Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Форми державного кредиту





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Найважливішими формами державного кредиту є:

1) державні внутрішні позики. За допомогою них мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування потреб держави. Держава випускає та розповсюджує цінні папери, як правило облігації внутрішніх державних позик (облігації цінні папери, які засвідчують внесення його власником певної суми і підтверджують зобов’язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість та процент). Також, держава може випускати казначейські зобов’язання – цінні папери на пред’явника, які розповсюджуються серед населення з метою покриття бюджетного дефіциту, дають право їх власнику на отримання доходу.

Державні позики можуть бути облігаційними та безоблігаційними. Безоблігаційні позики оформляються підписаними зобов’язаннями;

2) використання частини вкладів населення в ощадних установах. Це є ще однією, досить розповсюдженою формою державного кредиту, яка може супроводжуватися випуском цінних паперів (ощадних сертифікатів);

3) грошово-речові лотереї. Як форма державного кредиту, вони мають тривалу історію, досить активно використовувались в СРСР для поповнення доходів бюджетів. В Україні у 1998 р. була прийнята постанова Кабінету Міністрів України «Про сприяння розвитку державної системи лотерей в Україні», яка визначає умови і правила розповсюдження державних лотерей. Так, встановлено, що призовий фонд державних лотерей повинен бути не меншим, ніж 50% від суми отриманих доходів. Крім того, до Державного бюджету України перераховується 30% доходів, що залишаються після виплат призового фонду у розпорядженні підприємств, установ чи організацій, які одержали право на проведення державної грошової лотереї. Лотерея може проводитися як із застосуванням лотерейних білетів, так і через електронне обладнання, використання якого дозволяє заміняти лотерейні білети іншими документами або в інший спосіб засвідчувати участь у грі та надавати право на одержання виграшу;

4) використання коштів державного позичкового фонду. В тоталітарних економіках поширеною формою державного кредиту є використання державою для фінансування своїх потреб коштів державного позичкового фонду. Але в результаті відбувається заміщення фінансових ресурсів кредитними ресурсами, що є економічно недоцільним, тому що сприяє загостренню фінансової кризи і посиленню інфляції;

5) зовнішні позики (кредити міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних держав, іноземних комерційних банків, облігації зовнішньої державної позики). Зовнішні позики бувають середньо- і довгострокові, надаються у валюті країни-кредитора або у вільноконвертованій валюті.

Найбільш поширена форма державного кредиту – це
державні позики.

 

3. Класифікація державних позик

Державні позики можна класифікувати за певними класифікаційними ознаками.

Державні позики можуть бути зовнішніми та внутрішніми. Зовнішні позики надаються іноземними державами, нерезидентами, міжнародними організаціями. Внутрішні позики здійснюються в межах держави у національній валюті.

В залежності від терміну погашення позики бувають: короткострокові (до 1 року), середньострокові (1-5 років), довгострокові (понад 5 років). Під час економічних криз та значного рівня інфляції переважають короткострокові і середньострокові державні позики.

В залежності від статусу позичальника розрізняють державні і місцеві позики. Державні здійснюються центральними органами управління, а місцеві – місцевими органами влади.

За критерієм забезпеченості позики поділяють на заставні та беззаставні (не мають конкретного матеріального забезпечення).

За формою виплати доходу позики бувають:

- процентні (дохід за позикою встановлюється у відсотках до суми позики);

- виграшні (дохід отримують власники облігацій, які, у результаті проведення тиражу, виявились виграшними);

- безпроцентні /цільові/ (не передбачають виплату доходів, але гарантують одержання товару, на який не задовольняється попит на ринку. Вартість кожної випущеної облігації дорівнює ціні товару (легкового автомобіля, телевізора, холодильника тощо);

- безпрограшні (випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть усі облігації);

- процентно-виграшні (виплачується частина доходу по купонах, а інша частина – у формі виграшів);

- дисконтні (державні цінні папери реалізуються за ціною, яка нижча від номінальної вартості, а погашаються за номінальною вартістю).

