Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В ДОГОВІРНОМУ ПРАВІ



ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….2

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В ДОГОВІРНОМУ ПРАВІ……………………………………………………………………………………..6

1.1 Поняття та сторони в договірному зобов’язанні……………………………………6

1.2 Класифікація і форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань….15

1.3 Види забезпечення виконання зобов’язань ………………………………………..20

 

2. ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНО – ПРАВОВІ СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ…………………………………………………………….……………37

2.1 Історичні передумови виникнення, поняття, предмет, та стягнення неустойки…………………………………………………………………………………37

2.2 Поняття, відповідальність та припинення договору поруки……………………..46

2.3 Поняття, форми (види) і припинення гарантії…………………………………......56

2.4 Визначення завдатку як зобов’язально - правового способу забезпечення виконання зобов’язань…………………………………………………………………..63

 

3. ЗАСТОСУВАННЯ ДЕЯКИХ СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ………………………………………………………70

3.1 Використання застави як способу забезпечення виконання зобов’язань. Проблеми застосування застави………………………………………………………...70

3.2 Право притримання як інструмент забезпечення виконання зобов’язань в договірному праві. Проблеми застосування притримання……………………………74

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………......80

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….85

ВСТУП

В умовах розвитку державності України чи не найголовніше місце належить формуванню правової системи, в якій одним з основних елементів є права та інтереси приватних осіб з позицій як внутрішньодержавного, так і міжнародного значення. Вдосконалення законодавства в напрямі реалізації прав і свобод людини та громадянина є одним з основних пріоритетних напрямів розвитку правової держави. В той же час, захист прав та інтересів людини складає одну з основних наукових проблем, яка різносторонньо вивчається. Одними з правових способів захисту інтересів учасників правовідносин є способи забезпечення виконання договірних зобов’язань, передбачені законодавством України, а саме: Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), іншими нормативно – правовими актами.

Інститут зобов'язального права поряд з інститутом власності посідає ключове місце в системі цивільного права України. Зобов'язальне право втілює в собі певну сукупність цивільно-правових норм, які регулюють майнові відносини, що виникають у зв'язку з передачею майна, наданням послуг, виконанням робіт, заподіянням шкоди або безпідставним придбанням майна.

Правове регулювання вище зазначених відносин економічного обороту здійснюється Цивільним кодексом України та досить великою кількістю нормативно-правових актів, в яких ці відносини набувають форму зобов’язальних правовідносин, серед яких договірним зобов’язальним правовідносинам (договірним зобов'язанням) належить особливе місце.

Актуальність теми дослідження полягає в тому що,ефективний розвиток економіки будь-якої країни певною мірою залежить від належного виконання договірних зобов’язань суб’єктами господарчої діяльності. І саме в арсеналі цивільного права є такий інструментарій, який дозволяє забезпечити нормальне функціонування основних ланок економіки.

Необхідність дослідження договірних зобов’язань в умовах подальшої еволюції економічних відносин обумовлена безліччю обставин різної природи і характеру, оскільки під впливом цих процесів можуть змінюватися і їхні сутнісні характеристики.

Потреба в дослідженні договірних зобов’язань зростає з розвитком ринкових відносин, вдосконаленням механізму правового регулювання договірних відносин і, безумовно, підвищенням ефективності застосування способів забезпечення виконання зобов'язань.

Актуальність теми дослідження підвищується також і тому, що забезпечення договірних зобов’язань є найефективнішим способом забезпечення інтересів сторін у зобов’язаннях, відображає загальну тенденцію посилення захисту прав приватної особи, яка має місце в Україні у останні десятиліття. Виголошення будь–яким суспільством курсу на розбудову правової держави означає, що воно не лише приймає на себе обов’язок визнавати природні права людини, але й має забезпечувати реалізацію цих прав і свобод. Процес реформування основних положень зобов’язання, зокрема, відбувався в більшості випадків шляхом внесення поправок до цивільного законодавства, які супроводжувалися прийняттям спеціальних цивільно-правових законів і підзаконних актів. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства виникають лише тоді, і це доведено практикою, коли в цьому існує суспільна потреба, яка даними нормами права не задовольняється, але чітко визначити соціальну сутність такої потреби досить складно.

