Законодавче регулювання відносин банку з клієнтами

Відносин банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення кон­флікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких продуктів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківсь­ких послуг.

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності бан­ку.

Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інфор­мацію:

§ відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фі­нансові показники діяльності банку та його економічний стан;

§ перелік керівників банку та його відокремлених підрозді­лів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

§ перелік послуг, що надаються банком;

§ ціну банківських послуг;

§ іншу інформацію та консультації з питань надання банків­ських послуг.

Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері бан­ківських послуг.

Суттєвий вплив на позитивність корпоративного іміджу КБ чинять гарантування вкладів, банківська таємниця, конфіденційність інформації. Вклади фізичних осіб комерційних банків гарантуються в порядку, передбаченому законодавством України. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємо­відносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і роз­голошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

§ відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан ко­респондентських рахунків банків у Національному банку України;

o операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

o фінансово-економічний стан клієнтів;

o системи охорони банку та клієнтів;

o інформація про організаційно-правову структуру юридич­ної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності;

o відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи ко­мерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків про­дукції та інша комерційна інформація;

o інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

o коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час про­ведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'я­зання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та служ­бовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом вито­ку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються вин­ними органами.

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

§ на письмовий запит або з письмового дозволу власника та­кої інформації;

§ на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

§ органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України

§ — на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи— суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

§ органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусом, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів ін­шого банку навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю не поширюються на службовців НБУ або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про НБУ», здійснюють функції банківського нагляду або валют­ного контролю.

Поиск по сайту: