Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Оперативне закріплення відламків верхніх щелеп



До оперативних методів лікування переломів верхніх щелеп відносять:

1. кістковий шов;

2. метод лобно-щелепного остеосинтезу по Т.В.Чернятиній і О.А. Свистунову;

3. остеосинтез з допомогою спиць Кіршнера по М.О. Макієнко.

В тих випадках, коли є відкритий перелом верхньої щелепи з пошкодженням зовнішніх покривів, можливий безпосередній остео­синтез, який може бути з успіхом здійснений накладанням шва кістки через шкіряну рану.

При лікуванні переломів верхніх щелеп Т.В.Чернятина і О.А. Свистунов (І965) застосовують методику лобно-щелепного остео­синтезу, закріплюючи відламки верхньої щелепи дротяною лігатурою, що проходить через отвори, пророблені в вилицево-альвеолярному гребені і супраорбітальному краї лобної кістки. При цьому методі після накладання дріт не виступає в порожнину рота, а залишається прихованим м'якими тканинами, що особливо цінно в військово-польо­вих умовах, коли може виникнути загроза розвитку важких форм про­меневої хвороби, при якій всі назубні пристрої будуть неприйнятними.

М.О. Макієнко (І968) для закріплення відламків верхньої щелепи використовує спиці Кіршнера, які вводить через прокол м'яких тканин за допомогою апарату АОЧ-3 під різними кутами, закріплюючи між собою пошкоджені і непошкоджені кістки лицьового скелету. Автор при нижніх переломах по ЛеФор спиці вводить в напрямку до носової ості з двох боків. Спиці проходять через вилицеву кістку, вилицево-щелепний шов, дно щелепної пазухи, перетинаючи лінію перелому. При середніх переломах по ЛеФор вона вводить дві спиці трансмаксилярно від одної вилицевої кістки до другої. Спиця проходить через щелепні пазухи і порож­нину носа. Опорними точками для скелету є вилицеві кістки. При верхніх переломах по ЛеФор остеосинтез спицями М.О. Макієнко проводить двома способами: 1) закріплює лицевий скелет на медіальних відламках вилицевої дуги, проводячи дві спиці поперечно; 2) закріплює лицевий скелет на медіальних відламках вилицевих дуг, проводячи по дві спиці з кожного боку косо ззаду наперед в напрямку вилицевої кістки. При проведенні спиць відламки верхньої щелепи немов би нанизуються на спиці. При необхідності автор вводить додаткові спиці від вилицевої кістки в напрямку носового виступу альвеолярного відростку. По закінченні остеосинтезу кінці спиць відрізають і заглиблюють під шкіру.

Хірургічно-ортопедичні методи лікування переломів щелеп

Сполучені методи лікування переломів нижньої щелепи. Одним з них являється “зовнішня лігатура“ (за Блеком). Суть цього хірургічно-ортопедичного прийому полягає в проведенні навколо тіла нижньої щелепи дротяної петлі, що фіксує відламки до наясеневої шини чи знімного протезу. Показання до застосування – переломи беззубої щелепи в підборідковому відділі.

Якщо знімний протез хворого використовується як шина, то слід в місці накладання лігатур пропилювати бором паз між штучними зубами, як можна ближче до базису протезу. Це забезпе­чує більш стійке кріплення протезу до щелепи. В ряді випадків, при інших локалізаціях перелому, потрібно вдаватися до двощелепної фіксації відламків, використовуючи метод динамічного підвішування нижньої щелепи до назубної шини верхньої щелепи, чи навіть до кісток лицевого скелету за зовнішній край грушоподібного отвору, за передню ость носа та інші.

При підвішуванні за передню ость і стінки грушоподібного отвору необхідно рекомендувати захист альвеолярного відростку верхньої щелепи наясеневою шиною, яка не тільки попереджує ут­ворення пролежнів на слизовій оболонці від тиску дротяної петлі, але і створює кращі умови для витяжіння нижньої щелепи доверху і попереду.

Метод динамічного підвішування нижньої щелепи до верхньої доцільно застосовувати:

– при загальному важкому стані хворого і численних переломах нижньої щелепи, коли не можна застосовувати ортопедичний метод назубного шинування, а тривале оперативне втручання може погіршити стан хворого;

– при переломах сугло­бових відростків зі зміщенням, навіть при наявності зубів, коли треба розвити значну силу витяжіння.

Сполучені методи лікування переломів верхньої щелепи. При закріпленні відламків верхньої щелепи все частіше застосовують методи оперативного лікування, поєднуючи їх з ортопедичними прийомами, що ґрунтуються на способі фіксації назубної шини верхньої щелепи до головної опірної пов’язки чи до непошкоджених кісток лицевого скелету і лобної кістки.