Потреба в комплексному дослідженні теоретичних питань зобов’язань в договірному праві та законодавстві, особливо в сучасних умовах, є не тільки актуальною, а й практично обумовленою. Таким чином, існує нагальна необхідність заповнити прогалини в наукових дослідженнях сутності зобов’язань в історичному аспекті на сучасному етапі, визначити загальні поняття способів забезпечення виконання зобов’язань, встановити підстави їх класифікації та уточнити критерії такої класифікації, дослідити специфіку окремих їх видів.

Дослідження зобов’язань в умовах подальшої еволюції економічних відносин є необхідною, оскільки, обумовлена безліччю обставин різної природи і характеру, оскільки під впливом цих процесів можуть змінюватися і їх сутнісні характеристики.

Розглядаючи способи забезпечення виконання зобовязань, на перший погляд здається, що всі вони є досконалими і передбачають всі можливі варіанти для учасників правовідносин. Але все ж таки, існують окремі питання, які потребують відповіді, і над ними працюють відомі правознавці, які розвивають і всебічно досліджують цю тему.

Серед вітчизняних і зарубіжних дослідників, які досліджували дане питання необхідно назвати перш за все праці: Ч.Н.Азімова, Т.В.Боднар, М.І.Брагінського, В.В.Вітрянського, О.В.Дзери, Н.В.Кузнєцової, В.В.Луця, А.В.Луця, Н.О.Саніахметової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К.Толстого, О.Г.Харитонова, Т.С.Шкрум, та інших.

Підґрунтям для подальшого дослідження проблеми забезпечення виконання зобов’язань є праці українських і російських вчених-юристів дореволюційного періоду: Д.І.Мейєра, К.П.Побєдоносцева, В.І.Синайського, Г.Ф.Шершеневича. Багато з робіт, які були написані десятки років тому ще за радянських часів, не втратили своєї актуальності завдяки високому рівню дослідження. Це роботи В.П.Грибанова, О.А.Красавчикова, О.С.Йоффе, В.О.Халфіної.

Головною метою дослідження є правовий аналіз сутності способів забезпечення зобов’язань у договірному праві України, визначенням їх ролі і місця в цивільно-правових відносинах.

Предметом дослідження є законодавство, що регулює цивільні правовідносини, які виникають у зв’язку із забезпеченням договірних зобов’язань.

Об`єктом є правовідносини, що виникають із забезпечення виконання зобов’язань, взяті у загальному контексті їх виникнення, розвитку.

Для досягнення поставленої мети визначено наступнізавдання дослідження:

1. визначити закономірності розвитку договірних зобов’язань;

2. дослідити сутність та правову характеристику зобов’язань у договірному законодавстві України;

3. проаналізувати поняття, класифікацію та правову характеристику способів забезпечення виконання зобовязань;

4. визначити проблемні питання щодо стосуються певних способів забезпечення виконання зобов’язань у договірному законодавстві України та запропонувати шляхи їх вирішення.

Методи дослідження. В процесі дослідження були використані сучасні положення теорії пізнання та загальнотеоретичні положення цивільного права. Застосування історичного та історико-правового методів дозволило визначити основні етапи становлення і розвитку інституту забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань; формально-логічний підхід дав можливість з’ясувати підстави встановлення і критерії класифікації видів забезпечень зобов’язань. Порівняльно-правовий метод використовувався для співвідношення нового цивільного законодавства з раніше діючим.

Робота має відповідну структуру: вступ, 3 розділи, 9 підрозділів, висновки та список використаної літератури.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В ДОГОВІРНОМУ ПРАВІ




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.