Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури з оподаткування підприємств по податку на додану вартість



Становлення вітчизняної податкової системи супроводжується значними змінами у правовому полі, що, відповідно, впливає і на бухгалтерський облік. Незважаючи на підвищений інтерес до вивчення ПДВ з юридичного погляду, більшість учених досліджують його як економічну категорію без урахування правового його аспекту, у зв’язку з чим на сьогодні відсутні ґрунтовні напрацювання в цьому напрямі.

ПДВ в Україні стає стабільним джерелом формування доходів Державного бюджету. Це зумовлено тим, що він є податком на споживання, і кінцевий споживач виступає платником цього податку. Хоча, ПДВ – це дохідноформуюче джерело бюджету, він є одним із домінуючих податків, яким маніпулює тіньовий сектор через недосконалість економіки. Зокрема, це проявляється в ухиленні від сплати ПДВ, незаконному відшкодуванні величезних сум податку з державного бюджету, значній кількості зловживань платників при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту, що є досить обтяжливими для бюджету. Ці негативні риси функціонування ПДВ зумовлені недосконалістю організації обліку, звітності та контролю за ним.

Основні законодавчо-нормативними документами, що регламентують облік податку на додану вартість на підприємствах промисловості – це Податковий Кодекс України, Інструкція № 291 та Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (Додаток Б).

З 1 січня 2011 року в дію вступив Податковий кодекс України, який став новим етапом розвитку всієї податкової системи нашої держави. Тепер, це основний законодавчим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, в тому числі й ПДВ. Зокрема, ПКУ визначає порядок адміністрування податку на додану вартість, платників податку, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Загалом, методика бухгалтерського обліку ПДВ та відображення інформації про нього у фінансовій та податковій звітності регулюється Податковим Кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України, Наказами Міністерства фінансів України та Наказами Державної податкової адміністрації. Аналізуючи новий Податковий кодекс України, необхідно зазначити, що суттєвих змін в порядку обліку та звітності з ПДВ не відбулося. До того ж, Податковий кодекс, так як і діючий до цього Закон України «Про податок на додану вартість», (втратив чинність з 1 січня 2011 р.) має ряд недоліків в частині організації обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ [50].

Прийняття ПКУ спричинило зміни як і в оподаткуванні податком на додану вартість так і в податковій системі України в цілому, про що зараз досить активно говориться в спеціалізованій літературі.

Деяких змін зазнав механізм реєстрації платником ПДВ. Так у ПКУ збереглася 300-тисячна норма оподатковуваних постачань, передбачена Законом про ПДВ. Суттєвих змін зазнав порядок добровільної реєстрації. Так щоб за власним бажанням стати платником податку, обсяг постачання іншим платникам ПДВ за останні 12 місяців повинен становити не менше ніж 50% загального обсягу постачань. Натомість у ПКУ зникли норми, що встановлюють необхідність обов’язкової реєстрації для постачальників товарів (послуг) на митній території України з використанням глобальної чи локальної комп’ютерних мереж. Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією.

Важливим питанням є правильне ведення обліку податку на додану вартість. Це питання регулює Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість затверджена наказом Міністерства фінансів України вiд 01 липня 1997 року № 141 із змінами та доповненнями. Зокрема, цим документом регламентується правильність відображення сум податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість на рахунках бухгалтерського обліку.

Крім зазначеної вище Інструкції №141 питання регулювання обліку ПДВ регламентується Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291 та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р. План рахунків встановлює перелік рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності, тобто кореспонденцію рахунків у бухгалтерському обліку а Інструкція №291 - призначення і порядок ведення цих рахунків для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій.

Характерною рисою сплати ПДВ до бюджету в Україні є те, що не вся нарахована сума, виходячи з оборотів по реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена або підлягає оплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, наша економіка не була готовою до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади правильно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової політики призвели до появи значних негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися три рази. Законом «Про податок на додану вартість» 1991 р. було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28%, а вже через рік, однойменним урядовим декретом, ставку було знижено до 20%.

Розрахунки з бюджетом бухгалтерський облік розглядає, як зобов’язання. Порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов'язання визначає П(С)БО 11 «Зобов'язання» [12].

