 |
|
|
Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника |
Чи були у Вас такі люди, які пішли з Вашого життя?
Що Ви тоді відчували? Що Ви відчуваєте зараз після цього? &
Якщо щось у тебе викликає роздратування, Все не просто так трапляється у твоєму житті й зникає, — Так і з людьми... Ніхто вам не друг, ніхто не ворог, проте кожна людина є свого роду Вчителем. Кожна чомусь вас вчить, відаючи про це або ні. Ви вірно підмітили, що люди приходять у наше життя не просто так. Приходять у наше життя на рівні того нашого стану, яким ми володіли тоді. Далі ми розвиваємося... Якщо під впливом цього хтось починає швидко йти вперед, тоді інша людина або сама видозмінюється і, приймаючи оновлену людину, все ж залишається з нею... Або просто йде з її життя. Це трапляється якось на підсвідомому рівні... Ось спробуйте, наприклад, змінити кардинально свій раціон харчування, тоді поглянете, як може раптом змінитися коло людей навколо вас. Змінити свої уподобання і тут знову можлива зміна вашого товариства загадкових людей. Це лише зазначає, що вас, окрім тих уподобань нічого не тримало, ви вже одне одного всьому навчили, чому могли... Все просто... Ті, кому ви потрібні - знаходять вас самі. А тих потрібних вам людей ваша душа притягає з відповідним станом розвитку до вас. Так, я людина і у мене не було нічого такого особливого. Теж були такі люди, які йшли з мого життя. Хтось навіть з'являвся у моєму життя лише на один тиждень, а потім я про ту людину взагалі нічого не чув. Повна невідомість. Але є те, що є. Що я відчував? Здивування... Я ж навіть не встиг з нею попрощатися) Що я відчуваю зараз? Радість, Тіно... Пасажири, відпустіть, будь ласка, двері! Не затримуйтесь біля дверей - проходьте далі на станцію або у вагони... Як то кажуть - святе місце порожнім не буває. Щось йде з твого життя, а щось приходить. Закон збереження своїх людей. Тому не тримайте того, хто йде від вас... Але й не відштовхуйте тих, кому з вами по дорозі... Приділяйте більше часу тим, кого любите, тому що вони з вами не назавжди. Гаряче притисніть близьку людини до себе, тому що це єдиний скарб, який ви можете віддати від щирого серця, і воно не коштує ані копійки. Промовляйте "я люблю тебе" своїй коханій людині, але спочатку справді це відчуйте. Поцілунок та обійми можуть поправити будь-яку неприємність, що сталася між вами, коли вони йдуть від щирого серця. Тримайтесь за руки і цінуйте моменти, коли ви разом, тому що одного разу цієї людини не буде поруч із вами. Знайдіть час для любові, знайдіть час для спілкування і знайдіть час для можливості поділитися усім, що маєте сказати. Тому що життя вимірюється не числом вдихів-видихів, а моментами, коли захоплює дух і проявляється загадкова чарівна посмішка вашої душі!
