Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Використання застави як способу забезпечення виконання зобов’язань. Проблеми застосування застави



Серед правових засобів впливу на суб’єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають такі види забезпечення виконання зобов’язання, як застава та притримання про що і буде іти мова далі.

У сучасній банківській практиці застава є пріоритетним способом забезпечення зобов'язання. Під заставою розуміється як безпосередня передача, так і інше виділення боржником певного свого майна кредитору для забезпечення таким чином взятих зобов'язань, гарантування можливості задоволення кредитором своєї вимоги за рахунок цього майна, переважно перед іншими кредиторами.

Застава – один із найдавніших способів забезпечення виконання зобов’язань. Мета застави – стимулювати належне виконання зобов’язань. Належне виконання зобов’язань сприяє стабільності становища учасників цивільного обороту. Її історія починається ще з часів римського права. Інститут застави існує в українському законодавстві вже не одне сторіччя. Але останнім часом він переживає своєрідне відродження. Справа в тому, що в умовах планової економіки, відсутності комерційного кредитування, заборони звернення стягнення на основні фонди, інститут застави не міг отримати належного розвитку. Тому довгий час застава існувала, по суті, тільки номінально. Сьогодні, незважаючи на наявність негативних оцінок чинного законодавства про заставу, вона є найефективнішим способом забезпечення виконання зобов’язань[41, с. 3-4].

Значення застави полягає у тому, що:

- вона забезпечує наявність і збереження майна на той момент, коли боржнику треба буде розраховуватися з кредитором. При цьому вартість заставленого майна буде збільшуватись пропорційно рівню інфляції;

- застава майна боржника забезпечує заставодержателю можливість забезпечення своїх вимог перед за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами;

- реальна загроза втратити майно в натурі є хорошим стимулом для боржника виконати свої зобов’язання на виконати свої гарантії належним чином. Неоднозначний підхід до визначення поняття застави спостерігається ще на початку ХХ століття. Г.В. Шершеневич визначав заставу як право на чужу річ, яке належить довірителю для забезпечення його права вимоги за зобов’язанням і полягає в можливості переважного задоволення і цінності цієї речі[42].

За загальним правилом застава може збільшуватись або зменшуватись у сумі залежно від зміни суми основного зобов’язання. Залежність застави від основного зобов’язання підтверджується також тим, що визнання недійсності основного зобов’язання тягне за собою і недійсність застави. Крім того, похідність застави пов’язана з тим, що застава завжди йде за основним зобов’язанням і не має самостійного життя щодо забезпечуваної нею вимоги. Задоволення основного зобов’язання автоматично стає підставою для припинення застави[43]. Для застави характерні наступні принципи: 1) залежність від основного обов’язку та слідування застави за цим зобов’язанням; 2) дійсність застави; 3) спеціальний характер; 4) визначеність застави; 5) змінність предмета застави; 6) нерухомість застави; 7) гласність заставних відносин; 8) публічна віра договору застави; 9) пріоритет або старшинство раніше встановленої застави перед наступним; 10) економічність застави тобто зменшення витрат пов’язаних з заставою; 11) взаємне забезпечення інтересів заставодателя і заставодержателя при при зверненні стягнення на заставлене майно. На підставі цих принципів, на думку Т. Шкрум, повинно розвиватися заставне законодавство[44].

Законодавство України говорить, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості застав- леного майна переважно перед іншими кредиторами. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання[45].

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке
може бути звернено стягнення є предметом застави. Предметом застави також може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором. Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України[45].

А щодо моменту виникнення права застави, тут у нас є певна пропозиція скасувати норми ч. 2 ст. 16 Закону України “Про заставу”, яка визначає, що “реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави”, оскільки вона прямо суперечить більш пізній нормі ч. 2 ст. 12 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яка вказує, що “реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами”.

На підставі вище наведеного матеріалу, досліджень та аналізу діючого законодавства пропонуємо певні напрями удосконалення українського законодавства шляхом внесення змін та доповнень до ЦК України, Закону України “Про заставу”, а також інших нормативних актів ми можемо зробити висновок про необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 4 ЗУ “Про заставу”, у якій вказано, що “предметом застави можуть бути майно та майнові права”, ми пропонуємо викласти її наступним чином: “предметом застави може бути майно, в тому числі майнові права”. Таким чином, знайшла б своє вираження ч. 1 ст. 190 ЦК України, відповідно до якої майнові права та обов’язки є різновидом майна.

Отже, закон припускає, що застава може встановлюватися стосовно вимог, які можуть виникнути у майбутньому "за умови, що сторони домовляться про розмір забезпечення заставою таких вимог" (ст. 3 Закону України "Про заставу"). Заставою можуть забезпечуватися і вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, хоч такі вимоги можуть і не виникнути, якщо боржник належним чином виконає своє зобов'язання. Єдина умова — сторони мають домовитися про розмір забезпечення заставою таких вимог.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.