Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Послідовність дій при виконанні санітарно-гігієнічного режиму





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

1. Хворим змінює постільну і натільну білизну сестра-господарка в денний час, у нічний – санітарка або палатна медична сестра.

2. Змінюйте білизну 1 раз в 7-10 днів, а тяжкохворим – в міру необхідності після миття хворого під душем або після часткової обробки шкіри.

3. Брудну білизну в палаті помістіть в клейончастий мішок, зберігайте її до відправки у пральню в спеціально відведеному приміщенні в баках з кришками.

4. Сестра-господарка одягає фартух, гумові рукавички і маску, потім проводить сортування брудної білизни, складає її в клейончастий мішок і відправляє у пральню лікарні на каталці.

5. В пральні білизну дезінфікують замочуванням в 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна протягом 30 хв. Потім білизну перуть із кип’ятінням.

6. Фартух, каталку дезінфікують за допомогою 1% розчину хлораміну шляхом двохразового протирання, а гумові рукавички, клейончастий мішок занурюють на 30 хв. в 1% розчин хлораміну.

7. Після виписування хворого постільні приналежності (матрац, подушку, ковдру) здають у дезінфекційну камеру, де знезаражують парою, що вільно надходить, температурою 80 ˚С протягом 30 хв., а ліжко двічі протирають дезінфікуючим розчином, потім – зволоженою водою полотниною.

Дезінфекційний режим у відділенні передбачає систему заходів, спрямованих на знищення збудників хвороб та створення умов, що перешкоджають їх поширенню в навколишньому середовищі. Дезінфекція – це знищення у навколишньому середовищі патогенних мікроорганізмів, а також гризунів та комах, що є їх переносниками.

Види дезінфекції:

Вогнищева – проводиться у вогнищі інфекційного захворювання при наявності відомого джерела інфекції (хворого, мікробоносія, або реконвалесцента). Може бути:

· поточною, яка проводиться весь час, поки у вогнищі залишається джерело інфекції. Її мета запобігти розсіюванню збудника у навкіллі та по можливості знищити його відразу після виділення від джерела інфекції. Проводиться силами населення (вдома), або медперсоналу (в лікувально-профілактичному закладі);

· заключною, яка проводиться у вогнищі після того, як з вогнища вибуває джерело інфекції. Її мета остаточно знищити збудника у вогнищі інфекції та найбільш повно знезаразити об’єкти, які могли бути інфіковані мікроорганізмами. Заключна дезінфекція відповідно до заходів є більш поширеною. Проводиться силами медперсоналу, в тому числі і санітарної служби, або силами населення.

Профілактична – проводиться відносно постійно, коли джерело інфекції невідоме, але існують реальні умови, що воно може в будь-який час тут з’явитися. Її мета попередити виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань та накопичення збудників у навколишньому середовищі. Може бути:

· плановою, яка проводиться весь час незалежно від епідемічної ситуації

· за епідемічними показниками, проводиться при наявності загрози виникнення та розповсюдження інфекційного захворювання.

Розділи дезінфекції: власне дезінфекція; дезінсекція; дератизація

Власне дезінфекція – це знищення безпосередньо збудників на об’єктах довкілля.Методи (засоби) власне дезінфекції: фізичні, хімічні, комбіновані, або змішані (включають застосування заходів фізичного та хімічного методів).

Дезінсекція – це знищення комах, які є облігатними, факультативними та пасивними переносниками збудників. Методи (заходи) дезінсекції: фізичний (в тому числі механічний), хімічний та бактеріологічний.

Дератизація – це знищення гризунів, які є активними та пасивними переносниками збудників інфекційних хвороб. Методи (заходи) дератизації: фізичний (в тому числі механічний), хімічний та біологічний.

