість i-ої операції технологічного процесу обробки заданої деталі, ч;

Nзап - річна програма запуску деталі, шт.;

tшт.кi - штучно-калькуляційний час i-ої операції технологічного процесу, хв.

 

2.2. Розрахунок трудомісткості річного обсягу робіт на ділянці

 

Трудомісткість річного обсягу робіт на ділянці механічного цеху визначається за допомогою коефіцієнта співвідношення трудомісткості (Ктруд), розрахункове значення якого визначається з точністю до 4-х знаків після коми:

 

де Тзаг дет - річна трудомісткість виготовлення програми заданої деталі, ч.;

Тзаг діл - річна трудомісткість робіт на ділянці, ч.

 

де Фд.у. - дійсний річний фонд роботи устаткування, ч.;

Снорм - нормативна кількість верстатів на ділянці приймається в залежності від типу виробництва та найменування верстатів:

- для крупносерійного виробництва — 30-35 верстатів;

- для серійного виробництва — 25-30 верстатів;

- для дрібносерійного виробництва — 15-20 верстатів.

 

Трудомісткість по кожній операції технологічного процесу на ділянці Тділ.і розраховується по формулі, ч.:

 

Тділ i = Тдет i * Ктруд

Розрахункове значення Тділ.і виражається цілим числом.

 

 

2.3. Розрахунок потрібної кількості технологічного устаткування і коефіцієнтів його завантаження

 

Число верстатів (Ср) , необхідних для обробки деталей, включених у річну програму, визначається по трудомісткості річної програми на кожній операції (Тділ.і) і фонду часу (Фд.у) роботи верстата. У серійному виробництві кількість основного потрібного устаткування визначається по формулі [3, c.117]:

 

 

Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.) по кожній операції технологічного процесу визначається по формулі:

 

де Срi - розрахункова кількість верстатів на кожній операції технологічного процесу, шт;

Спр i - прийнята кількість верстатів на кожній операції, що виходить шляхом округлення Срi до цілого числа у сторону зростання, шт.

 

Середній коефіцієнт завантаження устаткування (Кз.у.сер) на ділянці механічного цеху визначається по формулі:

 

m m

де Σ Срi, ΣСпр - відповідно загальна кількість розрахункових і прийнятих

i=1 i=1 верстатів на ділянці.

 

Результати розрахунку Ср, Спр і Кз.у. зводимо в табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1

Розрахунок річної трудомісткості, кількості основного устаткування і коефіцієнта його завантаження

№ операції Найменування операції технологічного процесу Модель верстата Норма часу на операцію,хв t шт.к Програма запуску дет., шт, Nзап Трудомісткість обробки дет., ч. , Тдет Коефіцієнт трудомісткості Ктруд Трудомісткість на ділянці, ч., Тділ Дійсний фонд часу роботи устаткування, ч. Фд.у, Кількість Устатку- вання, шт Коефіцієнт завантаження устаткування, Кз.у
розрахун- кове, Ср прийняте Спр
                         
  Разом   Σ       Σ   Σ Σ Кз.у.сер

 


За даними табл.2.1 і розрахованого Кз.у.сер. будуємо графік завантаження устаткування ділянки механічного цеху (рис. 2.1).

Кз.у.. ср


Рис. 2.1. Приклад побудови графіка завантаження устаткування і прийнятої кількості верстатів

 

Значення середнього коефіцієнта завантаження устаткування звичайно коливається в наступних межах [3, с.119]:

Кзср > 0,8– 0,9 - дрібносерійне та одиничне виробництво;

Кзср > 0,75– 0,85 - серійне виробництво;

Кзср > 0,7– 0,8 - крупносерійне виробництво.

Кзср > 0,65 – 0,77 - масове виробництва

 

2.4. Розрахунок потреби в допоміжному устаткуванні

 

Кількість допоміжного устаткування (Сдоп), що встановлюється в заточувальному відділенні, визначається по формулі:

 

де Σ Спр - загальна прийнята кількість верстатів на ділянці, шт.;

ΣС’пр- загальна кількість верстатів, інструменти яких не вимагають заточення (шліфувальні) чи заточуються централізовано, шт.;

b - відсоток, що враховує потребу в допоміжному устаткуванні, b = (2- 4)%.

