Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

суб'єкти ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ



З'ясування основних джерел створення власного бізнесу передбачає подальше визначення суб'єктів підприємницької діяльності, тобто тих, хто може бути підприємцем.

На підставі досвіду розвинутих країн світу трьома основними типами підприємців є власник або співвласник підприємства, орендар-господарник, який забезпечує процес виробництва товарів або надання послуг на орендованих засобах виробництва, і підприємець-менеджер (спеціаліст у галузі управління підприємством).

Згідно з чинним законодавством суб'єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути всі громадяни країни, за винятком окремих категорій. Зокрема підприємництвом заборонено займатися працівникам правозахисних органів (міліції, судів, прокуратури, державної безпеки, державного арбітражу, державного нотаріату) а також органів державної влади, управління (в тому числі фінансових органів та податкової інспекції), які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Водночас такою діяльністю дозволяється займатися Громадянам України, інших держав, які не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Дієздатними вважаюсь осіб після досягнення повноліття.

Згідно із Законом України «Про підприємництво» .«особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, Не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співвласниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю».

3 урахуванням поділу на фізичні та юридичні особи. Підприємницькою діяльністю можуть займатися:

1) громадяни України та Інших країн, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (в тому числі робітники, службовці, кооператори, орендатори, менеджери, дрібні власники, власне підприємці, наймані працівники та ін.);

2) колективи підприємців та підприємницькі асоціації (договірні об'єднання підприємств, які створюються з метою координації виробничо-господарської діяльності та ін.);

3) індивідуальні та колективні споживачі продукції, а також союзи та асоціації споживачів;

4) профспілки;

5) державні підприємства та організації у разі їх участі у здійсненні безпосередніх угод (надання урядових замовлень підприємцям тощо).

Водночас у більшості країн світу, в тому числі в Україні, існують певні обмеження на здійснення підприємницької діяльності.

Обмеження підприємництва

Згідно з чинним законодавством обмеження у здійсненні підприємницької діяльності стосуються її видів, пов'язаних з такими діями:

1) виготовлення і розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин (крім спеціально обумовлених);

2) виготовлення і реалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин;

3) видобування бурштину;

4) охорона окремих особливо важливих об'єктів державної власності (перелік яких дається Кабінетом Міністрів);

5) розробка, випробування, виробництво та експлуатація ракет-носіїв.

Ці види діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також за участю певних товариств.

Виключно державними підприємствами та об'єднаннями зв'язку здійснюється діяльність, пов'язана:

а) з технічним обслуговуванням і експлуатацією первинних мереж (крім місцевих) і супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування (крім супутникових систем), які мають наземну станцію стеження на території України і створюються та розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів);

б) з виплатою і доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам.

Водночас уряд встановлює перелік видів діяльності, якими можна займатися лише за ліцензіями,

Ліцензія — документ, який видається її власнику державними органами, на право займатися певним видом підприємницької діяльності (що потребує обмежень) або з метою вилучення платежів за надання такого дозволу.

Згідно з чинним законодавством ліцензуванню підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище і безпеку держави. Так, без ліцензії, яка видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженими ним органами, не можна здійснювати такі види діяльності:

1) пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

2) виробництво, ремонт і реалізація мисливської, спортивної зброї та боєприпасів до них, а також холодної та пневматичної зброї;

3) виготовлення і реалізація лікарських засобів та особливо шкідливих хімічних речовин;

4) виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також вироблення і реалізація етилового, коньячного і плодового спирту;

5) виготовлення тютюнових виробів;

6) медицинська, ветеринарна та юридична практика;

7) створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

8) міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним та автомобільним (крім країн СНД), повітряним, річковим, морським транспортом;

9) виготовлення та ввезення бланків цінних паперів, документів строгої звітності та знаків поштової оплати, а також матеріалів і напівфабрикатів для їх виробництва;

10) діяльність, пов'язана з використанням радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання, перевезення ядерних матеріалів та радіоактивних речовин;

11) проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики, а також надання послуг з їх обслуговування;

12) видобування коштовних металів і каменів, виготовлення та реалізація виробів з їх використанням;

13) застосування авіаційно-хімічних робіт і аерофото-зйомок;