Одним з таких методів є хірургічно-ортопедичний спосіб Фідершпіля (І934) суть якого полягає в тому, що відламки верх­ньої щелепи фіксують назубними шинами до гіпсової шапочки з допомогою відрізків тонкого стального дроту (поліамідних ниток), проведених через товщу м'яких тканин щік.

В тих випадках, коли перед закріпленням відламків не вдається досягти правильної репозиції, треба здійснити еластичне витяжіння шляхом використання гумових кілець. Для того, щоб забезпечити потрібний напрямок витяжіння, в гіпсову шапочку мон­тують металевий каркас у вигляді козирка, на різних ділянках дротяної дуги якого фіксують верхній кінець нитки. Підвішування верхньої щелепи до головної опірної пов'язки може бути також здійснено шляхом проведення штифта через товщу верхньої шелепи (Тома, 1944).

В основу другої групи методів лікування переломів лежить ідея підвішування верхньої щелепи до кісток нерухомої частини черепа – вилицевим і лобним, з’єднуючи їх з назубною шиною дротом (Фальтін, 1916; Адамс, 1942).

Суть закріплення відламків по методу Фальтіна-Адамса полягає в наступному: в залежності від того, на якому рівні пройшов перелом, фіксацію здійснюють за нижньоорбітальний край, вилицеву кістку (дугу), вилицевий відросток лобної кістки при допомозі лігатури, закріпленої на назубній шині верхньої щелепи. З кожного боку "опірну ділянку" кістки оголюють частіше всього зовнішнім доступом і після просвердлювання отворів через них проводять дротяну петлю (поліамідну нитку), кінці якої з допомогою товстої ін'єкційної голки виводять в присінник рота і кріп­лять до назубної шини. При проведенні лігатури навколо вилицевої кістки чи дуги нема потреби в просвердлюванні отворів.

Слід підкреслити, що в переважній більшості випадків при застосуванні цих методик для регуляції прикусу необхідно вдава­тися до міжщелепної фіксації лігатурними пов'язками до двощелепного назубного шинування.

6. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1. Рентгенограми, фото та виписки з історій хвороб потерпілих з переломами кісток обличчя

2. Матеріали та обладнання для підготовки оперативного лікування переломів щелеп..

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Потерпілому з переломом верхньої щелепи по типу Ле Фор ІІ проведене оперативне втручання з закріпленням відламків спицями Киршнера, введеними через шкіру в поперечному напрямку на рівні виличних кісток. Назвіть метод остеосинтезу за авторами.

A. Макієнко.

B. Федершпиля.

C. Фальтіна-Адамса.

D. Вассмунда.

E. Роу-Кіллі.

(Відповідь: А.)

2. У бійця, пораненого осколком снаряду, діагностовано вогнепальний перелом нижньої щелепи із дефектом кістки в ділянці підборіддя більше 3 см. Який метод фіксації фрагментів нижньої щелепи показаний?

A.Апаратний остеосинтез (Рудько, Бернадський).

B. Назубні шини Тігерштедта.

C. Прямий остеосинтез.

D. Шина Гунінга-Порта.

E. Міжщелепове лігатурне зв'язування за Айві.

(Відповідь: А.)

3. Хворий 42 років госпіталізовано з переломом верхньої щелепи по типу Ле-Фор II. Виберіть апарат для лікування цього хворого.

A.Збаржа.

B. Кулагіна.

C. Рудько.

D. Пенна-Брауна.

E. Ядрової

(Відповідь: А.)

В. Матеріали для тестового контролю. Тестові завдання з одиничною правильною відповіддю (α=ІІ):

1. Назвіть показання для застосування апарату Збаржа.

A. Перелом верхньої щелепи по Ле Фор I, ІІ, III, по Герену, по Васмунду.

B. Перелом нижньої щелепи при відсутності зубів на щелепах або при дефекті тіла щелепи.

C. Перелом нижньої щелепи в ділянці гілки або суглобового відростку.

D. Перелом нижньої щелепи в межах зубного ряду або кута щелепи.

E. Перелом альвеолярного або вінцевого відростка нижньої щелепи.

(Правильна відповідь: А.)

2.Які види фіксації відносяться до прямого остеосинтезу при переломах верхньої щелепи?

A. Накладання шпиц Киршнера, шпиц ЦІТО за Макіенко.

B. Накладання штифтових або клемових апаратів.

C. Накладання кругових лігатур з наясеневими шинами.

D. Накладання кісткового шву та металевих рамок.

E. Накладання дротяних, стрічкових або суцільнолитих шин.

(Правильна відповідь: А.)

