Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Орфограма: літери и — і після ж, ч, ш, щ та г, к, х в коренях слів





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Функції морфем

Морфема, її роль у побудові слова Приклади
Корінь– це коренева неподільна морфе- ма, яка є спільною для всіх спільно коре- невих слів і містить основне лексичне значення слова. книга – книгарня – книголюб – книжко- вий (корінь книгкниж) стіл – стільниця – столяр – столяр- ство – настільний (корінь стіл – стол)
Афіксальні морфеми Приклади
Суфікс– це морфема, що стоїть після кореня і утворює нові слова або нові форми того самого слова. ліс – лісник – суфікс утворює нове слово. зелений – зеленіший – суфікс утворює форму того самого слова.
Префікс – це морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або форм того самого слова. хотіти – розхотіти – префікс утворює нове слово. читати – прочитати – префікс утворює форму того самого слова.
Інтерфікс – це сполучний елемент, що використовується при творенні нових слів. пароплав, атомохід, лісостеп, зореліт, держикамінь.
Флексія, або закінчення– це морфема,що стоїть після кореня або суфікса та виражає зв’язки між словами. веселий, веселого, веселому, веселим, вікна, дверей.
Постфікс– це частки -ся, -небудь, -но, -будь, -де, що стоять у кінці слова і можуть утворювати нові слова чи форми того самого слова. вчити – вчитись, який – який-небудь (нові слова); витирати – витиратися, спино (форми того самого слова)
Афіксоїди– це морфеми, що зустріча- ються тільки в деяких словах, у тому випадку, коли корені виступають у ро- лі афіксів. зореносний, полевод, півмісяць, обер- лейтенант.

Префікс (від лат. praefixus — прикріплений спереду) — частина слова (основи), що стоїть перед коренем і надає слову нового лексичного чи граматич-ного значення. Наприклад: за­дрімати, поверхня, Надворі, безкрайній, навскіс, звідусюди. У сло­ві може бути один або кілька префіксів.

За роллю в слові розрізняють префікси словотворчі й формо­творчі. Сло-вотворчі префікси надають слову нового лек­сичного значення (прадід, неве-ликий) або відтінку нового лек­сичного значення (підбігти, перебігти, вибігти, забігти). Ф о р ­мотворчі префікси виражають нове граматичне значення слова (робити зробити, кликати покликати — в обох сло­вах префікси виражають значення доконаного виду).

Більш поширеними є префікси словотворчі. Вони можуть приєднуватись до слова самостійно (прабатьківщина, превисокий, недруг, продумати, назавжди), разом із суфіксом (подушка, одвірок, нагірний). Префікс може бути частиною слова, корінь якого є зв’язаною морфемою (зімкнути, розімкну, зняти, підняти, провулок).

Приєднання префікса до слова не змінює належності слова до частини мови: дід прадід, внук правнук, правда неправда (іменники); білий пребілий, високий невисокий, звуковий ультразвуковий (прикметники); що ніщо, де-що, абищо будь-що (займенники); думати передумати, видумати, задумати (дієслова); коли відколи, сюди всюди повсюди (прислівники). Тому є під-стави говорити про словотворчі пре­фікси, властиві певній частині мови, хоча той самий префікс може вживатись у словах різних частин мови — вони утворені від префіксованого слова: прабатько (іменник) — прабать­ківський (прикметник), підписати (дієслово) — підписний (при­кметник), підпис (іменник). Окремі пре-фікси є словотворчими для кількох частин мови. Такими, наприклад, є префікси за-, при-, над-, по-, що творять іменники та дієслова: Задніпров’я, Придністров’я, надхмар’я, поверх, записати, припустити, надрізати, почитати.

Деякі словотворчі префікси вживаються в кількох варіантах, які виникають внаслідок різних фонетичних процесів і забез­печують милозвучність мовлення. Так, префікс з- вживається у варіантах: з- (зробити, змалку), с- (схилитись, сти-ха), зі- (зібга­ти), із- (ізвечора).

Формотворча функція префіксів обмежена: за допомогою їх творяться форми найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (найдосвід-ченіший вихователь, найшвидше про­читав) та форми доконаного виду дієслів (писати написати, чути почути).

