Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

І кажуть люди, що той вінець для тих місць – оберіг.



Змінюються століття, йдуть одні люди з землі, приходять інші. Бувають люди добрі, бувають і гірші. Багато хто сподівається острів для потреб своїх пристосувати, хто для користі всім, а хто для своєї величі. Проте марно. Що в день збудують на острові, в ніч розвалюється. Не стоять тут будови, не тримаються.

Холодом, вогкістю зустрічає непроханих господарів острів. Тільки дерева стоять, сиплять золотом клени восени, зігрівають землю весною ранньою зеленню.

Тут живе пам'ять про кохання, що вище зірок, як Всесвіт, живе пам'ять про молодого, удалого воєводу, княжну-красуню, про хоробрих воїнів, що зберегли нашу землю від ворога лютого.

Ось, діточки, про яку любов я вам розповіла.

– Спасибі, – сказала дівчинка і витерла сльози.

Юнак глибоко замислився.

– Вам пора, голуб’ята. Скоро світає. Підійдіть до Древа заповітного, зірвіть для себе два сердечка вогняних. Знайдіть свої сердечка! Обміняйтеся тепер. Дай Бог, щоб доля кохання вашого була щасливою.

– А ви знаєте долю нашого кохання?

– Ні, не знаю. Живіть, кохайте, бережіть свою любов.

Спалахнула рожева заграва. Ніби від сну чарівного опам'яталися закохані, прийшли в себе, побачили – стоять вони на мосту. Над ними зоряне небо, внизу легкі хвилі на поверхні води; місяць над темним островом, на сході край неба, ледь посвітлішав.

– Ти бачив? Скажи, ти все бачив?

– А ти?

Дівчина промовчала, тільки міцно зажмурила очі і щасливо посміхнулася. І вони продовжили свій шлях, пішли разом за своїм коханням, що вище зірок, як Всесвіт.

На острові біля будинку стояла Чарівниця. На дереві, що схилилося до річки, на нижній його гілці погойдувалася Русалочка, трохи червоніло Древо Доль, біля ніг господині вилася кішка.

– Тік-так! Тік-так!

Не спинявся годинник Вічності.

– Чарівнице, я кожного разу слухаючи казки думаю, чому у тебе казка про одне й те ж саме, а все по-різному розповідається? Чому це, Чарівнице?

– Так! Так! Всі різні казки, Русалонько. Справа в тому, що не я пишу їх, а тільки читаю в серцях закоханих. Коли кохають – які казки оживають в серцях! У кожному люблячому серці своя казка. Треба тільки вслухатися в биття сердець – і казка готова.

– Тепер я це знаю. Скільки у світі закоханих, стільки і казок. Це так чудово! Красиво! Навчи мене чути серця людей, – попросила Русалонька.

Чарівниця не відповіла, вона проводжала тривожним поглядом юну закохану пару.

Будьте щасливі, діти! Яка казка народилась сьогодні у ваших серцях? Не забудьте цієї ночі. Не остудіть добрі слова. Збережіть таємницю острова, вами розгадану.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.