Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Королівство веселих Чисел



диничка сиділа на троні у звичній для неї самоті. Королі одинокі... – Одиничка була Королевою стародавньої Країни Чисел.

У її Величності був непоганий настрій, і вона дозволила собі трохи наспівувати:

– Ох, я б співала від душі,

Ох, веселилась вволю,

Та пам'ятаю я завжди:

Один не воїн в полі.

Я, Королева, я розумна,

Росточком невеличка,

І все одна, завжди одна,

На то і Одиничка.

Світлана співала і зрозуміла, що Королева Одиничка – це вона. Потроху свідомість її заспокоїлася, і Світлана – вже головна героїня оповідання Миколая.

Старець продовжував:

– Так, так, Одиничка була гордячкою і не забувала ні на хвилинку про своє високе походження. Тронний зал у ці ранні години був чудовий. Перші промені сонця розфарбували його стіни з гірського кришталю в теплі золотаві відтінки, але зірки ще виднілись.

Зірки! Зірки любили горду Одиничку. З долонь напували її росою, розповідали веселі історії. Світлана вже не чула слів Старця. Вона Одиничка, вона Королева.

От нечутно вкотилася в зал Зірка Лана.

– З добрим ранком, моя Королево!

– З добрим ранком, тітонько Лано!

Лана була годувальницею Одинички, і їй було дозволено входити в тронний зал без запрошення.

– Ваша Величносте, Вам настав час подумати про убрання. Сьогодні у нас будуть гості.

Срібний дзвіночок ледве здригнувся у руці Зірки Лани – і негайно ж відчинилися високі двері залу. Стрункі Ранкові Зірки внесли одяг для Королеви.

Почався урочистий обряд одягання. Зірки розчісували золотим гребенем чудове волосся Одинички і при цьому промовляли хвалебні слова, звеличуючи Королеву Країни Чисел.

– Перше число вимірюється тільки одиницею і позначається цифрою 1 – «один», – почала Зірка Помаранчева, поправляючи атласний бант на платті Королеви.

– Рахунок починається з одиниці, – продовжила Зірка Блакитна, одягаючи Королеві перлове намисто.

– Число є множина, складена з одиниць,– підхопила Зелена Зірка, заколюючи розкішне волосся Королеви.

– Одиниця є загальна міра всіх чисел, – стверджувала Жовта Зірка, одягаючи алмазну діадему на голову Королеви.

Діадема виблискувала, як ранкова роса, в центрі її сяяла рубінова цифра 1 – «Один».

Урочиста процедура одягання була закінчена, і хор Зіркових хлопчиків виконав величальну пісню:

– Одиничко, у світі ти вільно керуєш,

У справах і малих, і великих ти перша буваєш.

Починається з тебе рахунок завжди

Чарівні слова: «єдиний», «перший», «раз!» –

З любов’ю говоримо ми.

Одиничка – Світлана була прекрасна. Кожна із Зірок, ідучи, залишила свій колір на білосніжній сукні Королеви, і тепер вона переливалася всіма кольорами веселки.

Сонце вже залило яскравим світлом зал. Прозорі стіни, здавалося, розчинилися в його променях. Почулися звуки музики. Головні двері залу відчинилися, біля входу вишикувалися Знаки Дій: Додавання, Віднімання, Множення, Ділення.

Знаки були одягнені в оксамитні темно-сині костюми, лілові берети, на грудях у кожного висів медальйон із зображенням відповідного знаку: плюс (+), мінус (–), помножити(х), поділити (:). Знаки Дій були важливими персонами при дворі і дорожили особливим призначенням – правити бал!

Сьогодні перше грудня, в Країні Чисел – свято! Найулюбленіший та найшановніший «День числа». Одиничка запросила жителів своєї Чарівної Країни на торжество. Першими на свято повинні були прибути наближені королівського двору – однозначні числа: Два, Три, Чотири, П'ять, Шість, Сім, Вісім, Дев'ять, Нуль.

«Роль Нулика дісталася Володимиру», – майнула думка в голові Світлани, і вона знову занурилася в події, що оточували її.

