Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Зауваження і пояснення.



 

Тут вміщено 57 строф, які складають частину третю незакінченої поеми, що писалася в шкільні роки. Я не буду закінчувати цю поему, оскільки не зможу – надто багато доведеться виправляти в перших двох частинах. Ця поема буде лише „спробою” і я одразу ж вибачаюсь за велику кількість списаних з інших творів образів, недолугість рим, незрозумілість сюжету. Тут наводжу лише третю частину, тому-що вона складає певною мірою самостійну сюжетну лінію і мені, все ж, дещо в ній подобається. Головна думка всієї поеми – нездоланна сила кохання, його велика цінність перед Богом, жертовність. А задум поеми був такий:

В невизначений історичний час, в будь-якому невеликому місті живуть двоє молодих людей, що потерпають від самотності. Вони створені одне для одного, проте незнайомі. Їх вигадані імена – Юліос та Іона. Їм подобається самотність і часто вони проводять час у саду – виявляється, в одному й тому ж. Неминуче, однієї місячної ночі вони зустрілись, але від подиву й захоплення один одним їм „несила й крок ступити, погляд відвести” (проводиться думка про кохання з першого погляду). Вони розійшлися, але того ж дня в місті влаштовувався бал, на який вони обоє були запрошені. Лише одного разу побачившись, вони зберігають вірність одне одному, тому вирішують на балу ні на кого навіть не дивитись – Іона соромливо опускає очі донизу, а Юліос дивиться поверх усіх, тому вони одне одного не помічають. Та от, коли розпочинається вальс, приятель Юліоса хоче їх познайомити і влаштовує так, щоб вони лишились єдиною вільною парою. Того вечора була гроза і під час особливо сильного удару грому Іона з несподіванки підняла погляд, а Юліос опустив непокірну голову і їхні погляди зустрілися. Йшов вальс, вони змогли, нарешті, познайомитися. Але ця історія не могла бути цілком щасливою, над ними витають неясні передчуття. В молитовному пориві Юліос говорить: „Якщо зазнати щастя не судилось нам, ..., дозволь мені померти разом з нею!” . Це- зміст перших двох частин. Наступного дня після їхньої зустрічі повинна була статися подія, яка їх розлучила (можливо, війна). Юліос повинен був їхати на війну, Іона його чекала б і неймовірно тужила. Юліос звершив би немало подвигів, але потрапив би в полон і мусив би сидіти в підземеллі. Тут порушується історична невизначеність і вся історія повинна відбуватися десь у середньовіччі. Вірний побратим Юліоса, якому пощастило врятуватися, доносить звістку про його полон у його місто. Так трапилося, що першою людиною, яка про це дізналася, була Іона. В пориві почуттів Іона біжить до замку (а може, скаче до нього на коні), їй в дитинстві розповідали про підземний хід (печеру!), без якого не може обійтися жоден середньовічний замок. Зі свічкою в руках вона йде напівзаваленим забутим коридором, шлях нерівний, вона спотикається, падає, обдирає руки, але щоб тільки не погасла свічка. (Цей образ списаний з мученицького походу Меланки з п’єси І.Кочерги „Свіччине весілля”). Іона досягла мети і вивела Юліоса з підземелля (а можливо і всіх тих, хто теж був полонений). Тепер вони разом повертаються підземним ходом на волю. Але от – зрадницька стріла пронизує Іону! (Звідки візьметься стріла в печері – на моїй совісті). Іона безсило схиляється на руки коханому, відбувається діалог. Ця сцена – кульмінація поеми, вона повинна була б з’явитися завдяки одній сцені з твору І.Кочерги, настільки пронизливої, що я дозволю собі навести її тут:

 

- Рідна! Любушка єдина! Не покидай безроду-сиротину, не покидай самотнього мене! Так хто ж тепер до серця пригорне, хто пожаліє бідного бурлаку... То так, мабуть, і згину, як собака, що не діждався добрих хазяїв. - Не плач, коханий, ти ж мене любив, І ця любов тобі життя зогріє... Прощай... - Прощай.Умерла.Згасли вії. Прощай, мій княже, поховай її... Я ж понесу далеко серця сум В степи широкі.. в мовчазні гаї. У синє море сум свій понесу. ( І.Кочерга „Ярослав Мудрий”)  

 

Іона теж помирає – такому коханню мало землі, воно може існувати лише на небесах. Виявляється, що на землі ще не було сильнішого почуття.

Третя частина є передісторією всього. В ній описана ще одна історія кохання. Час і місце дії теж мали бути невизначеними, але присутність пана, підневільне становище героїв, згадка про заслання до Сибіру приводять нас на Україну, в 20-30-ті роки
ХІХ ст. Імена головних героїв не згадуються, вони теж з першого погляду вирішили одружитися, але пан цьому спротивився і хлопця не випускають з панського палацу, а дівчину звідти проганяють. Хлопець був закатований і, очевидно, потрапив до раю. Дівчина, не знаючи напевне, де він і що з ним, його шукає, попри всі труднощі (її страждання – теж образ Меланки). Опис того сатанинського подорожнього, який її обманює, списаний з образу Агасфера – таємничого „вічного жида” з однойменного шеститомного роману Е.Сю, написаного за мотивами середньовічної легенди. Дівчина без вагань прямує до Сибіру – дружини декабристів так само ішли до місць заслання своїх чоловіків. Коли в пориві вдячності дівчина перехрестила подорожнього – обман відкрився. Дізнавшися про смерть коханого, від горя й туги дівчина перетворилася на стару (щось схоже на „Портрет Доріана Грея”). Поглянувши на своє відображення у воді, дівчина втратила розум і прокляла всякого, хто зможе кохати ще сильніше, ніж вона. Сила прокляття була такою, що за цей гріх дівчина одразу була покарана – ударом блискавки. Душу її демон забирає з собою до пекла, він же і готовий здійснити прокляття. З’являється тінь коханого, він в раю, вони знову в розлуці, він здіймає руки в молінні, немов просячи помилування коханій і безмовно картаючи її.

І от, коли через багато років Іона померла на руках у Юліоса, він звертається з вогненною молитвою до небес, він згадує про те, що колись просив смерті разом з Іоною. Виявилось, що їхнє кохання – найсильніше і старовинне прокляття приходить в дію. Любов Юліоса така безмежна, що земля її не вмістить – Юліос з радістю розлучається зі своїм тілом і земним життям, безболісно переходячи у вічність. З’являється демон, щоб здійснити прокляття і погубити того, хто може так любити. Але любов має властивість очищати і примножувати сили – і Юліос, і Іона – чисті, i демон не має за що зачепитися, Божою волею демон зазнав поразки і їхнє кохання не лише перемогло прокляття, а й поєднало душі тих двох, кого розлучила прірва між раєм і пеклом – дівчина, очищена вогнем страждань, вийшла з-під влади демона і обидві пари вічно житимуть в Небесному Царстві. – так все повинно було скінчитись.

Те, що було почато, за стилем написання не відповідає тому, що я хотів би тепер бачити, та й не знаю, чи вистачило б у мене сил написати задумане, таланту точно не вистачило б, надто багато в поемі запозиченого, сюжет надто погано виписаний, рими занадто надумані, твору не вистачає майстерності, тому все написане – вчорашній день, пам’ять...

Січень 2002


23.

* * *

(подражаніє Шевченку)

Плач, Україно! Така твоя доля, Вже недовго вітру Гуляти по полю. Вже йому недовго Колос ворушити: Упаде колосся Злим дощем побите... Плачуть добрі люди, Бо їм тяжко жити, Важко у катівнях Весь день камінь бити. Панові служити, - Собаці лихому: Вранці йдуть – вночі аж Приходять додому. Панщина вернулась У червленім цвіті. Плаче Україна, Та нема одвіту.   Плаче Україна, Як колись ридала, Як два віки тому Плакала, стогнала Під ярмом чужинським. Плач же, Україно! Бо тепер вкраїнці Тобою панують, Тебе рідні діти І б’ють, і катують. Вже ти незалежна, Вільна і єдина, Славна і соборна, Моя Україно! Та пусті слова це - Скрізь багач панує. Не горнись до нього - Він не порятує. Він один лиш вільний, Знатний і відомий, Любить Україну... ...перед мікрофоном. Україну любить, А народ терзає, Мучить і калічить, Жили витягає. Чом мовчиш, народе, Славний, вільнолюбний, Де подівся дух твій Могутній, незгубний? Не стоїш за землю, Не стоїш за мову, Слухаєш чужинську В Києві розмову. Слухаєшся влади, Служиш ти їй вірно, А вона, та влада Краде все добірно. Чом, народе, бідний,
Чом, народе, голий, Чом смутний, народе, Прийшла ж тобі воля! Воля, та не наша, Чужая та воля. Гуля вільний вітер На порожнім полі...  
     

