Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Енергетичний обмін та його етапи.





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

У клітині постійно йдуть процеси творення. З простих речовин утворюються складніші, з низькомолекулярних - високомолекулярні. Синтезуються білки, складні вуглеводи, жири, нуклеїнові кислоти. Синтезовані речовини використовуються для побудови різних частин клітини, її органоїдів, секретів, ферментів, запасних речовин. Синтетичні реакції особливо інтенсивно йдуть в клітині,що перебуває в інтерфазі, постійно відбувається синтез речовин для заміни молекул, витрачених або зруйнованих при ушкодженні. На місце кожної зруйнованої молекули білку або якої-небудь іншої речовини встає нова молекула. Таким шляхом клітина зберігає постійними свою форму і хімічний склад, незважаючи на безперервну їх зміну в процесі життєдіяльності.

Сукупність реакції розщеплювання називають енергетичним обміном клітини або дисиміляцією.

Процес дисиміляції складається із трьох етапів, які продовжують один одного та доповнюють. Першим етапом є підготовчий, другим — безкисневий та третім, завершальним — кисневий етап.

Підготовчий етап енергетичного обміну. У більшості багатоклітинних тварин підготовчий етап розпочинається у ротовій порожнині., та продовжується у середині клітин. Саме тут починаються процеси розщеплення вуглеводів (за допомогою ферменту амілази — вона входить до складу слини та здатна розщеплювати складні цукри (глікоген) до простіших навіть до глюкози). Інші типи макромолекул розщеплюються у кишково-шлунковому тракті, проте під впливом ферментів. Білкові молекули розщеплюються до амінокислот, гліцерин до жирів та гліцерину, продовжується розщеплення складних вуглеводів до моносахаридів, нуклеїнові кислоти до нуклеотидів. Ці процеси відбуваються із виділенням тепла, проте його напрочуд мало і використовується тільки для підтримання власної температури тіла живого організму.

Під впливом ферментів пепсину та трипсину відбувається розщеплення складних білкових молекул до окремих поліпептидних ланцюгів, які в подальшому розщеплюються до окремих амінокислот.

Під впливом ферменту ліпази відбувається руйнування молекул ліпідів до гліцерину та жирних кислот.

Під впливом ферменту пепсину відбувається розщеплення молекул нуклеїнових кислот до простих нуклеотидів.

Внутрішньоклітинне травлення простих речовин відбувається завдяки впливу ферментів лізосом та цитоплазми, які забезпечують їхнє остаточне розщеплення.

Після закінчення підготовчого етапу настає безкисневий.

Безкисневий етап енергетичного обміну — відбувається у клітинах. Його ще прийнято вважати анаеробним, оскільки мономери, які утворилися на попередньому етапі, зазнають подальшого багатоступеневого перетворення без участі кисню.

Анаеробне розщеплення, або анаеробне дихання - це найпростіша форма утворення та запасання енергії у високоенергетичних зв'язках молекул АТФ. Деякі мікроорганізми та безхребетні тварини не можуть використовувати кисень у процесах енергетичного обміну. Тому необхідну енергію вони можуть одержати лише у результаті анаеробного розщеплення органічних сполук. Більшість організмів у процесі енергетичного обміну використовують кисень, проте у них даному етапу передує безкисневий.

Найважливішим на безкисневому етапі енергетичного обміну в клітинах є розщеплення молекул глюкози у процесі гліколізу, впродовж даного процесу молекула глюкози розпадається на дві молекули піровиноградної та молочної кислот. Сумарне рівняння гліколізу:

С Н О + 2 АДФ + 2Н РО = 2С Н О + 2АТФ + 2Н О

Під час гліколізу виділяється приблизно 200 кДж енергії. Частина її витрачається на синтез двох молекул АТФ, а інша розсіюється у вигляді тепла.