 

2.5. Вибір потрібної кількості транспортних засобів

 

У процесі виробництва в цехах підприємства регулярно переміщається велика кількість заготівель, напівфабрикатів, інструментів і готової продукції. Ці функції виконують різні транспортуючі пристрої, класифікація і напрямок використання яких приведені в табл. 2.2.

Вибір міжцехового та внутріцехового транспорту залежить від типу виробництва, виробничої програми запуску, а також від ваги та габаритів заготівки.

В пояснювальній записці до курсової роботи необхідно дати обґрунтування вибору транспортних засобів для міжцехового, внутріцехового та між операційного переміщення деталей на дільниці узгоджуючи розміщення транспортних засобів з розташуванням устаткування .

 

2.6. Специфікація устаткування

 

На підставі розрахунку потреби в устаткуванні і транспортних засобах складається відомість устаткування в табл.2.3 (дод.У).

Витрати на транспортування приймаються в розмірі 5% від вартості устаткування.

Витрати на монтаж приймаються для основного і допоміжного устаткування 10%, підйомно-транспортного устаткування 15% від вартості придбання.

 

2.7. Визначення вартості дорогого і довгослужачого інструмента

 

Вартість дорогого і довгослужачого інструмента і пристосувань на заводах серійного виробництва складає від 1 до 3% вартості технологічного устаткування. [4, с.295].

 

 

Таблиця 2.2

Класифікація транспортних засобів, застосовуваних на машинобудівних підприємствах

Спосіб дії транспортних засобів Види транс-порту Зовнішній Міжцеховый Внутріцеховый
Загальноцеховий Поміжопераційний
  Заліз-ничний Паровози, тепловози, мотовози, електровози, вагони, платформи, цистерни, спецвагони Вагонетки вузької колії
Перериваної дії Безрей-ковий Автомобілі, тягачі, трактори і різні причепи до них, вантажні мотоцикли і моторолери  
      Електрокари, автокари, автонавантажувачі, тролейкари, ручні візки
  Водяний Буксири, катери,баржі    
  Підйомно транс-портні засоби   Підйомники, ліфти. Рухливі залізничні крани, автомобільні і тракторні крани Крани стаціонарні, мостові, кранбалки, пересувні крани, поворотні стріли, талі, лебідки, домкрати
    - Монорельсові шляхи з тельферами, електрифікованими і ручними талями
Безупинної дії Спец. транспорт Підвісні дороги   Канатні і монорельсові
    Конвеєрні пристрої Підвісні, роликові, стрічкові, пластинчасті, тележечні, ланцюгові, скребкові конвеєри, а також шнеки й ін.
    Гравітаційні спуски Поміжповерхові спуски Жолоби, сковзала, лотки
    Інші транспортні пристрої Рольганги і ін.

 

Таблиця 2.3

Відомість технологічного устаткування і транспортних засобів

№ п/п Най-мену-вання устаткування Модель верстата Кількість верстатів Потужність, кВт Категорія ремонтної складності, р.е. Вартість, грн. Витрати на транспор-тування і монтаж, грн. Первісна вартість, грн.
одиниці за-гальна оди-ниці мех/ел. за-гальна мех/ел одиниці за-гальна
  Основне технологічне устаткування    
                     
                     
                     
                     
  Разом   å å   å å å å
  Допоміжне устаткування    
                     
                     
                     
                     
  Разом   å å å å å å
  Транспортні засоби    
                     
                     
                     
                     
  Разом                 å
  Усього     å   å å å å å

 

 

Зробити висновки по розрахованих таблицях.

 

РОЗДІЛ 3

РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ І ЇХНЬОЇ ВАРТОСТІ

 

Планування – це план розташування технологічного устаткування та робочих місць. На плані повинно бути показано кордони дільниць, проходи, проїзди, довжина та ширина дільниці, а також розташування основного, додаткового устаткування та підйомно-транспортних засобів.