Вживаються в українській літературній мові префікси іншо­мовного похо-дження: а-, ан- (обидва означають заперечення: асиметричний, анемія); анти- (означає протилежність, проти­дію, подібність: антибактеріальний, антивіта-міни); архі- (із значенням «головний», «старший»; найвищий вияв чогось: архі-важливий, архізастарілий); де- (означає віддалення, скасуван­ня; рух донизу, зниження: декваліфікація, декласований); дез- (із значенням «зниження», «вида-лення»; відсутність чи спотворення чогось: дезінформація, дезорганізаторський). За походженням префікси а-, ан-, анти- є грецькими, де-, ко-, ком-, кон-, контр-,

екс-латинськими, дез-французьким.

Префікси не є обов’язковою частиною слова. В українській мові їх ужива-ється набагато менше, ніж коренів і суфіксів. Значна частина префіксів співзвучна з прийменниками (в, на, під, з, над, між, до, при, по), деякі співзвучні з частками (не, ні).

Суфікс (від лат. suffixus — прикріплений) — частина сло­ва (основи), що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи їх форм.

Здебільшого суфікс займає позицію у слові (основі) безпосе­редньо після кореня: в одних словах — в абсолютному кінці слова (школяр, коржик, сестрин), в інших — перед закінченням (вразливий, холодний). Тільки суфікс -ся, вживаний у дієслівних формах, займає місце як після суфікса (хвилюватися), так і після закінчення (умиваюся, причісуєшся), зрідка — після кореня (присунься).

У слові може бути один або кілька суфіксів, які розміщують­ся послідовно один за одним (хлопчик, учительський).

На відміну від префікса, суфікс рідше приєднується до само­стійно вжива-ного слова.

У мові суфікси виконують словотворчу й формотворчу функ­ції. За допо-могою суфіксів утворюються слова з новим значен­ням: від учити (назви дії) — учитель (назва особи) — учитель­ський (назва ознаки предмета) — по-учи-тельськи (назва ознаки дії). Кожній частині мови властиві певні суфікси. На-приклад, від дієслів за допомогою суфіксів -ач, -ень, -тель, -ій творяться іменники зі значенням особи-діяча (читати читач, учити учень, учитель; водити водій); за допомогою суфіксів -нн-, -ени-, -інн-,-тт-, -ин-, -б- від дієслів творяться іменники, що означа­ють абстрактні поняття (читати читання, ділити ді-лення, ходити ходіння, жити життя, бігати біганина, молоти­ти молотьба); від прикметників за допомогою суфіксів -от-, -ість, -ощ-, -інь, -ин-,

-изн- творяться іменники на позначення ознаки, якості (добрий доброта, лю-дяний людяність, хит­рий хитрощі, високий височінь, глибокий гли-бина, жов­тий жовтизна), причому від одного прикметника за допомо­гою різних суфіксів можна творити кілька іменників, що вира­жають ознаку, напри-клад: гордий гординя, гордість, гордощі. Суфікси надають слову нарізно-манітніших додаткових відтінків стосовно головного лексичного значення слова, най­поширенішими з яких є пестливості (братик, сестричка, мату­ся, мату-сенька, батечко, синок, дідусь, відерце, котеня, голу­бочка, рідненький, рідне-сенький), зневажливості, згрубілості (хлопчисько, ручище, носюра, дідуган, ко-зарлюга), одноразової, раптової дії (стукнути, кольнути), повторюваної, багато-разо­вої дії (почитувати, постукувати, гуркотіти), згрубілості дії (гребонути). Слова з новими відтінками значення, що виража­ються суфіксами, належать до тієї самої частини мови, що й слова, від яких вони утворені.

У процес, словозміни суфікс може змінювати звуковий склад, через що ви-никають варіанти суфіксів, наприклад свіжість — свіжості (-ост- є варіантом суфікса -ість); жнець женці (-ц- варіантом суфікса -ець); високий височина

(-оч- є варіантом суфікса -ок-). Суфікс є зв’язаною морфемою.

Одним із основних термінів словотворення є термін «основа».

Основа слова – це частина слова без закінчення, яка містить у собі лексичне

значення даного слова.

Основа слова

       
   

 


непохідна похідна

не членується на морфеми членується на морфеми

і не мотивується іншою і мотивується іншою

основою основою

 

Наприклад: лісу – основа ліс непохідна;

лісний – основа лісн похідна (членується на морфеми ліс – н та

мотивується основою ліс).

Твірними в процесі словотворення можуть бути як непохідна, так і похідна

основи.

Твірною основою є та частина твірного слова, яка входить до складу нового

(похідного) слова (при цьому флексія до уваги не береться).

