Пам’ятний вірш: «Блаженний муж, що подолає спокусу, бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя, що його Господь обіцяв тим, хто любить Його» (Якова 1:12).

Усі переживали такі моменти: ми вирішуємо не піддаватися спокусі, але під час боротьби наше рішення гасне і, на превеликий жаль, відчуваючи огиду до самих себе, ми впадаємо в гріх. Іноді навіть здається: чим більше зосереджуємося на тому, щоб не грішити, тим більш безсилими почуваємося в боротьбі зі спокусою і тим більш безнадійним стає наше становище. Ми починаємо сумніватися, чи справді спасенні. Важко уявити собі серйозного християнина, який не сумнівався б у своєму спасінні, особливо після вчиненого гріха.

На щастя, ми можемо здобути перемогу над спокусами, які так легко заманюють нас у пастку. Ніхто з нас, незалежно від того, наскільки загруз у гріхах, не безнадійний, бо наш «Отець світла» (Якова 1:17) сильніший за нашу схильність до зла і тільки в Ньому та через Його Слово ми можемо отримати перемогу.

Таку вістку передають тексти, які ми вивчатимемо цього тижня. Безперечно, спокуси реальні, а битва зі своїм «я» дуже реальна. Але Бог також реальний, і через Нього ми можемо більше, ніж перемагати спокуси, що назрівають усередині і тільки й чекають, аби принизити нас.

Неділя 12 жовтня

КОРІНЬ СПОКУСИ

Прочитайте Якова 1:13, 14. Чому істина про те, що Бог нікого не спокушає, важлива для нас? Де зароджується спокуса і як знання про це може допомогти нам у боротьбі з гріхом?

Яків наголошує: Бог не тільки не є автором зла, але також не є джерелом спокуси. Саме зло є джерелом спокуси. Згідно з наведеними текстами, проблема криється всередині нас. Це основна причина того, чому нам так важко протистояти спокусі.

Отже, боротьба з гріхом починається в розумі. Багато хто не бажає цього чути, але істина полягає в тому, що ми самі обираємо гріх. Ніхто не може нас примусити до цього (Римл. 6:16-18). Гріховні бажання, нахили й уподобання насправді постійно привертають нашу увагу. Використовуючи терміни, відомі серед мисливців та рибалок, Яків у тексті 1:14 описує ці внутрішні спонукання. Нас затягують і беруть у полон власні бажання, і коли ми їм піддаємося, вони врешті-решт підчіплюють нас на гачок і заманюють у пастку.

Прочитайте Ефес. 6:17; Псал. 119:11; Луки 4:8. Яка загальна тема простежується в текстах і як вона пов’язана з питанням перемоги над спокусою?

У різних частинах свого Послання Яків відокремлює спокусу від гріха. Спокуса ззовні не є гріхом. Навіть Ісус був спокушуваний. Проблема не в самій спокусі, а в тому, як ми на неї реагуємо. Володіти гріховною природою – не гріх, але дозволяти гріховній природі контролювати наші думки й диктувати нам свою волю – це вже гріх. Отже, ми маємо обітниці Божого Слова, котрі дарують нам впевненість у перемозі, якщо ми застосовуємо їх до себе та вірою тримаємося за них.

Поміркуйте над ідеєю про те, що гріх завжди є нашим власним вибором. (Зрештою, якби він не був нашим вибором, як можна було б нас засудити за його вчинення?) Що ми можемо робити в повсякденному практичному житті, щоб стримати себе від неправильного вибору?

Понеділок 13 жовтня

Поиск по сайту: