СОЦІАЛЬНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ

Проблема соціалізації виникає тоді, коли люди задумуються звідки вони отримують знання, переконання, правила, норми, цінності, які потім реалізуються в їх діях.

Для того, щоб діяти ми повинні мати попередні дані, інформацію, відповідні схеми поведінки (індивідуальні стратегії), ідеали, зразки, уявлення про цілі, які керують нашими діями.

Отже, соціалізація – це процес, завдяки якому окрема людина пристосовується до образу життя своєї групи і суспільства шляхом засвоєння тих правил та ідей, які містяться в культурі.

У кожного народу є свої правила та ідеї. Все це ми називаємо культурним плюралізмом, або проявом полікультурності.

Це говорить про те, що культурних універсалій (зразки поведінки і правила, які можна зустріти в будь-якій культурі),і таких фактів, які б вказували на їх природне біологічне походження надзвичайно мало.

Приклад: сім’я.

Сім’ї всі різні.

Так звані феральні діти.

Коли в розвитку людини пропущений етап соціальних контактів і впливів, з якими нормальна дитина зустрічається в сім’ї, її досить важко повернутися до нормального життя в суспільстві.

Т. ч., людський образ життя не визначається природою людини, а прививається їй із тієї групової культури, в якій вона народилася і виростає. Саме цей процес і є соціалізацією. Однак,це не заперечує впливу природних факторів.

З точки зору входження людини в суспільство соціалізація – це процес, завдяки якому окрема людина стає повноцінним членом соціальної групи. Цей процес має декілька рівнів:

1-й. На цьому рівні набуваються компетенції і навички, які необхідні для суспільного існування, тобто для життя серед інших людей у взаємозв’язку і кооперації з ними. Це свого роду культурний мінімум, який потрібен кожному. Сюди можна віднести: а) вміння спілкуватися; б) знання елементарних моральних правил.

2-й.Соціалізація означає входження в конкретну культуру.

3-й. Опанування конкретними соціальними ролями.

Всі ці ролі пов’язані з відповідними позиціями на які претендує людина (сімейна, політична, професійна соціалізація).

Це означає набуття навиків і компетенцій, необхідних для визнання в конкретних групах, до яких людина належала або належить.

Р.S. Але впродовж свого життя людина міняє позиції і свою групову належність. А це значить, що її необхідно відмовлятися від старих ідей і моделей поведінки та оволодівати новими.

Приклад. Коли людина стає дорослою.

Коли міняє професії.

Коли стає емігрантом.

Всі ці компоненти компетенцій знаходяться у сфері культури. Але одні компоненти вибирає із культури лікар, інші – інженер, а ще інші – аграрій. Дитя навчається одному, студент – іншому, пенсіонер – ще іншому.

М. Фуко (фр. історик, філософ).

Діяльність і мислення формуються під впливом скритих не усвідомлених людьми факторів і структур, які формуються історично. Вони діють за „плечами” соціальних суб’єктів. Фуко називав їх дискурсами, а також пізнавальними структурами філософської і наукової діяльності.

Етапи соціалізації:

1.Культура, а точніше вибрані із неї елементи піддаються інтерналізації. Тобто перетворюються в приватні, індивідуальні погляди і переконання, мотиви, наміри, претензії, моральні правила і звичаї.

2. Прояв уже засвоєних окремою людиною культурних сутностей(мотивів, намірів, правил тощо) в діях або інакше їх екстерналізація.

Т. ч. соціалізація в повному об’ємі – це двоетапний процес формування дій людей з допомогою культури. Завершуючим етапом соціалізації є відповідні дії.

Різновиди соціалізації:

Функції соціалізації:

1-ша З допомогою соціалізації формується і діє механізм трансмісії культури

(культурна традиція, навики передаються від покоління до покоління)

Люди повинні діяти так, як вимагає від них культура, щоб їх власні мотивації співпадали з нормативними вимогами і обов’язками.

2-а Дії людей повинні співпадати з суспільним очікуванням – тобто тими ідеалами, цінностями і нормами, які члени даної групи визнають.