Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

ТЕМА 14. СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ.



 

1. Поняття та типи соціального прогнозування

2. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення

3. Перспективи соціального розвитку

 

№1.

Проблема прогнозування тісно пов’язана з вивченням законів матеріального світу та застосуванням цих знань на практиці.

Отримання соціальних прогнозів у різних сферах суспільства є дуже важливим. Для розуміння сутності цих прогнозів необхідно зрозуміти сутність таких понять як «пророцтво» та «прогнозування». У них зафіксована здатність бачити суттєве у процесах і явищах до того, як це буде знайдене у досвіді, на практиці. Прогнозування витікає зі здатності суб’єкта пізнання до випереджуючого відображення дійсності. Прогноз означає передбачення, припущення, прогностичну модель, що являє собою науково-обґрунтоване судження про можливий стан об’єкту в майбутньому та про альтернативні шляхи і строки його досягнення.

Історично склалися наступні типи світоглядних підходів до проблеми майбутнього явищ і процесів: релігійний, утопічний та філософський.

Релігійний підхід заснований на вірі в те, що майбутнє визначається надприродними силами, що його можна пізнати шляхом ворожіння або божественного одкровення і, що на майбутнє можна впливати, звертаючись до надприродних сил.

Утопічний підхід заперечує теперішнє й абсолютизує майбутнє. Несправедливому і «неправильному» теперішньому устрою суспільства утопісти протиставляють детально розплановані, створені силою уяви порядки справедливого майбутнього.

Філософський підхід заснований на передбаченні майбутнього як наступної стадії розвитку природи та суспільства в межах пізнання загальних закономірностей їх розвитку.

У прогнозуванні використовуються наступні основні джерела інформації про майбутнє: оцінка перспектив розвитку досліджуваного об’єкту на основі досвіду вже вивчених подібних об’єктів; умовне продовження у майбутнє тенденцій розвитку об’єкту; створення моделі майбутнього стану досліджуваного об’єкту, у відповідності до бажаних змін умов розвитку.

Соціальні прогнози являють собою розробки, паралельні плануванню, програмуванню, проектуванню, управлінню соціальними процесами. Їх мета полягає в підвищенні ефективності планів, програм, проектів, рішень.

Прогнозування як вірогідне науково-обґрунтоване судження про стан об’єкта в майбутньому, розділяється на наступні етапи:

1. Пошуковий етап являє собою визначення можливих станів об’єкту в майбутньому на основі тенденцій, які притаманні йому в минулому та теперішньому.

2. Нормативний прогноз визначає шляхи та строки досягнення можливих, бажаних станів об’єкта на основі певних соціальних норм, ідеалів, стимулів, потреб і завдань.

3. Комплексний прогноз містить елементи пошукового та нормативного прогнозування.

4. Системний прогноз – це системне уявлення про об’єкт прогнозування.

У сфері управління використовуються такі форми (підтипи) пошукових і нормативних прогнозів як: 1) цільовий прогноз, який визначає бажаний стан об’єкту; 2) плановий прогноз, який визначає напрямок планування для досягнення бажаних завдань; 3) програмний прогноз, який визначає заходи та умови для досягнення бажаного стану об’єкту.

Існують і інші види прогнозів, наприклад, оперативний, короткостроковий, довгостроковий, середньостроковий, загальнодержавний, глобальний прогнози тощо.

Звертаючись до сутності соціального прогнозування слід сказати про його методи:

Метод анкетування дозволяє за допомогою анкет виявити необхідну інформацію і використовувати її у складанні прогнозів.

Метод екстраполяції заснований на розповсюдженні висновків, отриманих зі спостережень за однією частиною явища на інші його частини.

Метод моделювання дозволяє за допомогою моделі робити прогноз майбутнього стану об’єкту.

