КОЛИ ПОЖАДЛИВІСТЬ ДАЄ ЗАЧАТОК

Ще раз прочитайте Якова 1:13-15. Коли спокуса стає гріхом?

У цьому уривку використано кілька грецьких слів для змалювання виникнення гріха, і всі вони пов’язані з народженням. Коли ми плекаємо в собі неправильне бажання, гріх «дає зачаток», подібно до немовляти в утробі. «А дозрілий гріх породжує смерть» (Якова 1:15 – ч. 2, дослівний переклад).

Парадоксальна картина. Процес, який має давати життя, призводить до смерті (порівняйте з Римл. 7:10-13). Гріх, як рак, бере владу у свої руки і поглинає свого господаря. Усі ми знаємо це, оскільки всі постраждали від нього. Наші серця злі, і ми не можемо їх змінити.

Прочитайте Бут. 3:1-6. Досвід Єви яскраво ілюструє конфлікт людини з гріхом. Які кроки призвели її до гріха?

Гріх бере початок з недовіри до Бога. Використовуючи той самий успішний метод, за допомогою якого він обманув третину ангелів (Об’явл. 12:4, 7-9), сатана посіяв у свідомості Єви сумнів щодо Божого характеру (Бут. 3:1-5). Гріх був не в тому, що вона наблизилася до забороненого дерева, а в тому, що з’їла плід. Однак навіть у цьому разі неправильні думки, судячи з усього, передували її гріховному вчинку (Бут. 3:6). Вона прийняла пропозицію сатани як власне бажання.

Гріх завжди зароджується в розумі. Подібно до Єви, ми можемо думати про уявну «користь» гріха. Потім наші почуття й уява починають долати нас. Незабаром ми хапаємо приманку і впадаємо в гріх.

Потім ми дивуємося, як таке могло статися. Відповідь проста: ми дозволили цьому статися. Ніхто не змушував нас згрішити.

«Серйозною молитвою і живою вірою ми можемо протистояти атакам сатани та зберігати свої серця чистими від опоганення.

Найсильніша спокуса не є вибаченням гріха. Яким би сильним не був тиск на нашу душу, гріх – наша власна дія. Ані земля, ані пекло не можуть примусити когось згрішити. Воля має погодитися, серце має поступитися, інакше пристрасть не зможе подолати розум і беззаконня не зможе перемогти праведність» (Е. Уайт. Християнські переваги та обов’язки // Ознаки часу, 4 жовтня 1883 р.).

Вівторок 14 жовтня

УСЕ ДОБРЕ І КОЖНИЙ ДОСКОНАЛИЙ ДАР

Не піддавайтеся обманові, любі брати мої! Все добре, що нам дане, і кожний досконалий дар походить згори, сходить від Отця світла, в Якого немає зміни, ні тіні переміни» (Якова 1:16, 17).

Хоч гріх породжує смерть, Бог – джерело життя. Він – «Отець світла» (Якова 1:17), це посилання на творіння (Бут. 1:14-18). Бог дарує нам народження до нового життя, і це найбільший дар, який ми можемо отримати згори (порівняйте Якова 1:17 з Івана 3:3).

Як і Павло, котрий говорить про спасіння як результат Божої благодаті (Римл. 3:23, 24; Ефес. 2:8; 2 Тим. 1:9), Яків у тексті 1:17 називає спасіння даром. Більше того, у наступному вірші він ясно показує, що спасіння й нове народження – це мета Бога та Його воля щодо нас: «Він забажав і породив нас Словом істини» (Якова 1:18). Тобто Бог хоче, щоб ми спаслися. Його воля ще до нашого існування полягала в тому, щоб ми отримали спасіння й нове життя в Ньому зараз і на всю вічність.

Яким чином слова Якова перегукуються з описами нового народження, даними Павлом і Петром? Тита 3:5-7; 1 Петра 1:23.

Ісус, Павло, Петро та Яків – усі пов’язують спасіння з новим народженням. Божа мета в Плані спасіння полягає в тому, щоб возз’єднати ослаблене, зламане гріхом людство з Небом. Розрив був таким великим і широким, що жодні людські засоби ніколи не змогли б спорудити міст через цю прірву. Тільки Ісус – Боже Слово, Яке стало тілом, – міг з’єднати небо і землю. Богонатхненне Слово (2 Тим. 3:16) має унікальну здатність вдихнути духовне життя в тих, чиї серця відкриті для отримання цього дару.

Наш «Отець світла» настільки любить нас, що дарує нам усе добре і кожний досконалий дар (див. Якова 1:17), хоч ми зовсім не заслуговуємо цього. Найкращий з усіх дарів – Ісус та запропоноване Ним нове народження.

Які дари «згори» ви отримали? Чому так важливо роздумувати про це? Що відбувається, якщо ми цього не робимо?

Середа 15 жовтня

«СТРИМАНА В СЛОВАХ»

Прочитайте Якова 1:19, 20. Яку важливу думку висловлює апостол?

Боже Слово має силу. Але людські слова також мають силу. Як часто ми вимовляємо слова, котрі через деякий час хотіли б узяти назад? На жаль, розуміння того, наскільки сильно недобрі слова можуть поранити і наскільки руйнівний гнів, не особливо допомагає нам контролювати себе. Жодні наші винаходи й методики ніколи не допоможуть нам по-справжньому змінитися. Тому нам необхідно більше слухати Бога і дозволити Йому діяти в нас. “Коли змовкають усі інші голоси, коли в тиші й очікуванні ми стоїмо перед Ним, мовчання душі робить голос Бога більш виразним. Він велить нам: «Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я”» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 57).

І, навпаки, коли ми перестаємо слухати Бога й один одного, тоді виникають проблеми. Удома, на роботі, у церкві суперечки відбуваються через те, що люди перестають слухати. Тоді починаються поголоси і зростає гнів. Цей слизький шлях гріховного спілкування, подібно до безконтрольного внутрішнього бажання (Якова 1:14, 15), ніколи «не здійснює Божої справедливості» (в. 20).

Тому Яків протиставляє Божу праведність людському гніву. Доки ми покладаємося на те, що саме собою виникає з нашої гріховної природи, творча сила Божого Слова заблокована, натомість звучать наші даремні і навіть згубні слова. Не дивно, що, поговоривши про все, що наш «Отець світла» робить для нас з допомогою дару нового життя, Яків радить нам бути обережними в словах.

Що повідомляють про слова наступні тексти? Прип. 15:1; Ісаї 50:4; Ефес. 4:29; 5:4; Колос. 4:6.

Подумайте, коли востаннє хтось завдав вам болю своїми словами? Глибина ваших емоцій показує, наскільки сильними можуть бути слова, вимовлені з доброю чи недоброю метою. Що ви можете робити, аби контролювати свої слова? Чому так важливо думати, перш ніж говорити?

Четвер 16 жовтня

Поиск по сайту: