Епоха індустріалізму.Теорія соціальної стратифікації ( Б.Барбер, С.Ліпсет,Т.Парсонс,П.Сорокін, У.Уорнер та інші).
В західній соціології соціальна структура трактується як сукупність ієрархічно взаємопов’язаних між собою соціальних груп, для яких характерна вертикальна і горизонтальна впорядкованість:
1.Вони займають різні місця в системі соціальної нерівності.
2.Вони пов’язані між собою економічними, політичними і культурними відносинами.
3.Вони є суб’єктами функціонування усіх соціальних інститутів і, насамперед, економіки.Концепції соціальної стратифікації ґрунтуються на приницпах універсального соціального розшарування і нерівності.
Стратифікаційні моделі:
П.Сорокін.Концепція «флуктацій, які не мають мети»:
1.Відсутність довготривалої тенденції в напрямку соціальної мобільності.
2.Відсутність довготривалої тенденції в коливаннях рівня добробуту.
3.Процес мобільності «вверх» завжди конкурує з процесом мобільності «вниз».
Роль соціального ліфта можуть виконувати інститути шлюбу,освіти, власності , спорту тощо.
Три види благ, що «ділять» людей (на всіх не вистачає):