Студенту слід ознайомитися з типовою методикою прогнозування, яка включає наступні етапи:

1. Передпрогнозна орієнтація (визначення об’єкту, предмету, проблеми, мети, завдань, робочих гіпотез, методів, структури та організації дослідження);

2. Побудова вихідної моделі об’єкту, що прогнозується;

3. Збирання даних, які є суттєвими для вирішення завдань прогнозу;

4. Побудова низки показників методом екстраполяції;

5. Побудова пошукових моделей об’єкту, що прогнозується;

6. Оцінка прогнозу;

7. Формулювання рекомендацій для прийняття рішень;

8. Експертиза прогнозу.

 

№2.

Глобальні проблеми є проблемами загальнолюдського масштабу.

Глобальні проблеми – це проблеми, які охоплюють весь світ і являють собою загрозу для існування цивілізації. Вирішити їх силами однієї держави або навіть групи держав неможна. Для цього необхідне світове співробітництво на основі повного рівноправ’я, взаємоповаги, суверенітету кожного учасника, виконання прийнятих обов’язків і норм міжнародного права.

Вчені об’єднали глобальні проблеми у три основні групи:

До першої групи відносяться: проблеми війни та миру, роззброєння, виживання.

Друга група – це проблеми використання досягнень науково-технічного прогресу, демографічні проблеми, питання розвитку освіти, охорони здоров’я, культури суспільства.

Третя група – це проблеми, які пов’язані з природними ресурсами, енергією, промисловістю, екологією.

Система глобальних проблем носить конкретно-історичний характер. Їх загострення може викликати кризу цивілізації. Сьогодні як ніколи утворилась можливість тотального (загального) знищення цивілізації, непоправного зрушення механізмів біосферних процесів Землі і навколоземного простору. Людство не може більше покладатися на стихійність в еволюції світобудови. Сучасному світу потрібна стабільність, демократія, цивілізованість, відсутність насилля, що створює умови для людського виживання.

 

№3.

Вирішення глобальних проблем потребує нового підходу до розуміння взаємодії держав і суспільних рухів.

Соціальний прогрес – це безперервний розвиток суспільства, у якому досягаються нові, більш високі рубежі, рівні й кращі якісні стани.

Важливою особливістю соціального прогресу є його незворотній характер. Наукове передбачення дозволяє на основі знань певних закономірностей і тенденцій історичного розвитку знаходити практичні засоби для вирішення соціальних проблем. Іншою особливістю соціального прогресу є зростання його темпів, динаміки, стрімкості розвитку. Для нього також є характерними: насиченість змінами та інтенсивність наукових відкриттів, технічних винаходів, міжнародного обміну в сфері науки та культури.

Посилаючись на обмеженість природних ресурсів, дослідники сьогодні говорять про межі соціального прогресу. Однак історія свідчить про те, що наявність певних «меж» зростання соціального прогресу скоріше може слугувати стимулом суспільного розвитку, ніж гальмом, адже майбутні покоління, як це було й у минулому, знайдуть вихід зі складної ситуації.

Інтелектуальний прогрес людства допоможе розумно розпорядитись знаннями та знайти вихід з криз і глухих кутів. Людина посилить свою міць у майбутньому за допомогою нових винаходів та ідей, як у минулому вона робила це за допомогою писемності та друку книг, а в теперішньому – за допомогою комп’ютерів. Соціальному прогресу не загрожує вичерпаність інтелектуальних здібностей людини і в цьому полягає його сенс.

Практика підтверджує, що головними тенденціями соціального розвитку є зростання свободи людини, гуманістичних цінностей, узгодження особистісних і суспільних інтересів, консолідація демократичних сил у боротьбі з тероризмом, інтернаціоналізація суспільних відносин, прагнення до справедливості, рівності, гармонічним відносинам людини та природи.

На шляху до соціального прогресу сьогодні стоять глобальні проблеми. Ще ніколи в минулому історичний вибір не був таким прозорим та однозначним. Сьогодні люди мають знайти вихід не в трагічному епілозі, в у натхненному пролозі загальнолюдської гуманітаризації, гуманізації та солідарності. Гуманістична місія соціального прогресу полягає в тому, щоб забезпечити поступальний процес розвитку людства відповідно до об’єктивних закономірностей та тенденцій.

 

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.