У цей день на кожному з чисел мав бути одягнений костюм строго встановленого кольору і плащ. О, плащ – гордість чисел! Справа в тому, що на них були зображені способи представлення кожного числа через інші за допомогою знаків додавання і множення. Чим довший плащ, тим важливіше значення числа при дворі. Число зазвичай супроводжувала свита в кількості, що дорівнювала його змісту. Відповідні цифри 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0 зображені на срібних діадемах кожного. Знаки Дій суворо стежили за дотриманням дворового етикету. Всі числа були славними, милими хлопчиками і дівчатками, приблизно того ж віку, що і наші герої.

Почувся дзенькіт бубонців, і біля під'їзду палацу зупинилася чудова карета, запряжена парою сірих коней. Число Два, супроводжуване двома хлопчиками-пажами, піднялося по сходах і з гідністю ввійшло в зал. На ньому був ніжно-блакитний костюм, на коротенькому плащі красувався надпис:

1 + 1 = 2

1 х 2 = 2

Схиливши голову перед Королевою, число Два представилося:

–Я – Двійка! Я – твоя сусідка,

Ти – половиночка моя,

Мене зовсім не люблять дітки,

Зате люблю їх дуже я.

Полилася плавна мелодія. Дві дівчинки в красивому одязі, стрункі і гнучкі, танцювали під звуки чарівної музики. Хор почав виконувати зустрічну «Пісню двійок»:

– Вічно справ веселих сотні

Є у двійок безтурботних.

Бережуть свою фігуру,

Обожнюють фізкультуру.

Полюбляють танцювати,

Веселитись і співати!

І красиві, і пригожі,

На лебедиків так схожі,

Тільки плавають не в морі,–

А у двієчників в школі.

Знак додавання вдарив в гонг – і тронний зал перетворився в стадіон. З’явилося багацько двійочок. Вони демонстрували майстерність в улюбленому ними виді спорту – художній гімнастиці. Зметнулися нагору м’ячі, яскраві стрічки, булави – блискали в руках. Як красиво!

Ще звук гонга – уже не стадіон, а синя гладь озера в ногах Королеви. Двійочки перетворилися на білосніжних лебедів. Величні птахи милувалися собою, відбиваючись у тихій дзеркальній гладі озера.

Раптом утворився невеличкий пліт, повитий ліліями, і Число Два запросило Одиничку плавати. Тільки вона ступила на пліт, безліч фонтанів зметнулося над озером, вітаючи Королеву. Пліт плив по озерній гладі, вибираючи шлях між фонтанами, і, зробивши коло, зупинився біля трону. Миттєво зникло і озеро, і чудові лебеді.

– Спасибі, число Два. Твоя вигадка порадувала нас, – сказала Одиничка.

Як тільки Королева зайняла своє місце на троні, до двору хоробро підкотила лиха трійка. Число Три в супроводі трьох пажів стрімко ввійшло в зал. Воно було розпаленіле швидкою їздою. На ньому палахкотав костюм червоного кольору, а на плащі написано:

1 + 1 + 1 = 3

1 + 2 = 3

1 х 3 = 3

Число Три скоромовкою представилося:

– Я – Трійка, Трійка, Трієчка!

Маю дві голівочки,

І знати кожному годиться,

Що я – це два плюс одиниця!

Зазвучав оркестр народних інструментів. В зал вбігли ряджені, тут і танцюристи, і скоморохи – усе кружлялося, вертілося, шуміло. Весело! Весело зазвучала пісня:

– В чистім полі скаче трійка,

Несеться трійка вороних,

І сидить поважно Трійка

В санях нових розписних!

Пішов сніг, і понеслися по залі трійки сірих, гнідих, чорних, вороних коней. Трійка білогривих зупинилася біля трону Одинички.

– Прошу Вас, моя Королево! – сказало число Три, допомогло сісти Королеві в розмальовані сани і закружляли по залу.

– На веселе свято Чисел

Несеться Трійка в добрий час,

Загадай їй три бажання,

Вона їх виконає враз! –

продовжував хор, і летіли по колу трійки жвавих коней.

Одиничка зовсім розвеселилася, залилася сміхом під передзвін срібних бубонців, так що Знаки Дій не на жарт розхвилювалися. Проте все обійшлося… Королева – завжди Королева! Коні встали, Одиничка знову зайняла своє місце на троні. У залі наступила тиша, ніби й не було гучної потішної гулянки.

