Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Основи бюджетного устрою.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

бюджетний устрій являє собою організацію та прин­ципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Основами бюджетного устрою, що відображають напрями та форми вертикальної побудови бюджету, є:

* виокремлення видів бюджету даної країни;

* встановлення принципу побудови бюджетної системи;

* принципи розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

* визначення характеру і форм взаємовідносин між різними бюджетами.

ви­діляють три варіанти виокремлення видів бюджетів:

а) створення єдиного бюджету для всієї країни.

б) створення окремих регіональних бюджетів.

в) створення кількох рівнів бюджету на основі поєднання на кожному рівні централізованих і децентралізованих бюджетів. Це, у свою чергу, передбачає поділ бюджетів на: центральні бюджети, місцеві бюджети.

Виділяють два альтер­нативних варіанти побудови бюджетної системи:

а) принцип єдності, згідно з яким усі бюджети, які створю­ються у даній країні, являють собою одне ціле;

б) принцип автономності, згідно з яким кожний бюджет, який утворюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами Починається з розподілу видатків. Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на двох принципах:

* принцип відомчої підпорядкованості -— фінансування здійс­нюється з бюджету органу управління (відомства), якому підпо­рядковується суб'єкт бюджетного фінансування;

* принцип територіального розташування — фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на тери­торії якої знаходиться суб'єкт бюджетного фінансування.

Розподіл доходів:

*загальнодержавні податки та обов'язкові платежі:

*закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету. Норми відрахування (закріплення) встановлені Бюджетним кодексом України та залишаються незмінними і становлять переважну біль­шість у доходах місцевих бюджетів;

регулюючі — такі доходи, від яких встановлюються відраху­вання до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їхніх потреб, тоб­то нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і регулюються щорічним законом про Державний бю­джет України;

* місцеві податки (податок з реклами та комунальний пода­ток) і збори — закріплюються за місцевими бюджетами відповід­но до того, який орган їх встановлює.

Взаємовідносини між бюджетами. Згідно з міжнародною класифікацією виокремлюють такі форми взаємовідносин між ланками бюджетної системи:

Бюджетне субсидіювання — передача коштів з бюджету ви­щого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансо­вої допомоги та фінансування певних програм.

Вилучення коштів (вилучення бюджетного надлишку) — це форма взаємовідносин між бюджетами, яка є протилежною за змістом і за напрямом руху коштів бюджетному субсидіюван­ню (дотації); перевищення запланованих доходів над нормова­ними видатками, що передаються на законодавчій основі з бю­джету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів або видатків через зміну бюджетного призначення після затвердження бюджету.

Бюджетні позички — це відносини приводу отримання кош­тів на покриття тимчасового касового розриву

 


86. Основи бюджетного федералізму.

Бюджетний федералізм – спосіб побудови бюдж. відносин між рівнями бюдж системи, що забезпечує провідну роль загальнодержавного бюджету при високому ступені самостійності місцевих бюджетів.

Бюджетний (фінансовий, фіскальний) федера­лізм - це форма організації внутрішніх міжурядових фінансо­вих відносин, яка має кілька ознак: чітке розмежування видатків різних рівнів влади і на­ділення цих владних рівнів фіскальними повноважен­нями самостійно формувати власну доходну базу; побудова внутрішніх міжурядових фінансових відносин на основі договірно-правових форм їхньої організації; організація відносин за активної ролі у визначенні їх­ньої моделі не тільки центральної влади, а й регіона­льної та місцевої через механізм їхніх консультацій і переговорів.

Головна мета і призначення федералізму – вирівнювання рівнів соц-ек розвитку територій держави.

До федеративних держав: Швейцарія, Нім., США, Австралія, Канада, Рос Федерація, Пакистан тощо.

 

87. Основи бюджетного фінансування загальної середньої освіти.

Основну частину видатків бюджету на освіту становлять фін-ня загальноосвітніх шкіл. Загальноосвітні школи одержують кошти із бюджету на підставі кошторису. Усі видатки у кошторисі розраховуються і зазначаються відповідно до кодів економічної класифікації. За питомою вагою до найбільш значних видатків загальноосвітніх

шкіл можна віднести оплату праці, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, поточний і капітальний ремонт. Визначення обсягу витрат за кожною статтею здійснюється на базі двох основних елементів: оперативно-сіткових показників та встановлених норм і нормативів.

В основі визначення обсягів фін-ня лежить 2 показники : 1. Вихідний ( кількість учнів ) 2 похідний (кількість класів.).

