Особливості будови ядра еукаріотичної клітини.

Ядро — неодмінний компонент еукаріотичних клітин. Тільки деякі типи цих клітин втрачають ядро на певному етапі свого онтогенезу (еритроцити під час дозрівання, у організмі людини, а у риб ці клітини зберігають ядро впродовж всього існування. Імовірно це пов'язано із нижчою концентрацією кисню в воді ніж у повітряному середовищі.) Більшість клітин у живих організмів мають тільки одне ядро, проте зустрічаються і такі які містять два і більше ядер. Інфузорія-туфелька в організмі якої наявні генеративне (забезпечує зберігання та передачу спадкової інформації) та вегетативне (контролює вегетативні та синтетичні процеси в організмі) ядра. Слід зазначити, що кожному типу клітин влавстиве постійне співвдношення між величиною ядра та кількістю цитоплазми, іншими словами ядро певного розміру може забезпечувати певний об'єм цитопазми, синтезувати у ній білки.

Форма ядра залежить переважно від форми та розмірів клітини, переважно воно має кулясту форму., проте зустрічаються ядра неправильної форми (еліпсобопобна, квадратоподібна інші).

Ядро — це двомембранна органела, між двома мембранами є невеликий простір — товщиною 20-60 нм. Дві мембрани пронизані великою кількістю каріопор (нуклеопор) — отворів через які відбувається транспортування молекул і-РНК із ядра у цитоплазматичне середовище де в подальшому відбувається біосинтез білкової молекули.

Внутрішній світ ядра представлений каріоплазмою .(нуклеоплазмою) — до складу якої входять ядерний сік, нуклеоплазма, ядерний матрикс) та одне-два ядерця, рибонуклеопротеїлні комплекси та хроматин.

Каріоплазма — внутрішній вміст ядра у якому розміщені всі інші його компоненти:ядерця, хроматин, різноманітні гранули. За властивостями та будовою каріоплазма нагадує цтитоплазму.

Ядерця утворюються на тих ділянках хромосом де відбувається синтез р-РНК. Ці ділянки можуть бути на кількох хромосомах та зближуватися. В ядерці є ДНК, синтезована рРНК та рибосоми, які утворилися внаслідок взаємодії рРНК та білків. Під час мітозу ядерця зникають, а потім формуються знову у телофазі.

Ядерця керують життєвими процесами клітини - обміном речовин, рухом, розмноженням. У ядрі зосереджена основна маса ДНК, яка є спадковою інформацією живого організму. Слід зазначити, що частина молекул ДНК міститься у мітохондріях та пластидах живого організму. Мітохондріальна ДНК або мтДНК — кільцева молекула ДНК, локалізована в мітохондріях, цитоплазматичних органелах більшості клітин еукаріотів, що мають вигляд ниткоподібних або гранулярних утворень[1]. Локалізація мтДНК відрізняється від локалізації більшості ДНК еукаріотів, розташованої в ядрах клітин. Часто стверджується, що мітохондріальна ДНК успадковується тільки по материнській лінії, хоча універсальність цього твердження для всіх організмів точно ще не встановлена.На відміну від більшості генетичних продуктів, закодованих у ядерній ДНК, частина генетичних продуктів мітохондрій кодується її власною ДНК, яка на ранніх стадіях еволюції життя на Землі еволюціонувала окремо від неї. Мітохондріальна ДНК, як і ДНК інших пластид, була отримана клітинами стародавніх еукаріотів від бактерій (у випадку мтДНК — альфа-протеобактерій) в результаті ендосимбіозу.

Поиск по сайту: