Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Риторика як воля до влади





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Риторика нерозривно пов’язана із владою. У первісних об’єднаннях людей встановлення влади вождя (або іншої особи) було б неможливим буз вміння переконувати інших. Можна сказати, що переконання є одним із найбільш ефективних (адже переконання – це влада на розумом людини, формування її волі) напрямків реалізації «волі до влади» (концепція Ніцше, який пояснював практично всі суспільні процеси волею до влади) поряд із запугуванням, примусом, навіюванням. Таким чином, уся історія розвитку риторики так чи інакше пов’язана із політичними процесами (наприклад, при авторитарному правлінні активніше розвиваються похвальні (епідейктичні) промови, адже дискусії фактично відмирають).

3. Передумови зародження риторики та специфіка її розвитку у Стародавній Індії.

Наголосити на такому:

Веди (основні релігійні книги індусів) передавались довгий час усно. Як наслідок, сформувалось декілька течій – брахманських шкіл. Брахмани – аналог наших вчених збиралися на з’їзди (аналог сучасних наукових

конференцій), де вступали у словесно-інтелектуальне протистояння з опонентами. При цьому на таких зборах

брахманів були присутніми і тогочасні царі (тобто мистецтво красномовства вважалось досить престижним).

Переможений у словесній боротьбі повинен був визнати помилковість власної позиції і потрапляв у залежність від школи переможця. З часом під час таких дискусій брахмани почали використовувати «заборонені прийоми» (погрози, логічні пастки і т.д.). тому було введено судейство. Цікавий момент – визначення того, що достанеться переможцю, відбувалось до початку суперечки (ціль – досягнення повної зосередженості на дискусії). Подальша активізація розвитку риторики у Стародавній Індії була зумовлена проникненням нових релігійних течій – буддизму, конфуціанства (ближче до філософії), джайнізму.

4. Ораторське мистецтво в Стародавньому Тибеті.

Система шкіл-монастирів Красномовство як методика навчання Два види суперечки – щоденна навчальна

(зранку і ввечері) і колективне зростання (двічі на рік під керівництвом вчителів) Пластико-візуальна практика

Контроль над емоціями Найвище майстерство в тому, щоб переконати опонента, базуючись на його власних

аргументах.

5. Передумови зародження риторики в Стародавній Греції.

Зародження і подальший розвиток риторики в

Стародавній Греції був зумовлений:

1) демократичний устрій багатьох полісів

2) особливості законодавства (зокрема, законів Солона): захищати у суді кожна особа повинна була

себе самостійно (виняток – діти і хворі)

3) активний розвиток філософський течій та шкіл, що зумовило виникнення наукових дискусій

4) активне політичне життя і повага греків до політики як мистецтва керувати державою (при цьому

виділялось фактично два образи життя – життя діяльне і життя споглядальне)

5) «балакучість» грецької мови та менталітет греків

6) діяльність софістів (розглядали філософію і риторику як єдність, адже були релятивістами. Тобто

за допомогою засобів мови доводили відносність істини)

6. Внесок Арістотеля, Горгія, Коракса в розвиток риторики як науки.Горгій (5 ст. до н.е.)вважається засновником класичної риторики. Саме він почав розглядати риторику як майстерство переконання. Був софістом. Створив так звані «горгіанські» фігури – перші приклади словесних фігур, за допомогою яких можна було привернути увагу аудиторії та переконати її у певному твердженні. Особливо прославився своїми епідйктичними промовами (напр., «Похвала Єлені»). Створив школу красномовства в Афінах.

Коракс (5-4 ст. до н.е.)– був державним діячем, приймав участь у судових засіданнях, пізніше – відкрив власну школу красномовства. Написав збірник «загальних місць» - своєрідну Ý_________хрестоматію, в якій містилися вдалі вислови, що могли бути використані учнями. Мав видатного учня – Тісія, який на основі матеріалів вчителя створив навчальний посібник. З іменами Корака і Тісія пов'язаний такий цікавий випадок, який характеризує в цілому період формування риторичних шкіл:

"Тісій навчився у Корака мистецтву красномовства і сам почав викладати риторику. Оскільки він вже тепер мав хист до ведення судових справ, то він не став платити вчителю винагороду. Корак за це притягнув Тісія до суду. Тісій звернувся до свого колишнього наставника: "Скажи мені, Кораче, вчителем чого я оголошую себе?" Корак відповів: "Мистецтва переконувати кого завгодно". "Але якщо ти навчив мене цьому мистецтву, - продовжив Тісій, - тоді я переконую тебе нічого з мене не брати. Якщо ж ти мене не навчив переконувати, то й у такому випадку я тобі нічого не винний, адже ти не навчив мене того, чого обіцяв". На це Корак заперечив: "Якщо ти навчився у мене мистецтву переконувати й переконаєш мене нічого з тебе не брати, тоді ти мусиш заплатити мені, оскільки ти вже вмієш переконувати. Якщо ти мене не переконаєш, тоді ти теж мусиш заплатити, оскільки тобі не вдалося переконати мене не брати з тебе грошей".

