Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Б) влада



в) престиж (повага, соціальне визнання слава)

Престиж – це рідкісне благо, оскільки сама ідея престижу будується на тому, що деякі люди розглядаються як кращі і цінуються вище ніж інші люди.

Саме ці три блага – багатство, влада і престиж ділять людей, стають важливими генераторами соціальної нерівності.

Але люди цінують й інші цінності, які розподілені нерівномірно. Однією із таких є освіта.

Освіта доповнює всі блага і є інструментальною цінністю.

Благом є і здоров’я. Воно є умовою для набуття всіх інших благ.

Всі блага, або цінності, про які ми говорили вище: багатство, влада, престиж, освіта, здоров’я мають ієрархічний характер. Як відомо існують ієрархії багатства – від міліонерів до бездомних;

ієрархія влади – від імператорів до рабів;

ієрархія престижу – від ідолів до нікчем;

ієрархія освіти – від вчених з високими званнями і ступенями до безграмотних;

ієрархія здоров’я і фізичної кондиції – від переможців олімпійських ігор до інвалідів.

Можна перерахувати, скільки людей опиняться на тому чи іншому рівні ієрархії. Тоді ми отримаємо відповідні статистичні категорії: дуже багатих, багатих, людей зі статком, людей середніх статків, бідних, найбідніших.

Можна це робити ще точніше, встановлюючи будь-які кількісні межі заробітку.

В такому випадку ми можемо вести мову про стратифікаційні прошарки.

М. Вебер сказав би, що ці люди володіють різними життєвими шансами.

Тільки в такому випадку різниця між окремими людьми стає структурною соціальною нерівністю, реальним суспільним феноменом, а не статистичним артефактом.

Соціальна стратифікація – це поділ людей на соціальні прошарки для групових або статусних, але не індивідуальних відмінностей.

P.S. Порівнянність в споживчих можливостях проявляється в подібному образі життя. А подібність є сильним групоутворюючим фактором.

P.S. Згуртовані спільності – групи, різновиди відповідного середовища, які комплектуються із людей, що мають приблизно одне і теж становище в ієрархіях, в системі соціальної стратифікації. Незалежно від їх групової належності – називаються соціальними прошарками.

Коли люди перемішуються між групами, які знаходяться на різних рівнях стратифікаційних ієрархій – все це ми називаємо соціальною мобільністю.

З такими чисельними ієрархіями соціальних груп (прошарків) можуть пересікатися і зближуватися, накладаючись одне на одного й інші способи розшарування суспільства.

Дихотомія –полярна, а не ієрархічна структура соціальної нерівності.

Існують три основних різновиди дихотомічної нерівності:

а) протистояння класу власників і класу тих, хто немає власності (К. Маркс);

б) протистояння груп, які формують більшість і меншість;

в) протистояння статей – чоловіків і жінок (головна тема феміністських концепцій).

Соціальна нерівність- це таке явище, яке особливо гостро зачіпає сферу інтересів людей і викликає в них сильні емоції. Тому роздуми на цю тему нерідко залишаються замкнутими в межах ідеології, тобто такої системи мислення, яка підпорядковується і служить груповим інтересам.

Не дивлячись на велику кількість формулювань і аргументів, всі ідеології нерівності можна віднести до трьох типів:

1-й – ідеології елітарні.

(існують групи, які в силу своєї природи є вищими за інших). Такі групи можуть формуватися не тільки за правом власності але й за правом народження.

2-й – це егалітарні ідеології, створені групами, що піддавалися дискримінації або від їх імені.

Варіанти егалітаризму:

Перший варіант – виступають проти будь-якої нерівності і привілеїв, вимагаючи однакових умов життя для всіх людей.

Другий – всі люди однакових потреб. Звідси всім людям треба забезпечити мінімальний рівень життя.

Третій – рівність шансів. Всім людям потрібно забезпечити однаковий старт.

Четвертий – рівність всіх людей перед законом

П’ятий –рівність суб’єктивних прав, тобто гарантії реалізації прав незалежно від їх суспільного становища.

3-й – меритократичні (англ. merit – заслуга).

Нерівность в суспільстві є виправданою лише в тій мірі, в якій вона є результатом власних заслуг.

вклад, який кожна група вносить у розвиток суспільства
рівень власних зусиль