Для визнання зобов'язань повинні бути дотриманідві умови:

1) оцінка їх може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення вигод внаслідок їх погашення.

В П(С)БО 11 «Зобов'язання» відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках:

1) при визнанні активу, придбаного в борг;

2) при створенні забезпечення за рахунок витрат звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань;

3) при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання.

Поточні зобов'язання погашаються за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший). Окрім того, статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора. За П(С)БО 11 «Зобов'язання» в Балансі (ф. № 1) всі зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.

Розглядаючи методику обліку та звітності з ПДВ необхідно зазначити, що відповідно до чинного податкового законодавства України, в обліку та звітності з ПДВ вибраний найскладніший підхід щодо обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ. Він полягає у поєднанні системного бухгалтерського обліку та несистемного податкового обліку шляхом визнання доходів одночасно двома способами (за першою з подій).

Аналізуючи чинний порядок бухгалтерського обліку зобов’язань з ПДВ необхідно відмітити про громіздкість процесу відображення в бухгалтерському обліку зобов’язання з ПДВ та про певні суперечності з чинним Планом рахунків бухгалтерського обліку.

Зокрема, розглядаючи порядок відображення податкового зобов’язання на рахунках бухгалтерського обліку, коли першою подією є передоплата, кореспонденція рахунків Д-т 643 К-т 641 є некоректною. Якщо взяти до уваги той факт, що на дату складання фінансової звітності відбулася тільки перша подія у фінансовій звітності зобов’язання з ПДВ за такою операцією не будуть відображені, оскільки рахунок 643 «Податкові зобов’язання» «нейтралізує» суму податкових зобов’язань, яка відображена на рахунку 641. Це зумовлено тим, що рахунок 643 є пасивним і виникнення дебетових оборотів раніше за кредитові по вказаному рахунку є невірним та суперечить чинному Плану рахунків бухгалтерського обліку в частині вказівок з ведення обліку на рахунку 643.

Постійні зміни в нормативних документах не впливають позитивно на процес бухгалтерського обліку ПДВ. Як показало дослідження розвитку регулювання бухгалтерського обліку розрахунків за податком на додану вартість, спостерігається тенденція до ускладнення бухгалтерського обліку розрахунків за ПДВ шляхом застосування нових рахунків, первинних документів, форм звітності тощо. У зв’язку з ускладненням механізму обкладання ПДВ та бухгалтерського обліку за цим податком замість розв’язування існуючих проблем з’являються нові, пов’язані із запровадженням механізму бюджетного відшкодування через виділення податкового кредиту та податкового зобов’язання, порядку заповнення документів, що підтверджують суми податкового кредиту, розподілу сум ПДВ між оподатковуваними і неоподатковуваними операціями, а також пов’язані з пошуком як законних, так і незаконних схем ухилення від оподаткування та отримання сум бюджетного відшкодування.

Тому сьогодні на більшості підприємств бухгалтерський облік спрямований не на задоволення інформаційних потреб управління (власників, менеджерів тощо), а на забезпечення виконання фіскальних функцій. Вважаємо, що потрібно максимально спростити методику бухгалтерського обліку ПДВ.

Проведемо паралелі між фіскальною політикою держав-членів ЄС та України в питаннях адміністрування податків. По-перше, в країнах ЄС пріоритетом діяльності податкових органів є робота з несумлінними платниками. Маються на увазі зареєстровані платники, котрі не подають або припинили подавати податкову звітність та сплачувати податки. Також європейські податківці ведуть пошук та беруть на облік осіб, які ведуть господарську діяльність, одержують доходи і при цьому не стали на облік у контролюючому органі [51]. Українське законодавство, на жаль, передбачає роботу працівників контролюючих органів лише з платниками, котрі зареєстровані в установленому порядку в державних реєстрах та стоять на обліку в контролюючому органі.

