Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Алгоритм розробки і перевірки складених контрольних питань.



1. Визначити об'єкти контролю, тобто про що (або про кого) запитується інформація в питанні.

Якщо логіко-семантична структура навчального матеріалу складена докладно і відповідно до законів формальної логіки, то поняття, що об'єднані прямокутниками, будуть об'єктами контролю, тому що носять вузловий характер, що складає основу даної інформації.

Дані (обрані) об'єкти повинні відповідати цілям (рівневі засвоєння), типові і видові контролю, що здійснюється.

2. Використовуючи текст навчального матеріалу (конспект або підручник) і приблизний перелік ключових слів (див. рис. 2.2), підібрати ряд ключових слів, що мають для даного об'єкта суттєве значення.

3. Написати максимально можливу кількість відповідних операторів до кожного з об'єктів контролю.

При цьому необхідно враховувати наступне:

3.1. Для дослідницького питання як оператори використовують слова: «чому», «як», «від чого», «яким чином», тому що ці питання носять пошуковий характер і передбачають одержання у відповіді нового знання для учня, тобто здобувають значимість відкриття.

В інформаційних питаннях мова йде про передачу уже відомих знань, що запитуються з певною метою (наприклад: перевірки). При постановці інформаційних питань як операторів у більшості випадків виступають: питальне слово + навідна вимога.

3.2. Як показує практика і результати спеціальних наукових досліджень в області логіки, кожному з об'єктів можна поставити не менше 3-х питань, зміст яких зв'язаний: з визначенням даного об'єкта (або його поняттям); зі складом (структурою) об'єкта; з його мірою (або виміром його частин); із призначенням (або областю його використання).

Звідси можливим є використання при розробці контрольних питань наступних навідних вимог:

- до визначення поняття або самого об'єкта: «Сформуйте поняття...», «Що називається...», «Що означає...», «Дайте визначення...», «Як називається...»;

- до складу (структури) об'єкта: «Прокласифікуйте...», «Перелічите основні елементи...», «З яких частин складається...», «Назвіть кожний зі структурних компонентів»;

- до міри об'єкта: «У яких одиницях...», «По яких формулах розраховується…», «Чому дорівнює…»,«Який математичний запис…»;

- до призначення й області використання об'єкта: «Поясніть призначення…», «Поясніть область застосування…», «Для якої мети призначений…», «Дайте характеристику області використання…»...

4. Використовуючи знання мови, логіки і семантики, співвіднести між собою три стовпці (1,2,3) і сформулювати максимально можливу кількість контрольних питань. Окремо згрупувати синонімічні питання (це питання близькі, родинні за змістом, на які можна одержати ту саму відповідь).

5. Складені контрольні питання повинні бути перевірені на:

- змістовну валідність, тобто вони повинні враховувати специфіку навчального матеріалу; бути адекватні цілям навчання і джерелу інформації (конспектові або підручникові);

- функціональну валідність, тобто відповідність питання тій пізнавальній дії, що контролюється;

- коректність і однозначність розуміння формулювання кожним учнем. У такому випадку всі передумови повинні бути істиними;

- ясність, чіткість і простоту, тобто складене питання обмежується одним питанням, що вимагає засвоєння даної інформації на одному визначеному рівні.

6. Визначення критерію оцінки сформульованого контрольного питання. Критерій визначають по відповіді на питання.

Відповідно до досліджень М.І. Єрецького і Х.Пороцького кількісним критерієм оцінки може служити коефіцієнт засвоєння , що являє собою відношення правильно виконаних учнями істотних операцій до загальної кількості істотних операцій , який необхідно було виконати за контрольним завданням (питанню) на заданому рівні засвоєння :

При контролі засвоєння знань, умінь і навичок операцією називають кожну з нерозривних дій, що повинен виконати учень за завданням. Істотними називають операції, що відбивають засвоєння учнями ЗУН саме по тим елементам, яких навчаються, які у даний момент є об'єктами контролю.

При цьому необхідно враховувати наступне:

6.1. Найбільше просто визначити істотні операції, якщо питання вимагає відповіді у виді одного слова.

Якщо відповідь складається з декількох слів, що складають поняття тільки при їхній спільній примітці, – у цьому випадку вважають тільки одну істотну операцію.