Основною й найбільшою статтею кошторису загальноосвіт­ньої середньої школи є фонд оплати праці. Фонд оплати праці за­гальноосвітньої середньої школи складається з трьох елементів:

1) фонд оплати праці педагогічного складу;

2) фонд оплати праці адміністративно-управлінського персоналу;

3) фонд оплати праці обслуговуючого персоналу.

Річний фонд оплати праці вчителів розраховується шляхом множення місячного фонду оплати праці на кількість місяців у періоді. Розрахунок річного фонду зарплати проводиться в розрі­зі двох періодів — за січень-серпень і вересень-грудень.

Фонд оплати праці адміністративно-управлінського персоналу включає оплату праці директора, заступників, організаторів ма­сової роботи. Кількість посад заступників та організаторів зале­жить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників — від кількості учнів у школі.

Фонд оплати праці обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, виходячи в основному із загальних оперативно-сітьових показників (кіль­кість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю).

 


88. Основи бюджетного фінансування охорони здоров’я.

Право кожного громадянина в Україні на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантується статтею 49 Конституції України. Охорона здоров'я забезпечується держав ним фінансування відповідних соціально-економічних, медико санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.

Закріплення фінансування за бюджетом відповідного рівня відбувається виходячи із закріплених конституційних гарантій. Згідно зі ст. 87 Бюджетного кодексу України на основі розмежу­вання повноважень за рахунок Державного бюджету здійснюються видатки на:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-полі клінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з пе­реліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України)

б) спеціалізовану, високо спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

в) санаторно-реабілітаційну допомогу;

г) санітарно-епідеміологічний нагляд;

д) інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на виробничих оперативно-сіткових показниках диференційованих за типами медичних закладів:

*по стаціонару — кількість ліжок і ліжко-днів;

*по поліклініках — кількість прикріпленого населення і кіль­кість лікарських відвідувань.

Нормативна потреба в кількості ліжок визначається, виходячи і чисельності жителів і показника госпіталізації в розрахунку на рік. Фактична їх наявність характеризує кількість встановлених у медичному закладі ліжок.

 

89. Основи і методи розподілу доходів між бюджетами.

Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежування видатків між ними і має забезпечити надійність та стабільність дохідної бази бюджетів усіх рівнів.

Розмежування доходів між бюджетами може здійснюватися двома основними методами:

* закріплення за кожним бюджетом певних доходів. Він властивий насамперед бюджетному устрою, що виходить з принципу автономності. Закріплення може відбуватися шляхом повного передання того чи іншого доходу у конкретний бюджет або через визначення стабільних нормативів розподілу окремих доходів між двома чи кількома бюджетами. Нормативи установлюються як у твердо фіксованих розмірах у відсотках від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків. При цьому, як правило, фіксується розмір ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету, і максимальна ставка. Ставка надходжень до місцевих бюджетів установлюється місцевими органами влади в межах максимальної ставки і ставки, за якою здійснюються платежі до центрального бюджету. Такий механізм дає можливість місцевим органам самостійно регулювати свою дохідну базу і впливати на платників.

* розмежування доходів між бюджетами, який припустимий лише за умови застосування принципу єдності бюджетної системи, полягає в установленні системи бюджетного регулювання, тобто здійсненні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів загалом відбувається так само, як і при попередньо розглянутому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування цих бюджетів або вирівнювання їх дохідної бази. Бюджетне регулювання є способом централізованого керівництва складанням, затвердженням і виконанням бюджету.

 


90. Основи розмежування доходів між бюджетами.

Розподіл видатків між бюджетами ґрунтується на більш сталих засадах, бо визначається самим призначенням того чи іншого бюджету.

Розподіл доходів базується на нормативно-правовому забезпеченні адміністративно-територіальних одиниць джерелами доходів, які поділяються на:

*загальнодержавні податки та обов'язкові платежі:

*закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету. Норми відрахування (закріплення) встановлені Бюджетним кодексом України та залишаються незмінними і становлять переважну біль­шість у доходах місцевих бюджетів;

регулюючі — такі доходи, від яких встановлюються відраху­вання до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їхніх потреб, тоб­то нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і регулюються щорічним законом про Державний бю­джет України;

* місцеві податки (податок з реклами та комунальний пода­ток) і збори — закріплюються за місцевими бюджетами відповід­но до того, який орган їх встановлює.

 

91. Офіційні трансферти та їх роль у надходженнях до бюджетів.

Згідно БК ст. 81.Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Одним із пріоритетних завдань бюдж політики є питання фінансового забезпечення діяльності бюджетів місцевого самоврядування, бюджетна спроможність бюджетів громад виконати надані їм законами України повноваження на здійснення соціальних видатків з додержанням принципу субсидіарності.

