Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Методика визначення кредитоспроможності позичальника фізичної особи



З метою управління кредитними ризиками банки мають проводити оцінку кредитоспроможності позичальника як на стадії прийняття рішення про доцільність видачі кредиту, так і на стадії контролю за процесом погашення відсотків і заборгованості за кредитом. У зарубіжній та вітчизняній банківській практиці кредитоспроможність позичальника завжди була і залишається одним з основних критеріїв визначення доцільності встановлення кредитних відносин з клієнтом.

Кредитоспроможність (платоспроможність) - це здатність позичальника повністю та у визначений строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Головна мета оцінки кредитоспроможності позичальника - оцінка кредитного ризику та виявлення джерел погашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом.

Оцінка кредитоспроможності позичальника може проводитись за допомогою різних методів за вибором банку(рис. 2.1).

Вибір методу залежить від низки чинників: форми власності, особливостей побудови балансу та інших форм звітності клієнта, галузевих особливостей, виду діяльності тощо.

 

Рис. 2.1. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника

Використання методу коефіцієнтів для оцінки кредитоспроможності позичальника зводиться до розрахунку кількісних показників його фінансового стану і порівняння отриманих результатів з нормативними або середніми.

Метод експертних оцінок зводиться до суб'єктивної оцінки експертами ймовірності погашення позичальником заборгованості за кредитом у встановлений строк [15,ст.302].

Методи оцінки можуть використовуватися паралельно або частково доповнюючи один одного. Наприклад, у вітчизняній практиці найбільш поширеною є рейтингова методика оцінки кредитоспроможності позичальника, орієнтована на врахування як кількісних, так і якісних (суб'єктивних) характеристик клієнта. Визначення рейтингової оцінки, на відміну від методу коефіцієнтів, дає можливість врахувати показники суб'єктивного характеру (репутацію, кредитну історію позичальника та ін.). Рейтингові методики оцінки кредитоспроможності позичальника формуються з урахуванням підходу конкретного банку до оцінки рівня кредитного ризику і можуть суттєво відрізнятися у різних банків залежно від кредитної політики, стратегічних планів і загальних вимог до якості кредитного портфеля. Наприклад, клієнт, кредитоспроможність якого є надто низькою для одного банку, може відповідати вимогам, встановленим іншим банком.

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, банк фактично визначає рівень кредитного ризику, який він візьме, надавши кредит. Крім того, необхідно враховувати, що рівень ризику позичальника може трансформуватися у ризик самого банку за умови встановлення кредитних відносин. У цьому випадку розробка власної рейтингової системи оцінки кредитоспроможності позичальника дає банкам можливість встановлювати критерії та вимоги до клієнта відповідно до положень кредитної політики з урахуванням власних кредитних можливостей. У зарубіжній практиці для обґрунтування рішення про видачу кредиту банки проводять оцінку кредитоспроможності позичальника з урахуванням кредитного рейтингу, встановленого спеціалізованими компаніями, наприклад, рейтинговими агенціями "Standard & Poor", "Moody's", "Fitch, Duff and Phelps". У вітчизняній банківській практиці кредитний рейтинг, встановлений рейтинговими агенціями "Standard & Poor", "Moody's", "Pitch, Duff and Phelps", враховується під час оцінки кредитоспроможності позичальників-банків [18, ст.84].

Перелік показників оцінки кредитоспроможності позичальника та критерії їх оцінки визначаються кожним банком самостійно і мають бути документально закріплені в окремому положенні, яке входить до стандартів кредитної політики банку.

Національним банком України запропоновано систему кількісних показників для оцінки кредитоспроможності позичальника, врахування яких обов'язкове для банків. Встановлені у положенні вимоги є мінімально необхідними, і кожен банк може самостійно визначити додаткові критерії оцінки кредитоспроможності, що підвищують вимоги до позичальників для адекватної оцінки рівня кредитного ризику і належного контролю за ними.

Як правило, вибір системи показників оцінки кредитоспроможності позичальника залежить від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк (галузевої особливості, категорії позичальника), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, ощадний), форми (іпотечні, споживчі, лізингові тощо) та строків кредитів (коротко -, довгострокові), кредитної стратегії та політики банку (обережна, помірна чи агресивна), рівня кваліфікації працівників кредитного відділу, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи в банку [9, ст. 426].