По-друге, багато країн ЄС дотримуються такого принципу обліку платників податків: адміністративні послуги їм надають у податковій службі, а не в окремому її підрозділі. Такий підхід є доречним як для платників податків, так і для контролюючих органів. Мається на увазі, що надання адміністративних послуг центрами обслуговування платників податків може здійснюватись у будь-якому органі податкової служби без прив’язки до місцезнаходження платника, що дає змогу підвищити якість обслуговування суб’єктів господарювання й економити час обом сторонам податкових відносин. Нині в Україні адміністративні послуги надають за місцезнаходженням/місцем проживання платника.

16 січня 2014 року прийнято нове Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість. Відповідно до його норм спрощено процедуру реєстрації платником ПДВ [29], тому заяву про добровільну реєстрацію платника податку на додану вартість можна подати державному реєстратору. Скановану електронну копію заяви форми 1-ПДВ державний реєстратор надсилає до контролюючих органів одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» [29].

Недоліки ПДВ передовсім пов’язані з проголошенням законодавства, яке регулює цей податок, зокрема є норми, що сприяють зловживанням у сфері оподаткування і навіть стимулюють їх. Недосконалою і громіздкою є система адміністрування ПДВ, також маємо низьку правову культуру та обізнаність усіх суб’єктів податкових відносин. Усунення цих недоліків, яке можна здійснити в досить короткі строки, дасть змогу зробити цей податок більш технологічним і придатним для застосування в Україні. Вважаємо, що для підвищення ефективності оподаткування і прозорості системи адміністрування ПДВ доречно внести такі зміни до законодавства:

1) Зменшити основну ставку податку на додану вартість.

2) Удосконалити процедуру адміністрування шляхом застосування принципу - «надання адміністративних послуг платнику податків відбувається в податковій службі, а не в окремому її підрозділі».

3) Трансформувати механізм обліку платників податку на додану вартість, враховуючи нормативні недоліки та технічну недосконалість.

4) Упровадити застосування системи єдиного рахунку для сплати податків та зборів чи інших платежів на основі досвіду держав-членів ЄС у цій сфері.

На наступному етапі представимо узагальнену оцінку літературних джерел обліку предмета дослідження (Додаток В).

На мій погляд більш детально та систематизовано розглянуто питання обліку податків в книзі «Бухгалтерський фінансовий облік» Сопка В.В.

Питанням податкового обліку і контролю розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість присвячені дослідження багатьох вітчизняних науковців, серед яких Л.В. Нападовська, А.В. Алексєєва, О.А. Бакурова, О.Г. Веренич, В.М. Горностаєва, С.Я. Король, Н.І. Морозова, А.П. Шаповалова [40], Т.М. Сльозко [46] С.Я. Салига [30], М.П. Войнаренко, Г.В. Пухальська [31].

Л.В. Нападовська, О.А. Бакурова, А.П. Шаповалова та ін. висвітлюють основні методи відображення податкового зобов’язання та податкового при здійсненні операцій пов’язаних з торговельною діяльністю, а також підприємств ресторанного господарства [40]. Т.М. Сльозко давно цікавила економічна природа доданої вартості, яка декларується об’єктом оподаткування у однойменному податку, запровадженому в Україні з грудня 1992 року [46]. С.Я. Салига, Т.О. Меліхова зосереджують увагу на завданнях та етапах контролю ПДВ в цілому, а також етапах контролю податкових зобов’язань та податкового кредиту, передбачаючи залучення методів прямого документального контролю [30]. М.П. Войнаренко і Г,В, Пухальська зосереджують увагу на перевірці правильності визначення сум та дат виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту, а також на перевірці коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту із застосуванням прийомів документальної перевірки відповідних первинних і облікових документів [31].

Останнім часом з’явилася низка публікацій, з-поміж яких звертаємо увагу на доробок А. Берлач, котрий виокремлює стимули економічного зростання України, серед яких пріоритетним вважає розмір ставки податку на додану вартість [52]. Дослідниця Г. Вронська простежує основні етапи становлення податку на додану вартість як правового інституту в Україні та світі [52]. Спільна робота Д. Гетьманцева, В. Форсюк, Н. Бойко дала змогу простежити порядок адміністрування непрямих податків, зокрема податку на додану вартість [61]. Видання Державного департаменту адаптації законодавства Міністерства юстиції містить порівняльно-правове дослідження фіскальної політики України та країн ЄС [55]. Проте рівень розроблення проблеми в науковій літературі є ще недостатнім, оскільки немає комплексного наукового дослідження на основі порівняльно-правової характеристики законодавчого регулювання податку на додану вартість в Україні та країнах ЄС.