Розмір виробничої площі, зайнятої устаткуванням, визначаємо по формулі:

 

де S верст - площа одного верстата в плані по габаритних розмірах, м2 (додаток У);

g- коефіцієнт, що враховує додаткові площі на проходи і проїзди (див. дод. А);

Спр- прийнята кількість верстатів даного виду, шт. (див. табл. 2.1.).

 

Розрахунок робимо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Визначення розрахункової площі ділянки

Найме-нування устатку-вання Модель устат-кування Прийнята кількість верстатів, Спр Габарит-ний розмір мм*мм Площа верстатів у плані, м2, S верст Коефіці-єнт до-даткової площі, g Розрахун-кова площа верстатів, м2, Sр верст
             
Разом           Sділ.роз =

 

 

Прийнята площа повинна бути кратна сітці колон.

У механообробних цехах рекомендується застосовувати сітки колон 18×6; 24х6 чи 18х12; 24х12 ( 6х6, 6х12, 9х6, 9х12, 9х18, 9х24, 9х30, 9х36), де 6, 9,18 і 24 - ширина прольоту (м), а 6, 12, 18, 24, 30, 36 - крок колон (м). [14, с.36].

Потокова лінія або дільниця механічної обробки, як правило, розташовується вдоль прольоту, при цьому устаткування може бути розміщене в один, два або більше рядків. План потокової лінії повинен відповідати принципу прямоточності (передача деталей між робочими місцями по найкоротшій відстані з найменшими витратами труда та часу). Для цього верстати розташовують послідовно за технологічними операціями.

На дільниці механічної обробки не допускається возвратний, кольцевий та петлеобразний рух деталей, які створюють зустрічні потоки та затрудняють здійснення транспортних операцій.

Розрахункову довжину прольоту проектованої ділянки (Lp) можна визначити по формулі:

 

де а- ширина прольоту, м.

 

Розрахункова кількість колон Н визначаємо по формулі:

 

де С - крок колон (м).

 

Приймаємо розрахункову кількість колон рівну найближчому цілому числу.

Фактична площа (Sділ.факт) планованої ділянки дорівнює:

 

Sділ.факт = а * С * Н

 

Вартість площі будинку Кбуд, що займає проектована ділянка, дорівнює:

 

Кбуд = Sділ.факт * Цбуд,

де Цбуд- ціна одного квадратного метра виробничої площі, що приймається по заводських нормах, (можна приймати 500 - 550 грн/м 2);

Кбуд - капіталовкладення в будинок, грн.

Планування ділянки виконано правильно, якщо Sділ. факт £ Sділ. розр

Результати розрахунків звести в таблицю 3.2.

 

Таблиця 3.2

Основні виробничі фонди ділянки

№ п/п Найменування основних фондів Первісна вартість,
грн. %
1. 2. 3. 4. 5. Будинки Основне технологічне устаткування Допоміжне устаткування Дорогий інструмент, пристосування, оснастка Транспортні засоби    
  Разом å

 

Зробити висновки по розрахункам.

 

РОЗДІЛ 4

РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЧОГО ПЕРСОНАЛУ ДІЛЯНКИ

 

Розрахунок чисельності виробничого персоналу ділянки виконують окремо по кожній категорії працюючих.

Рекомендується в розрахунках чисельності враховувати можливості сполучення професій (посад) [9 с.38-41].

 

4.1. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників

 

Чисельність основних виробничих робітників (Росн.) визначають по кожній професії окремо в залежності від розряду робіт по формулі:

 

де Туч.i - трудомісткість по видах робіт визначеної складності,ч.[табл.3.1.];

Ф д.р. - дійсний річний фонд часу роботи одного робітника, ч.;

К в.н.- планований коефіцієнт виконання норм виробітку; К в.н. = 1,0-1,2;

К о.о.- коефіцієнт одночасного обслуговування декількох верстатів одним робітником [дод. Б].

 

Дійсний річний фонд часу роботи одного робітника (Фд.р.) визначають виходячи з номінального річного фонду часу (Фн) і відсотка планованих невиходів на роботу (b) по поважних причинах (хвороби, виконання суспільних і державних обов'язків) [1]. Розрахунок виконується по формулі:

 

 

Рекомендується для виконання розрахунків, прийняти b = 10 - 12%,.