3. Hа якому етапі медичної допомоги проводиться первинна хірургічна обробка ран при вогнепальних переломах щелеп:

A. МПП.

B. ОМедБ.

C. ОМЗ.

D. СВПХШ (HХ).

E. ВПШЛП.

(Правильна відповідь: D.)

Г. Навчальні задачі 3-го рівня (нетипові задачі):

1. Хворий С., 28 років, звернувся через 3 дні після травми зі скаргами на болючу припухлість в ділянці тіла нижньої щелепи зліва. Пальпація тіла нижньої щелепи зліва болюча, відмічається рухомість відламків в ділянці 45 зубів. При спробі закривання роту відмічається змикання молярів антагоністів зліва. В центральному відділі і в ділянці молярів справа змикання зубів немає. На рентгенограмі в боковій зліва проекції виявлена щілина перелому в ділянці 45 зубів. Виставлено діагноз: перелом тіла нижньої щелепи зліва в ділянці 45 зубів. Який з видів хірургічного лікування треба застосувати?

(Відповідь: не прямий остеосинтез.).

2. Хворий С., 58 років, звернувся через 5 дні після травми зі скаргами на болючу припухлість в ділянці тіла нижньої щелепи зліва. Пальпація тіла нижньої щелепи зліва болюча, відмічається рухомість відламків в ділянці 35 зубів. При спробі закривання роту відмічається змикання молярів антагоністів зліва. В центральному відділі і в ділянці молярів зліва змикання зубів немає. На рентгенограмі в боковій зліва проекції виявлена щілина перелому в ділянці 35 зубів. Виставлено діагноз: перелом тіла нижньої щелепи справа в ділянці 35 зубів. Яке ускладнення вірогідне в даному клінічному випадку?

(Відповідь: нагноєння кісткової рани.).

3. Хвора К. 75 років, поступила в стоматологічне відділення з діагнозом: перелом нижньої щелепи справа в ділянці кута із зміщенням. Об’єктивно: асиметрія обличчя за рахунок посттравматичного набряку, при пальпації відмічається рухомість уламків в ділянці перелому, біль. В анамнезі - епілепсія з народження. Який метод лікування запропонуєте ?

A.Остеосинтез.

B. Імобілізація шинами Васільєва.

C. Імобілізація шинами Тігірштедта.

D. Шина Порта.

E. Імобілізація шиною Ванкевича.

(Відповідь: А.).


7. ЛІТЕРАТУРА:

1. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія: підручник; У 2т. – Т.2/В.О.Маланчук, І.П.Логвіненко, Т.О.Маланчук, О.Л.Ціленко – К.: ЛОГОС, 2011. – С. 48-55, 58-66, 75-77, 86.

2. Клиническая оперативная челюстно-лицевая хирургия: Руководство для врачей / Под ред. проф. В.Н.Балина и проф. Н.М.Александрова. 4-е изд., доп. и испр. – СПб.: СпецЛит, 2005. – С. 92-516.

3. Щелепно-лицева хірургія: підручник / О.О.Тімофєєв. – К.: ВСВ «Медицина», 2011. – С. 411-418, 429-431.

4. Хирургическая стоматология и челюстно-лицевая хирургия. Национальное руководство / под ред. А.А.Кулакова, Т.Г.Робустовой, А.И.Неробеева. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010 – С. 720-721.

5. Стоматологія надзвичайних ситуацій з курсом військової стоматології: [підруч. Для студентів ВМНЗ III-IV рівнів акредитації] / Г.П.Рузін, В.П.Голік, О.В.Рибалов, С.Г.Демяник. – Харків: Торнадо, 2006. – С. 132-136, 138.

 

 


Міністерство охорони здоров’я України

Вищий державний навчальний заклад України

«Українська медична стоматологічна академія»

 

 

«Затверджено»

на засіданні кафедри

хірургічної стоматології

та щелепно-лицевої хірургії

з пластичною та реконструктивною

хірургією голови та шиї

 

Завідувач кафедри

д. мед. н. Аветіков Д.С.

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ самостійної роботи студентів

під час підготовки до практичного

(семінарського) заняття

 

Навчальна дисципліна Хірургічна стоматологія
Модуль №
Змістовний модуль №
Тема заняття Поєднані ушкодження щелепно-лицевої ділянки. Черепно-щелепно-лицеві ушкодження. Особливості клінічного перебігу, діагностика, ускладнення, особливості лікування на етапах медичної евакуації. Досягнення вітчизняних вчених, співробітників кафедри.
Курс ІV
Факультет Стоматологічний

 

 

Полтава – 2012




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.