На сучасному етапі особливо важливим є детальне використання можливостей програм обліку та накопичення інформації щодо платників податку на додану вартість.

Протягом останніх років питання впровадження в практику обліку платників ПДВ інформаційних технологій та перспективних напрямів створення автоматизації обліку розрахунків з ПДВ висвітлено в працях відомих вітчизняних вчених: В. Л. Андрущенко [54], І. Головко [55], В. М. Мельника [56], Т. Н. Клементьєвої [57], Г. Н. Лазового [58]. Підготовлено, навіть, навчальні посібники [46] . Разом з цим багато аспектів організації обліку і контролю податкових платежів, зокрема ПДВ, розроблені недостатньо повно і вимагають подальших досліджень, а також уточнення з урахуванням сформованих конкретних умов і перспектив розвитку суб’єктів господарювання в Україні.

Серед питань, що досліджуються науковцями, найчастіше у спеціальній літературі зустрічаються такі:

- дослідження сутності податку на додану вартість та доцільності його застосування;

- проблеми обліку податку на додану вартість;

- проблеми законності бюджетного відшкодування ПДВ;

- реформування ПД;

- особливості оподаткування ПДВ у відповідності до ПКУ.

Більшість авторів присвячують увагу даті визнання податкового зобов’язання та кредиту. Головна проблема, яка виникає при відображенні ПДВ в бухгалтерському обліку пов’язана з тим, що правило першої події, яке використовується для визначення ПДВ не співпадає з моментом визнання доходів та витрат в бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський облік податкових зобов’язань залежить від дати їх виникнення, якою є дата першої з подій, що сталася раніше [63]:

1) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (послуг), що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів (послуг) за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

2) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення вантажної митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення податкового кредиту з ПДВ є дата події, що відбулася раніше [63]:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку;

- дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Облік податкового кредиту при настанні першої події – передоплати за товари, роботи, послуги здійснюється за допомогою субрахунку 644 «Податковий кредит». На цьому субрахунку ведеться облік суми ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання.

У спеціальній літературі можна прослідкувати, що між окремими науковцями існує певна дискусія, щодо доцільності застосування ПДВ. Так, окремі дослідники сподіваються на те, що податку на додану вартість залишилося існувати недовго і незабаром його буде замінено на один із різновидів податку з продажу - податку з реалізації або на симетричний ПДВ у формі « податок з односторонньої дії».

Проте, методологічні аспекти облікових процесів в сукупності двох видів обліку недостатньо досліджуються в наукових працях, що негативно впливає на стан не лише теоретичних, так і практичних передумов ефективної організації адміністрування податку.

Також у навчальній літературі та наукових публікаціях щодо сплати ПДВ недостатньо уваги приділяється питанню його впливу на фінансово-господарську діяльність платників указаного податку, не до кінця розкривається механізм впливу або не розроблено дієвих заходів з мінімізації негативних наслідків такого впливу. Це зумовлює актуальність цієї проблеми та необхідність подальшого її дослідження.

Проаналізувавши особливості нарахування та сплати ПДВ в бухгалтерському обліку за Податковим кодексом України слід вказати на необхідність удосконалення методики бухгалтерського обліку ПДВ.

Проблеми, які виникають при відображенні ПДВ в бухгалтерському обліку, можна вирішити шляхом внесення змін до нормативно-правових актів в частині змін назви субрахунків 643 і 644 та внесення коригувань до їх характеристик.

В практичній діяльності підприємств слід використовувати аналітичні рахунки до субрахунку 644 «Податковий кредит» в частині підтверджених та непідтверджених сум податкового кредиту, що надасть детальну інформацію про стан розрахунків за ПДВ.

Ці зміни забезпечать управлінський персонал підприємства належною інформацією, що дасть можливість визначити податкове навантаження та шляхи оптимізації оподаткування на підприємстві.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.