Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ.



Підсумкове заняття має за мету підведення підсумків вивчення розділу "Травматологія щелепно-лицевої хірургії", ліквідацію пробілів у знаннях та вміннях студентів перед письмовим перевідним іспитом зі спеціальності, здійснення підсумкового контролю знань як у письмовій формі, так й машинним способом (комп'ютерний контроль).

2. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:

1.1. Аналізувати основні клітинні диферони та міжклітинну речовину кісткової тканини.

1.2. Пояснити явища фізіологічної, репаративної та патологічної регенерації кісткової тканини.

1.3. Запропонувати методи та схеми оптимізації регенерації кісткової тканини.

1.4. Класифікувати поєднані, комбіновані та термічні ушкодження тканин щелепно-лицевої ділянки.

1.5. Трактувати основні принципи діагностики та лікування ушкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки.

1.6. Малювати графологічну схему теми.

1.7. Проаналізувати результати лабораторних та інструментальних обстежень.

1.8. Скласти хронологічну схему досягнень вітчизняних вчених та співробітників кафедри стосовно наукових розробок відповідної теми.

3. БАЗОВИЙ РІВЕНЬ ПІДГОТОВКИ.

Назви попередніх дисциплін Отримані навики
1. Гістологія. Диференціювати основні види клітин кісткової тканини.
2. Фізіологія. Описувати нормальні процеси формування кісткової мозолі.
3. Патологічна анатомія. Порівняти патологічні типи регенерації та можливі ускладнення процесів на тканинному рівні.
4. Топографічна анатомія. Визначити анатомічні ділянки пошкодження.
5. Травматологія Володіти основними методами іммобілізації та направленої регенерації кісткової тканини.
6. Загальна хірургія Володіти навиками дисмургії.
7. Фармакологія. Призначити схему медикаментозного стимулювання регенерації кісткової тканини.
8. Рентгенологія. Визначити необхідний метод обстеження.

4. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термин Определение
1.Регенерація Відновлення структурних елементів тканин замість загиблих
2. Комбустіолоія Це галузь медицини, що вивчає тяжкі опікові пошкодження та звязані з ними патологічні стани, зокрема опіковий шок, та методи лікування цих станів .

Тести та ситуаційні задачі – див. методичні розробки попередніх занять:

4.2. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Оволодіти навичками обстеження щелепно-лицевого пораненого.

2. Закріпити навички оформлення медичної документації хірурга-стоматолога.

3. Прочитати та встановити попередній діагноз за рентгенограмами.

5. ЗМІСТ ТЕМИ.

Кісткова тканина (textus ossei) – спеціалізований тип сполучної тканини з високою мінералізацією міжклітинної органічної речовини. Кісткова тканина побудована з клітин та міжклітинної речовини.

На момент розвитку кісткової тканини утворюються кістковий диферон: стволові, напівстволові клітини клітини (преостеобласти), остеобласти (різновид фібробластів), остеоцити. Іншими структурними елементами вважають остеокласти (різновид макрофагів).

Міжклітинна речовина складається з органічного матриксу (20-25%), мінеральної фази (60-70%) та води (15-20%). Органічний матрикс кісткової тканини становить ¾ її об’єму та на 90-95% складається з фібрилярного білка колагену І типу, який синтезують остеобласти.

Зовні кістка вкрита окістям, за винятком суглобових поверхонь епіфізів, що вкриті різними видами гіалінового хряща. В окісті, або періості (periosteum) розрізняють два шари: зовнішній (волоконний) та внутрішній (клітинний). Зовнішній шар утворений, переважно, волокнистою сполучною тканиною. Внутрішній шар містить остеогенні камбіальні клітини. Окістя сполучає кістку з оточуючими тканинами та бере участь в її трофіці, розвитку, росту та регенерації.

Компактна речовина складається з кісткових пластинок, що утворюють гаверсові системи.

Розрізняють три види регенерації: фізіологічна, репаративна та патологічна. Фізіологічна регенерація кісткової тканини відбувається протягом всього життя і характеризується постійним відновленням клітин і міжклітинної органічної речовини.

Репаративна, або відновлювальна, регенерація спостерігається при пошкоджені кісткової тканини та направлена на відновлення цілесності та функції кістки.

Багаторічні всебічні дослідження показали, що перебіг репаративної регенерації і формування регенерата має стадійний характер і безпосередньо залежить від загального стану організму та місцевих змін тканиного метаболізму. Виділяють три типи репаративної регенерації кісткової тканини: десмогенний, хондрогенний та ангіогенний.

Перебіг репаративної регенераціїзалежить від загального стану організму потерпілого та місцевих умов у ділянці перелому.

До загальних факторів відносять: умови довкілля, умови харчування (хронічне недоїдання, авітаміноз тощо), загальний стан хворого: наявність гострих чи хронічних захворювань, період реконвалесценсії, тяжкість травми або множина травма, наявність поєднаних чи комбінованих травм, віковий та гендерний аспект.

