Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Правила цитування



Нагадаємо, що цитата є точною, дослівною витяжкою з якого-небудь тексту, включеного у власний текст. Цитати, як правило, наводяться тільки для підтвердження чи аргументів описів автора. При цитуванні найбільшої уваги заслуговує сучасна література і першоджерела. Загальний підхід до цитування полягає в тому, що цитати можуть бути в кожному розділі та підрозділі, за винятком тих місць, у яких автор розвиває свою позицію чи підсумовує результати дослідження.

Курсова робота не повинна бути переповнена цитатами, що погано зв'язані між собою.

На одній сторінці тексту не повинно бути більш трьох цитат. Якщо ж потрібно більша кількість цитат, то їх краще давати в переказі з указівкою на джерело.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

 

3.4.2. Правила написання числівників у тексті

Особливу увагу автор курсової роботи повинний звернути на написання числівників, тому що досвід атестації студентських письмових робіт показав недостатнє знання студентами правил написання числівників у тексті.

Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиниці виміру) в запису відтворюється словом, а не цифрою (дефектних виробів ... повинно бути не більше двох). Так само пишуться однозначні числівники, якими позначаються часові межі {випробування повинні тривати три п'ять місяців). Якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (7 центнерів сіна). Складні й скла­дені числівники звичайно записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення (пор.: Було забраковано 28 виробів з цієї партії і Двадцять вісім виробів з цієї партії було забраковано). Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи за допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій — кожен четвертий знак: 100 000 т, 253 530 грн.).

Запис порядкових числівників відрізняється від запису кіль­кісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковим закінченням (за 3-м класом точності, радіоприймачі 1-го класу). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: вироби 1, 2 і 3-го сортів.

Складні слова, перша частина яких — цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано:

100-відсотковий, 50-кілометровий (другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо це одиниця виміру: 50-км, 4-мм).

Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (можна 473 000, а можна 473 тис.).

Порядкові числівники, записані арабськими цифрами і розташовані після іменника, до якого вони відносяться, не мають відмінкових закінчень (наприклад “таблиця 3, розділ 1”).

Порядкові числівники, записані римськими цифрами, не мають відмінкових закінчень (наприклад, "XX століття").

 

2.4.3 Правила скорочення слів і словосполучень

Є загальноприйняті правила скорочення слів і виразів, які використовуються при написанні курсових робіт, рефератів, дисертацій, статей. При цьому використовуються наступні форми:

1. Пишуть лише перші букви слова (наприклад, "св." -святий, "ст." - стаття).

2. Залишають лише першу букву слова (наприклад, рік -"р").

3. Залишають тільки частину слова без закінчення і суфікса (наприклад, "абз." - абзац).

4. Пропускають відразу кілька букв у середині слова, а замість них ставлять дефіс (наприклад, університет - "ун-т", видавництво - "вид-во").

Студенти повинні також бути уважні при використанні і таких трьох видів скорочень, як буквені абревіатури, складноскорочені слова, умовні географічні скорочення.

Такими абревіатурами зручно користатися, тому що вони складаються з загальновідомих словотворчий (наприклад, "ВУЗ", "профспілка"). Якщо необхідно позначити свій складний термін такою абревіатурою, то у цьому випадку її варто зазначати відразу ж після даного складного терміна. Наприклад, "засобу масової інформації (ЗМІ)". Далі цією абревіатурою можна користатися без розшифровки.

3.4.4. Таблиці

Цифровий матеріал, коли його багато або є потреба у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Таблиця являє собою такий спосіб надання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується у рядки і графи. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті. (Приклади оформлення таблиці дивись у додатку З).

 

3.4.5. Бібліографічні посилання

Посилання в тексті наводяться у вигляді номера, що відповідає літературному джерелу чи нормативного документу, приведеного у бібліографічному списку, і взятого в дужки. Якщо використовують відомості з джерел, що мають велику кількість сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання у роботі, наприклад [3, с. 18].

При оформленні посилань їх можуть розміщувати на тій же сторінці під рядками основного тексту з відділенням від нього невеликою горизонтальною лінією.

Примітка. Посилання на використану літературу обов'язкові, тому що в цьому виявляється культура ставлення до чужої думки, чужого тексту.

Наприклад:

___________________

1 Леонтьев А.Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. - М., 1975. С. 18.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.