Число Чотири в коричневому атласному одязі урочисто ввійшло в зал. Чотири пажі в жовтих костюмчиках злегка підтримували плащ, на якому значилося:

1 + 1 + 1 + 1 = 4

1 + 1 + 2 = 4

1 + 3 = 4

1 х 4 = 4

Рівність 2 + 2 = 2 х 2 була особливо яскраво виділена, радувала усіх своєю строгістю і красою.

Чотири невимушено представилося Королеві:

– А я чотири, або четвірка,

Відома навіть малим діткам.

Сусідка трійки і пятірки,

Простіше – дві красивих двійки.

Хор зворушливо підхопив:

– Щедро дарує матінка-природа

Чотири пори року.

І у Світу сторони чотири,

У квартири та картини

Є прямих кутів чотири.

У стола і стільця – чотири ніжки,

І чотири лапки є у кішки.

– Щаслива бачити вас, Число Чотири. Сподіваюся, ви порадуєте нас чимось незвичайним, чарівним. Люблю чарівне! – вітала Одиничка число Чотири.

– Я готова служити Вам, моя Королево! – відповіла Четвірка.

І відразу задзвеніли фанфари, у зал увійшли четверо юнаків – чотири рідних брати: Північ, Південь, Схід і Захід. Всі вони були прекрасні.

Першим схилився в уклоні братик Північ. І загула, замела хуртовина:

– Прийми подарунок сторони Північної, Королево!

Стукнув крижаним посохом, і перед троном з'явилася четвірка білих оленів; роги покриті інеєм, копитця діамантові.

– Прийми і мій подарунок, – тихо сказав Південь.

Він був молодий, красивий і сором’язливий.

Повіяло жаром, прекрасні дівчатка закрутилися в танці. До зали внесли строкатого папугу в золоченій клітці.

– Вітаю, моя Королево! Моя Королево! Кор-р-ролево! – папуга умів розмовляти і був дуже веселий.

Під звуки ніжної музики Схід подарував Королеві хитру мавпочку.

– Ваша Величносте! Нехай ця мавпочка завжди нагадує про сторону Східну.

– Одиничко, сподіваюся, мій подарунок стане твоїм другом, – сказав Захід, коли до трону підвели маленького рудого поні.

– Спасибі, друзі мої! Я рада бачити Вас на нашому святі.

Ще не встигли всі розглянути подарунки, як до зали увійшли четверо нових гостей: Весна, Літо, Осінь і Зима.

Весна поставила до трону Королеви кошик квітів, зібраних з усіх країв землі великої.

Літо подарувало мільйон сонячних зайчиків і порадувало солодкими ароматними ягодами лісової суниці.

Щедра Осінь обсипала жовтим листям і піднесла тацю із стиглими фруктами.

Зима повіяла холодом і пригостила всіх морозивом.

Але особливо потішив подарунок самого числа Чотири. Це було звичайнісіньке сіре, смугасте кошеня. Королева поклала кошенятко на коліна і попросила Зірку Лану порахувати йому лапки.

Раз, два, три, чотири... – і Зірка Лана замовкла, тому що ледве було не вимовила «п'ять!». Вона засмучено дивилася на число Чотири. Це що? Уже п'ять ?!

– Це хвіст! – засміялося число Чотири.

– У всіх кішок чотири лапки й один хвіст! – пояснило число Три.

– Хвостик! – повторило число Два.

– Чотири лапки і хвостик! – сміялися Знаки Дій.

Усім хотілося взяти кошеня на руки і погладити. Воно ж спало, згорнувшись маленьким пухнастим клубочком.

Усі так захопилися подарунком числа Чотири, що не помітили появи нових гостей.

П'ять гарненьких дівчаток у таких же, як і сама П’ятірочка зелених пишних одежах, підтримували плащ із написом:

1 + 1 + 1 + 1 + 1 = 5

1 + 1 + 1 + 2 = 5

1 + 1 + 3 = 5

1 + 4 = 5

1 х 5 = 5

Рівність 2 + 3 = 5 виділялася досить яскраво, щоб її усі бачили.

– Мене – П'ятірку, просто – П'ять!

Знають всі як пальців п’ять!

П’ять братів усім знайомі

Без одежі вони в домі.