Гліколіз має велике фізіологічне значення — завдяким йому організм може отримувати енергію в умовах дефіциту кисню а його продукти розпаду зазнають подальшого ферментативного перетворення за наявності кисню. Прроміжні продукти гліколізу використовуються для біосинтезу різних сполук.

Глюкоза також розщеплюється у процесі спиртового бродіння, до якого здатнів деякі дріжджі та бактерії.

Кисневий етап енергетичного обміну - можливий лише за наявності кисню. Тому його ще називають аеробним. Під час цього етапу органічні сполуки, які утворилися на попередньому безкисневому окиснюються до кінцевих продуктів СО та Н О, ці процеси відбуваються також і у середині клітини. Сукупність реакцій окиснення,які відбуваються у живих клітинах називається біологічним окисненням. Завдяки йому організм дістає значну кіл кість енергії необхідної для забезпечення головних процесів життєдіяльності, частина цієї енергії запасається у високоенергетичних зв'язках молекул АТФ, а інша спрямовується на утворення високомолекулярних сполук (білків, ліпідів, вуглеводів).

4. Пластичний обмін. Біосинтез органічних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів, нуклеїнових кислот).

Біосинтез вуглеводів. У біосфері даний процес відбувається головним чином завдяки процесу фотосинтезу — фототрофними організмами та невеликою кількість хемотрофних організмів. У організмі гетеротрофів вуглеводи синтезуються у обмеженій кількості із інших органічних сполук (піровиноградної, молочної кислот, гліцерину та деяких амінокислот).

Біосинтез ліпідів. У тканинах організму відбувається безперервне відновлення жирних кислот, які витрачаються не лише на енергетичні потреби, а й на синтез ліпідів, у тому числі фосфоліпідів що входять до складу плазматичних мембран. У клітинах організму жирні кислоти заново синтезуються за участю ферментів із простих фрагментів, що утворюються у процесі розпаду продуктів харчування. Синтез жирних кислот локалізований у ендоплазматичній сітці.

У деяких тварин є ферментні системи, що забезпечують утворення жирів із вуглеводів, зокрема із глюкози. У рослинних організмів також наявні різні системи синтезу ліпідів.

Біосинтез нуклеїнових кислот. Даний процес відбувається у ядрі у результаті реплікації (подвоєння) молекули ДНК та матричного синтезу іРНК, т-РНК, р-РНК за принципом комплементарності.

Біосинтез білків. Даний процесм є надзвичайно складним. Його можна розділити на два головні етапи: внутрішньоядерний та цитоплазматичний. На внутрішньоядерному етапі відбувається процес транскрипції, а на цитоплазматичному процеси трансляції та формування структурності білкової молекули.

Транскрипція - пов'язана із утворенням молекули і-РНК на основі ДНК. Даний процес є напрочуд складним чи не найважливішу роль у ньому відіграють ферменти. Всім відомо, молекула ДНК має структуру подвійної спіралі, яка міцно скручена для її розкручування прикріплюються спеціальні ферментативні комплекси, (найважливішу роль відіграє ДНК-залежна-РНК-полімераза). Вони розкручують молекулу ДНК, потім приєднуються специфічні ферменти, які запобігають поверненню молекули ДНК до попереднього стану (хелікази), у подальшому на один ланцюг молекули ДНК прикріплюється початковий нуклеотид і-РНК, після чого відбувається процес біосинтезу даної молекули за принципом комплементарності. Потім дана молекула удосконалюється, знову ж таки за допомогою ферментативних систем, прикріплюється до т-РНК, яка здатна переносити її крізь клітинну мембрану. Після виходу даного комплексу ( т-РНК+і-РНК) із ядра розпочинається другий етап біосинтезу білка — трансляція. Трансляція — це процес переведення нуклеотидів, що знаходяться на і-РНК, у послідовність амінокислот, що у подальшому формує білкову молукулу. Процес трансляції відбувається на цитоплазматичній органелі — рибосомі. Як вам уже відомо рибосома складається із двох субодиниць великої та малої, між якими є заглибина у якій знаходяться ферменти та р-РНК. Тут відбувається відщеплення комплексу т-РНК та і-РНК, остання прикріплюється до р-РНК. Під впливом ферментів відбувається своєрідне “зчитування інформації” із принесених молекул та утворення амінокислот, що кодуються цією інформацією. У подальшому ці амінокислоти з'єднюються між собою утворюючи поліпептидний ланцюг, що піддається подальшим удосконаленням, тобто закручування у спіраль та глобулу, а згодом і об'єднання двох окремих глобул між собою у єдину молекулу.