Фізичні методи власне дезінфекції (дезінфекції):

· термічні: кип’ятіння, спалювання, обпалювання, прожарювання, висушування, пастеризація, прасування, тощо – використовується відносно предметів догляду за хворими, посуду, натільної та постільної білизни;

· механічні: миття, застосування пилососу, вологе прибирання, прання, фільтрація, протирання, провітрювання, вентиляція та кондиціювання – використовується відносно приміщень відділення;

· променеві та хвильові: застосування ультрафіолетові опромінювання, ультразвуку та радіоактивних випромінювань – використовується відносно знезаражування повітря у палатах, процедурних кабінетах.

Хімічний метод власне дезінфекції:

передбачає застосування різноманітних хімічних речовин (дезречовин), найчастіше у вигляді розчинів (дезрозчинів) – використовується відносно приміщень, посуду, предметів догляду за хворими.

Основні групи хімічних дезінфікуючих речовин: галогени хлоровмісні (хлорамін-В, сульфохлорантин, хлорантоін, хлоргексидин та ін.); йодовмісні препарати; спирти (етанол, пропаном, метанол та ін.); ароматичні вуглеводороди (фенол, лізол, крезол); окисники ( перманганат калію, перекис водню); кислоти (оцтова, цитринова, хлористоводнева та ін.); луги (гідрокарбонат натрію, їдкий калій, їдкий натрій); альдегіди (формальдегід, формалін); барвники (діамантовий зелений, метиленовий синій та ін.); солі важких металів (сулема, коларгол, коллоідне срібло, тощо); детергенти та четвертинні амонієві сполуки (ЧАС).

Вимоги до дезінфікуючих засобів:

· мати високу активність відносно різних груп збудників, діяти мікробостатично та мікробоцидно;

· не мати токсичного впливу на людину, та не викликати подразнень та алергічних реакцій;

· не псувати поверхні та об’єкти, які знезаражуються;

· не забарвлювати предмети, що обробляються;

· бути економічно вигідними (дешевими) та доступними;

· не мати вогненебезпечних властивостей;

· бути зручними у транспортування, зберіганні, приготуванні та застосуванні.

Методи контролю якості дезінфекції:

§ візуальний (наявність бруду)

§ хімічний (аналіз активності дезрозчинів та деззасобів: проба Вільсона, йодно-крохмальна, тощо)

§ мікробіологічний (бактеріологічний) – посів матеріалу на виявлення мікрофлори.

У проведенні профілактичної дезінфекції значне місце належить вологому прибиранню приміщень із застосуванням різних дезінфікуючих речовин. Найбільш поширені дезінфікуючі речовини та способи х виготовлення наведені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4

Таблиця приготування дезінфекаційних розчинів

Назва розчину Концерн-трація Кількість речовини Об’єм води
1. Хлорне вапно 10 % 1 кг сухого хлорного вапна 9 л
  0,5 % 500 мл 10% розчину хлорного вапна 9,5 л
  1 % 1000 мл 9 л
2. Хлорамін Б 0,5 % 5 гр хлораміна до 1000 мл
  1 % 10 гр хлораміна 990 мл
  3 % 30 гр хлораміна 970 мл
  5 % 50 гр хлораміна 950 мл
3. Лізетол 4 % 40 мл препарату 960 мл
  5 % 50 мл препарату 950 мл
4. Лізоформін-3000 1,5 % 15 мл препарату 985 мл
  2 % 20 мл препарату 980 мл
5. Дезоформ 1 % 10 мл препарату 990 мл
  3 % 30 мл препарату 970 мл
  5 % 50 мл препарату 950 мл
6 Пресепт 0,056 % 10 таблеток по 0,5 г до 1000 мл
7. Баланізол 0,25 % 2,5 мл препарату 997,5 мл
  0,5 % 5 мл препарату 995 мл
  1 % 10 мл препарату 990 мл

 

Серед них найбільше значення мають хлорвмісні сполуки (хлорне вапно, хлорамін,). Їх антимікробні властивості пов’язані з діяльністю хлорнуватистої кислоти, яка виділяється під час розчинення хлору або його сполук у воді.