П'ятірку поважали при дворі за доброту. На її честь хор виконав величальну пісню:

– Кожен повинен тебе знати,

Неодмінно поважати,

Як кликати тебе та величать?

Ну що вгадали? Число П'ять!

Зірка Лана простягнула руку, і Одиничка почала веселу лічилочку, так знайому їй з дитинства. Одиничка – число, як і всі числа, дуже любила рахувати:

– Раз, два, три, чотири, п'ять –

Вийшов зайчик погулять...

Вона загинала кожен пальчик на руці тітоньки Лани і рахувала. Заняття її було перервано: шістка золотогривих коней вихром підлетіла до палацу.

Число Шість неспішно підійшло до Королеви:

– Я – Шість, або Шестірка!

Дві в сумі нерозлучних Трійки,

Чи Одиниця додати П'ять!

Може ще щось підказать?

Доданки в суму поєднала,

Я в цьому світі досконала.

Число Шість прийшло в чорному строгому костюмі, на голові – біла накидка. Шестеро членів її свити в чорних сюртуках і жилетах, на грудях кожного – шестикінечна зірка, несли білий плащ з легкого шовку.

Тут же Королева запропонувала гостям представити число 6, як суму, використовуючи числа 1, 2, 3, 4. Ось що вийшло:

1 + 1 + 2 + 2 = 6

2 + 2 + 2 = 6

2 + 4 = 6

3 + 3 = 6

Золотом внизу на плащі числа Шість було вираження: 1 + 2 + 3 = 1 × 2 × 3.

Воно складало предмет заздрості всіх інших чисел. Ця рівність – ознака досконалості!

Зазвучали скрипки, вступив ансамбль акордеоністів. Погляд присутніх привернули чарівні, ніжні, граціозні бальні танці! Танцювали всі. Легкий одяг дівчат та юнаків розвівав ледь помітний вітерець. Ось галантні юнаки запросили до танцю Одиничку.

О, яка прекрасна була в танці Королева! Один танець змінювався іншим. Нарешті вальс – танець вічної молодості, танець любові і надії! Одиничка настільки захопилася чарівною музикою, ритмом танцю, що не помітила появи числа Сім.

Відразу ж стихла музика. Число Сім подало руку Королеві, проводжаючи її до трону. Ніхто не помітив, як і в який момент з'явилося це число. На ньому був ліловий костюм, чорна маска, блідо-бузковий плащ.

 

– Я – Сім! Я – Сім! Я – Сім!

Привіт, друзі, вам усім!

Я радий бачить Вас в усмішці,

Привіт вам з пензликом на ніжці! –

жартівливо вітало число Сім присутніх у залі.

Так! Це був придворний радник, маг і чарівник. Таємниче, загадкове число. При дворі поважали Сім і побоювалися його гострого слівця. На плащі, що розвивається за спиною, всього один напис:

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 = 7

Плащ же був довгий і з однієї сторони здавалося, що число Сім навмисно не дописало можливі рівності, щоб кожний при бажанні міг подумки додати ту рівність, що йому подобається, а з іншого боку, порушення дворового етикету говорило про особливе становище при дворі числа Сім. Так! Так! Йому багато чого було дозволено!

Число Сім повернулося сім разів на одній ніжці, у його руці блиснула бірюзова паличка, і загримів марш. Зал перетворився на арену цирку. Його заповнила свита числа. Клоуни почали виставу:

– Ми хочемо розповісти усім;

У тижні завжди є сім днів.

Уже давно відомо всім –

Що нот музичних також сім.

Веселка небо запалила –

Сім кольорів на нім лишила.

Підхопили пісню жонглери, акробати:

– Число Сім горде і знамените.

Ми – його велика свита.

Усім давним-давно знайомі

Білосніжка і сім гномів.

Швидко шикувались в ряд

Сірий вовк, сім козенят.

На сторожі, у дворі –

Прекрасних сім богатирів.

Фокусники квапилися затьмарити своїм мистецтвом: на арені то лились потоки води, іскрилися фонтани, то палали вогні, шуміли ліси. Сім величезних левів стрибали через вогняні кільця, слони танцювали менует. Одним словом, цирк! У центрі цього захоплюючого видовища, на високій тумбі стояло число Сім, диригуючи чарівною паличкою.

Коли тисячі білих троянд лягли до ніг Одинички, затихли останні звуки маршу. Вистава закінчилася.