За методом розміщення позики поділяють на добровільні та примусові. Розміщення державних позик може проходити на добровільних засадах (виключно так відбувається в умовах ринку) і примусовим шляхом. Примусові облігації і формально добровільні (по підписці) використовувалися в складні періоди війни і післявоєнного відновлення. В цілому такі методи розміщення державних позик притаманні лише тоталітарним системам.

За критерієм форми випускупозики поділяють на готівкові (облігаційні) та безготівкові (безоблігаційні).

За власниками, серед яких розповсюджуються позики, їх поділяють на:

- позики, розміщені серед юридичних осіб;

- позики, розміщені серед фізичних осіб;

- позики, розміщені серед юридичних та фізичних осіб.

За характером обігу позики бувають ринкові (вільно купуються і продаються), неринкові (мають обмеження по купівлі і продажу, або випускаються без права обігу — не можуть змінювати свого власника).

 

6. Державний борг: сутність, види, наслідки

Державний борг – це сума усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками державним підприємствам).

Розрізняють первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нарахованих відсотків і непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Державний борг класифікують за певними критеріями.

Виділяють поточний і капітальний борг. Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Державний борг також поділяють на внутрішній та зовнішній. Разом з тим, дискусійним залишається питання щодо визначення ознаки класифікації боргу на внутрішній і зовнішній. У світовій практиці відомі такі класифікаційні ознаки:

- резидентність кредитора;

- валюта позики (тоді внутрішній борг – це борг деномінований у національній валюті, а зовнішній – деномінований в іноземній);

- місце запозичення;

- тип боргового зобов’язання;

- поєднання кількох ознак.

Кожна держава має право самостійно визначити ту чи іншу класифікаційну ознаку і законодавчо її закріпити. Найчастіше використовують резидентність кредитора (або джерело запозичення). Тобто, зовнішній борг – зобов’язання, що виникають перед іноземними кредиторами /нерезидентами/; тоді як внутрішній борг – зобов’язання, що виникають перед внутрішніми кредиторами (резидентами).

Отже, державний борг складається із:

· заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках – внутрішній державний борг;

· фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату – зовнішній державний борг.

Згідно з Законом України „Про державний внутрішній борг України”, до державного внутрішнього боргу відносять строкові боргові зобов’язання уряду України у грошовій формі.

До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов’язання:

- заборгованість КМУ перед НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери;

- заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками;

- грошові кошти, які призначені для погашення зобов’язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших передбачених законодавством обов’язкових виплат громадянам;

- зобов’язання перед комерційними банками та іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик;

- компенсація заборгованості суб’єктам підприємницької діяльності з повернення ПДВ.

Зовнішній державний борг складається з позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу; позик на підтримку національної валюти; позик на фінансування інвестиційних та інституційних проектів; гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов’язань у зв’язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

У ст. 12 Бюджетного кодексу України передбачена класифікація боргу, яка систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, АРК, місцевого самоврядування. Згідно бюджетної класифікації державний борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

За типом кредитора внутрішній борг (200000) включає: заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів (210000); заборгованість перед банківськими установами (220000); заборгованість перед іншими органами управління (230000); внутрішня заборгованість, не віднесена до інших категорій (240000); коригування, пов’язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей (250000);

зовнішній борг (300000) включає: заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку (310000); заборгованість за позиками, одержаними від органів управління іноземних держав (320000); заборгованість за позиками, одержаними від іноземних комерційних банків (330000); заборгованість за позиками, одержаними від постачальників (340000); зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій (350000); коригування, пов’язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей (360000).

За типом боргового зобов’язання до внутрішнього боргу (400000) відносять: заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (410000); заборгованість за середньостроковими зобов’язаннями (420000); заборгованість за короткостроковими зобов’язаннями і векселями (430000); заборгованість за іншими внутрішніми зобов’язаннями (440000); коригування, пов’язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей (450000);

до зовнішнього боргу (500000) відносять: заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (510000); заборгованість за середньостроковими зобов’язаннями (520000); заборгованість за короткостроковими зобов’язаннями і векселями (530000); заборгованість за іншими зовнішніми зобов’язаннями (540000); коригування, пов’язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей (550000).

