Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Політ. Коло Земних Перетворень



рузі мої! Нас чекає неблизький шлях. Ми маємо поспішити. Королева Гацелли Даяна і Старійшини планети золотокрилих чекають нас. Що ми вибираємо як засіб пересування: ракету, коней, власні крила?

– Не знаю. У нас немає досвіду, і ми цілком покладаємося на тебе Любмире, – відповів Володимир.

Любомир посміхнувся.

Він тихесенько повів рукою. Володимир і Світлана відчули позаду ніби легкий вітерець і глянули один на одного. За спиною у кожного проявилися прозорі світлі крила. Крила Любомира виблискували золотом.Перед ними з’явилися троє золотокрилих коней. Вони були білосніжні. Їх довгі гриви також виблискували золотом.

Світлана та Володимир притихли, розглядаючи з подивом і неприхованим хвилюванням, що відбувається.

– По конях! – скомандував Любомир і подав руку Світлані. – Сміливіше дівчинко! Коні розумні, а сідло буде само притримувати тебе. Я допоможу тобі сісти. Ось так! Як почуваєшся? Заспокойся. Тепер, Володимире, ноги в стремена. Бачиш, все не так складно, – надавши допомогу, Любомир сам легко сів на коня. – Свєтно, Владмире, бажаю вам гарної подорожі і попутного сонячного вітру, як кажуть у нас. Коні допоможуть нам уникнути зіткнення з різними космічними тілами, чи уламками старих планет, або темними туманними утвореннями. Одне головне завдання у нас попереду – успішно оминути Коло Земних Перетворень.

– Що це? Кордон земного тяжіння? – запитав Володимир.

– Не зовсім. Це, як би мовити, контрольно-пропускний пункт. Бачите, друзі мої, земляни несуть в собі великий запас агресивності та інших негативних властивостей. Ви не ображайтеся. На превеликий жаль, це так. Космос перешкоджає поширенню ворожнечі, заздрості, сріблолюбства, користі та інше. Загалом, вірусам нелюбові. А Земля у відповіді перед Всесвітом за те, щоб не поширювати ці шкідливі віруси. Ви перші земляни, хто запрошені на наше щорічне «Свято першого золотого пера». Я довго переконував Раду Старійшин в тому, що ви не несете небезпеки. Але ніхто не знає, які умови будуть поставлені, щоб оминути цей бар'єр.

– А якщо ми не уникнемо його? – занепокоїлася Світлана.

– Доведеться трохи затриматися і виконати все, що буде запропоновано. Можливо, це будуть знання і досвід, – відповів Любомир. – Вперед!

Коні змахнули крилами – і діти побачили свій двір вже далеко під ногами. Клен став крихітним деревцем, а куполи храму яскраво блиснули, відбивши промені вечірнього сонця. Місто відпливало і зменшувалось. Ось вже перші легкі хмаринки накотилися на вершників. Попереду – Любомир. Крила за його спиною тепер стали зовсім золотими, випромінюючи світло. Коні перетворилися на стріли, випущені з лука. Сідла зручні, вершники не відчувають ні холоду, ні спеки. Політ приємний. Трохи призвичаївшись, Світлана і Володимир стали сміливіше оглядати навколишній простір.

– Пришпорте коней! Сконцентруйте увагу на меті нашого польоту! – скомандував Любомир.

Але раптом коні запнулися, припали на коліна, і їх стало зносити вправо. – Облиште хвилювання! Доведеться затриматися. Коло Земних Перетворень захопило нас, – і ми опинилися під владою енергії Землі. Вона вас поки не відпустила. Потрібно точно дотримуватися всіх вимог, які будуть запропоновані.

– Це дуже небезпечно? – з тривогою запитала Світлана.

– Ні! Взагалі вам нічого не загрожує, але тут бракуватиме уваги. Все тепер залежить від вас. На жаль, я зможу допомогти тільки в самих екстремальних випадках.

Якраз, коні встали твердо на ноги. Пересувалися тепер не швидко, а ніби стояли на полосі кам'яного ескалатора. Діти зрозуміли, що вони рухаються навколо Землі, знизившись на висоту пташиного польоту. Можна було бачити все, що є на Землі досить чітко. Світлана та Володимир заспокоїлись і почали розглядати.

– Господи, яка краса!

Внизу пропливали перед їх очима океани, моря, озера і річки. Вони бачили прекрасні водоспади, могутні ліси, рівнини, пустелі і найвищі гори. А міста? Прекрасні палаци, Собори, мости. Все дивувало і заворожувало: і дітища природи, і досконалі творіння людської фантазії, плоди майстерних рук людини.