& Напишіть свою улюблену цитату. & — А ви не проти, Яно, пучка цитат? @ Якщо мене звільнять - це буде чудовою перевіркою моєї дівчини на вірність, якщо ж мене підвищать - то під перевірку потрапляю я. @ Якщо у вас бездоганний метаболізм, ваша голова сповна покрита волоссям, маєте чудову роботу, тоді не одружуйтесь молодим, Почекайте так 10 років і робіть вибір. А далі, зробивши вибір, зустрічайтесь з тією людиною хоча б 5 років. Повірте, ніщо так не зблизить ваших з нею (нареченою) батьків, як руйнування батьківських планів щодо вас обох, а ви тим часом глибоко одне одного пізнаєте у різних ракурсах життя. @ Насправді тобі немає сенсу хвилюватися, як ти виглядаєш, коли відповідаєш на сайті "ask.fm". Можеш відповідати навіть з ліжка - лише не вмикай відео-відповідь, інакше "Youtube" та "Instagram" зроблять тебе славетною людиною... @ Нова ознака крутості - це зустрітися з друзями і жодного разу не заглянути до свого телефону, навіть коли він дзвонить. @ Коли я чую «Є хвилинка?», тоді я розумію, що зараз буду загубленим з тією людиною у часі. @ Перш ніж люди можуть висловлювати мені свою думку щодо моєї країни, вони спершу мають її показати мені на карті, аби я переконався що вони саме про неї мали на увазі. @ Більшість людей навіть у фільмі про своє життя грали б роль випадкових перехожих. @ - Тебе немає у соціальних мережах? Як же тебе знайдуть твої однокласники? - Хай наберуть моє ім'я в "Google". @ Як суспільство, ми мудрі як ніколи, просто технології дали право голосу нетямущій масі. @ Були часи, коли небажаних людей засилали на острови. Тепер доводиться купувати острів, аби бути від них подалі. @ Потрібно зробити так, аби функцію «Відправити усім» в електронній пошті треба було заробити. @ Перевірка свого телефону, після того, як хтось поруч дістав свій телефон - це позіхання нашого покоління. @ Якщо її першим телефоном у дитинстві був Iphone - вона занадто молода для тебе, мій друже. @ Деякі люди вважають, що я сором'язливий, тихий чи занудний, не розуміючи, що наші інтереси з уподобаннями просто шалено відрізняються. @ Одні з найкращих моментів у моєму житті - ті, про які я навіть своїй мамі не зможу розповісти. @ Парадоксом нашого часу є те, що ми маємо високі будівлі, але низьку терплячість, широкі магістралі, але вузькі погляди. Споживаємо більше, але творимо менше. Маємо великі будинки, але менші сім'ї. Маємо найкращі зручності, але менше часу. Маємо кращу освіту, але менше розуму. Маємо кращі знання, але гірше оцінюємо ситуацію. Маємо більше експертів, але і більше проблем, кращу медицину, але й гірше здоров'я. Збільшили свої здобутки, але скоротили цінності. Говоримо занадто багато, любимо занадто рідко і ненавидимо надто часто. Знаємо, як вижити, але не знаємо, як жити. Робимо великі, але не кращі справи. Очищуємо повітря, але забруднюємо душу. Підпорядкували собі атом, але не свої забобони. Пишемо більше, але дізнаємося менше. Навчилися поспішати, але не чекати. Створюємо нові комп'ютери, які зберігають більше інформації, але спілкуємося дедалі менш.
& Привіт! Нині у моєму місті дощить, але на душі тепло і не лише тому що гріє чай, а й тому що я роблю те, що люблю. А яка у вас на душі погода? & — Приємно коли приємно... Вітаю! Приємно бачити, коли людина робить те, що вона любить... У моєму місті теж дощик танцює свій танець, але це лише тимчасове явище... Для мене це як легенький бадьорий вітерець у тепле лице, аби прийшли осяяння в голову. В душі моїй панує тиха радість... Спокій, мир, злагода і любов... Мені відкрилося те, як глибоко треба проникати у свідомість зустрічної людини. Треба вміти не тільки встати в обставини людини і відобразити їх у слові, але й виправдати кожного, розуміючи це слово не як побут його вимовляння, але як чисте серце, що може сприйняти у себе вічний шлях ближнього. Я йду, і радість співає у мені... Хоча я чудово розумію: того, що я досяг сьогодні, завтра буде вже недостатньо. Все ж таки радісний стан душі, і я не можу не посміхатися... І всі, хто зустрічаються мені, відповідають мені посмішками. Дякую тобі, Синя пташко, за побажання і бажаю в твоїй душі весняного світання. Хай жвавість життя тебе обіймає, а творчість з тобою на легку руку шедеври виявляє... Дні й ночі погоди не впливають на теплий стан твоєї душевної Природи... Ну, подібні теплі й щирі люди до тебе притягнуться саме собою, у ними ти легко перебуватимеш собою... А ще бажаю тобі оранжевих і зелених барв... Це чудові кольори. Думаю, що тобі вони сподобаються і аж ніяк не зашкодять твоїм синім барвам... До нових зустрічей!