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.

1. Державні запозичення – це залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, через Міністерство фінансів України, грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов’язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Державне запозичення може здійснюватись лише з метою фінансування дефіциту державного бюджету, підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів, на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.

2. Державна гарантія – зобов’язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, зобов’язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути випуск державних цінних паперів, укладення угод про позику та гарантійних угод, інші способи, передбачені законодавством України.

Таким чином, в Україні борг класифікується у фінансовій та статистичній звітності на: державний прямий (внутрішній і зовнішній) та державний гарантований (внутрішній і зовнішній). Згідно з прийнятою в світі методологією гарантії оплати боргів підприємств, а також інші умовні зобов’язання не враховуються до того моменту, поки державні органи не вимушені розпочати виплати з метою погашення такого боргу.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті. Внутрішній борг переважно формується у національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов’язань на міжнародних ринках капіталів.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

- короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року),

- середньостроковий (від одного до п’яти років),

- довгостроковий (від п’яти років і більше).

Особливість ситуації з державною заборгованістю України полягає в тому, що фактично існує два типи державного боргу:

- офіційно визнаний державний борг;

- заборгованість, що в складі державного боргу не враховується, проте за економічною природою є державною.

Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки бюджетного дефіциту і відповідно державного боргу, існують як проблема “витіснення”. Довгострокові економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар” боргу.

Ефект “витіснення” виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів.

Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики стимулює швидке зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і невигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу пов’язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання.

Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державними боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов’язання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже, воно матиме нижчий рівень доходу.

Як відомо, збільшення податків – один із способів отримання достатніх доходів для виплати процентів та сплати загальної суми державного боргу. Якщо одночасно з заміщенням приватного капіталу зростають податки, то відбувається подальше скорочення виробництва. До довгострокових наслідків боргу належить і негативний вплив податків на стимули до праці, до інновацій та до інвестування, тому наявність великого державного боргу уповільнює економічне зростання.

Процентні виплати спричиняють перерозподіл доходів від тих, хто платить податки, і таким чином фінансує процентні виплати, до тих, хто володіє зобов’язаннями держави. Державні цінні папери як правило мають особи з відносно високими рівнем доходів, а також установи, які скуповують дані зобов’язання. Втім податки платять усі економічні суб’єкти, тобто і ті, хто має низький рівень доходів. Таким чином, висока частка процентних виплат у ВВП створює ризик перерозподілу доходів від відносно бідних до заможних осіб.

 

 

5. Управління державним боргом

Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснюються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Правовою основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види.

Управління державним боргом – це циклічний процес, який включає такі стадії:

- залучення позик;

- розміщення позик;

- обслуговування боргу;

- погашення боргу.

У період залучення позик необхідно основну увагу акцентувати на мінімізацію затрат при погашенні боргу, враховуючи такі основні аспекти:

- обсяги позик;

- форми і умови запозичення (відсоткові ставки і валюта; терміни погашення і пільговий період; можливі загальноекономічні і політичні умови);

- структура позик (за кредиторами й формами позик).

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління державним боргом. Воно повинно базуватися на принципі максимізації доходу від залучених позик та створення джерел його погашення. Використання позик може бути:

- фінансове, коли державні позики та кредити виступають джерелом фінансування інвестиційних проектів і використовуються на розвиток національного виробництва. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання державного боргу. При цьому надзвичайно важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;

- бюджетне, при якому залучені ресурси спрямовуються на поточне споживання, шляхом фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на покриття дефіциту бюджету. Цей спосіб використання ресурсів є найменш ефективним з існуючих;

- фінансово-бюджетне, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на інвестиційний розвиток економіки в цілому.

На етапі погашення позик проводиться рангування усіх можливих варіантів між повним погашенням боргу і абсолютним дефолтом (відмова від погашення і обслуговування боргу).

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.