Розрахунок чисельності основних виробничих робітників ділянки виконують у табл.4.1.

 

 

Таблиця 4.1

Розрахунок чисельності основних виробничих робітників

Найме-нуван-ня профе-сії Роз-ряд робіт Трудо-місткість робіт, ч, Тділ.i Дійсний річний фонд од-ного ро-бітника, ч, Ф д.р. Коефіцієнт ви-конання норм, К в.н. Коефіці-єнт одно-часного обслуго-вування, К о.о. Кількість основних робітників
розра-хункова, чол Р осн.i прий- нята, ос.
               
Разом   å       å å
                   

 

Отримане в результаті розрахунків розрахункова кількість робітників округляють до цілого й одержують прийнята кількість робітників. Причому, якщо Росн > 0,5 - округляють у більшу сторону, при Р осн< 0,5 - у меншу сторону.

 

4.2. Розрахунок чисельності допоміжних робітників

 

Допоміжні робітники ділянки - наладчики верстатів, слюсарі-ремонтники, електрики, слюсарі по ремонті оснащення, заточники, контролери БТК, транспортні робітники, комірники ІРК. Кількість допоміжних робітників рекомендується визначати у середньому (для механічних цехів 12-48%, для складальних цехів 20-40% ) від числа основних виробничих робітників. Більший процент допоміжних робітників у малих цехах.

Розрахунок чисельності наладчиків виконують, колись указавши, хто здійснює налагодження устаткування - робочий виробничий чи наладчик.

Чисельність наладчиків (Рн) по кожному типу верстатів можна визначити по формулі:

 

де Спр - прийнята кількість верстатів визначеного типорозміру, шт;

Кзм - коефіцієнт змінності роботи устаткування;

Нобсл- норма обслуговування на одного наладчика в зміну,шт.[дод. В].

 

Розрахунок чисельності наладчиків роблять у табл. 4.2.

 

 

Таблиця 4.2

Розрахунок чисельності наладчиків

Тип устатку-вання Модель верстата Хто здійснює налагодження верстата Прийняте число верстатів, шт., С пр Норма обслуговування, шт., Н обсл. Кількість наладчиків, осіб., Рн
             
Разом     å   å

 

Отримане розрахунковим шляхом дробове значення потрібної кількості наладчиків необхідно округлити до цілого значення, аналогічно розрахунку чисельності основних виробничих робітників.

Розрахунок чисельності слюсарів-ремонтників (Рсл) устаткування визначають по формулі:

 

де å Rм i - сумарна група ремонтної складності механічної частини устаткування, рем.од. (табл.2.3).

Н обсл. - норма обслуговування на одного слюсаря, рем.од. (дод. Г).

 

Розрахунок чисельності електриків (Рел) визначають по формулі:

 

де - сумарна кількість умовних електродвигунів, шт.

Нобсл.- норма обслуговування на одного електромонтера, ум.дв. (дод.Д)

 

Сумарна кількість умовних двигунів визначають по формулі:

 

де å Nустi - сумарна установлена потужність електродвигунів, кВт (табл. 3.3);

Nум.дв - середня потужність одного умовного електродвигуна, кВт. Nум.дв= 3,7кВт.

 

Розрахунок чисельності слюсарів по ремонту оснащення (Рсл.осн.) виконують по формулі.

 

де Сосн - кількість оснащення, шт. (Сосн = Спр);

Нобсл.- норма обслуговування на одного слюсаря, шт. (дод. Д).

 

Розрахунок чисельності заточників (Рзат) виконують по формулі:

 

де Спр.з.в. - прийнята кількість заточувальних верстатів, шт.

Нобсл. - норма обслуговування на одного заточника, шт.(дод. Д).

 

Розрахунок чисельності контролерів БТК (Рк) виконують по формулі:

 

де Росн - загальна кількість основних виробничих робітників на ділянці, осіб.(табл.4.1);

Н обсл. - норма обслуговування на одного контролера, осіб. (дод. Д).