Згідно БК ст 96 Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенцію;

3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

Згідно БК ст2:

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує;

 


92. Передумови і чинники надання запозичень державі.

Об'єктивна необх-ть вик-ня держ. кредиту на задоволення потреб с-ва обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держ. щодо їх задоволення за рах. бюдж.них фондів. Доцільність вик-ня держ. кредиту для форм-ня дод. фін. ресурсів держ. і покриття бюдж. дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для держ. фінансів і гр. обігу країни порівняно з валютними прийомами балансування доходів і витрат уряду. Це досягається на основі переміщення попиту від фіз. і юр. осіб до урядових структур без зб. сукупного попиту і кількості грошей в обігу. Призначення держ. кредиту - засіб мобілізації держ. дод. фін. ресурсів. Держ. кредит є також джерелом зб. прибутків власників цінних паперів, що досягається через виплату процентів і виграшів за держ.и позиками.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, за певних умов уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інституцій. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними господарствами. Фірми, особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту - зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки використання для покриття бюджетного дефіциту зовнішніх позик.

 

93. Планування фонду заробітної плати вищого закладу освіти.

Вищі навчальні заклади в Україні поділяються за такими групами:

І—II рівнів акредитації — коледжі, заклади професійно-технічної освіти та інші прирівняні до них навчальні заклади;

ІІІ—IV рівнів акредитації— інститути, університети, ака­демії.

Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок: бю­джету — рівень фінансування згідно з делегуванням повнова­жень залежить від рівня акредитації вищого навчального закладу (навчальні заклади І—II рівня акредитації — з місцевих бюджетів, навчальні заклади III—IV рівня акредитації — з державного бю­джету, за принципом відомчої підпорядкованості); самофінансу­вання (від наданих послуг платного навчання).

Розрахунок видатків на фінансування вищих навчальних за­кладів базується на виробничих оперативно-сіткових показниках, до них належать:

вихідні — чисельність студентів;

похідні — кількість навчальних груп.

Основною статтею видатків кошторису вищого навчального закладу є Фонд оплати праці, який складається з 5 елементів:

1)фонд оплати праці професорсько-викладацького складу — визначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кілько­сті студентів, який диференційовано за формами навчання (денна, вечірня, заочна). Зарплата викладачів залежить від по­сади (асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор);

2) фонд оплати праці адміністративно-управлінського персо­налу — визначається на підставі штатного розпису, який затвер­джується ректором;

3) фонд оплати праці навчально-допоміжного персоналу — визначається аналогічно фонду оплати праці адміністративно-управлінського персоналу;

4) фонд оплати праці обслуговуючого персоналу — визначається аналогічно фонду оплати праці адміністративно-управ­лінського персоналу;

5) фонд погодинної оплати праці викладачів — призначений для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства та наукових закладів і розраховується за нормати­вом (1—2 %) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу.

 


94. Планування фонду заробітної плати вчителів.

Річний фонд оплати праці вчителів розраховується шляхом множення місячного фонду оплати праці на кількість місяців у періоді. Розрахунок річного фонду зарплати проводиться в розрі­зі двох періодів — за січень-серпень і вересень-грудень. Це по­в'язано з тим, що з початком кожного навчального року, як пра­вило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі.

ФОПр = ФОПМО11 + ФОПМ092,ФОПр — річний фонд оплати праці вчителів; ФОПм01 ФОПм09— місячний фонд оплати праці вчителів у пе­ріоди січень-серпень і вересень-грудень відповідно; М1 М2 — кількість місяців до кінця бюджетного року — 8 8,5 для міських шкіл) і 4 (3,5 для міських шкіл).

Місячний фонд оплати праці вчителів складається з: а) оплати педагогічного навантаження; б) оплати перевірки зошитів; в) додаткових доплат.

Місячний фонд оплати праці розраховується за показниками тарифікаційного списку. Тарифікаційний список — це внутрішній вихідний документ, призначений для обліку і нарахування з/п працівників школи виходячи із персональних даних (світа, звання тощо) та розподілу педагогічного навантаження.

Місячний фонд оплати праці визначається: ФОПМО1(09) =С*Кс01(09), С – сер ставка з/п за тарифікаційним списком, К – к-сть педагогічних ставок.

Фонд оплати праці за перевірку зошитів планується в розрізі груп класів шляхом множення середньорічної кількості класів у даній групі на середні витрати на перевірку зошитів на один клас. Оплата за перевірку зо­шитів нараховується у відсотковому вираженні до ставки заробіт­ної плати вчителя в розрізі предметів, які викладає вчитель.