У випадках, коли відповідь складається з декількох слів, що виражають різні сторони (властивості, частини) поняття, необхідно істотною операцією є кожне з них.

6.2. У питанні (завданні), яке припускає відповідь без такого очевидного перерахування, коли кожне слово (або кілька слів) несе рівноправне навантаження по значимості, викладачеві, необхідно при підрахунку суттєвих операцій враховувати кожне визначення, поняття, характеристику, якість, що входять у змістовну частину відповіді.

6.3. При відтворенні формул або рівнянь правильне написання кожного складового позначення, показ дії, розшифровку позначень і вказівки розмірностей варто вважати істотними операціями.

6.4. При перевірці засвоєння графіків істотними операціями вважають нанесення літерних позначень, що відкладаються на осях параметрів, їхню розшифровку і вказівку розмірностей, зображення кожної ділянки кривої.

У число істотних операцій включають і супутнє креслення графіка, необхідні пояснення: характеристику кожної ділянки кривої, граничних і граничних величин.

Якщо учень за графіком знаходить чисельне значення параметра по заданим йому умовам, виконані при цьому операції також входять до складу істотних.

Приклади попередньої роботи із змістом навчального матеріалу, характеристики різних типів задач, приклади карток контрольних завдань представлені в таблицях В 15, В 16, В 17 додатку В, відповідно.

Послідовність дій викладача при розробці задач представлена у таблиці В 18 додатку В.

П'ятий етап – перевірка відповідності розробленої системи вимогам контролю (додаток В).

Представити п. 2.6. курсової роботи рекомендується в наступній послідовності:

 

1. Поняття контролю і його цілі.

2. Принципи здійснення контролю.

3. Етапи контрольної діяльності викладача.

4. Вибір способів контролю сформованих в учнів знань і умінь по темі (табл.2.7.)

5. Перевірка правильності спроектованої системи контролю (здійснюється відповідно до наведеного алгоритму).

 


Таблиця 2.7 – Вибір технологій формування КД

Найм. розділу Цілі навчання Рівень Вибраний спосіб контролю знань, умінь  
Тип Вид Метод Форма Засоби контролю
        Назва Варьїруємі параметри Варіанти рішення
 
                     

 

Приклад вибору технологій формування КД стосовно теми „Загальні відомості про МПС” при підготовці робітника по спеціальності „Слюсар-збірник ЕМ і А” приведено у таблиці В 19 додатку В.

 

Всі отримані до даного моменту проектувальні рішення повинні знайти відображення в перспективно-поурочному плані вивчення теми.

Перспективно-поурочний план – це документ, що містить перелік уроків по конкретній темі, а також організаційні і дидактичні характеристики кожного з них, представлені часом, що відводиться на вивчення тих або інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, змістом базового матеріалу, методами навчання.

При перевірці даного пункту особлива увага приділяється тому, наскільки зміст плану відповідає виконаним раніше розробкам і забезпечується кореляція між його елементами. Так, тип уроку повинен бути обраний з урахуванням складності матеріалу і його обсягу (чим складніше матеріал і чим більше обсяг, тим менша кількість задач буде плануватися на урок), з урахуванням характеристик навчальної групи і матеріалу, що відводиться на вивчення, часу. На сьогоднішній день у педагогічній літературі називаються наступні типи уроків:

· урок формування і засвоєння нових знань;

· урок закріплення, застосування знань про способи діяльності;

· урок формування інтелектуальних і практичних способів діяльності (інтелектуальних і практичних умінь і навичок);

· урок закріплення і застосування способів діяльності;

· урок діагностичного контролю і корекції засвоєння знань, способів діяльності, застосування наукових знань і способів діяльності;

· комбінований урок (урок з декількома рівнозначними задачами).

Найменування типу уроку визначає основну його задачу або ціль. Це варто враховувати при формуванні структури кожного уроку і формулюванню мети навчання.

Структурні елементи теоретичного уроку:

· організаційний момент;

· постановка мети уроку;

· мотивація мети;

· актуалізація опорних знань;

· підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу;

· формування орієнтованої основи діяльності;

· формування виконавчих дій;

· контроль сформованих знань, умінь, навичок;

· підведення підсумків;

· видача домашнього завдання.