 

Розрахунок чисельності транспортних робітників (Ртр) виконують по формулі:

 

де Нобсл. - норма обслуговування на одного транспортного робітника, осіб (дод. Д).

 

Розрахунок чисельності комірників ІРК (Рк) виконують по формулі:

 

де Н обсл.- норма обслуговування на один комірника, ос. (дод. Д).

 

Після розрахунку допоміжних робітників по професіях, визначають їх загальну кількість, склавши табл. 4.3. із указівкою професії допоміжного робітника, розряду виконуваних робіт (дод. Ж) і відповідного потрібного числа допоміжних робітників по професіях.

 

Таблиця 4.3

Чисельність допоміжних робітників ділянки

Професія Розряд Годинна тарифна ставка Потрібна кількість, осіб
       
Разом     å

 

Зробити висновки по розрахункам.

 

 

4.3. Розрахунок чисельності керівників і спеціалістів

 

Кількість працівників цих категорій рекомендується визначити укрупненим способом, для того, щоб надалі скласти їхній штатний розклад. Укрупнено їхня чисельність складає 6-12% [9 с.41], від числа всіх робітників (основних і допоміжних).

Виконавши розрахунок потрібного числа керівників і фахівців (К і С) та використавши додаток І, складають табл. 4.4.

 

Таблиця 4.4

Штатний розклад (К і С) ділянки механічного цеху

Найменування посад Кількість людей, займана посада, осіб Місячний оклад, грн.
     
Разом å  

 

На підставі отриманих даних складають зведену відомість потрібного числа виробничого персоналу у виді табл. 4.5.

 

Таблиця 4.5

Зведена відомість облікового складу працюючих на ділянці

Найменування категорій працюючих Кількість, осіб % від числа виробничих робітників % від загальної кількості працюючих
Основні виробничі робітники Допоміжні робітники Керівники і спеціалісти      
Разом å    

Зробити висновки по розрахункам.

 

РОЗДІЛ 5

РОЗРАХУНОК ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПРАЦЮЮЧИХ

НА ДІЛЯНЦІ

 

Загальний фонд оплати праці працюючих на ділянці складається з фондів оплати праці основних виробничих і допоміжних робітників, керівників і фахівців.

Фонд оплати праці (ФОП) кожної категорії працюючих складається з фонду основної заробітної плати (Фосн), фонду додаткової заробітної плати (Фдод) і фонду заохочувальних і компенсаційних виплат (Фз.в.) [10 с.207-209], що відповідає розрахунковій формулі:

 

ФОПi = Ф осн i + Ф дод i + Ф з.в i

 

У фонд основної заробітної плати (Фосн) включається зарплата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладом) працівників і посадових окладів, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

У фонд додаткової заробітної плати (Фдод) входять надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів:

- кваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

- бригадирам з числа працівників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

- керівникам, фахівцям, що служать за виконання особливо важливих завдань на термін їхнього виконання;

- за сполучення професій (посад), розширення зон чи обслуговування збільшення обсягу виконуваних робіт;

- за роботу у важких, шкідливих і особливо шкідливих умовах, включаючи доплати за роботу у вихідні дні, нічний час;

- премії керівникам, фахівцям, що служать, робітником за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів;

- оплата щорічних і додаткових відпусток;

- оплата робочого часу працівників, що залучаються до виконання державних чи суспільних обов'язків.

У фонд заохочувальних і компенсаційних виплат (Фз.в.) відносять:

- винагороди за підсумками роботи за рік;

- оплата простоїв не з вини робітника;

- одноразові заохочення;

- матеріальна допомога;

- сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам.

 

5.1. Розрахунок річного фонду оплати праці основних виробничих робітників

 

Система оплати праці основних виробничих робітників ділянки — відрядно-преміальна.

Фонд основної зарплати (Фосн) основних робітників ділянки можна визначити по формулі:

 

Ф осн = Ф тар,

Ф тар = Тзаг.діл. * Сг с.зв.,

де Тзаг.діл. - загальна трудомісткість робіт на ділянці, ч.;

Ф тар - річний тарифний фонд зарплати;

С г с.зв.- середньозважена годинна тарифна ставка основних робітників ділянки, грн.