Додаткові доплати встановлюються за класне керівництво, за­відування навчальними кабінетами, дослідними майстернями та ділянками, ведення позакласної фізкультурної роботи, завідуван­ня бібліотекою тощо. Сума оплати визначається шляхом добутку відповідних показників на встановлений норматив доплати.

 

95. Планування фонду заробітної плати дошкільного закладу.

Основною статтею кошторису на утримання дитячого дошкіль­ного закладу є фонд оплати праці. Планування фонду оплати праці здійснюється за спрощеною методикою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихова­телів та їхніх помічників встановлюється виходячи з нормативу на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування ді­тей у закладі: найпоширеніше — 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователі і 2 помічники. Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовим штатним розписом, виходячи з чисельності дітей у даному закладі. У скла­ді фонду оплати праці планується фонд заміщення, призначений на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату. Особли­вістю у фінансуванні дитячих дошкільних закладів є встанов­лення часткового покриття витрат за рахунок батьківської пла­ти. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до місцевого бюджету. Таким чином вся сума витрат за коштори­сом фінансується з бюджету (знеособленими коштами батьків­ської плати).

 

96. Планування фонду заробітної плати лікарів.

Фонд оплати Праці медичного персоналу на місяць обчислю­ється множенням кількості штатних одиниць на середню заробіт­ну плату медичного працівника за категорією.

Розмір посадового окладу (тарифної ставки )працівника 1-го тарифного розряду встановлюється на рівні законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати . Посадові оклади (тарифні ставки )за розрядами Єдиної тарифікаційної сітки визначається шляхом множення окладу працівника 1-го тарифного розряду на відповідний тарифікаційний коефіцієнт .

Заробітна плата лікарів обчислюється виходячи із ставки зар­плати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати зале­жить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеці­альностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні (місто чи сільська місцевість). Надбавки до зарплати встановлю­ються за шкідливі й небезпечні умови праці, за роботу у вихідні та святкові дні та в нічний час.

Кількість посад лікарів визначається:

• по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—ЗО ліжок), який диференційовано в розрізі відділень; передбачаються одиниці завідуючих відділеннями;

• у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; передбачаються посади завідуючих відділеннями.

 


97. Планування фонду заробітної плати середнього та молодшого медичного персоналу.

Фонд оплати Праці медичного персоналу на місяць обчислю­ється множенням кількості штатних одиниць на середню заробіт­ну плату медичного працівника за категорією.

Заробітна плата середнього медичного персоналу обчислюється виходячи зі ставкизарплати і надбавок. Ставка заробітної плати середнього медичного персоналу залежить від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), кваліфікаційної категорії і стажу роботи. Надбавки встановлено за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Фонд оплати праці середнього медичного персоналу (закладу амбулаторно-поліклінічної допомоги)= Ставка ( залежить від посади , категорії і стажу роботи) х Чисельніть (відповідно до кількості посад лікарів)

Фонд оплати праці середнього медичного персоналу (закладу стаціонарної допомоги)= Ставка ( залежить від посади , категорії і стажу роботи) х Чисельніть (виходячи з кількості цілодобових постів)

Заробітна молодшого медичного персоналу обчислюється виходячи із ставки зарплати і надбавок . Ставка залеж посади (сестра операційна, сестра-господиня, сестра-ванниця) Надбавки встановлені аналогічно середньому медичному персоналу. Дозволяється суміщати обов'язки медичної сестри та санітарки виходячи з обсягів роботи — 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5; ставки.

Фонд оплати праці молодшого медичного персоналу (закладу амбулаторно-поліклінічної допомоги)= Ставка ( залежить від посади , надбавки за шкідливі умови праці) х Чисельніть (відповідно до кількості посад лікарів)

Фонд оплати праці молодшого медичного персоналу (закладу стаціонарної допомоги)= Ставка ( залежить від посади , надбавки за шкідливі умови праці) х Чисельніть (виходячи з кількості цілодобових постів)

 

98. Податкові доходи бюджетів, їх структура і характеристика.

За бюджетною класифікацією доходи згідно зі ст..9 Бюджетного кодексу поділяються на : податкові (залежно від джерела одержання податку ) ; неподаткові надходження бюджету ;доходи від операцій з капіталом ;офіційні трансферти.

Податкові надходження:

1.податки на доходи та прибуток:

-податок з доходів фізичних осіб;

-податок на прибуток

2.Податок на власність:

-податок з власників транспортних засобів

3. Збори за спеціальне використання природних ресурсів:

-збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

-збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

-платежі за користування надрами

-плата за зелю

4. Внутрішні податки на товари та послуги:

-акцизний збір із вироблених в Укр. Товарів

-плата за ліцензії на певні види господарської діяльності

5. Інші:

-місцеві податки і збори

-фіксований с/г податок

-єдиний податок

 


99. Податкові доходи бюджету.

