Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

РОЗДІЛ 1. Сутність прикметника як частини мови 4 страница





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Образність мовлення В. Нестайка найвиразніше передає розумово-почуттєвий стан його маленьких героїв:

Небо було синє-синє — справжнє іспанське небо [44,35].

Це було так несподівано, і такою казковою, несправжньою здалася Володі ця синьоока дівчинка, що він злякано закліпав очима і перестав дихати... [44,55].

У школі Ольга Борисівна одразу помітила, що Шурка занедужав, але він сказав, що він “просто в кепськомугуморі” [44,48].

Сніговик вийшов не дуже гарний, трохи кривобокий, але страшенно симпатичний [44,144].
Безобразність є «тимчасовим спокоєм думки (тоді як образність є новим її кроком), а рух більше привертає увагу й більше викликає дослідження, ніж спокій» [21, 14]. Щоб відчути порух своєї душі, осмислити власні враження від сприймання зовнішності, людина все це об’єктивує у слові, слово це зв’язує з іншими, тобто творить образи. Істинність образу перевіряється його здатністю збуджувати психічну діяльність у того, хто сприймає (реципієнта), тобто образ має знаходити адекватний відгук у світосприйманні комунікантів, викликати думки. О. Потебня розрізняв звичайний пізнавальний образ, що формується у
кожної людини конкретно-чуттєвим сприйманням, уявленням і є зліпком, знімком реальних речей, та художній образ, що формується на багатоманітності зв’язків, які виникають у свідомості мовців через зчеплення уявлень та думок, через актуалізацію якоїсь ознаки, деталі, дії [53, 64].

Художній образ має здатність до рухливої об’ємності. Складні явища можна передавати через якісь вибіркові характерні деталі та їх комбінації. Це дає необмежені можливості для мовної творчості і співтворчості комунікантів, що залежать і від умов та потреб мовної комунікації, і від глибини та естетичності сприймання, дару знаходити йому мовне вираження.

Сприйняті читачами нестайківські образи доповнюються в уяві новими рисами на основі власного духовно-інтелектуального і конкретно-чуттєвого досвіду, зберігаючи при цьому якусь найзагальнішу (типову) образну рису:

У Яви на голові був крислатий мамин капелюх — у ньому мама їздила до Києва на наради [44,34].

А в нас, ти ж знаєш, на горищі завжди валяється кукурудзяних качанів до біса [44,8].

А дід, старий Рень, мисливець завзятий, на полюванні, коли стріляє, лівеоко онучею зав’язує [44,3].

Рудий — завше зухвалий і злий — пригортався до матері, як зовсім маленькийхлопчик [44,143].

 

З розвитком мови в ній виробляється система образів, до якої входять образи різного типу: наукового опису, мальовничих зображень, філософських узагальнень, порівняння, іносказання. Отже, образність слова можна трактувати як соціально-художню мотивацію, як емоційно-оцінну та функціональну
конотацію його. Образність завжди має в собі «прирощення» значення.

Образність є універсальною і всезагальною ознакою мови. Кожне слово практичної мови може стати образним, але це не означає, що ця його потенція завжди реалізується. Образність мовних одиниць є тим ґрунтом, на якому
виростають стилістичні значення їх.

Неповторність та естетична цінність творів В. Нестайка залежить від певного, характерного тільки для нього набору та організації лексичних одиниць, зокрема прикметників. Оскільки мовнi одиницi в художньому текстi виконують подвійну функцiю – комунiкативну та естетичну, – слово у ньому може реалiзовувати не тiльки свої безпосереднi номiнативнi значення, але й художньо-стилiстичнi, зі всiма притаманними їм емоцiйними, експресивно-образними компонентами:

Мається на увазі, певна річ, не якийсь там миршавий сніговик-підліток, а справжній поважний новорічний сніговик, двометрового зросту, з відром замість капелюха, з морквиною-носом, із мітлою в могутній руці [44.135].

І Ольга Борисівна вирішила, що Шурко найбільш недисциплінований у класі й тому мусить весь час бути в неї перед очима [44,46].

Абсолютно неінтересний хлопець [44,28].

Через якусь нікчемну манну кашу, хай їй біс, отаке горе! [44,74].

Особливостi використання лексичних одиниць повнiстю розкриваються лише у цiлiсному контексті твору. Деякi слова зазнають рiзкого семантичного зсуву, який пiдготовлений мiкро- i макроконтекстом, набувають незвичайної сутності i стають важливими художньо-образними елементами iдейно-естетичної структури художнього твору.

Нормальні люди тонуть [44,93].

Велика патлата верба схилилася до самої води і купає в ній свої довгі віти [44,92].

Дослiдження художньої мови В. Нестайка передбачає виділення набору маркованих елементiв у текстi твору та вивчення тих зв’язкiв, якi встановлюються мiж мовними одиницями, релевантними для виявлення ідентифікаційних характеристик твору. В авторському художньому стилі використовуються в дуже великій мірі прикметники, стаючи засобами експресивного забарвлення мови. Образність мовлення В. Нестайка є невід'ємною ознакою його художнього стилю. Образність виявляється в передачі загального поняття через словесний образ, що є емоційним сприйняттям дійсності:

Відтоді слово “смерть” завжди викликає в уяві хлопця одне й те саме: невелика, але світла кімната з глиняною долівкою, сповнена гострих пряних пахощів чебрецю, полину і сухої трави; чорне плаття з пожовклим від часу мереживом, і зморшки на бабусиному обличчі — багато, багато зморщок, темних, глибоких, страшно нерухомих... [44,61].

Раптом я побачив Яву десь високо в небі. І звідтам, із неба, почув його одчайдушне верескливе: “В-ва-вай!” [44,38].

До цієї перукарської справи йому доводилося вдаватися частіше й частіше, штани дедалі коротшали, до того ж Ява весь час їх розпанахував, лишаючи на парканах цілі шматки, і незабаром від штанів лишалася сама тільки назва, яка ледь-ледь держалася на шлейці [44,6].

Словесні образи В. Нестайка – це таке поєднання й вживання слів і словосполучень, при якому вони виражають більше, ніж безпосередньо означають, підсилюючись, увиразнюючись додатковими смисловими й емоційно-експресивними відтінками:

Регулярно читав перекладу дитячу енциклопедію “Все про все” і приголомшував однокласників потрясаючими повідомленнями [44,166].

Чесно кажучи, ми посамісінький пуп стояли в противній слизькій багнюці [44,39].

Я, мов зарятувальний круг, тримався за плече Гастронома [96].

ІрудаКонтрибуція, з якої ми безсоромно знущалися, потягла нас із багнюки на світ білий [44,43].

Якщо звертатися до мови дитячих творів Нестайка, до його художнього стилю, то тут також можна в широкому аспекті прослідкувати прикметникові особливості та варіації. При цьому закономірно враховується естетична функція мови: «Саме художня сфера функціонування мови є творчою лабораторією не тільки використання та естетичної трансформації наявних у мовній системі засобів, але й творення нових виражальних засобів» [21,109]. Одним із найяскравіших виражальних стилістичних засобів є саме прикметники, які становлять необхідний компонент мови дитячих творів, а через неї – загального словника літературної мови. Образність мовлення є невід'ємною ознакою стилістики, а саме художнього стилю. Образність виявляється в передачі загального поняття через словесний образ, що є емоційним сприйняттям дійсності.

 

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.