& Привіт, як твої справи? Синього та ароматного вечора! & — Привіт, Синя птаха! Львівська душа? Приємна несподіванка... І тобі ніжної та душевної ночі. Напевно зараз окутані яскравим сном твої очі. Душа щиро посміхається і новими ідеями для поточного прийдешнього дня у тебе надихається. А ще над тобою сіяють зорі, аби почуття твої виблискували чистотою, глибиною та були яскраві й прозорі. Як мої справи? Йдуть, як пісня життя. Йдуть за планом Всесвіту. Чесно кажучи, я не очікував від себе такого, скільки я всього зробив за 2015 рік. А я просто нічого не планував і в спонтанності теперішньої миті час від часу щось творив і надихав. Синього вечору? Які збіги обставин перед 11? 11 листопада я здійсню свій скромний крок на Лазурову стежку Життя, починаючи з півдня, далі на північ, потім трішки на захід і знову на південь, а там часом і на схід. І остаточно поєднання земного і небесного в епілозі. Якщо тебе зацікавив цей маршрут, то напиши мені через місяць або навіть через два і я тоді повідаю тобі про те, як у мене там справи. А якщо я пройду цим яскраво-синім Шляхом, тоді я повністю розкажу, оскільки буде що розказати, а не просто планувати, планувати і планувати, аби потім все наянгольнулося від надлишку слів і мінімалізму дій у напрямку того, про що я тут кажу. Гаразд? До речі, успіхів тобі: великих і маленьких, нормальних і ненормальних, простих і геніальних, сяйливих і звичайних. Хай радість у серці не вичерпується! Навіть у темні зимові вечори! Ну як? Буде горіти світло у вікні твоєї душі?
& Що ти порекомендуєш послухати на вихідних?& — Голос мого серця... Хм... Голос свого серця... Хм... Хай кожен послухає голос свого серця. О, воно... Влучні слова прийшли з незбагненної Тиші, лише шум ноутбука перекривав Тишу міської вулиці. Але нічого, вентилятор теж з часом здобуває просвітління та переходить у стан безмовності. Настрій чудовий і казковий, лише веселки десь на небі танцюють румбу з якимись незнайомцями. Гаразд, хай танцюють. Адже настрій і так чудовий + казковий. Є те, що є)))
& Що Ви можете сказати про своє дитинство? Чи було воно у Вас цікавим? Розкажіть якісь цікаві історії, коли Ви були дитиною. & — Чудове дитинство, Тіно, ось що можу сказати я про своє дитинство... У мене воно було цікавим... "Весна" у повному розквіті місяця квітня... Я, друг і мій молодший братик збиралися разом і залізали на горище. Там стояли розкладачка і стільці, багато гладеньких дощечок і все таке. Там ми з одне одним ділилися своїми враженнями. Ми розповідали одне одному про прекрасних незнайомок, типу Ангелінок, Катеринок, Оленок, Ань, Дашок, Юль... Ділилися своїми переживаннями, цілями, мріями та обговорювали поточні новими свого дитячого життя... Також ми час від часу грали в різні ігри. Наприклад, гра в бармена... Хтось завідував горілкою (вода у пляшці), вином (компот у пляшці) та чарками. А двоє інших були частими відвідувачами... Згадую останній випадок, коли брат був барменом, а ми з другом вийшли випити по чарці горілки. Я після чарок 10-15 вже й не радий був, що напився, але потім згодом мене відпустило... Гра за мотивами гри "Як дістати сусіда?"