За бюджетною класифікацією доходи згідно зі ст..9 Бюджетного кодексу поділяються на : податкові (залежно від джерела одержання податку ) ; неподаткові надходження бюджету ;доходи від операцій з капіталом ;офіційні трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Загальнодержавні податки – податки , встановленні вищим органом законодавчої влади і обов’язкові для справляння на всій території держави

Місцеві податки і збори – обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до місцевих бюджетів , встановлення і справляння яких регулюється місцевими органами влади.

За Податковим кодексом України від 1.01.2011 податки та збори класифікують

До загальнодержавних належать такі податки та збори(стаття 9)

податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок;рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів;фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори (Стаття 10.)До місцевих податків належать:податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;збір за місця для паркування транспортних засобів;туристичний збір.


100. Поняття бюджетного устрою і бюджетної системи, їхнє співвідношення.

Бюджетний устрій являє собою організацію та принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної сис.

Бюджетний устрій включає в себе 3 складові:

1)бюджетна система

2)бюджетні права, які мають органи місцевої влади

3)принципи розмежування розподілу і перерозподілу доходів та видатків між ланками бюдж системи і видами бюджетів

Бюджетна сис – це врегульована нормами права сукупність усіх видів бюджетів, які створюються в країні відповідно до їх бюджетного устрою й адміністративно-територ поділу.

Складовими бюджетного устрою є структура, принципи побудови та організація функціонування бюджетної системи. Бюджетний устрій ґрунтується на держ та територ устроях. Тому, у федеративній та унітарній державах бюджетна сис є різною. Так, у федеративній державі вона полягає в тому, що федерація на землі є незалежними і автоном у розв’язанні фін питань. До федеративної бюджетної системи входять 3 рівні бюджетів: федеративний бюджет, бюджет суб’єктів федерації та місцеві бюджети.

Оскільки Україна є унітарною державою , в якій згідно з ст..7 Конституції визначається і гарантується місцеве самоврядування, бюджетні система країни є дворівневою і складається з Держ бюджету України та місцевих бюджетів.

 

101. Порядок визначення витрат на медикаменти в медичних закладах.

Основними оперативно-сітьовими показниками мед закладів, які використовуються для визначення видатків по кошторису є: 1)Для стаціонару – число ліжок, число ліжко-днів; 2)Для поліклінік – к-сть прикріпленого населення, число лікарських відвідувань.

Середні витрати на харчування (код 1133) і придбання медика-ментів (код 1132) обчислюються за формулою:

,

де Нсв — середньозважена норма витрат;

Ні — індивідуальна норма для ліжок і-ї спеціалізації;

Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації в загальній структурі лі-жкового фонду.

Отже, для обчислення видатків на придбання медикаментів необхідно встановити число днів функціонування ліжка протягом року. Потім на підставі цього обчислюється загальне число ліжко-днів у лікарні шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість функціонування 1 ліжка протягом року. Сума видатків на харчування і придбання медикаментів обчислюється шляхом множення відповідного нормативу на кількість ліжко-днів.

По закладах охорони здоров’я розрахунок видатків на медикаменти повинен розроблятися на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 № 1071 „Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету”

Рекомендовані норми на медикаменти :звичайні стаціонари (на 1 ліжко-день) — 4,75 гри.; стоматологічні поліклініки (на 1 відвідування) —1,2 грн.; амбулаторно-поліклінічні заклади (на 1 відвідування) — 0,9 грн

 


102. Порядок визначення витрат на медикаменти і перев”язувальні засоби в медичних закладах.

Основними оперативно-сітьовими показниками мед закладів, які використовуються для визначення видатків по кошторису є: 1)Для стаціонару – число ліжок, число ліжко-днів; 2)Для поліклінік – к-сть прикріпленого населення, число лікарських відвідувань.

Середні витрати на харчування (код 1133) і придбання медика-ментів (код 1132) обчислюються за формулою:

,

де Нсв — середньозважена норма витрат;

Ні — індивідуальна норма для ліжок і-ї спеціалізації;

Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації в загальній структурі лі-жкового фонду.

Отже, для обчислення видатків на придбання медикаментів необхідно встановити число днів функціонування ліжка протягом року. Потім на підставі цього обчислюється загальне число ліжко-днів у лікарні шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість функціонування 1 ліжка протягом року. Сума видатків на харчування і придбання медикаментів обчислюється шляхом множення відповідного нормативу на кількість ліжко-днів.