14) аудиторська та страхова діяльність;

15) виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів;

16) пересилання грошових переказів, листів до 20 грамів і поштових карток;

17) використання радіочастот;

18) виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт і кадастрових зйомок;

19) будівельна діяльність (окремі види проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних обстежень для будівництва, надання інжинірингових (послуг передпро-ектного, проектного та післяпроектного характеру тощо) та інших послуг, які вимагають відповідної атестації виконавця, згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів);

20) виготовлення та реалізація спеціальних засобів із використання речовин сльозоточивої та подразнюючої дії, індивідуального захисту, активної оборони, а також засобів для виконання спеціальних операцій оперативно-пошукових заходів;

21) діяльність, пов'язана з розробкою, виготовленням, ввезенням, реалізацією і використанням засобів криптографічного і технічного захисту інформації;

22) надання послуг для отримання освіти з одержанням спеціального документа державного зразка;

23) діяльність, пов'язана з організацією іноземного і зарубіжного туризму;

24) судово-експертна діяльність;

25) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

26) виробництво, передача і постачання електроенергії, здійснення операцій з металобрухтом;

27) посередництво у працевлаштуванні та роботі за кордоном;

28) ремонт і експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту;

29) надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), технічне обслуговування мереж теле- радіопровідникового мовлення у межах промислової експлуатації;

30) наукові дослідження, пов'язані зі створенням і використанням космічних техніки і технології (крім ракетоносіїв);

31) розробка, випробування, виробництво й експлуатація космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових, устаткування, яке входить до складу космічного сегмента, супутникових систем, крім систем телерадіомовлення та ін.

Держава з часом вносить зміни щодо видів діяльності, які здійснюються за ліцензіями, та заборонених видів господарської діяльності.

Ліцензію на здійснення підприємницької діяльності видає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним Орган у термін, не більше як за ЗО днів з дня одержання заяви.

Для отримання ліцензії необхідно подати заяву, в якій зазначають:

1) відомості про заявника (для фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові та паспортні дані — серія, номер паспорта, ким і коли виданий, а також місце проживання, для юридичної особи — назву місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правову форму, ідентифікаційний код);

2) вид діяльності, на який заявник хоче отримати ліцензію;

3) термін дії ліцензії.

Крім заяви, фізичні особи повинні подати копії документів, які засвідчують рівень освіти і кваліфікації, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; юридичні особи — копії свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та засновницькі документи. Ліцензія видається не менш ніж на три роки.

За наявності у поданих документах недостовірних даних або якщо заявник не може виконати певний вид діяльності згідно з ліцензійними умовами, ліцензія не виїдається, а у відповідному рішенні вказують причини відмови.

Відмову в наданні ліцензії видають у той самий термін письмовій формі. У разі відмови у видачі ліцензії підприємець може оскаржити це рішення в суді або арбітражному суді.

Складовою частиною організації підприємництва є проблема припинення підприємницької діяльності.

Припинення діяльності підприємства

Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його ліквідації та реорганізації.

Реорганізація підприємства — процес перетворення, перебудови організаційної структури та управління підприємством за збереження його виробничого потенціалу, зокрема основних фондів.

Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення і перетворення підприємств.

Ліквідація підприємства може здійснюватися добровільно (ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом, призначеним ліквідаційною організацією) і примусово (комісією, призначеною судом або відповідним державним органом). Ліквідація та реорганізація підприємства відбуваються за рішенням власника та за участю трудового колективу.

Основними причинами ліквідації підприємства є:

1) його банкрутство, тобто неспроможність платити за своїми зобов'язаннями, а також повернути наявні борги. Конкретнішими причинами банкрутства підприємств є їх низька конкурентоспроможність, надмірні витрати виробництва та обігу, нестача обігових коштів, високі відсотки за кредит, погіршення економічної кон'юнктури та ін.;

2) закінчення терміну, на який підприємство створювалось, або після досягнення мети, поставленої суб'єктами підприємницької діяльності при його організації;

3) прийняття рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством, якщо в передбачений рішенням термін не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

4) визнання рішенням суду недійсними засновницькі документи та дозвіл на створення підприємства;

5) систематичне і грубе порушення чинного законодавства.

