Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Етапи РОЗВИТКУ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА



У всіх докапіталістичних суспільствах товарне виробництво було простим (оскільки не всі продукти праці та ресурси перетворювалися на товар), за капіталізму воно набуває всезагального характеру (критерієм цього є перетворення робочої сили на товар). Загалом за капіталізму товарне виробництво стає основою ринкової економіки або ринкової капіталістичної системи.

Ринкова економіка — економіка, яка ґрунтується на наявності різних типів і форм приватної власності, вільній конкуренції, принципах вільного підприємництва, вільного ринкового ціноутворення та обмеженому втручанні держави в господарську діяльність.

Така економіка починає формуватися на початку XVI ст. і перетворюється на цілісну систему у XIX ст. Вона діє на принципах ринкового саморегулювання, а отже може існувати без активного втручання держави. Звідси й назва — ринкова економіка.

У період функціонування і розвитку ринкової економіки активно формується біржова система торгівлі (перші товарні біржі з'явились у 1531 р. в Антверпені — Нідерланди, у 1549 р. — в Ліоні й Тулузі — Франція, у 1556 р. — И Лондоні), згодом — банківська система (перший Акціонерний банк був заснований в Англії у 1764 р.; перший комерційний банк США — у 1781 р.) і біржі — фондові та робочої сили. Всі ці інститути й установи забезпечують рух грошей, цінних паперів (на фондових біржах), засобів виробництва, предметів споживання тощо (на товарних біржах), робочої сили (на біржах праці) і формують у їх сукупності та взаємодії інфраструктуру ринку. Водночас [Значно розширюється коло підприємницької діяльності.

Проте, як уже зазначалося, ринкова економіка існувала максимум до кризи 1929—1933 рр. Завдяки активному втручанню держави в економіку, проведенню нею соціальної політики (у розвитку освіти, охорони здоров'я, пенсійному забезпеченні тощо) економічну систему стали Називати соціальне орієнтованою ринковою економікою, тобто поєднання ринкових важелів із активною соціальною політикою держави. Таку назву реформованої економічної системи запропонував німецький вчений Мюллер-Армак, а запровадив у життя німецький економіст та глава уряду Л.Ерхард.

Однак ця назва неадекватна сучасному товарному виробництву. Це зумовлено тим, що після кризи 1929—1933 рр. держава провадила не лише активну соціальну, а й економічну політику, засновану на інтенсивному зростанні частки державної власності.

Існують різні форми економічної політики: фінансово-кредитна, податкова, структурна, інвестиційна, науково-щічна та ін. Таку економіку американські економісти (Е. Хансен та ін.) назвали змішаною. Вона означає оптимальне поєднання приватної та державної власності, ринкових важелів саморегулювання економіки з державним регулюванням. Наявність такої економіки зумовлює появу нового виду підприємницької діяльності — на державних підприємствах, підприємствах із змішаною формою власності та ін.

Найкращі можливості для розкриття підприємницьких здібностей людини, для організації підприємницької діяльності створює ринкова економіка. Адже її рушійною силою розвитку є конкурентна боротьба, що змушує підприємця ризикувати, приймати нестандартні рішення, бути діловитим, енергійним. Ринкова економіка, яка ґрунтується здебільшого на приватній власності, гарантує також найбільшу свободу економічного вибору.

Водночас соціальне орієнтована і змішана економіка забезпечують певні переваги для заняття підприємницькою діяльністю: наявність всебічної державної підтримки такої діяльності (передусім у сфері малого бізнесу);

існування більшої кількості типів та форм власності, крупних компаній і багатих людей, які сприяють формуванню дрібних підприємницьких структур та ін.

Певні види підприємницької діяльності можливі завдяки розгалуженій структурі ринку, тобто наявності різних видів ринків у їх взаємодії. Основними видами ринків є фінансовий (у вузькому розумінні — грошовий), ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок послуг, ринок інтелектуальної власності, валютний ринок, ринок золота, ринок робочої сили.

Розрізняють також вільний ринок (на якому жоден із незалежних товаровиробників не може впливати на рівень цін), монополізований (на якому процес ціноутворення здійснюється під диктатом наймогутнішої монополії), олігопольний (на якому процес ціноутворення здійснюється під впливом 3—4 наймогутніших компаній) і регульований (ринок, який регулює і контролює держава). Найбільший простір для підприємницької діяльності забезпечує вільний ринок.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.