– Рада бачити вас на нашому святі, – сказала звичайне вітання Одиничка, але усі знали, як високо вона цінувала мудрість і веселий оптимізм числа Сім.

Після яскравої появи числа Сім, Вісім було прийнято спокійно.

– Вісімка я чудова,

Дуже люблю добре слово

Маю два кругленьких кільця

Душею добра я по вінця, –

представилося число.

Вісім було одягнене в жовтогарячий костюм. З ним були вісім круглолицих Вісімочок в жовтих кофтинках і коротеньких спідничках. Вони котили перед собою вісім дитячих візочків, де в піні мережив лежали вісім зовсім малесеньких пухленьких Вісімочок.

Вісімочки-крихітки з великими блакитними очима ляскали довгими віями і смоктали соски-пустушки з круглими кільцями. Цифра Вісім була зайнята вихованням дітей. Ой, яка клопітна ця робота! Проте вона точно дотримувалася дворового етикету. За спиною її висів плащ з характерним для цього числа написом:

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 = 8

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 2 = 8

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 3 = 8

1 + 1 + 1 + 1 + 4 = 8

1 + 1 + 1 + 5 = 8

1 + 1 + 6 = 8

1 + 7 = 8

1 х 8 = 8

2 + 2 + 2 + 2 = 2 х 2 + 2 х 2

Ця улюблена рівність Вісімки була підкреслена червоною лінією.

При дворі цінували Вісім за уміння згладжувати гострі кути, за її доброту. Не раз приходилося багатьом з чисел оплакувати образи на грудях милої Вісімки.

Числа: Два, Три, Чотири, П'ять, Шість і Сім встали, щоб привітати Вісімку. Одиничка продиригувала їм: – І раз! І два! І три!

І всі разом голосно вигукнули:

– З пункту А в пункт Б

Котився бублик по доріжці.

Інший всівся на трубі,

Відпочити трішки.

Блищали перлами росинки,

І золотом світилась осінь,

Із бубликів веселих

Посеред стежинки

Склав нам гномик цифру вісім!

Звуки труби сповістили про прибуття нової гості. До зали ввійшла Дев'ятка! На ній чорна оксамитова сукня, розшита сріблом. Важким шлейфом тягся плащ, символ достоїнства і поваги. І дев’ять слуг в сірих парчевих накидках, в чорних беретах із зеленими перами урочисто підтримували його. Запис був такий:

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 = 9

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 2 = 9

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 3 = 9

1 + 1 + 1 + 1 + 1 + 4 = 9

1 + 1 + 1 + 1 + 5 = 9

1 + 1 + 1 + 6 = 9

1 + 1 + 7 = 9

1 + 8 = 9

1 х 9 = 9

Число Дев'ять прослідувало через зал і представилося Королеві:

– Я – Дев'ятка! Дев'ять –Я!

В піжмурки вмію грати я.

В шістку можу повернуть,

Якщо мене перевернуть.

Число Шість, зробивши крок вперед, продовжило:

– Ти – Дев'ятка! Ти найстарша з чисел,

Ми рідні сестри, сестри-близнюки,

Щоб люди розрізняли нас з тобою,

Постійно я ходжу вниз головою.

Шість і Дев'ять вручили плащі турботам слуг, взялися за руки і колесом покотилися по залу. Спробуй, розрізни, де хто?

Придворний Зірковий хор вступив особливо урочисто:

– І розумна, і терпляча,

Бо така у неї вдача.

Де потрібно – заводна,

І красива, бач вона.

Все і з розумом в ній гладко,

Отака вона – Дев'ятка!

– Ми чекали на тебе! – щиро раділа Королева появі Дев'ятки, мудрого вченого, придворного лікаря.

– Моя Королево! Дозвольте мені зробити подарунок! Планети Сонячної системи вітають вас, друзі! Число Дев'ять подало знак.

У залі стало темно. З'явилися тисячі палаючих свічок. Планети: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун схилилися в поклоні, запрошуючи до танцю Королеву. Одиничка подала руку першій з планет – Меркурію. Число Два запросило Венеру, Число Три – Землю…

Почався незрівнянний по красі і виразності «Танець при свічках». Здавалося, оркестри усього світу сьогодні тут, у цьому залі, де полум’я свічок яскраво відбивалося в кришталі стін. Захоплюючий, радісний і смутний, неповторний танець планет!