Арістотель (4 ст. до н.е.)– першим вивів риторику на рівень науки, тобто окремої системи знань. Присвятив цій науці окремий трактат – «Риторика». Давав таке визначення риториці: ".здатність знаходити можливі способи переконання відносно кожного даного предмета". Велику увагу Арістотель приділяє також вирішенню питання про те, чим риторика відрізняється від інших мистецтв, які теж мають справу зі Словом, а саме: аналітики, діалектики, софістики та еристики. Аналітика у нього - це вчення про доведення. Діалектика - це певне мистецтво ведення бесіди, коли шукаються першооснови якоїсь науки, особливо філософії. Софістика й еристика дуже схожі між собою, відмінність полягає лише в меті: софісти прагнуть до напускної мудрості, а еристики - до ілюзії перемоги в суперечці будь-якими засобами. Крім того, у трактаті "Риторика" закріплюється уявлення про "риторичний трикутник".

Стагиріт пише про те, що

існує три види способів переконання. Перший вид залежить від характеру промовця, другий - від настрою слухача, а третій - від самої промови. Іншими словами, для досягнення переконання оратору необхідно продемонструвати свій етос, тобто викликати довіру до себе; скористатися пафосом, тобто вплинути на почуття аудиторії; спертися на логос, тобто належним чином аргументувати свої положення.

Стагиріт докладно аналізує також структуру промови. На його думку, вона повинна містити такі основні компоненти: вступ, оповідання, доведення, завершення. Крім того, Арістотель розглядає й інші питання риторики: поняття стилю, метафори, жарту; аналізує пристрасті. Таким чином, "Риторика" Арістотеля - це, мабуть. єдина ґрунтовна й систематична праця з цієї дисципліни, що збереглася з часів Давньої Греції й не втратила своєї актуальності до нашого часу.

Для риторики як практичної дисципліни велике значення має ще й така робота Арістотеля, як "Про софістичні спростування".В ній Стагиріт намагається певним чином систематизувати захисні прийоми проти софістів.

7. Маєвтика Сократа як метод ефективної комунікації.

Маєвтика– метод повитухи або сповивання. Сократ розробив власну методику переконання. Її перевага в тому, що певні думки фактично укорінюються в свідомість опонента. Таким чином, наявний глибинний ефект комунікації. Він досягається Сократом удекілька етапів:

1) Сократ визнає власне невігластво (незнання) у певній сфері, а опонента, навпаки, називає професіоналом щодо даної тематики. Таким чином, досягається позитивний настрой опонента і його готовність вести розмову.

2) Сократ просить опонента розповісти йому про певну проблему.

3) Під час розповіді опонента Сократ постійно задає уточнюючі питання. Це продовжується до тих пір, поки у позиції співрозмовника не виявляються протиріччя або їх невірність.

4) Після цього Сократ пропонує опоненту разом встановити істину.

5) Сократ знову починає задавати питання. Тепер їх ціль – наштовхнути опонента на вірну думку. Тобто Сократ сам не висловлює тезу, яку вважає вірною, а вимагає її висловлення від співрозмовника. Таким чином досягається ефект «укорінення» переконання. (напр., діалог «Горгій»)

8. Логографія. Лісій як представник логографії.

Оскільки судові справи були дуже поширені, почали з'являтися логографи, які писали промови для клієнтів суду, а ті, в свою чергу, мусили вивчати написане логографом напам'ять.Це були переважно апології — промови на захист себе(адвокатів на той час не було). Логографи були знавцями юриспруденції й стали засновниками судового красномовства на Сицилії у V— VI ст. до н. е. Вони не прагнули істини, а просто намагалися відробити свої гроші, хитро викладаючи справу клієнта. Бували випадки, коли логограф складав промову одночасно для позивача і для відповідача, тобто в одній промові спростовував те, що стверджував у другій. =) Першими сицилійськими риторами-логографами були Коракс, Лісій, Горгій (V—VI ст. до н. е.). Лісій, виходець із Сицилії, проживав в Афінах (V—VI ст. до н. е.), був плідним логографом (йому приписують 425 промов, але збереглося лише 34. При цьому деякі з них були не лише судовими, а й урочистими або політичними). Свою першу промову він виголосив, коли йому вже йшов шостий десяток. Внаслідок олігархічного перевороту (404 р. до н. е.) Лісій розорився і був змушений виступити як обвинувач на процесі проти винуватця загибелі свого брата. Власне, Лісій створив жанр судової промови, визначивши еталонні параметри її стилю та способу аргументації. Особливо характерною для Лісія є етопея — змалювання характерів як "персонажів" промови, так і самого промовця. Характерні риси стилю Лісія чітко відзначаються стародавніми критиками. Виклад його простий, логічно і виразно, фрази короткі і побудовані симетрично, ораторські прийоми вишукані і витончені. Особливо великі його заслуги в створенні літературної мови аттичної прози. Ми не знайдемо в нього ні архаїзмів, ні заплутаних оборотів, наступні критики (Діонісій Галікарнаський)визнавали, що ніхто згодом не перевершив Лісія в чистоті давньогрецької мови.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.