Зустрічні гори були занадто високі. Коні піднімали вершників все вище і вище, а, коли вдарялися об щось щільне, опускалися нижче. Діти зачаровано розглядали красуню Землю: і величезні хвилі океанських бур, і лагідну гладь морів. Все зачаровувало і захоплювало. Коло переміщалось і по паралелях і по меридіанах. Любомир розповідав про все, що відбувалося навкруги, і запитав:

– Як ви думаєте, навіщо вам показують все це?

– Хто показує? – поцікавилася Світлана.

– Це рішення Ради Старійшин планети золотокрилих, – відповів Любомир. Нічого випадкового не буває. Отже подумайте.

Трохи помовчавши, шукаючи відповідь, Володимир сказав:

– Щоб показати, яка гарна наша планета.

– Щоб ми любили свою планету Земля, адже вона така маленька. Я вважала, що Земля величезна, а виявляється вона зовсім невелика. Любити її потрібно! Кожному любити!

– Так! Ти розумниця Свєтно! Адже Любов – ключове слово у всьому, що створено Вищим Розумом космосу! Запам'ятайте, це моя підказка.

Тим часом рух став сповільнюватися і... Стоп! Зупинилися. Перед Світланою і Володимиром виріс палац. Двері різьблені, куполи горять золотом, трохи прикриті білою хмаркою. Озирнулися навкруги діти, а Любомира серед них немає. Вони зійшли зі своїх золотокрилих коней, підійшли до дверей, а ті перед ними самі відчинилися. Увійшли і бачать, що зустрічають їх господарі. Попереду Старець, сиве волосся розсипане по плечах. Одяг простий, з льону, вибілений, аж трохи світиться, в руках срібний посох. Поруч з ним свита, видно, знатна. Але не встигли всіх розгледіти, як мовив Старець:

– Здрастуйте, наші дорогі гості. Будемо знайомитися. Моє ім'я Миколай. Ваші імена славні, добрі: Світлана, Володимир. Відомо мені про ваш намір – потрапити на перлину серед планет Всесвіту – планету Гацеллу. Що ж, допоможемо. Тільки щоб отримати деякі знання, потрібно відкрити двері, до яких вам будуть дані ключі. – Старець Миколай повів рукою. – Дверей тут багато. Вибір ваш. Які відкриєте, ту життєву ситуацію і будете проживати. Перші двері обов'язкові для всіх, хто прагне до інших планет. Ось цей ключ в Королівство веселих Чисел. У всіх галузях знань числа є «мовою», на якій говорять всі науки, всі світи. Саме виникнення поняття числа на Землі – геніальний прояв людського розуму. Ви, мої дорогі мандрівники, повинні потоваришувати з числами і побувати в гостях у цьому чудовому Королівстві.

– Ми вже знайомі з числами.

– Так, проте тепер є можливість дізнатисяпро числа з іншого боку.

– Ми згодні! Але час! У нас дуже мало часу. Потрібно поспішати, – схвильовано сказав Володимир.

– Час, кажеш? Час є завжди! Часу на все вистачає – запам'ятайте це.

Отже, Коло Земних Перетворень розпочало свою роботу. Навколо Світлани та Володимира утворилося кільце з невеликих вогнищ. У центрі запалало високе багаття, почулося потріскування полін, іскри спрямовувалися вгору.

Навколо вогню, ніби самі собою, встановилися крісла. У найвище крісло сів Старець Миколай. Його перепровадили до нього два молодих красивих юнаки, обережно підтримуючи під лікті. В інших кріслах місця зайняли представники свити Старця. Тут були досить молоді й ті, що вже побачили життя. Прекрасні феї із золотими діадемами на головах і скромно одягнені в класичний чернечий одяг люди. Старець Миколай підвів догори руку, ніби закликаючи до уваги, хоча тиша була абсолютною, тільки злегка було чутно розслаблюючий звук палаючих полін у багатті.

Діти побачили, що опустилося небо і накрило всіх темно-синім ковпаком, і задзвеніли, загорілися по куполу зірки.

– Сідайте, гості дорогі, не минути вам Кола Земних Перетворень, – сказав старий і тихенько продовжив:

– Поспішай, адже дні проходять,

Ти у часу в гостях,

Не розраховуй на допомогу,

Пам'ятай, все в твоїх руках..., –

але давайте поставимо тут знак питання і пізніше повернемося до цих слів. Це хороші і розумні слова вашого землянина. З них ви почнете свій шлях у казкові світи Кола Земних Перетворень. Ви самі будете вибирати, з ким ви вирушите до подорожі. Вам потрібно протягнути руку і сказати: «Я згоден прожити цю історію з вами Ольго або Руслан…».

Зі мною зараз ви підете до Королівства веселих Чисел. У кожного з вас буде своя роль. Ви проживатимете життям героїв, як у виставі. Зрозуміло? І так, я приступаю.

У залі палацу розлилося неповторне срібне світло. Світлана та Володимир відчули, як повернулися їхні крісла і ніби біла завіса закрила очі. Голос Старця ставав все тихіше й тихіше...

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.