Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Основи законодавства про охорону здоровя





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» відносить курортні, лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони до категорії особливо охоронюваних природних територій, які мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси. У ст. 62 вказаного Закону закріплено, курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. В межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність» яка суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні і санітарний стан території .Курортні і лікувально-оздоровчі території є складовими частинами структурних елементів екомережі і відносяться до об’єктів, що підлягають особливій охороні відповідно до Закону «Про Загаль-нодержавну програму формування національної екологічної мережі Україн на 2000-2015 роки» .

Поресурсові кодекси теж передбачають правовий режим природних ресурсів курортних і лікувально-оздоровчих зон, а також передбачають, що використання природних лікувальних ресурсів здійснюється виключно в лікувально-оздоровчих і рекреаційних цілях. Земельний кодекс у складі земель України виділяє самостійну категорію - землі оздоровчого призначення. Так, відповідно до ст. 47 ЗКУ, до земель оздоровчого призначення належать землі, які мають природні лікувальні властивості, що використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань та лікування людей. Слід зауважити, що лікувальні властивості мають не самі землі, а природні лікувальні ресурси, що на них знаходяться (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і їх комплекси).

Закон «Про охорону земель» у ст. 50 закріплює, що охорона земель оздоровчого призначення здійснюється шляхом їх включення до складу екологічної мережі, обмеження вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі. Умови та порядок використання земель оздоровчого призначення і створення екологічної мережі встановлюється законом.

Спеціальний порядок водокористування та користування водними об'єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей встановлює Водний кодекс. Згідно зі 62 ВКУ, водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спеціального переліку. Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних , із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для лікування і профілактики умов, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань геології та використання надр і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства. Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до категорії лікувальних, використовуються виключно у лікувально-оздоровчих цілях.

Лісове законодавство, здійснюючи функціональний подія лісів за екологічним і соціально-економічним значенням, виділяє таку категорію, як рекреаційно-оздоровчі ліси (ст. 39 ЯКУ). Рекреаційно-оздоровчі ліси - це ліси, які виконують переважно рекреаційні, санітарно-гігієнічні і оздоровчі функції та використовуються для туризму, зайняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення. У ст. 67 ЯКУ закріплено право на використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристських та інших цілей.

Спеціальним законодавчим актом, який регулює суспільні відносини у сфері організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони, є Закон «Про курорти». Закон містить визначення курорту, лікувально-оздоровчої місцевості, особливо цінних, унікальних та загальнопоширених природних лікувальних ресурсів, закріплює принципи державної політики у сфері курортної справи та визначає інші організаційно-правові та соціально-економічні засади розвитку курортів.

Розвиток інфраструктури курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей передбачений Концепцією розвитку санаторно-курортної галузі1, в якій зазначено, що одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп повинна стати реалізація державної політики у сфері діяльності курортів. Стратегічною метою державної політики в санаторно-курортній галузі є створення умов для зміцнення здоров'я населення, подовження тривалості життя та періоду активного довголіття, збереження генофонду нації та розвитку територіальної громади курорту при збереженні високих екологічних стандартів довкілля.

Щодо правового режиму рекреаційних зон, то він встановлюється Законами «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про туризм» в редакції від 18 листопада 2003 року2, «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року3, «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»» від 18 березня 1999 року4, Земельним, Водним і Лісовим кодексами, а також іншими нормативно-правовими актами.

Основи законодавства про охорону здоровя

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають

правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони

здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з

метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил,

високої працездатності і довголітнього активного життя громадян,

усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я,

попередження і зниження захворюваності, інвалідності та

смертності, поліпшення спадковості.

 

МЕДИКО-САНІТАРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ВІДПОЧИНКУ

Стаття 67. Медико-санітарне забезпечення

санаторно-курортної діяльності

Санаторно-курортні заклади здійснюють свою діяльність у

порядку, передбаченому законодавством про курорти. З метою

забезпечення надання в них належної медичної допомоги відкриття

санаторно-курортного закладу, встановлення його спеціалізації

(медичного профілю) та медичних показань і протипоказань для

санаторно-курортного лікування здійснюється за погодженням з

центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я або

уповноваженим ним на це органом.

Потреба у санаторно-курортному лікуванні визначається лікарем

за станом здоров'я хворого і оформляється медичними документами

відповідно до встановленого центральним органом виконавчої влади у

сфері охорони здоров'я зразка.

Органи охорони здоров'я зобов'язані надавати

санаторно-курортним закладам науково-методичну і консультативну

допомогу.

Державний контроль за наданням медичної допомоги в

санаторно-курортних закладах здійснюють центральний орган

виконавчої влади у сфері охорони здоров'я і уповноважені ним

органи, які мають право у встановленому законодавчими актами

порядку зупиняти діяльність цих закладів через порушення

законодавства про охорону здоров'я або законних прав та інтересів

громадян.

 

Стаття 68. Медико-санітарне забезпечення відпочинку

 

Власники та керівники будинків відпочинку, пансіонатів,

туристських баз, інших підприємств, установ і організацій,

діяльність яких пов'язана з організацією відпочинку населення,

зобов'язані створити здорові і безпечні умови для відпочинку,

фізкультурно-оздоровчих занять, додержувати законодавства про

охорону здоров'я і санітарно-гігієнічних норм, забезпечити

можливість надання особам, які відпочивають, необхідної

медичної допомоги.

( Частина перша статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 200/94-ВР від 13.10.94 )

Державний контроль за медико-санітарним забезпеченням

відпочинку населення здійснюють органи охорони здоров'я.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.