Структурні елементи уроку виробничого навчання (таблиця В 20 додатку В):

· організаційний момент;

· цільова настанова;

· актуалізація знань і досвіду учнів;

· формування орієнтованої основи діяльності учнів;

· формування нових способів діяльності;

· застосування освоєних способів діяльності;

· підведення підсумків.

Якщо урок «Поняття електричних машин, їхні види і призначення» по типу є уроком формування і засвоєння нових знань, то основна його ціль – «Сформувати представлення про такий клас електроустаткування, як електричні машини, їхню роль в народному господарстві країни, знання видів електромашин по різних класифікаційних ознаках і особливостей їхнього використання». Якщо ж тип цього уроку комбінований (його елементи сполучаться як актуалізація опорних знань і формування орієнтованої основи діяльності або формування виконавчих дій і контроль сформованих знань, умінь, навичок, або формування орієнтованої основи діяльності і контроль сформованих знань і т.п.), то і ціль уроку буде комплексною. Наприклад, «Визначити рівень сформованості в учнів базових знань, умінь; сформувати представлення про..., знання..., а також закріпити (проконтролювати) сформовані знання, уміння, навички».

Під час уроку повинна бути реалізована кожна з поставлених задач, що повинно знайти відображення в методах навчання. Якщо ціль комплексна і включає, наприклад, елементи формування нових знань, їхнє закріплення і контроль, то повинні бути обрані словесний (і) метод (ди) (розповідь, пояснення, бесіда і т.п.), метод (ди) наочності (ілюстрація, демонстрація), практичний (і) метод (ди) (вправа, лабораторний метод, практична робота) і метод (ди) контролю (опитування, контрольна робота, тестування і т.п.).

На кількість уроків і їхню структуру також впливає те розуміння, що починати вивчення теми доцільно з вступного контролю, а закінчувати – контролем сформованих в учнів знань, умінь, навичок по новій темі.

Оформити п. 2.7. курсової роботи «Складання перспективного-поурочного плану викладу теми» рекомендується в такій послідовності:

 

1. Поняття перспективного-поурочного плану і вимоги до нього.

2. Перспективно-поурочний план (табл.2.8.)

 


Таблиця 2.8 – Перспективно-поурочний план

№ уроку Тема уроку Час Тип уроку Ціль уроку Базові знання Методи навчання
             

 

Приклад розробки перспективно-поурочного плану навчання стосовно теми „Загальні відомості про МПС” при підготовці робітника по спеціальності „Слюсар-збірник ЕМ і А” приведено у таблиці В 21 додатку В.

 

На заключному етапі дидактичного проектування розкривається зміст одного з уроків, позначених у перспективно-поурочному плані. Для цього вказується тема уроку, виписуються з плану його характеристики, згідно яких формується структура уроку і визначаються дії викладача й учнів під час реалізації кожного з цих структурних елементів уроку.

Слід зазначити, що п. 2.8. «Розробка бінарних дій викладача і учнів на уроці «…»»властива конкретика, доведена до рухів, прямої мови як навчаючої, так і навчаємої сторін навчального процесу.

Приклад розробки бінарних дій викладача і учнів на уроці «Способи порушення машин постійного струму» приведений у таблиці В 22 додатку В.

Власні розробки рекомендується представити в такій послідовності:

 

1. Найменування теми уроку, його тип, перелік структурних елементів, характеристика способів навчання.

2. Відповідність елементів структури уроку, дій викладача і учнів (табл.2.9.).

 

Таблиця 2.9 – Бінарні дії викладача і учнів на уроці

Структурні елементи уроку Дії викладача Дії учнів
     

 

Приклад розробки бінарних дій викладача і учнів на одному уроці з теми „Загальні відомості про МПС” при підготовці робітника по спеціальності „Слюсар-збірник ЕМ і А” приведено у таблиці В 22 додатку В.

 

Складання висновку до курсового проекту

 

Висновок до курсового проекту повинний знаходитися в повному взаємозв'язку з вступом і основною змістовною частиною. Це припускає вказівку:

· важливості виконаної розробки;

· об'єкт і предмет дослідження;

· ступінь реалізації поставлених задач;

· основні етапи проведеного дослідження;

· результати дослідження й особливості їх використання.


Додаток

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

 

Кафедра педагогіки і методики професійного навчання

 

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.