Весна 2000р.


Лучшее. Радость. Боль. Жизнь.

Христианка

Настоящего человека узнать нетрудно:
у него боль в сердце и улыбка на лице…
(Г.К.Честертон)

* * *

Идешь походкою усталой И тихо плачешь, может быть. Кому-то самой нужной стала, Тебя кому-то не забыть.
В толпе безликой, многолюдной Исчезла ты - ведь мир велик. И кто-то слышит голос чудный, А кто-то видит светлый лик
Идешь по жизни с болью в сердце Весь мир любя, о всех скорбя. А мир жесток - еще младенцем Он возжелал сразить тебя.
Но непритворной чистотою Сияй на всех путях своих Живой и вечной красотою Весь мир сражен - у ног твоих.
Узнала ты еще младенцем И помнить это будешь век; И мир поймет: кто с болью в сердце, Тот - настоящий человек !

Весна 2001


Душа

Ты шла своей тропинкою безвестной, Творя добро во имя лишь добра, Увидела ты вдруг собор чудесный На склоне гор, на берегу Днепра.
Вот, изнемогшая от тяжести грехов, Ты тихо подошла, и, стоя у порога, Увидела Лицо страдающего Бога! И темное от Крови древо - Крест Христов!
Две скорбные фигуры у Креста. Святая Мать, апостол Иоанн Не плачут - страшный час настал – Творец Земли мучим от лютых ран.
Он на тебя поднял смиренный взор, Взглянул с любовью вечного Отца. Увидела тогда ты свой позор Пред чистотою нашего Творца.
Тогда поверглась ниц: "Не осуди!" И, плача, покаянье принесла. И слышишь тихий Голос: " Подойди, Не плачь уже, любовь тебя спасла…"
Он Матери печально возгласил: "Иду к Отцу, немая скорбь Моя." Об Иоанне молвил: "Вот Твой сын", А о тебе сказал: " Се, дочь Твоя!
 
Потом главу Он тихо приклонил, Вернулась в мир утраченная милость. Воззвал к Отцу Творца превечный Сын И отдал дух, воскликнув: "Совершилось!”
Заплакала тогда Мария-Мать, Воспомнив слово: "Не рыдай Меня" "Но как Мне, Сыне, как Мне не рыдать, В гробе зрящи, Свете Мой, Тебя!"
И, обратясь к тебе, сказала Дева: " Сей Крест откроет жизни полноту Не бойся поклониться Креста древу, Знаменьем крестным сораспнись Христу.
Прими из рук апостольских крещенье, Родишься к жизни вечной в то мгновенье, Христос благословит, весь мир любя, И назовет "Воскресшею" тебя.

Апреля 2001р.


Сретение

1 В стране, где Бог явится чудно, В тени от каменных колонн Сидел в раздумье старец мудрый, А имя старцу - Симеон.
2 По приказанью Птолемея, По вдохновенному совету Ни сил, ни глины не жалея, Он переводит все заветы
3 Великого Творца миров Богоизбранному народу, Трудясь Всевышнему в угоду. Вот перевод почти готов.
4 И льется эллинская речь Привольным пламенным потоком, Чтоб откровением пророков Весь мир от зла предостеречь.
5 Вот семьдесят мужей избранных, Для нас почти-что безымянных: По имени один лишь явлен И чудно ангелом прославлен.
6 Пророческую книгу вземлет И раздается голос строг: "Во чреве Дева восприемлет, Младенец же родится – Бог!"
7 И в изумленьи, но без гнева Глаголет Симеон сурово: "Hикак родить не может Дева, Превратное исправлю слово!"
8 И нож как только устремился Исаии поправить речь, Небесный ангел вдруг явился, И нож расплющился о меч.
9 "Почто не веришь слову Бога?,- Архангел вопрошает строго,- Ужель пророк Исаия лгал, Когда о Деве написал?
10 Где хочет Бог - природа внемлет, Молчит естественный закон, Во чреве Д е в а восприемлет. Ты веришь,мудрый Симеон?
11 И будешь видеть белый свет Еще ты целых триста лет, Живя надеждой, а потом В весенний день одним из первых Придешь ты в храм, увидишь Деву, И в храме встретишься с Христом!"
* * * 12 Прошли столетья в ожиданье, Настала полнота времен: Дождался старец Симеон, Исполнилось его желанье.
 
