Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Синтаксичній деривації. Морфо-синтаксична класифікація прийменникових одиниць.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Прийменник належить до тих частин мови, статус яких у загальній системі частин мови, функціональне призначення та співвідношення з іншими словами постійно переглядалися, що у більшості випадків мотивується тими концептуально-засадничими принципами, на яких ґрунтувалася відповідна наукова парадигма. Елементно-таксономічна парадигма з її класифікаційним началом виходила з послідовного покваліфікування статусу кожного мовного елемента шляхом простеження його статусу у реченнєвій структурі та наповнення відповідним лексичним змістом. Тому мотивованим постало розрізнення повнозначних і службових частин мови, що цілком відповідало, з одного боку, співвідношенню речення зі структурою судження, з другого боку, розмежування частин мови за принципом внутрішньореченнєвої значущості. Системно-структурна парадигма також передбачала простеження системного закріплення певного елемента та з'ясування його структурної належності, тому знову прийменники розглядалися через призму дистрибутивності (розподільності). Звідси й твердження Є.Куриловича про субморфемний статус прийменника не викликає заперечень. Номінативно-екзистенційна парадигма з її зосередженням на особливостях референтності мовного знака, його номінативної сутності та ступеня входження у мовленнєву комунікацію основний центр уваги перемістила у площину з'ясування статусу одиниці в реалізації номінативного потенціалу у процесі реалізації комунікативно-мовленнєвої компетенції мовця. У силу цього спостерігаємо твердження про те, що прийменник не виступає значеннєве спустошеним, оскільки останній сигналізує про різного типу стосунки (просторові, часові, причинові тощо), наявні між предметами і явищами, про які говориться у реченні

Традиційно за структурою і словотвірними (генетичними) зв'язками прийменники поділяються на первинні (непохідні, власне-прийменники) і вторинні (похідні, невласне-прийменники). Принципово не відходять від цього і М.В.Всеволодова, О.В.Кукушкіна, Є.В.Клобуков, А.А.Полікарпов, що розглядають категорію прийменника у різних площинах [Всеволодова, Кукушкина, Клобуков, Поликарпов 2003]. Похідними називаються прийменники, утворені неморфологічним шляхом від самостійних частин мови. Перші складають замкнену, майже не поповнювану групу, при цьому багато з них прямо корелюють з відповідними префіксами в структурі похідних слів. До них зараховують прийменники типу без, в (у, уві, ув), для, до, за, з (із, зі, зо), до, над (наді, надо), про, від, перед (переді, передо), по, під (піді, підо), при, про, із, через, а також подвійні, утворені шляхом поєднання двох первинних, типу з-за (із-за), з-під, понад. До останніх інколи зараховують крім, між, ради, крізь [Колодяжний 1969, с.476-477]. Щоправда, останнім часом поширюється твердження, що первинними прийменниками виступають такі, „що вже втратили будь-який генетичний зв'язок із самостійними словами...", а до вторинних „належать прийменники, які певною мірою продовжують зберігати генетичний зв'язок із самостійними словами, від яких вони походять" [Плющ 1994, с.295]. Такий підхід постає цілком виправданим, оскільки з-поміж прийменників слід диференціювати синхронічну і діахронічну вторинність. Так, прийменники між (межи), крізь діахронічно є вторинними, а синхронічно виступають первинними [Вихованець 1980, с.59]. Та й загалом увесь склад первинних прийменників (навіть такі, як в, з, на) у діахронічному плані є похідним, що дозволяє лінгвістам рекомендувати розглядати увесь корпус прийменників у своїй цілісності (пор.: [Кореспу 1973, 5. 5-6]). Остання теза є дещо сумнівною, оскільки не можна ставити знак рівності між прийменниками типу з, на, в і на чолі з, паралельно з. Саме тому при розгляді диференціації прийменників на первинні і вторинні І.Р.Вихованець за основу бере функціональний критерій, за яким до перших належать такі прийменники, що „вживаються у мові тільки в позиції і з семантикою прийменника, а до вторинних - прийменники, що у системі мови мають співвідносні з ними омонімічні повнозначні слова" [Вихованець 1980, с.60]. Очевидно, під семантикою прийменника мається на увазі його категорійне значення. Врахування закономірностей втрати співвідносності прийменників з повнозначними словами дозволяє кваліфікувати прийменники крім, ради завдяки та ін. як первинні [Там само, с.60]. Поза всяким сумнівом, міцність корелятивних зв'язків вторинних прийменників з відповідними повнозначними словами мотивує 1) їх вузьку спеціалізацію; 2) маркованість одним значенням; 3) конкретність семантики.