 

Розрахунок останньої величини можна визначити як:

 

де Сг i - годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн. (дод.К);

Росн. i - кількість основних робітників, що працюють по даному розряді, осіб;

Кбв- коефіцієнт, що враховує зміна розцінок при багатоверстатному обслуговуванні (дод.Л);

å Росн.i - загальна кількість основних робітників на ділянці, ос.

 

Середній тарифний розряд виробничих робітників

 

де i - порядковий номер розряду;

å (i * Рi) - сума добутків розряду робітника на чисельність робітників цього розряду.

 

Фонд додаткової зарплати (Фдод.) основних робітників ділянки включає:

 

ФДОД = ЗДОД + П

- розмір додаткової зарплати (з дод) можна прийняти в межах 5 – 10% фонду основної зарплати виробничих робітників;

- преміальний фонд (п) зарплати, розмір якого можна прийняти 15 - 20% від фонду основної зарплати виробничих робітників.

Фонд заохочувальних і компенсаційних виплат (Фз.в.осн) основних робітників ділянки включає виплати з фонду споживання підприємства, утвореного за рахунок прибутку. Ці виплати можна прийняти в розмірі 25 - 35 % суми фондів основної і додаткової зарплати.

Цей фонд у собівартість не включають.

 

ФЗ.В = (ФОСН + ФДОД ) * 25-40%

 

Дані розрахунків необхідно звести в табл. 5.1.

 

 

Таблиця 5.1

Відомість фонду оплати праці основних виробничих робітників

Структура фонду оплати праці Сума,
тис.грн. %
1. Фонд основної зарплати 2. Фонд додаткової зарплати 3. Годовий фонд оплати праці (ФОСН + ФДОД) 4. Фонд заохочувальних і компенсаційних виплат    
Разом ФОП å 100,0

 

Зробити висновки по таблиці.

 

5.2. Розрахунок фонду оплати праці допоміжних робітників

 

Фонд оплати праці допоміжних робітників розраховують окремо по професіях, тому що одночасно встановлюється стаття непрямих витрат, на яку повинна бути віднесена заробітна плата даних робітників.

Система оплати праці допоміжних робітників – почасово-преміальна.

Фонд основної зарплати допоміжних робітників Фосн.доп. можна визначити по формулі:

 

Фосн.доп. = Фд.р. * Сгi * Рi,

де Фд.р. - дійсний річний фонд часу роботи одного робітника,годин;

Сгi - годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн ( дод.К);

Рi - кількість допоміжних робітників відповідної професії і розряду, ос.

 

Фонд додаткової зарплати допоміжних робітників (Фдод.доп.) і фонд заохочувальних компенсаційних виплат (Фп.доп.) аналогічні, як і для основних робітників (п.5.1).

Відрахування на соціальні заходи - це єдиний соціальний внесок, який складає 39,02% ( 58 клас) від нарахованого ФОП ( фонду оплати праці).

Розрахунки доцільно робити в табл.5.2.

 

Таблиця 5.2

Відомість фонду оплати праці допоміжних робітників

Найменування професії Кількість робітників, Рi,чіл Тарифний розряд Годинна тарифна ставка, С г.i, грн. Дійсний річний фонд часу робітника, Ф д.р.,г. Фонд оплати праці, ФОП Відрахування на соціальні заходи, грн. На яку статтю віднесена зарплата
Фонд основної зарплати Фосн., грн. Фонд додаткової зарплати Разом, Ф осн.дод., грн. Фрік Фонд заохочувальних і компенсаційних виплат, Фз.в., грн Усього ФОП
Сума премії, грн. Додаткова зарплата, .грн. Разом, Фдод.,.грн.
                           
Разом         å å å å å å å    

 

Розрахунки Фріч допоміжних робітників необхідно робити по статтях калькуляційних витрат.

 

5.3. Розрахунок фонду оплати праці керівників і фахівців

 

Система оплати праці цієї категорії працюючих – окладно-преміальна.