Хлорне вапно (гіпохлорит кальцію) – дрібний порошок білого кольору з різким запахом. Зберігають його в сухому посуді і захищеному від світла місці. Застосують його в сухому вигляді (для знезараження харкотиння, випорожнень або в санвузлах, де відсутня каналізація) та у вигляді різних розчинів.

Правила виготовлення розчинів хлорного вапна:

1. Розчин готують у спеціальній кімнаті біля санвузла; стіни та підлога повинні бути вистелені кахлем, бути раковина для миття рук.

2. Добре провітріть приміщення, забезпечте доступ свіжого повітря.

3. При виготовленні розчину обов’язково слід дотримуватися правил безпеки (застосувати гумові рукавички, захисні окуляри, марлеві респіратори).

4. Розчин виготовляють в емальованому або фаянсовому посуді або в бутлях з товстого темного скла.

5. Приготування 10% освітленого розчину хлорного вапна: 1кг сухого хлорного вапна розміщують у невеликій кількості води, розмішуючи розчин, доводять об’єм води до 10 л і залишають його на 24 години (протягом перших годин розчин декілька разів розмішайте дерев’яною лопаточкою), а потім обережно через кілька шарів марлі (осад не використовуйте) зливають розчин у темну посуду з прикритим кришкою. На ємкості наклейте етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати приготування.

6. Зберігайте розчин у темному, прохолодному місці. Використовуйте протягом 5-7 днів.

7. Для приготування робочих розчинів концентрований 10% розчин хлорного вапна безпосередньо перед використанням розведіть відповідною кількістю води.

8. Для дезінфекції приміщень, обладнання, предметів догляду за хворими, інструментів, білизни використовують робочі розчини хлорного вапна концентрації 0,5; 1; 3; 5% в залежності від об’єкту медичного призначення і рівня його забруднення.

9. Приготування розчинів для вологого прибирання приміщень: 0,1% (100 мл 10% розчина хлорного вапна на 10 л води) та 0,2% розчина (200 мл 10% розчина хлорного вапна на 10 л води).

Приготування робочих розчинів хлораміну

1. Безпосередньо перед застосуванням налийте у посудину відповідну кількість води кімнатної температури, висипте необхідну кількість хлораміну, розмішайте дерев’яною лопаточкою до повного розведення.

2. Залежно від характеру дезінфекції об’єктів і рівня забруднення використовуйте водні розчини хлораміну різної концентрації від 0,5 до 5%.

Запам’ятайте!Теплі розчини хлораміну (40-50 ˚С) більш активні, активний хлор у них не втрачається. Робочі дезінфікуючі розчини використовуйте протягом доби. Ємкість із робочим дезінфікуючим розчином промаркіруйте, де вкажіть концентрацію і назву дезінфікуючої речовини, дату і підпис.

 

Залежно від кількості палат і обсягу роботи у відділенні повинна бути більша ємкість на 16-20 літрів, щоб щодня не готувати розчин. Цей розчин повинен відстоюватися протягом 12 год., потім його зливають і зберігають у туалетах або в спеціально відведених приміщеннях у темному місці тому що на світлі хлорне вапно розкладається й втрачає свої дезінфікуючі властивості. На одне відро води варто брати 200 г відгалуженого розчину.

Хлорамін (N–хлорбензолсульфонід натрію) – білий кристалічний порошок, що містить 25–29% активного хлору. Для знезараження застосують 0,2–5% розчин хлораміну. Приготування розчину хлораміну: 0,2% розчин ( 2г хлораміну на 1 л води);

1% розчин ( 10 г хлораміну на 990 мл води); 2% розчин ( 20 г хлораміну на 980 мл води); 5% розчин (50 г хлораміну на 950 мл води). Для виготовлення розчинів використовують воду температурою 50-500 С. Зберігають готовий розчин не більше 5 діб.

Для виготовлення розчинів хлораміну Б дивись таблицю 1.4.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.