Наприклад: правдивість ← правдивий ← правда; ялинковий ← ялинка ← ялина;

преніжний ← ніжний.

Твірною основою може бути і ціле твірне слово, буває так, що новоутворене слово стає твірною основою для наступного нового слова.

Наприклад:

вечірній

ввечері

вечорниці

надвечір’я → надвечірній

 

→ підвечеряти → підвечіркувати

підвечерювати → підвечірок

вечір → вечеря → вечеронька

 

вечоріти

вечоровий

вечірка

вечорок

вечірник

 

Словотворче гніздо – сукупність спільнокореневих слів, розташованих у такій

послідовності, в якій вони утворювалися.

СТИЛІСТИЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ

В українській мові розрізняють такі способи словотворення:

Ø морфологічний;

Ø морфолого-синтаксичний;

Ø лексико-синтаксичний;

Ø лексико-семантичний.

Способи словотворення Приклади
Морфологічний: суфіксальний (утворення нових слів степовий – степовик, ніжка – ніженька, зелений – зелено, Донецьк – донецький,
Способи словотворення Приклади
за допомогою суфіксів) учитель – учителювати
префіксальний (утворення нових слів за допомогою префіксів) весело – невесело, писати – приписати, думати – задумати, тепер – відтепер
префіксально-суфіксальний (утворен- ня нових слів за допомогою суфікса й префікса водночас) стіл – настільний, земля – приземлити, наш – по-нашому, дах – піддашник
постфіксальний брати – братися, що – що-небудь, звати – зватися
безафіксний (словотвір за допомогою нульової морфеми) зелений – зелень, написати – надпис, косити – покіс, захистити – захист
основоскладання (утворення нових слів поєднанням в одне кількох слів або основ) самоволка, лісостеп, перекотиполе, гідроелектростанція
абревіація (слова, утворені зі скоро-чених елементів твірних слів) НВК, ДонНУ, ДІСО, дитсад, медсестра, телемережа
Морфолого-синтаксичний (конвер- сія) – це творення похідних внаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу Черговий попросив усіх вийти з ауди-торії (перехід прикметника в іменник). Це перший студент (перехід числівника в прикметник). Ми залишились одні (у значенні самі – перехід числівника в займенник). Роки спливали миттю (перехід імен- ника в прислівник). Нерідко дієприкметники втрачають свої дієслівні ознаки й переходять у прикметнки: виховона ( людина); озброєний (загін). Деякі прислівники перейшли до роз-ряду прийменників: близько(село); вздовж ( дороги). Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути повний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що означають прізвища людей, назви населених пунктів, топоніми: Котляревський, Харків, Полонне.
Лексико-синтаксичний (зрощення) – це творення нового слова внаслідок поступового злиття (зрощення) слово-сполучення в одне слово або суміщен- ня – творення складних слів механіч- ним поєднанням готових слів. Двадцять – 20, п’ятдесят – 50, сьогодні – сього дня, спасибі – спаси Бог, вісімсот – 800, перекотиполе; плащ-палатка,
Способи словотворення Приклади
вчитель – фізик, інженер – економіст, бібліотека – читальня.
Лексико-семантичний (метафориза- ція) – це творення нового слова внас-лідок зміни значення, що призводить до омонімії.   Завод, титан, мир, світ; студентська група – булка «Студент- ська»; Дніпро (річка) – «Дніпро» (го-тель), Таврія (край, територія) – «Таврія» (автомобіль), супутник (людина) – супутник (літальний апарат); ключ (до дверей) і ключ (журавлиний); вушко (мале вухо) і вушко ( голки). Багато слів абстрактних понять ви-никло саме завдяки метафоризації: стид – споріднене із студений, мерзенний.

Розрізняй:розбір за будовою

(перевантажили, хмарочос);

словотвірний аналіз (перевантажили ← вантажити (префіксальний),

хмарочос ← хмари чесати (складання основ)).

 

ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ В КОРЕНЯХ

 

Орфограма: літери и — і після ж, ч, ш, щ та г, к, х в коренях слів

 

У коренях українських слів після ж, ч, ш, щта г, к, хпишеться літера и: життя, чистий, шити, щирий.

Літера і пишеться лише тоді, коли звук [і] чергується з [о] або [е]: жінка (бо жонатий, женити), гіркий (бо горе), кішка (бо кошеня).

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.