Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Синтаксис. Словосполучення. Типи зв’язку у словосполученнях. Односкладні речення, їх використання у мові.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Синтаксис — це розділ мовознавства, який вивчає будову і граматичне значення словосполучень і речень. Одиниці синтаксису: словоформа, словосполучення, речення.

Словосполучення — це синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох і більше повнозначних слів, пов’язаних між собою за змістом і граматично. У словосполученні виділяють головне і залежне слова. Від головного слова до залежного ставиться питання, за допомогою якого встановлюється змістовий зв’язок(годувати (чим?) борщем).Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчення залежного слова або закінчення і прийменника.

Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні. Прості словосполучення складаються з одного головного і одного залежного слова, не поширені (сміливий вчинок). У складних словосполученнях головне слово поширене іншим словом (героїчний подвиг народу).

Види словосполучень:1) вільні — обидва слова у словосполученні виступають різними членами речення (у справжнійдружбі (означення і додаток)); 2) синтаксично нероздільні головне і залежне слова виступають одним членом речення (Три учні відстали в поході (три учні — підмет)); 3) фразеологічні — словосполучення виражене фразеологізмом і виступає одним членом речення (Я почувався, наче не в своїй тарілці (не в своїй тарілці — обставина)).

Типи зв’язку слів у словосполученні: 1) узгодження — слова в словосполученні узгоджуються в роді, числі й відмінку; головним словом виступає іменник або будь-яка інша частина мови у значенні іменника, а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день); 2) керування — головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря); 3) прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом. Найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінітиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).

Типи словосполучень за значенням головного слова: 1) дієслівні — головним словом виступає дієслово (читати швидко, плакати слізьми); 2) іменні — головне слово виражене іменником, прикметником, займенником, числівником (твір учня, п’ять книг). 3) прислівникові — головним словом є прислівник (дуже добре, пізно вночі).

Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

Односкладні речення. Слова-речення.

Односкладні речення – це речення з одним головним членом. Наявний головний член може співвідноситися з присудком або з підметом.

Види односкладних речень: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, називні.

Означено-особові – речення, в якому головний член виражається дієсловом у 2 ос. одн. чи множ. теп., майб. часу або дієсловом наказ. спос. і називає дію певної особи. Не плач, не плач, Марусенько, не плач, не журися, а за свого миленького Богу помолися.

Неозначено-особові – речення, в якому головний член виражається дієсловом 3 ос. множ. усіх трьох часів, а діюча особа невизначена, невідома. Відправили жінку додому. Козака несуть і коня ведуть.

Узагальнено-особові - речення, в якому головний член виражається дієсловом 2 ос. одн., а діюча особа мислиться узагальнено. Решетом воду не носять. Людей питай, а свій розум май.

Безособові - речення, в якому головний член називає дію або стан, що сприймається незалежно від будь-якої діючої особи чи носія стану. Головний член виражається безособовим дієсловом, неознач. формою дієслова з прислівником, особовим дієсловом у безособовому значенні, дієслівними формами на –но, -то, словами нема, треба, можна. Світає. Нам треба голосу Тараса.

Називні - речення, в якому головний член стверджує наявність предмета чи явища у дійсності і виражається іменником, або іменником із означенням. Туман. Ось ці хлопці. Весняний ранок. Яка краса!

Слова-речення – це особливий тип простих речень; вони не мають у своєму складі ні головних, ні другорядних членів і вживаються у діалогах. Слова-речення синтаксично нерозкладні, їх не можна віднести ні до двоскладних, ні до односкладних речень. Значення їх розкривається лише у контексті.

 

Групи слів-речень за смислом:

1. Стверджувальні (є стверджувальною відповіддю на поставлене питання): авжеж, о так, звичайно, гаразд, еге, правда, добре, атож, справді.

2. Заперечні(виражають заперечену відповідь на поставлене питання, незгоду з чимось): ні, неправда, неправильно, навпаки, навряд, ніскільки, нічого.

3. Емоційно-оцінні (виражають волевиявлення, емоції мовця, передають оцінку дій): ой, ого, факт, тю, хіба, невже, хм, е, гм, овва, тьху, цур тобі, пхе.

4. Слова-речення, що виражають вітання, подяку, прохання, вибачення): дякую, привіт, спасибі, будь ласка, пробачте, на добраніч.

5. Питальні: хіба? справді? дійсно? правильно? добре?

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.