... Хтось у хаті був господарем, хтось собакою, а хтось сусідом, який заліз у дім, аби зробити неприємності господарю. Я час від часу грав роль собаки, яка собі лежала у коридорі й час від часу гавкала, коли були підозрілі рухи. А також роль сусіда, який час від часу майстерно ховався при появі господаря.... Ще ми грали в гру, де хтось з нас батька, а інші - його діти. Цікаво себе було відчувати у ролі батьків, але все ж таки хотілося бути дітьми. А то діти були такі неслухняні, що без паску не обходилося. Та ще й діти, які помішані зі своїми скаженими ідеями про Фрейда... Ох вже ця відповідальність, поки їх на шлях істинний поставиш і виховаєш, хоча і сам такий є, коли граєш роль дитини. Але у цілому цікава гра.... Маленьким влітку я виїжджав з дідусем на природу пасти бджіл. Там дідусь зробив мені лук. Я зробив стріли, намалював відмітки на дорозі, що стелилася неподалік від яру, і практикував свою дальність й влучність... А ще я ввечері стріляв з лука у вертух... Я ще жартома називав їх гелікоптерами. Але не влучав. Вони майстерні аси у польоті... Куди мені до них, темному ельфу 7 рівня)) А ще я був зоологом з питань мутації та вівісекції. Я ходив до вуликів, ловив з льотку трутнів. Далі я приносив їх до дерев'яного столу і складав під пластикові кришечки. Далі я знаходив маленькі палички чи соломки... Потім я брав одного із трутнів і засовував йому паличку в черево, а потім відпускав. Хтось гинув, а хтось перетворився на вертуху та полетів. А ще я ловив божих корівок і просто тримав під кришечкою, як скарби світу. Ось такі мої пригоди в області зоології. Також ми грали у водяні ігри... Стріляли в одне одного струменями води з водяних пістолетів... Коротше кажучи, багато чого ми (я, молодший брат і друг) у дитинстві творили... А ще у нас був приємний ритуал... Ввечері мій тато повертався з роботи і ми просили у нього пограти на комп'ютері 30 хвилин. Це для нас було ЩОСЬ як для віруючого "Отче Наш"... Але все ж таки ми знаходили час, чим зайняти себе у реальності, а не тікати від неї. І це божественно приємно..
& Ти соромишся фотоапарата чи навпаки, любиш фотографуватися? & — Та ні, все нормально... Просто у нас з "Instagram" стосунки нещодавно почалися. А так все чудово, все прекрасно і на відмінно. Ми одне одного не соромимося. Ми одне одним захоплюємося. А ось те одкровення не завжди викладаємо у мережі, бо нам просто є що робити...
& Що Ви робите, коли нема що робити? & — Переходжу в режим спостереження... Спостерігаю за тим, що довкола мене... Або просто жвавіше відчуваю СЕБЕ... Відчуваю енергетику свого тіла. Відчуваю кожну часточку себе... Ловлю на собі погляди, якщо є що ловити))) Відчуваю свої відчуття, емоції, почуття, можливо часом думки, часто час від часу я слухаю шелест ранкових/вечірніх зірок. А ще в цей час до мене можуть прийти божественні ідеї, тому десь у кишені губиться аркуш паперу (в скромному варіанті) чи записничок (у розкішному варіанті)... Або просто слухаю слова, які приходять з Тиші... & Що потрібно робити для того, щоб жилось краще? & — Еволюціонувати, жити у гармонії з Природою, слухати своє серце і бути щасливою сутністю. Цінуйте те, що маєте. Ніколи не знаєш, який поцілунок стане останнім, яка розмова більше ніколи не повториться, з ким більше ніколи не зустрінешся, куди більше ніколи не повернешся. Ніколи не знаєш, чим закінчиться чергова історія у твоєму житті, але поки вона триває, цінуй кожний момент, кожну секунду, кожну мить...