По закладах охорони здоров’я розрахунок видатків на медикаменти повинен розроблятися на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 № 1071 „Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету”

Рекомендовані норми на медикаменти :звичайні стаціонари (на 1 ліжко-день) — 4,75 гри.; стоматологічні поліклініки (на 1 відвідування) —1,2 грн.; амбулаторно-поліклінічні заклади (на 1 відвідування) — 0,9 грн

 

103. Порядок визначення кількості посад лікарів в лікарнях і поліклініках.

Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад лікарів визначається в розрізі стаціонару і поліклініки:

• по стаціонару — виходячи з нормативу кількості ліжок на одного лікаря (15—30 ліжок), який диференційовано в розрізі відділень (хірургічне, терапевтичне і т. д.); враховуються також посади завідувачів відділеннями, лікарів-інтернів та лікарів-спеціалістів;

• у поліклініці — на основі кількості лікарських відвідувань у розрізі спеціалістів і встановлених нормативів прийому на одного лікаря; в поліклініці також передбачаються посади завідувачів відділеннями (за наявності певної кількості лікарів даного профілю).

 

104. Порядок визначення кількості посад середнього і молодшого медичного персоналу в лікарнях і поліклініках.

Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Кількість посад середнього медперсоналу визначається по ста-ціонару, виходячи з кількості цілодобових постів. Кількість постів, у свою чергу, встановлюється відповідно до нормативів кількості ліжок на один пост, які диференціюються в розрізі відділень і встановлюються окремо для денних і нічних годин. Кількість по-сад на один пост визначається шляхом ділення річного балансу ча-су в годинах (365 × 24) на кількість годин роботи однієї медсестри на рік. Крім того, враховуються посади старшої медсестри, медсе-стри для організації індивідуального догляду за тяжкохворими та медсестер у лікувально-діагностичних кабінетах. У поліклініці кі-лькість посад медсестер встановлюється за нормативом відповідно до кількості посад лікарів (як правило, 1:1 і більше).

Кількість посад молодшого медперсоналу визначається анало-гічно середньому медперсоналу. Відмінність полягає в тому, що норматив кількості ліжок на один пост дещо більший.

 


105. Порядок і напрями бюджетного фінансування капітальних вкладень.

За економічними ознаками видатки зведені в єдині економічні категорії, що відображають розмежування коштів, спрямованих на поточні або капітальні видатки.

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів. Вони включають:

-придбання основного капіталу. До складу цих видатків відносяться видатки на капітальне будівництво, капітальний ремонт, витрати на нові або існуючі товари тривалого користування ( житлові споруди, меблі, обладнання, прилади, а також рухомі основні фонди, такі, як транспортні засоби, устаткування, обчислювальна техніка тощо) Ця категорія охоплює також платежі, спрямовані на модернізацію, продовження терміну служби основного капіталу, підвищення його продуктивності, покращання віддачі основних фондів;

-створення державних запасів та резервів. Сюди включаються витрати на закупівлю товарів для створення стратегічних та надзвичайних запасів, що мають особливо важливе значення для країни;

-капітальні трансферти (внутрішні та зовнішні).Капітальні трансферти — невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, що виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальні трансферти з Державного бюджету е безповоротними платежами, які носять одноразовий і нерегулярний характер і мають цільове призначення.

Капітальні видатки складають основу видатків розвитку, призначених для фінансування Інвестиційної та інноваційної діяльності. Ці видатки призначені для інвестування коштів у нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння діючих об'єктів державної власності, фінансову підтримку високоефективних інвестиційних проектів.

 

106. Порядок розрахунку витрат на капітальний і поточний ремонт медичних закладів.

Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Ремонти залежно від складності та характеру їх обслуговування поділяються відповідно на поточні, капітальні та господарські і підрядні.

У разі поточного ремонту здійснюється заміна окремих частин, деталей, ліквідація ушкоджень і т. ін. Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи поновлення поношених вузлів. Капітальний ремонт може проводитись підрядним способом, тобто з залученням спеціалізованих підрядних організацій, і господарським — силами самої установи.

У разі господарського способу ведення ремонтних робіт ремонт проводиться власними силами установи.

Рекомендовані норми капітального ремонту на 1м3 — 2,19грн, на поточний – 0,1 грн на 1 м3

У разі підрядного способу ведення ремонтних робіт витрати з проведення ремонту несе підрядчик, з яким укладається письмова угода на виконання відпо­відного комплексу робіт. Бюджетна установа здійснює розрахунки з підрядчиком у міру виконання встановлених етапів, із письмовим підтвердженням цього факту, віднесенням суми на фактич­ні видатки.