У разі певної реорганізації підприємства чинним законодавством передбачено такий розподіл діяльності:

1) при злитті кількох підприємств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства;

2) при приєднанні одного підприємства до іншого усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства переходять до другого;

3) при поділі підприємства до новостворених підприємств переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних пропорціях майнові права і обов'язки;

4) при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за розподільчим актом у відповідних пропорціях майнові права і обов'язки;

5) при перетворенні одного підприємства на інше до новоствореного підприємства переходять усі права та обов'язки.

Конкретний механізм ліквідації підприємства такий:

а) власник, суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію певного підприємства, встановлює порядок і терміни проведення його ліквідації, а також терміни для висування претензій кредиторів. Цей термін не може бути меншим від двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію;

6) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства повідомлення про його ліквідацію і порядок та термін висування кредиторами претензій;

в) у першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому могло завдати шкоди ліквідоване підприємство;

г) ліквідаційна комісія проводить відповідну роботу із стягнення дебіторської заборгованості підприємству і виявлення претензій кредиторів з повідомленням їх про ліквідацію підприємства;

ґ) ліквідаційна комісія або орган, який проводить ліквідацію, оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив цю комісію;

д) вклад кожного члена трудового колективу видають йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

ВИСНОВКИ

1. Для організації власного бізнесу потрібен початковий капітал, розміри якого неоднакові у різних сферах та галузях народного господарства, при створенні певних організаційно-правових форм підприємництва (товариства з обмеженою відповідальністю, відкритого акціонерного товариства тощо). Основними джерелами формування початкового капіталу є заощадження домогосподарств та зовнішні джерела фінансування (отримання позик, випуск акцій, кошти від приватних осіб та ін.).

2. Основними суб'єктами підприємницької діяльності є громадяни України та інших країн, колективні підприємства та підприємницькі асоціації, індивідуальні та колективні споживачі продукції, союзи та асоціації споживачів, профспілки, державні підприємства та організації. Чинне законодавство визначає різні способи організації власного бізнесу (рішення власника майна, трудового колективу, примусовий поділ підприємств, виділення із складу діючих підприємств окремих підрозділів та ін.).

3. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності пов'язані з оборотом наркотичних засобів, виготовленням і реалізацією зброї, видобуванням бурштину, охороною особливо важливих об'єктів державної власності, виплатою і доставкою пенсій та ін. Водночас уряд встановлює перелік багатьох видів діяльності, якими можна займатися за ліцензіями (дозволом) відповідних державних органів. До них належать передусім ті, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, довкілля і безпеку держави.

4. Для отримання ліцензії необхідно подати до Кабінету Міністрів України заяву, копії документів про рівень освіти і кваліфікації, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та засновницькі документи. Ліцензію видають у термін не більше ЗО днів з дня одержання заяви і терміном мінімум на три роки. Відмова у наданні ліцензії може бути оскаржена в суді.

5. Припинення діяльності підприємства відбувається шляхом його ліквідації та реорганізації (перебудови організаційної структури та управління підприємством), формами якої є злиття, приєднання, поділ, виділення і перетворення підприємства. Однією з основних причин ліквідації підприємства є його банкрутство, тобто неспроможність платити за своїми зобов'язаннями, а також повернути наявні борги.

 

ЗАПИТАННЯ. ЗАВДАННЯ

1. У чому полягає сутність початкового капіталу?

2. Які основні джерела формування початкового капіталу?

3. Хто може і хто не може бути суб'єктом підприємницької діяльності в Україні?

4. Які види підприємницької діяльності здійснюються лише державними підприємствами та організаціями?

5. Який механізм отримання ліцензії на підприємницьку діяльність?

6. Які основні причини ліквідації підприємства?

7. Який конкретний механізм ліквідації підприємства?

8. Розв'яжіть задачу. Середньомісячна номінальна заробітна плата в Україні в 1999 р. становила 162 грн., вартість межі малозабезпеченості — 85 грн. Впродовж якого періоду несімейна людина зможе нагромадити початковий капітал за умов щорічного зростання номінальної заробітної плати на 10 %, а рівня цін на продовольчі товари на 5 %?

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.