13 Вот, утром в месяце Адар Мария-Дева в храм приносит Богомладенца-Сына в дар И глас молитвенный возносит:
14 "Всесветлый Отче, Ты родил Без матере превечно Сына, Теперь Твой Сын явился в мире, Который так Ты возлюбил
15 Благодарю за все Тебя, За то, что в скорби не оставил, За то, что в Рождестве прославил, За то, что миру вновь явился, За то, что Иисус родился - Он Твой, а Я - Твоя раба."
16 Блаженный старец Симеон По вдохновенью в храм приходит, У тех же каменных колонн Дух на него опять нисходит.
17 И видит он - Младенец, Мать, И дивно чистота сияет. Вот воплотилась благодать и Бога старец принимает,
18 Со страхом на Него взирая, В свои обьятья и молчит, Безмолвной радостью пылая, Лишь слезы капают с ланит.
19 Но вот он голос возвышает, По храму глас его гремит И весь народ ему внимает, А мудрый старец говорит:
20 "Смотрите! Вот - Христос родился - Надежда поколений многих, Создатель с нами породнился, Вот Он - восстание убогих!,
21 Паденье гордых, мудрых честь, Спасения благая весть! Он - упование народов, Всем людям дарует свободу!"
22 Но вдруг смутился Симеон, Заплакал в трепете священном - Пророчески увидел он Голгофу, крест - цену прощенья.
23 Он к Приснодеве обратился: "Твой Сын исполнит Божью волю, Тебе же мир отплатит болью За свет, которым просветился.
24 За жизнь, которой люди жаждут, Твой Сын распнется на кресте И за грехи людей постраждет, Пребыв Отцу во всем послушен Умрет, оставлен, а Тебе Оружие пройдет сквозь душу."
25 Воспрянув духом, Симеон Воскликнул: "Ныне отпускаешь, Владыко, Твоего раба По слову Твоему, прощаешь И оставляешь без суда Соблюдшего лишь Твой закон.
26 Спасение Твое я видел, Что уготовал Ты еси Для всех людей, и свет провидел - Христа - источник новых сил,
27 Израилю с колен восстанье, Фавора славное блистанье, И Воскресения лучи, И Царства Божия ключи.
28 Се, ныне с миром отыду И праотцам благовествую, И к Аврааму подойду, И Исаака поцелую.
29 И всем я радость возвещу И ад от ярости растает. Я всем им рассказать хочу, Как нас Господь от зла спасает.
30 Открыта будет райская дорога, Родными Господу отныне стали мы: Я, человек, сегодня встретил Бога, А Бог сегодня встретился с людьми!"


22 февраля 2002г.


Примечания к стихотворению «Сретение»

 

Праздник Сретения (т.е. встречи) празднуется 15 февраля н.ст. В народном толковании это – день, когда встречается зима с весной. Однако, в церковном предании этому дню придается гораздо более глубокий смысл и прообразование.

В ІІІ в. до н.э. по инициативе Птоломея ІІ Филадельфа, египетского царя, книги Священного Писания Ветхого Завета были переведены с еврейского на греческий язык. Перевод осуществили 72 самых мудрых мужей Израиля. Этот перевод, называемый Септуагинта, или перевод Семидесяти, остается до сих пор самым точным и авторитетным переводом Ветхого Завета. Есть предание, согласно которому, один из этих семидесяти переводчиков-толковников, переводя книгу пророка Исаии, остановился в недоумении на следующей фразе: „...се, Дева во чреве приимет и родит Сына, и нарекут имя Ему:Еммануил”(Ис.7,14) – это одно из главных пророчеств о рождении Иисуса Христа. В еврейском подлиннике там встречается слово „алма”, которое может означать „девица”, а может - „молодая замужняя женщина”. В греческом языке существуют два разных слова для этих понятий. Переводчик Симеон задумался: которое слово выбрать. Посчитав, что девица родить сына не может, он хотел написать другое слово, означающее замужнюю женщину, но ему явился ангел и сказал, что именно от Девы родится Спаситель. Также ангел сказал, что Симеон своими глазами увидит эту Деву и будет держать на руках Младенца. Так и случилось. Симеон прожил еще почти триста лет при храме Иерусалимском и когда Дева-Мария принесла маленького Иисуса в храм для посвящения его Богу, по еврейскому обычаю, Симеон действительно взял Его на руки и сказал знаменитые слова: „Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко, по глаголу Твоему, с миром; яко видеста очи мои спасение Твое, еже еси уготовал пред лицем всех людей, - свет во откровение языков и славу людей Твоих Израиля” – „Господи, теперь ты отпускаешь меня с миром, по слову Твоему, потому-что я своими глазами увидел Твое спасение, которое Ты приготовил для всех людей – свет к просвещению язычников и славу Твоих людей, Израиля”. Об этом пишет Евангелие от Луки: (Лк.2,22-38).