Диференційними ознаками первинних прийменників, услід за І.Р.Вихованцем, варто вважати: 1) відсутність корелятивності з повнозначним словом; 2) високий ступінь абстрактності значення; 3) багатозначність; 4) чітко окреслена формальна одноморфемність; 5) співвідносність з префіксами;

6) потенційна можливість злиття з дієсловом як постфікса (наступити на, відійти від, перескочити через, зайти за); 7) корелятивність значень прийменника, відмінка іменника Урахування всіх цих ознак дозволяє встановити ядро первинних прийменників, яке утворюють слова без, в у уві ув), для до за, з (із, зі, зо), до, над (наді, надо)про, в,д, перед (перед передо), по, під (піді, підо), при, про, із, через. Напівпериферію прийменникової системи складають вторинні прийменники типу близько вздовж, вище, всередині, довкола, попереду, в яких зберігаються зв'язки з відповідними повнозначними словами, яким притаманна конкретна семантика, що мало чим відрізняється від омонімів. Периферію української прийменникової системи складають складені прийменники, що тільки на функціональному рівні запізнаються у своєму прийменниковому статусі, пор.: Отаві враз захотілося, щоб вона повторила вчорашнє запрошення подивитися її етюди запросила його відразу після сніданку, щоб він потім зміг ще викликати собі таксі й устигнути на аеродром. (П.Загребельний, «Диво») Він не зовсім охоче, але досить швидко веде трьох гостей нагору, скоса поглядаючи на дула револьверів, що поблискують занадто близько з обох боків його грудей (В.Винниченко, «Сонячна машина»).

Твердження про те, що українська прийменникова система охоплює 218 одиниць (за І.Р.Вихованцем [Вихованець 1980, с.61]), можна вважати відносним, оскільки склад прийменників є вельми динамічним що легко простежити на втраті/з'яві певних прийменникових варіантів тощо, пор, ля = біля (Стоїмо ми ля воріт Сл.Гр. II, с.390)); кле = біля (Жив колись кле Чепелихи відьми Словарь II, с.390)); керез = через (Москаль ... Пошов напрямець керез став (Словарь, II, с.389); Керез тебе, жено, своїх будем страхати (Словарь II, с.390)); гля = для (Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, которі солодкі, а которі гіркі - гля моєї жінки (Словарь, І, с. 349)). Подібне стосується і структурного складу українських прийменників.