— Зима... Зима... Зима... :* :* :* Завжди приходить вчасно у моє життя вона... Шарфом білим навкруги все оповиває і сніжинками магію новорічних свят у людей запалює... Я не перебуваю в очікуванні. Я просто живу, творю, радію, живу, люблю те, що роблю... А тут і ця панянка підходить до мене своїм "лу"... А я ніби з весни починав... А вже настала зима... Є те, що є, коротше кажучи... Ось, наприклад, зараз хтось думає, що вже зима, а для мене осінь... Трошки менше 14 днів залишилося. За цей час ще багато чого може статися цікавого, надзвичайного і прекрасного... Так що рідко мене у цей час побачите чекаючим... Я зиму не чекаю, я просто її вчасно зустрічаю. Вчасно... А їй, знаєте, подобається, коли все роблять вчасно і у свій час... Я її вчасно у свій час зустрічаю і у свій час відпускаю... Обоє задоволені. Обоє щасливі. Обоє сяйливі і життєрадісні. Знаєте чому? Ми різні стихії... Ми не намагайтеся одне одного утримати у своєму житті. Ми знаємо, що це може потім для нас обернутися небезпекою! Це лиш потім приведе нас до страждання. Все навколо складається із стихій: вогонь, повітря, вода та земля. Спробуйте утримати вогонь і ви обпалитеся у найкращому випадку, у протилежному випадку – він вас повністю спалить. Спробуйте утримати повітря, воду або землю, – і вони кинуться висипатися крізь ваші стиснені пальці. Все народжене у цьому світі вільним. Свобода – ось що важливе у всьому. Навіть у стосунках! Дайте усьому навколо вас свободу, не тримайте їх, не чіпляйтеся за них, не чіпляйтеся за уявлення про них. І тоді ви створите максимально комфортні умови для свого вільного життя і для життя оточуючих вас сутностей або речей. І тоді всілякі зими, весни, літа бути поруч із вами завжди вчасно... І все відбувається без чекання чи всілякого тужіння... Все просто ідеально... Чому? Адже ми даємо одне одному найважливіше – свободу!
& А ви ревнива людина? & — Ніжного вечору, пані! У цій миті, якій я зустрів ваше запитання і водночас створюється відповідь. Все як завжди... Відповідь приходить з Тиші... Я не ревнива людина. За останні 5 років до мене прийшло усвідомлення того, що ніхто нікому не належить. Кожна людина самодостатня, вільна, має право свого вибору і так далі... А якщо і виникає між людьми потяг до одне одного, якісь почуття, щось таке неземне, що знаходиться вище над рівнем неба, то у такому разі вони теж вільні. Вільно дарують одне одному свою увагу, ніжність, підтримку, тепло, любов... А якщо ревнувати - це ніби як ототожнювати людину з власністю. Типу це якийсь нерухомий об'єкт. Типу боятися, що хтось на цей об'єкт посягає... Адже це жива людина, у неї свій світогляд, свої думки, свої відчуття. Ревність – це вважаю даремне витрачання енергії просто так. Якщо між ними справді є почуття, то гадаю, що й ревності немає місця. А якщо немає, то хай знайдуть собі тих, з ким їх життя ці почуття набуває... Адже якщо людина ревнує, отже, вона сіє та відчуває сумніви... Сумніви того, що та людина її не любить, вона її ось зрадить і тому подібне... Це важка праця щось очікувати, чогось сподіватися, чогось боятися...
& Чи існує дружба між чоловіком і жінкою? & — Важко сказати... Мабуть таки існує... Але ж існує, коли, наприклад, у чоловіка є дружина, а у дружини є чоловік. Він любить її усім серцем, а вона любить його усією душею. Вони одне ціле.... Тоді вже чи будуть інші жінки для нього знаходитися на стадії коліжанок? Інша річ, як будуть поводити себе неодружені жінки-коліжанки до цього чоловіка. Проте все ж таки я думаю, що існує дружба між чоловіком і жінкою, якщо вони знаходяться у парі. Якщо вона чоловік і дружина = сокровенна перлина... Якщо вони діють у житті як команда... Вони одне ціле... Вони діють у парі. Спільно долають перешкоди і допомагають одне одному. А можливо з часом навіть ростять спільних дітей. У такому разі між ними, я певен, існує дружба... В іншому разі - це просто знайомі, сестри (під знаком запитання) або...
& Як ви ставитеся до людей з нетрадиційною орієнтацією? & — Я вже колись про це писав, Валеріє... Нетрадиційно я відношусь до цих дивних людей... Моя відповідь залишається у силі... Хоча все у житті рухається і змінюється... Часом навіть лесбіянка може змінити певні свої погляди на життя. Гей змінить свій спосіб під кутом 270 градусів... Так що не обов'язково ставитись до людей тим чи іншим чином... У кожного свій вибір... Потрібно пройти їх дорогою, одягти їхню одежу (ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!), взуття, їхнє тіло, стати їх душею (ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!), всю ту пропаганду на себе що на них впливала одягти, проаналізувати як вони все те, аби зрозуміти їх вибір у житті. Певен, що ви після цього побачите, що вони такі ж смертні, такі ж люди, як і кожен із нас. Просто зачіска у них різна... І тоді ви полюбите їх...