Фонд основної зарплати (Фосн.к.фах.) керівників і фахівців можна визначити по формулі:

Фосн. к. фах. =å (О * Рi * t),

де О - місячний посадовий оклад, згідно зі штатним розписом, грн. (додаток І);

Рi - кількість працівників по займаній посаді, ос.;

t - кількість місяців у році, протягом яких працівник одержує оклад, міс. (прийняти 12 місяців).

 

Фонд додаткової зарплати керівників і фахівців (Фдоп.к.фах) відсутній, а премії цієї категорії виплачуються з фонду споживання, утвореного за рахунок прибутку підприємства. Тому, вони враховуються у фонді заохочувальних і компенсаційних виплат.

Доплату за чергові відпустки можна врахувати відразу в розрахунку основної зарплати, тому що відпустки цієї категорії працюючих доходять до одного місяця . Тому основний фонд зарплати буде враховувати і додаткову зарплату.

Фонд заохочувальних і компенсаційних виплат (Фз.в.к.фах.) цієї категорії включає виплату поточних премій і інших заохочувальних виплат. Тому, розраховувати його можна, прийнявши в розмірі 25 - 40% від фонду основної зарплати. Розрахунки зводять у табл.5.3.

 

Таблиця 5.3

Відомість фонду оплати праці керівників і фахівців

Найме-нування посади Кіль-кість людей, Рi, осіб Кількість місяців, t, міс. Місяч-ний оклад, О, грн. Фонд оплати праці, ФОП, грн.
Фонд основної зарплати Фосн.к.фах Фонд заохочувальнивиплат Фз.в. Разом ФОПк.фах.
               
Разом å     å å å

 

Результати всіх розрахунків плану по праці і кадрам зводять у табл.5.4.

 

Таблиця 5.4

Зведена відомість оплати праці виробничого персоналу ділянки

Категорії працюючих Кількість людей, ос. Фонд оплати праці, грн. Відрахування на соц.заходи,тис. грн. Середньо місячна зарплата, грн.
Фонд основної зарплатні, Фосн Фонд додаткової зарплатні, Фдод Фонд річний з/п Ф рік = Фосн + Фдод Фонд заохочуваль-них і компенсацій-них виплат, Фз.в. Разом ФОП
1.Робітники, усього в т.ч - основні виробничі; - допоміжні; 2.Керівники і фахівці       —          
Усього å å å å å å å  

Зробити висновки по розрахункам.

 

РОЗДІЛ 6

РОЗРОБКА ПЛАНУ ПО СОБІВАРТОСТІ

 

План по собівартості включає виконання розрахунків, пов'язаних з визначенням прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці основних виробничих робітників, відрахування на соціальні заходи, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування, загально-виробничі витрати (оплата праці апарата управління дільницею).

 

6.1. Розрахунок прямих матеріальних витрат

 

Потреба в основних матеріалах, що йдуть на виготовлення деталей, визначають, виходячи з чорнової ваги заготовки і вартості металу за винятком вартості реалізованих відходів.

Розрахунок виконують у табл.6.1. використовуючи дані додатка М і з огляду на те, що вартість основних матеріалів (В'м) визначають по формулі:

 

В'м = М * Nзап,

де М - витрати на матеріали на один виріб, грн.;

Nзап.- річна програма запуску виробів у виробництво, шт..

 

Вартість потрібних основних матеріалів М на один виріб визначають як:

 

М = Вз - ВВ,

де Вз - вартість заготовки деталі - представника, грн;

Вв - вартість реалізованих відходів, грн.

 

Вартість заготовки (Вз) визначають по формулі:

 

де mз - маса заготовки деталі-представника, кг;

Цм - вартість 1т матеріалу заготовки, грн. (дод.М);

Кт.з. - коефіцієнт, що враховує транспортно-заготівельні витрати, Кт.з. =1,05 -1,1 ( 5-10% від оптових цін ) [ 14,с.51].

 

Вартість відходів (Вв) визначають:

 

mВ = mз - mд

де mв - маса відходів, кг;

Цв - ціна 1т відходів, грн. (дод. М).