Загалом за структурою всі прийменники поділяються на прості, складні і складені. Щоправда, інколи особливо наголошують, що складні прийменники становлять особливу групу і походять з первинних [Колодяжний 1969, с.477]. До простих належать первинні і вторинні прийменники: без, , в (у, ув, уві, вві), від (од), для, до, з (із, зі, зо, ізо), за, к (застарілий), крізь, над (наді, надо), о (об), під (піді, підо), по, при, ради, про, через, міме, крім, проти (первинні); близько, повз, замість, натомість (вторинні). Первинних прийменників в українській граматичній системі, за підрахунками І.Р.Вихованця, 54, з-поміж яких 25 (+ 10 варіантів) простих (у російській мові - 27): без, біля, в (у), від (од), для, до, з (із, зі, зо, ізо), за, к, коло, крізь, крім, між (межи), на, над (наді, надо), о (об), окрім, перед, під, по, при, про, ради, серед, через, прийменники повз (по + застарілий вз), проз (про + уз), утворені шляхом зрощення, і 24 складних прийменників (+ 3 варіанти) задля, заради, з-за, з-межи (з-між), з-над, з-перед, з-під, з-поза, з-поміж (з-помежи), з-понад, з-поперед, з-попід, з-посеред, з-проміж, насеред, побіля, поза, поміж (помежи), понад, поперед, попід, попри, посеред, проміж:. Складні прийменники є наслідком зрощення простих, при цьому вони можуть бути подвійними або потрійними: понад, поза, почерез, побіля, посеред (посередо), проз, повз, попри, задля, заради, з-за, із-за, з-під (подвійні); з-понад, з-поза, з-поперед, з-посеред, з-проміж, з-поміж (потрійні). Відмінність між складними і складеними (аж до, в силу, в напрямі до, згідно з, залежно від, незважаючи на, невважаючи на, на шляху до, незалежно від, поряд з, слідом за, у відношенні до, у зв'язку з) прийменниками полягає в тому, що перші являють собою одне слово, яке перейшло в категорію прийменника з іншої частини мови, а складені прийменники - це, за своєю суттю, слова, вживані у функції прийменника, пор.: недалеко від, без огляду на, на відміну від, на підставі, за винятком (Можливо, що його спеціально вкинуто до в'язнів (його підшефних) з метою досліджень в двох напрямках: як арештанти люблять своїх «перевихователів» і що їх чекає, та наскільки чекісти типу Барбарова стійкі у взаєминах з масами (І.Багряний. Сад Гетсиманський); Яничарські старшини, на відміну від рядових яничарів, прикрашали свої повстяні ковпаки пучками пір'я, скріплюваними коштовним камінням (П.Загребельний. Роксолана)). За своїм походженням складені прийменники є похідними і становлять поєднання двох службових слів (частка + прийменник (аж до)), повнозначного і службового слова (прийменник + іменник (в силу, за допомогою, за рахунок, на випадок, на основі, на предмет, з метою, в ім 'я, в інтересах, на честь, на знак, у разі, під час, у дусі, в міру), прислівник (інколи такий прислівник за походженням - відмінкова форма іменника) + прийменник (слідом за, шляхом на, відповідно до, незалежно від, стосовно до, осторонь від, недалеко від, неподалік від, осторонь від, обіруч від, оддалік (віддалік) від, паралельно з, вслід за, близько від, далеко від, збоку від, ліворуч, праворуч від, навздогін (навдогін) за, поруч з, поряд з)), двох службових слів і повнозначного (прийменник + іменник + прийменник: в напрямі до (у напрямі до), на шляху до, у відношенні до, у зв'язку з: У 1169році Андрій, якого згодом о іронія! названо Боголюбським, послав проти Києва ополчення одинадцяти північноруських князів на чолі з своїм сином Мстиславом (П.Загребельний, «Диво»). При творенні складених прийменників в українській мові найчастотнішими постають первинні прийменники на, з, від, останній спільно з лівобічним компонентом, маркованим здебільшого локативною семантикою (праворуч, ліворуч, неподалік, осторонь, оддалік (віддалік), близько, далеко, збоку), витворює цілісний дистрибутивне облігаторний локативний комплекс, де вживання постпозитивної форми родового відмінка виступає регулярним: Ліворуч від других воріт Баб-і-Кулелі, названих так завдяки двом баштам обабіч, була гарна мармурова чешма, до якої Гасан підвів князя, сказавши, що тут миють голови злочинцям, перш ніж відрубувати ті голови (П.Загребельний, «Роксолана»); Заглибившись у тисячі спогадів, у споглядання картин незчисленних пожеж:, що в них його хата була лише іскоркою в степу, Орлюк не помітив, як неподалік від нього, висадившись з проїжджої вантажної машини, зупинився молодий солдат у сірій шинелі (О.Довженко. Повість полум'яних літ). При цьому актуальною залишається теза І.Р.Вихованця (учений нараховує 137 українських прийменників просторової семантики [Вихованець 1980, с.200]) про те, що просторові прийменники „самостійно (з семантично нейтралізованими відмінками) виражають статичність, яка з проекцією на просторові параметри передає локальність (місце)", а в поєднанні з динамічними відмінками „утворюють прийменниково-відмінкові форми напрямку і шляху руху. Між статичними прийменниками з нейтралізованими формами напрямку і динамічними прийменниково-відмінковими формами напрямку розташовуються прийменники з динамічними відмінками, що виражають шлях руху та об'єднують у собі статичні і динамічні ознаки" [Там само, с.200]. Цікавим є те, що зі 137 просторових прийменників =80 (в І.Р.Вихованця - 68): біля, близько, близько від, вище, всередині, далеко від, довкола (довкіл), довкола (довкіл) від, довкруг (довкруги), збоку, збоку від, зверх, зверху, зверху над, ззаду, кінець, коло, край, круг, кругом, ліворуч, ліворуч від, навколо (навкіл), навкруг (навкруги), навпроти, навпроти від, напроти, нарівні з, насупроти, на чолі, недалеко, недалеко від, неподалік, неподалік від, нижче, нижче від, обабіч, обабіч від, обік, обіруч, обіруч від, обіч, оддалік (віддалік), оддалік (віддалік) від, округ (округи), осторонь, осторонь від, паралельно з, побіля, побіч, побіч з, поблизу (поблиз), поверх, поверх над, повище, повище над, позад, позаду, по нижче, поодаль, поодаль від, попереду, поруч, поруч з, поряд, поряд з, посеред, посередині, праворуч, праворуч від, при, просто, проти, серед, спереду, супроти (з-поміж яких складеними є: близько від, далеко від, ліворуч від, нарівні з, недалеко від, на чолі, обіруч від, оддалік (віддалік) від, осторонь від, паралельно з, поруч з, поряд з, побіч з, супроти від та ін.) закріпилися в українській граматичній системі як виразники локальних (нединамічних) відношень (А ще через дві години до замку наспіває телеграфічне сповіщення: недалеко від Гамбурга в лісі знайдено розбитий аероплан і під ним трупи батька і брата принцеси Елізи (В.Винниченко. Сонячна машина)); 13 прийменників (в (у, ув, вві), за, між (межи), на, над, перед (переді, передо), під (піді, підо), поза, поміж (помежи), понад, поперед, попід, проміж (промежи)) з нейтралізованими відмінками реалізують вокативні відношення, а з динамічними відмінками - динамічні просторові відношення