Музика замовкла. Згасли свічки. Як тільки Числа зручніше розсілися навколо трону Одинички, в зал увійшов Нуль! Нулик! Труби не гриміли в його честь, мовчав і хор...

Світло-сірий костюм красиво облягав його, на короткому плащі напис:«Нуль»!

Через плече висіла скрипка, в руках – смичок. Це був поет, музикант і співак. Він не мав за душею ні копійки. Одиничка ледь помітно посміхнулася. Нулик схилився до руки Королеви. Золоті локони розсипалися по його плечах. Коли ж він підняв голову, Одиничка побачила, яке бліде, але прекрасне його обличчя. Нулик був сумний. Він взяв у руки скрипку і заспівав:

– Безперервно дні і ночі я плачу,

Але долю не переіначиш,

Не годжусь ні в одну я задачу,

Бо я – Нуль! Я пустий!

Я нічого не значу.

Схиливши коліно перед гордою Одиничкою, він продовжив:

– Ти, Королева, ти царюєш, правиш,

Завжди в усьому ти першою буваєш,

Я лише Нуль, і це я знаю,

І плачу, бо тебе кохаю!

– Нулику, ми начувані про твої високі почуття, не бентеж серце Королеви, – спробувала зупинити його мудра Дев'ятка.

Але скрипка заспівала ще голосніше, за нею вступив оркестр Зоряних скрипалів:

– Тебе одну люблю, душі не чаю,

І день, і ніч я по тобі скучаю!

Музика здійнялася під самий купол Кришталевого залу.

З очей Зірки Лани чистими перлами котилися сльози. Одиничка схвильовано піднялася. Музика обірвалася. Число Два відвело Нулика убік. Наступила тиша. Королева почала тронну промову:

– Дорогі мої друзі! Рахунок і обчислення – основа порядку у Всесвіті. Великий мислитель Платон так говорив про значення чисел в житті людей: «Ніколи не стали б розумними люди, якби виключили числа з людської природи. Людський розум без числа нічого не досягає». Вітаю вас з великим святом нашого Королівства. Бажаю вам і надалі служити людям і Космосу. Хай буде з вами Бог!

– Ура! Ура! Слава Королеві!

Гримнув тисячний оркестр. Знаки Дій наблизилися до трону, і Знак Додавання запросив гостей у зал ігор. Число Сім подало руку Королеві, і під звуки маршу усі направилися за ними.

Зал ігор був невеликий, важкі портьєри закривали вікна. Палав камін, двоє Зоряних хлопчиків підкидали в камін поліна. Дрова горіли яскравим полум’ям, блакитні іскри феєрверків піднімалися до самої стелі залу. Камін не зігрівав, але числам цього і не потрібно було. Вони не почували ні тепла, ні холоду. Зате було так красиво!

Стіл і крісла з білого мармуру стояли посередині залу. На чолі столу сиділа Королева. Інші гості розмістилися з обох боків столу, відповідно до довжини своїх плащів – чим довший плащ – тим ближче до Королеви.

Ось так:

9 8

6 7

5 4

2 3

– Друзі, пограємо в парне-непарне, – грайливо почала Королева. – Хто швидко і правильно сяде? Парні – ліворуч, непарні – праворуч!

Що тут почалося! Числа поспішно піднімалися зі своїх місць, кидалися шукати, кому сідати ліворуч, кому праворуч. Плащі заважали руху. Бідні слуги ледь устигали за панами.

– Раз! Два! Три! – рахувала Одиничка. Захекані числа з тривогою подивилися на Королеву.

– Ох, які молодці! Правильно, числа: 2,4, 6, 8 – сіли ліворуч. Числа:3, 5, 7, 9 – сіли праворуч, – сказала вона.

– Повторимо, щоб запам’ятати: 2, 4, 6, 8 – поділяються на два і називаються парними, – пояснило число Сім.

Числа 3, 5, 7, 9 – на два не поділяються і називаються непарними.

Одиничку вважають ні парним, ні непарним числом! – підкреслило число Дев’ять. Далі будьте уважними!

Натуральне число, якщо воно має тільки два дільника: одиницю і саме це число, називається простим числом.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.