До місцевих факторів, які затримують або порушують процес репаративної регенерації, відносять ступінь ушкодження прилеглих мяких тканин, судин, нервів, неповне, нестабільне зіставлення відламків, вторинне зміщення іх, необгрунтована часта зміна методів лікування, нестабільний остеосинтез, раннє статичне і динамічне навантаження ангіогенної мозолі.

Про патологічну регенерацію говорять у тих випадках, коли в наслідок тих чи інших причин відбувається спотворення регенеративного процесу, порушення змін фаз проліферації та диференціювання.

Результатом загоєння кісткової рани є кісткова мозоля. Розрізняють наступні види кісткової мозолі: периостальна (зовнішня) мозоля, що формується головним чином за рахунок окістя; ендостальна (внутрішня) мозоля формується в напрямку від ендоста; інтермедіарна мозоля виповнює щілину між компактною речовиною кісткових уламків; параоссальна мозоля формується немов перемичка між фрагментами кістки на місті перелому.

До поєднаних пошкоджень|ушкоджень| відповідно до термінології прийнятій в загальній|спільній| травматології, відносять одночасне пошкодження|ушкодження| тканин або органів декількох анатомічних областей тіла.

Поєднане пошкодження|ушкодження| може бути поодиноким|, якщо його нанесено|завдано| одним ранячим агентом, або множинним|численним|, якщо ранячих агентів було два або більше. У свою чергу|своєю чергою| множинні|численні| пошкодження|ушкодження| можуть бути ізольованими, коли пошкодження спостерігаються в одній анатомічній області|ушкодження|, нанесені|завдані| декількома ранячими агентами, і поєднаним, коли дві анатомічні області або більш уражені одночасно декількома ранячими агентами.

Пошкодження|ушкодження| щелепно-лицевої локалізації при поєднаній травмі у більшості потерпілих|постраждалий| не є|з'являються,являються| домінуючими, але|та| грають значну роль в перебізі і наслідках|виходах| травми. Саме при ранах м'яких тканин і переломах кісток лицьового скелета частіше, ніж при пошкодженнях|ушкодженнях| інших локалізацій, виникають умови для порушення зовнішнього дихання і подальшого|наступного| розвитку легеневих ускладнень унаслідок|внаслідок| аспірації крові, спинномозкової рідини, відламків кісток, зубів і інших чужорідних тіл. Небезпека розвитку ускладнень такого роду збільшується при поєднанні пошкоджень|ушкоджень| обличчя|обличчя,лиця| з|із| травмами грудної клітини і мозку, що супроводжуються|супроводяться| порушенням свідомості, зниженням рефлексів.

Під комбінованими ураженнями розуміють поранення та пошкодження, що виникли в наслідок дії різних травматичних агентів (наприклад опік та вогнепальна травма).

Опіки (combustiones) – ураження шкірних покривів термічними, електричними, променевими факторами. При опіках, головним чином, уражається шкірний покрив, значно рідше – слизові оболонки, підшкірно-жирова клітковина, інші, глибше розміщені анатомічні утвори (фасції, м’язи, сухожилки, суглоби). При обіках тканин голови та шиї рановий процес перебігає відповідно до загальних закономірностей ураження тканин. Найбільш часто виникають термічні опіки внаслідок дії високих температур.

Вплив високої температури, хімічних речовин та променевої енергії призводить до патологічних змін в тканинах - до опіків. В мирний час опіки зустрічаються в результаті порушень правил техніки безпеки на підприємстві або в побуті. Опіки обличчя та голови складають від 12,4% до 24,5% (за даними В.Д. Братуся, О.В. Шумова). В роки Великої Вітчизняної війни термічні опікові ураження частіше всього спостерігались у льотчиків, танкістів, при вибухах горючих матеріалів на складах. За даними Г.М. Іващенко, термічні опіки у льотчиків та танкістів складали біля 35% всіх пошкоджень щелепно-лицевої ділянки. За статистичними даними військово-медичного управління Корейської народної армії опіки напалмом складали 1-1,5% всіх видів бойових пошкоджень.

Опіки, в залежності від походження, розподіляють на 4 групи: термічні; хімічні; електричні; променеві.

За характером пошкодження шкіри та глибше розташованих тканин розглядають чотири ступені опіків:

І ступінь –характеризується інтенсивним почервонінням шкіри та незначним набряком;

П ступінь– відрізняється створенням на шкірі пухирів різного розміру з

прозорою, серозною рідиною;

Ш ступінь

- Ша ступінь:частина дерми з епітеліальними утвореннями потовими, сальними залозами та волосяними фолікулами, не пошкоджена;

- Шб ступінь: тотальний некроз шкіри.

IV ступінь- некроз всіх тканин (обвуглювання тканин)

За клінічною картиною та тяжкістю пошкодження опіки розподіляють на: легкі та важкі.

До важких опіків відносять опіки IIIб та IV ступеню, що залишають спотворюючі рубці на обличчі та шиї, глибокі дефекти та деформації брів, повік, вушних раковин, носа, губ, підборіддя та других частин обличчя.




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.