За генетичними особливостями українські вторинні прийменники диференціюються на: а) деномінативні (відіменні): внаслідок, коштом, край, круг, кінець, коло, перед, протягом, шляхом, слідом тощо; б) девербальні (віддієслівні): завдяки, включаючи, виключаючи і под.; в) деадвербіальні (відприслівникові): біля, близько, відносно, всупереч, відповідно, вздовж:, вподовж (уподовж:), всупереч, вверх (уверх), вслід (услід), довкола, довкруги (довкруг), замість, зверх, ззаду, згідно, крім, кругом, мимо, назад, насеред, напосеред, навколо, навкруги (навкруг), насупроти (насупротив), навпроти, наперед, нарізна, напередодні, навпроти (напроти), навколо, недалеко, осторонь, обабіч, опріч, поблизу, побіч, подовж:, проти, просто, поперек, поперед (попереду), поверх, позад, після, посеред, поруч, поряд, серед, спереду, уздовж (вздовж:), уперед (вперед) та ін.

Останнім часом пропонується з-поміж прийменників диференціювати власне-ирийменники, використання лексем у значенні прийменника та функціональні еквіваленти прийменників. Найменше різночитань викликає перша група, оскільки в цьому разі говориться про усталену групу слів.

У більшості підручників та навчальних посібників вказується на регулярність сполучуваності первинного прийменника з відмінком, пор.: 1) род.в. - без, біля, від, для, до, з-за (із-за), з-під, проти, серед, з, за, міме, в(у); 2) знах.в. - над, під, перед, поза, на, о (об), по, з, за, між:, в(у); 3) орудн.в. - над, під, перед, поза, з, за, між', 4) місц.в. — на, о (об), по, в (у). Відсутність вузької спеціалізованості первинних прийменників мотивується тривалістю їхнього вжитку і різноманітними нашаруваннями семантики, розвитком вторинних значень та ін.

Вузька спеціалізація вторинних прийменників не викликає сумнівів, тому що вони послідовно зберігають власні функціональні зв'язки з тими твірними, від яких утворені. І в цьому разі теза про те, що прийменники виражають ті самі види семантичних відношень, що і відмінкові і семантика відмінкової форми завдяки наявному у прийменника значенню поглиблюється, посилюється. Виявляється, що прийменникові значення не передаються безприйменниковими відмінками, непрямим підтвердженням цього постає мало репрезентативна синонімія цих утворень: іти дорогоюіти по дорозі. Прийменники розширюють функціональний діапазон лексем, пор.: кричала вона в ніч, і кликала втрачене щастя (О.Слісаренко) – просторова семантика форми знах.в. ніч виступає наслідком її поєднання з прийменником в і суперечить темпоральному значенню лексем.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.