 


107. Порядок розрахунку витрат на придбання обладнання і м’якого інвентаря в лікарнях і поліклініках.

По установах охорони здоров’я витрати на придбання м’якого інвентарю повинні здійснюватися на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.12.1992 № 187 „Про затвердження табелів оснащення м’яким інвентарем лікарень, диспансерів, пологових будинків, медико-санітарних частин, поліклінік, амбулаторій” згідно затверджених норм по видам м’якого інвентарю, з урахуванням придбаного м’якого інвентарю і ціни яка склалась в результаті проведених торгів.

Для розрахунку середніх видатків на придбання м’якого інвента-ря (Нм) використовують дві норми — для нової і діючої мереж:

,

де Нні — індивідуальна норма витрат на придбання м’якого інвента-ря, встановлена для нової мережі ліжок і-ї спеціалізації;

Нді — індивідуальна норма витрат на придбання м’якого інвента-ря, встановлена для діючої мережі ліжок і-ї спеціалізації;

Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації у загальній структурі лі-жкового фонду.

Рекомендовані норми на придбання м'якого інвентарю : звичайний стаціонар (на 1 діюче ліжко) — 243,3 грн.; амбулаторно-поліклінічні заклади (на 1 лікарську посаду) — 76,6 грн);

Рекомендовані норми на придбання обладнання : звичайний стаціонар (на 1 діюче ліжко) — 265 грн.; поліклінічне відділення (на 1 лікарську посаду) — 356 грн.);

 

108. Порядок розрахунку витрат на харчування в лікарнях.

Для обчислення видатків на харчування хворих необхідно встановити число днів функціонування ліжка протягом року. Потім на підставі цього обчислюється загальне число ліжко-днів у лікарні шляхом множення середньорічної кількості ліжок на кількість функціонування 1 ліжка протягом року. Сума видатків на харчування обчислюється шляхом множення відповідного нормативу на кількість ліжко-днів.

Середні витрати на харчування (код 1133) і придбання медика-ментів (код 1132) обчислюються за формулою:

,

де Нсв — середньозважена норма витрат;

Ні — індивідуальна норма для ліжок і-ї спеціалізації;

Уі — питома вага ліжок і-ї спеціалізації в загальній структурі лі-жкового фонду.

Рекомендовані норми на харчування на 1 ліжко-день:

звичайні стаціонари — 4,25 гри.; будинки дитини та дитячі санаторії — 6,80 грн.),

Приклад: середньорічна кіль-ть ліжок – 100, кіль-ть днів його використ – 330, норма харчув – 4,25. Тоді загальна сума витрат на харчування = 100*330*4,25= 140 250 грн.

 

109. Порядок розрахунку оплати вчителів за навчальне навантаження.

Оплата навчальних годин визначається за такою формулою: Оплата навантаження =С*Кг/Нг
де: С — ставка зарплати вчителя. Вста-новлюється в залежності від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель народний вчитель); Педагогічна ставка – це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педогагічного навантаження.

Кг — кількість годин педагогічного на-вантаження на тиждень; Нг — норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень (1—4 класи — 20 годин, 5—11 класи — 18 годин)

Щомісячна заробітна плата педагогічних працівників установ освіти визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і ділення цього добутку на встановлену норму годин на тиждень і виплачується щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.

 


110. Порядок розрахунку оплати вчителів за перевірку зошитів.

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та літ-ра -13%, матем-ка -10%, іноземна мова –6% від ставки з/п. Сума доплати визначається за формулою: С*Нз
де: С — ставка зарплати вчителя. Вста-новлюється в залежності від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель народний вчитель); Нз — норматив оплати за перевірку зошитів з даного предмету.

 

111. Порядок розрахунку фонду заробітної плати адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу в загальноосвітніх школах.

Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:

• директор;

• заступники;

• організатори масової роботи.

Кть посад заступників та організаторів залежить від кті класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників — від кті учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.

До фонду заробітної плати навчально-допоміжного персоналу входить також додаткова оплата за виконання вчителями обов'язків, не пов'язаних безпосередньо з проведенням навчальних занять. Фонд заробітної плати за додатковими видами оплати визначається виходячи із середньорічного числа ставок і середньої ставки за місяць.

Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю.

 

112. Порядок розрахунку фонду заробітної плати вчителів в частині оплати перевірки зошитів.

Річний фонд оплати праці вчителів розраховується шляхом множення місячного фонду оплати праці на кількість місяців у періоді. Розрахунок річного фонду зарплати проводиться в розрі­зі двох періодів — за січень-серпень і вересень-грудень. Це по­в'язано з тим, що з початком кожного навчального року, як пра­вило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі.