Лекція 7.

Тема: Тканини рослинного та тваринного організмів. Багатоклітинний організм, як цілісна інтегрована система.

Питання:

  1. Поняття про одноклітинні, колоніальні табагатоклітинні організми.
  2. Класифікація та загальна характеристика рослинних тканини.

4. Типологія та особливості будови тканин тваринного та людського організму.

5. Багатоклітинний організм — цілісна інтегрована система.

6.Організм багатоклітинних тварин. Регуляція його функцій.

1. Поняття про одноклітинні. Колоніальні та багатоклітині організми.

Організм — це жива система, яка самостійно взаємодіє із навколишнім природним середовищем. Розрізняють одно- багатоклітинні та колоніальні організми.

Одноклітинні організми можуть бути, як прокаріотичними так і еукаріотичними, слід зазначити що способи життя у цих організмів є різними. В обох групах є автотрофні та гет еротрофні, вільно живучі та паразитичні, одлноклітинні та колоніальні. Слід зазначити, що у загалдьному плані будови клітини такого живого організму не майже ніяких відмінностей від звичайної еукаріоттичної клітини, якщо не враховувати, що ці клітини зазвичай більших розмірів та мають певні відмінності у будові органел, а також те, що вони перебувають одразу на двох рівнях організації живого клітинному та організмовому. До одноклітинних організмів належать гриби, водорості, деякі тваринні організми.

Виживання, поділ та функціонування даних живих організмів в умовах навколишнього середовища можливе тільки завдяки діяльності однієї клітини, яка веде певний спосіб життя та взаємодіє із навколишнім середовищем. Серед цих організмів є як доволі прості за своєбю будовою — холерний вібріон, амеба, так і порівняно складні — ацентабулярії, інфузорії.

Багатоклітинні організми — це живі істоти для яких притаманною ознакою є наявність тканини, органів та систем органів. До даної групи живих організмів відносяться більшість тварин, рослин, грибів, а також людина. Як уже зазначалося вище ознакою багатоклітинного організму є наявність тканин. Тканина — це сукупність клітин, які мають спільне походження, характеризуються однаковою морфологічною будовою та пристосованістю до виконання спільних функцій. У рослинному організмі виділяють наступні типи тканин: твірні, епітеліальні (покривні), основну, механічні, провідні та видільні. У організмі людини та тварини виділяють наступні типи тканини: нервову, сполучну, м'язову та покривну, або епітеліальну. Тканин у свою чергу об'єднюються між собою та утворюють різні типи органів, а відтак і системи органів.

Орган — це частина багатоклітинного організму, яка виконує конкретну функцію, або групу тісно пов'язаних функцій, має певну будову і складається із закономірно складеного комплексу тканин, Проте у кожному органу переважає якийсь один тип тканини. Проте у кожному органі переважає якийсь один тип тканин Наприклад серце містить усі типи тканин, проте у ньому переважає м'язова, у мозку нервова, а у шкірі епітеліальна. Орган може виконувати одну функцію чи кілька у складі системи органів.

Колоніальні -це організми у яких особини дочірніх поколінь за умов безстатевого розмноження залишаються поєднаними із материнським організмом, утворюючи більш-менш складні структури — колонії. Трапляються переважно серед одноклітинних водоростей, губок, кишковопорожнинних. В колонії окремі особини займають певне місце та виконують функції важливі та специфічні для усієї колонії

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.