& Що для тебе такі поняття як: щастя, любов і дружба? & — Мої вітання, дівчино! Щастя для мене – це мій спосіб життя, це як «Отче наш» для православної віруючої людини. Любов – це релігія мого серця, а дружба – це прояв рівноваги Всесвіту, коли все і всі знаходяться на своїх місцях і час від часу у разі потреби ненав'язливо надають підтримку тому, що випадає з рівноваги при певних обставинах...
& Чим ти виправдовуєш свої промахи? & — А чим, для чого і для кого їх мені виправдовувати? Янголу Мудрості? Я просто шукав і знайшов купу способів, які не переміщують людину на відстані... Є те, що є, пані... І немає того, чого і так немає..
& Уявіть: ідете ви такі по своїх справах... Іду я по своїх справах... І тут раптом зустрічаємося... Яке ваше перше буде враження та реакція? & Останній тиждень листопаду 2015 рік.. Ідете ви такі по своїх справах... Іду я по своїх справах... І тут раптом зустрічаємося...Моїм першим враженням буде подив... Далі я мовчу, ви теж мовчите... Обоє мовчимо, але все ще споглядаємо на одне одного, ніби кожен статую Свободи перед собою побачив... Я посміхнувся... Ви посміхнулися... Ключовий момент... Що далі станеться? Я вам малюю руками ваш образ і показую руками знак "клас", стиснувши одну руку в кулак і витягнувши великий палець у напрямку неба. Далі знову посміхаюся вам. Ви теж посміхаєтеся. Ви трішки поправляєте своє волосся, ніби на вулиці сильний вітер і щоб він ваш образ в моїх очах не видозмінив... Але насправді на вулиці відносна тиша і лише неподалік від нас лунає луна тихенького вітру, який до "двох" статуй не дійшов. Я занурив свою руку до кишені. Овва! Це ж треба! Взяв раптом свій мобільний телефон. Я дістаю свій мобільний телефон. Виникає коротенька пауза. Далі я його вмикаю. Проходить півхвилини. На екрані з'являється привітальний вираз "Я щаслива, романтична, творча сутність...". Я дочекався, коли мобільний телефон завантажився повністю, а далі простягаю його вам. Ви такі мені промовляєте: — Що? Написати свій номер? Я мовчки киваю... Можливо знову посмішка утворилася на моїх вустах. Ви набираєте загадкову комбінацію чисел, а я споглядаю за вашим лицем, коли ваші очі зосередилися на телефоні. Ви мені написали свій номер телефону. Далі я жестами подаю вам прощальний знак і йду по своїм справам. Через тиждень у вас дзвонить мобільний телефон. Ви такі берете слухавку і через кілька хвилин дізнаєтеся, що це все той же пан Їскело, а я дізнаюся, що ви все та ж пані Олена... Типу ми на сайті "ask.fm" перетиналися. Ви такі далі під хвилею емоцій: — Ахаха... А я думала, що ви німий... — Є те, що є, - з посмішкою у відповідь промовляю я вам. - Не все таке, яким здається зовні... Просто у мене був тиждень практики мовчання, а тут якимись вулицями наші стежки перетнули і координати почали співпадати суттєво. А на джІ-пІ-еС навігаторі ми стали однією крапкою))) Непоймищо на тому навігаторі... Але у мене не було тоді навігатора і це вже інша історія, мабуть, не мого життя... А далі? Янгол Мудрості його знає, що буде далі... До Далі треба дійти й дожити. А зараз поки що поточний момент життя. Спонтанність теперішньої миті, яка триває цілу Вічність... І вона ідеальна сама по собі...
& «Не будьте порожніми всередині. Годуйте свій мозок.»  Поиск по сайту: |