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється протягом одного робочого дня після отримання повного пакету документів, за допомогою таких показників (Додаток А):

1. Платоспроможність.

2. Лояльність до Банку.

3. Прогнозованість процесу погашення заборгованості за кредитом.

4. Забезпечення.

5. Солідність Позичальника.

6. Кредитна репутація Позичальника

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є анкета позичальника - фізичної особи та пакет документів, які визначені стандартами банківських продуктів.

У процесі оцінювання кредитоспроможності на підставі внутрішніх методик у банках визначається низка показників, зокрема показники платоспроможності:

1. Коефіцієнт платоспроможності позичальника (КПП) розраховується як відношення сукупного середньомісячного доходу (МД) до суми середньомісячних витрат (МВ) і місячних платежів за кредитами та процентами (МПП) за формулою:

КПП = МД , (2.1.)
МВ + МПП

де МПП – місячні платежі за позичкою, включаючи проценти (в рахунках береться позичка, яку передбачає одержати позичальник).

Теоретичне значення коефіцієнта КПП не менше 1,3.

2. Коефіцієнт платоспроможності сім’ї(КПС) обчислюється за відношенням сукупного місячного доходу сім’ї до всіх місячних витрат, включаючи витрати за позикою, за формулою:

КПС = МДС , (2.2.)
МВС + МПП

де МДС - місячний доход сім’ї;

МВС – місячні витрати сім’Ї;

Теоретичне значення КПС повинно бути не менше 1,5.

3.Коефіцієнт поточної платоспроможності (PTI)розраховується, як відношення місячного платежу за кредитом, що аналізується у відповідному періоді, до чистого доходу позичальника за місяць. Чистий дохід визначається, як різниця між сукупним місячним доходом позичальника (підтвердженим документально), податками та витратами за місяць.

, де: (2.3.)

P - максимальний щомісячний платіж за кредитом, що аналізується у відповідному періоді, та проценти/комісія за його користування;

TI - сукупний дохід позичальника після сплати податків;

Ex – споживчі витрати, комунальні витрати позичальника тощо;

Pe - щомісячні виплати за існуючими кредитами позичальника та процентами/комісіями за їх користування.

До сукупного місячного доходу можуть бути віднесені лише доходи позичальника, підтверджені документально.

Якщо позичальник – фізична особа зареєстрована і веде діяльність, як фізична особа-підприємець (ФОП) та є платником єдиного податку, дохід визначається, як добуток щомісячного обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), підтвердженої документально, на коефіцієнт рентабельності даного виду бізнесу.

TI = T*K, (2.4.) ,

де: T - щомісячний обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), підтверджений документально;

K - коефіцієнт рентабельності [16,ст.212]

За результатами цих показників, банк може, обґрунтувавши при цьому фінансові можливості погашення боргу і сплати процентів за кредитом. У цьому разі погашення кредитного боргу може бути реальним, частково реальним, нереальним. Якісні показники оцінки кредитів передбачають визначення ліквідності заставного майна позичальника або кредитоспроможність. Майно оцінюється як високоліквідне, ліквідне, неліквідне.

Банком вивчається кредитна історія позичальника, наявність випадків кредитної заборгованості за раніше отриманими кредитами та взаємопоручительствами. Юридичною службою банку обгрунтовується правова оцінка кредитної угоди, на підставі якої надається кредит; правова оцінка забезпечення (договір застави з позичальником, договір застави з майновим поручителем); наявність застрахованого майна, яке є заставою, його правовий статус.

Служба безпеки банку вивчає, чи відповідають дійсності дані, наведені в анкеті позичальника, надійність забезпечення кредиту і реальність цільового призначення кредиту.

При всіх рівних умовах перевага надається клієнту, який має більш достатні та стабільні прибутки для погашення кредиту, а також тривалий стаж роботи на підприємстві.

На основі вище перелічених обгрунтувань робиться загальний висновок про можливість надання кредиту позичальнику – фізичній особі [16, ст. 215].




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.