Сретение – встреча праведного Симеона-Богоприимца с младенцем Христом, это встреча Ветхого Завета с Новым, встреча Закона и Благодати, встреча двух царств – царства ветхозаветного закона и царства родившейся новозаветной любви. Эта встреча – переход от тысячелетнего сна богоставленности к кипучему пробуждению в нас жизни, к восстановлению нашей природы, к возвращению человечества в свое отечество – к Богу, от грехопадения – к извечному предназначению человека – вечности, от смерти – к жизни. Что ж, в некотором смысле, это переход от зимы к весне.

Теперь пояснения к некоторым словам по строфам:

2:ни сил, ни глины” – в Александрии, как и в Вавилоне. писали ножом на глиняных табличках.

5:вземлет” – (церк.слав.) – берёт

13:Адар” – один из весенних месяцев по еврейскому календарю

18:ланит” – ланиты (церк.слав.) – щеки

24: Лк.2,35 – „...и Тебе Самой оружие пройдет душу,...”

25: Лк.2,29-32

27: Фавор – гора, на которой преобразился Христос


Христиане (песня)

 

1 Христиане,христиане, Что ж забыли мы Христа? Вот, Он болен и устал, Поспешим же, христиане! 7 Христиане, христиане Покровителя-святого Призывают и на Бога Уповают христиане.  
2 Христиане, христиане, Он в темнице и взалкал. Нам Он,помните, сказал: "Послужите!", христиане. 8 Христиане, христиане, На земле настала ночь, Богачи их гонят прочь, Не боятся христиане.  
3 Он нас любит, христиане, Нас жалеет и того, В ком не узнали мы Его, Нерадивы христиане. 9 Христиане, христиане... Пусть весь мир их ненавидит, А они Христа увидят И спасутся христиане.  
4 Он сказал нам, христиане: "Кто просящего прогнал, Тот и Мне гроша не дал" Исправляйтесь,христиане. 10 Христианин, христианин... Он страданье в жизни видел, Никого он не обидел, Вот такой он - христианин!  
5 Христиане, мир жестокий И бороться нету сил, Но Христос мир победил, Так потщимся, христиане! 11 Христиане, христиане... На мучения ведутся И венцы им достаются, Тем страдальцам-христианам.  
6 Христиане, христиане, Перед нами долгий путь, Не ищите отдохнуть, Не усните, христиане! 12 Христиане, христиане! Поклоняемся Кресту, Сраспинаемся Христу: В Нем спасенье христианам!  
13 Что ты ропщешь, христианин? Вот на ропот твой ответ: Нераспятых в рае нет. Укрепляйся, христианин! 18 Христиане, христиане! Пусть забрезжит нам рассвет И наступит вечный свет В Царстве Света, христиане!  
14 Будьте сильны, христиане! И свой крест несите свято: Все апостолы распяты, Мы за ними, христиане! 19 Не печалься, христианин, Преложится плач твой в радость, А страданье будет в сладость, Коль ты с Богом, христианин!  
15 Станем добре, христиане! Христиански будем жить И научимся любить: Лишь тогда мы христиане 20 Христиане, христиане! Избавление приходит, Днесь Христос на землю сходит, Веселитесь, христиане!  
16 Христианин, христианин... За добро с неправдой бьется. Бог молчаньем предается, Не молчите, христиане! 21 Так восстанем, христиане! Русь Святая нас зовет, А без нас она падет, Мы нужны ей, христиане!  
17 Глас возвысим, христиане! И тогда весь мир увидит: Тот, кого он ненавидит - Тихий, кроткий христианин. 22 Радость велия с небес! Христиане, Бог наш - здесь! Слышим ангельскую песнь: Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!
             

Апреля 2002г.