Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Основні правила спілкування з хворою дитиною та її родичами





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

У процесі лікування дітей медичним працівникам доводиться мати справу не тільки з дітьми, але й з їхніми родичами, що ускладнює деонтологічні завдання. Діти, особливо хворі, мають потребу в любові, пещенні, увазі й співчутті. Ця загальновідома істина й повинна бути покладена в основу роботи медичного персоналу дитячої медичної установи.

Дитина перебуває в постійному розвитку, тому до кожного вікового етапу характерні свої характерні риси, які могуть визначати психологічний стан дитини при надходженні до стаціонару. У дітей грудного віку найбільш сильна психологічна єдність з матір’ю, дошкільнята найбільш страждають через можливий відрив від родини, для школярів також важливі взаємини з однолітками. У той же час оцінити психологію дитини неможливо поза контекстом взаємовідносин у родині.

Атмосфера, що складається в родині під час хвороби дитини, багато в чому залежить від того, як її виховують. Деякі батьки, зрозумівши, що вони до хвороби недостатньо оточували дитину турботою та мало приділяли уваги, змінюють свою поведінку, надмірно пестують її, а іноді не виконують призначень лікаря. У цих випадках доводиться попереджати, що у своїх добрих намірах батьки можуть завдати шкоди дитині. Під час лікування і догляду за дитиною лікар у доступній формі повинен обов’язково інформувати батьків про необхідність призначеного лікування, пояснювати необхідність і доцільність проведення того чи іншого додаткового дослідження, отримавши на це згоду батьків (див. додаток 1 – ст. 43). Спільне обговорення питань лікування допомагає виявити додаткову інформацію щодо індивідуальних особливостей дитини і сприяє процесу лікування. Обов’язком медичного персоналу лікарні є підтримка впевненості батьків у правильності дій лікаря.

Хворі діти по-різному переносять свою хворобу, але немає жодної дитини, в якої б не було тієї чи іншої відповіді на патологічний процес. Ця реакція навіть у маленької дитини досить складна. Реакція особистості хворої дитини на хворобу називається внутрішньою картиною хвороби. Її формування в дітей відрізняється від такої в дорослих тим значніше, чим молодше дитина. Розуміння процесів, які відбуваються в організмі й сприйняття хвороби залежать від рівня розвитку мислення і віку дитини.

На формування внутрішньої картини хвороби впливає переважне емоційне відношення, що обумовлено особливостями особистості дитини і у зв'язку з особливостями емоційних відносин у дітей шкільного віку можуть виникнути три типи внутрішньої картини хвороби:

– гіпонозогнотичний – з емоційною недооцінкою симптомів, ігнорування хвороби;

– гіпернозогнотичний – з надлишковою емоційною напруженістю пов'язаних із хворобою хвилювань, перебільшенням ваги проявів захворювання, невір'ям в успішність лікування;

– прагматичний - із прагненням до реальної оцінки захворювання і його прогнозу, гарним контактом з лікарем і бажанням виконувати всі його призначення.

Своєчасна відповідна оцінка внутрішньої картини хвороби безсумнівно допомагає в лікуванні.

Вплив професійної діяльності медичного персоналу й морального клімату медичного закладу на формування внутрішньої картини хвороби в дитини багатоплановий.

Психологічний підхід – важлива частина знань і досвіду медичного персоналу в дитячому відділенні. Довіра до медичного персоналу обумовлюється її поводженням, особистим прикладом, людськими якостями. Необхідно враховувати не тільки фізіологічні, але й психічні, вікові й індивідуальні особливості дитини і його батьків. У першу чергу треба встановити контакт з дитиною. Це буде сприяти спілкуванню і обстеженню дитини та формувати довіру і позитивний настрій батьків. У процесі лікування та догляду за дитиною треба подолати страх у дитини та його батьків. Спокійна, уважна, оптимістична, акуратна медична сестра викликає довіру в дитини та її батьків.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.