ФОПр = ФОПМО11 + ФОПМ092,ФОПр — річний фонд оплати праці вчителів; ФОПм01 ФОПм09— місячний фонд оплати праці вчителів у пе­ріоди січень-серпень і вересень-грудень відповідно; М1 М2 — кількість місяців до кінця бюджетного року — 8 8,5 для міських шкіл) і 4 (3,5 для міських шкіл).

Місячний фонд оплати праці вчителів складається з: а) оплати педагогічного навантаження; б) оплати перевірки зошитів; в) додаткових доплат.

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та літ-ра -13%, матем-ка -10%, іноземна мова –6% від ставки з/п. Сума доплати визначається за формулою: С*Нз
де: С — ставка зарплати вчителя. Вста-новлюється в залежності від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель народний вчитель); Нз — норматив оплати за перевірку зошитів з даного предмету.

 


113. Порядок розрахунку фонду заробітної плати вчителів в частині оплати педагогічного навантаження (педагогічних годин).

Річний фонд оплати праці вчителів розраховується шляхом множення місячного фонду оплати праці на кількість місяців у періоді. Розрахунок річного фонду зарплати проводиться в розрі­зі двох періодів — за січень-серпень і вересень-грудень. Це по­в'язано з тим, що з початком кожного навчального року, як пра­вило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі.

ФОПр = ФОПМО11 + ФОПМ092,ФОПр — річний фонд оплати праці вчителів; ФОПм01 ФОПм09— місячний фонд оплати праці вчителів у пе­ріоди січень-серпень і вересень-грудень відповідно; М1 М2 — кількість місяців до кінця бюджетного року — 8 8,5 для міських шкіл) і 4 (3,5 для міських шкіл).

Місячний фонд оплати праці вчителів складається з: а) оплати педагогічного навантаження; б) оплати перевірки зошитів; в) додаткових доплат.

Місячний фонд оплати праці визначається: ФОПМО1(09) =С*Кс01(09), С – сер ставка з/п за тарифікаційним списком, К – к-сть педагогічних ставок.

Середня ставка з/п розраховується: С = Онг/Кс, Онг-оплата навчальних годин.

Оплата навчальних годин визначається за такою формулою: Оплата навантаження =С*Кг/Нг
де: С — ставка зарплати вчителя. Вста-новлюється в залежності від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель народний вчитель); Педагогічна ставка – це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педогагічного навантаження.

Кг — кількість годин педагогічного на-вантаження на тиждень; Нг — норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень (1—4 класи — 20 годин, 5—11 класи — 18 годин)

Щомісячна заробітна плата педагогічних працівників установ освіти визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і ділення цього добутку на встановлену норму годин на тиждень і виплачується щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.

 

114. Правове регламентування бюджетних відносин.

Бюджет як юр категорія установлюється нормами закону або рішеннями місцевих рад.

Бюджетне право – сукупність фн-правових норм, що регулюють фін відносини, які виникають у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Бюджетне законодавство ґрунтується на принципах:

*відповідності конституції(ст95)

*принцип верховенства права

*принцип єдиних єдиних засад законодавчого регулювання бюджетних правовідносин

*фін забезпечення держ гарантів місцевому самоврядуванні

*недопущення нецільового використання бюдж коштів

*відповідальність за порушення бюдж законодавства

*безперервність дії в часі

Бюджетні правовідносини — це суспільні відносини, урегу­льовані бюджетно-правовими нормами і пов'язані з розподілом та перерозподілом ресурсів, акумульованих бюджетною систе­мою країни1.

Бюджетно-правові норми визначають права та обов'язки суб'єктів бюджетних відносин, указують на обставити, за яких учасники цих відносин стають носіями конкретних прав та обов'язків, і передбачають наслідки, які настають у разі невико­нання вимог, встановлених цими нормами. У навчальному посіб­нику «Фінансове право» всебічно викладено опис та класифіка­цію бюджетно-правових норм.

Бюджетно-правові норми класифікують:

1) за змістом:

матеріальні норми.

— процесуальні бюджетно-правові норми

2) за часом дії

постійно діючі.

періодичні.


115. Правове регулювання формування доходів бюджетів.

Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ)

Формування бюджету, а також регламентація доходів здійснюється згідно з бюджетним законодавством України:

1. Конституція України

2. Бюджетний кодекс України (ст 29 64 66 69 71 визн-є заг перелік доходів)

3. Закон про Державний бюджет на поточний рік (визначаються заг розмір доходів з розподілом на заг і спец фонди та дох ДБ за б клас-єю)

4. Інші закони, що регулюють бюджетні відносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

 

 


 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.