 

Умовна витрата основних матеріалів на ділянці за рік (Вм) визначають за допомогою коефіцієнта співвідношення трудомісткості (Ктруд) по формулі:

 

Вм =В'м * Ктруд

Усі розрахунки виконують у табл.6.1.

 

Таблиця 6.1

Відомість потрібної кількості і вартості основних матеріалів

Показники Марка матеріалу Річна програма запуску, шт. Вартість 1 т, грн. Витрата матеріалів Вартість, грн. Вартість, грн.
На одну деталь, кг На річну програму запуску, т Однієї деталі річної програми запуску Коефіцієнт співвідношення трудомісткості Умовна вартість матеріалів, грн.
1. Основні матеріали.                  
2. Реалізовані відходи                  
3. Чиста вага              
Умовна вартість основних матеріалів                   ü
                     

 

Зробити висновки по розрахункам.

 

6.2. Розрахунок собівартості продукції ділянки

 

Витрати на виготовлення виробу визначають шляхом складання калькуляції, визначивши попередньо витрати по кожній калькуляційній статті.

Калькуляція собівартості деталі включає наступні статті витрат:

- сировина і матеріали (М) - використовувати з п. 6.1;

- основна зарплата (З’ осн).

 

С = М + Зосн + Здод + Звід у.е.уст + Вз.в.

 

Ця стаття включає витрати по основній та додатковій зарплаті основних виробничих робітників (З'осн), на один виріб, який можна визначити по формулі:

 

де åtшт-кi – сумарна норма штучно-калькуляційного часу на обробку деталі, хв.;

Cг.с.зв. - середньозважена годинна тарифна ставка основних робітників ділянки (з.п. 5.1.).

 

Додаткова зарплата і доплати виробничих робітників (З'дод), яку можна визначити:

де aдод - відсоток доплат і премій, % (з п.5.1.)

 

Відрахування на соціальні заходи (З'від), що визначаються:

 

де aВІД - відсоток відрахувань на соціальні заходи, ( єдиний соціальний внесок = 39,02 % з п.5.2.).

 

де a з.в. – відсоток заохочувальних виплат для основних робітників, %;

 

Витрат на утримання і експлуатацію устаткування (ВУ.Е.УСТ), визначають на один виріб по формулі пропорційно основній зарплаті виробничих робітників (З'осн.) [13].

 

де β - відсоток витрат на утримання і експлуатацію устаткування, стосовно фонду основної зарплати виробничих робітників ділянки, %. (див. табл. 6.6).

 

Загальновиробничі витрати (В'з.в.) визначають на один виріб по формулі пропорційно основній зарплаті виробничих робітників (З'осн.):

 

де γ - відсоток загальновиробничих витрат стосовно фонду основної зарплати виробничих робітників ділянки, %. (див. табл. 6.7).

 

Отримані результати зводять у табл.6.2.

Таблиця 6.2

Розрахунок калькуляції і собівартості продукції ділянки

Статті витрат Собівартість, грн.
для одиниці продукції для програми виробів для товарної продукції
1. Прямі матеріальні витрати М 2. Прямі виплати на оплату праці основних робітників: Фріч = З,осн + З,дод 3. Відрахування на соціальні заходи. 4. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування 5. Загальновиробничі витрати      
Собівартість      

Зробити висновки по розрахункам.

 

 

6.3. Розрахунок умовної ціни деталі й обсягу товарної продукції

 

На підставі отриманих вище даних, роблять розрахунок умовної ціни деталі.

Умовна ціна деталі (Ц') визначається по формулі:

 

Ц' = С'пр + П'пл ,

де С'пр - собівартість одиниці продукції, грн.;

П'пл - планований прибуток на один виріб, грн.:

 

де Нр - нормативна рентабельність, %. Нр= 25%;

М - матеріальні витрати на одну деталь, грн.(табл.6.2).

 

Умовний обсяг товарної продукції ділянки визначаємо по формулі:

 

 

Умовний обсяг прибутку на ділянці визначаємо по формулі:

 

 

Зробити висновки по розрахункам.

 

РОЗДІЛ 7




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.