Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Інтонація



Членування мовлення на фонетичні відрізки пов'язане з інтонацією.

Інтонація (лат. intonatio від intono "голосно вимовляю'') - рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.

Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.

Мелодика мовлення (від гр. melodikos "мелодійний, пісенний") - зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).

інтенсивність (фр. intensif від лат. intensio "напруження") - підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).

Пауза (від лат. pausa "припинення") - перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту. Пор.: Моя сестра, артистка, в Києві і Моя сестра - артистка в Києві. У першому реченні акцентується на тому, що сестра знаходиться в Києві, а в другому, що вона працює артисткою в Києві.

Темп мовлення (італ. tempo від лат. tempus "час") - швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе - швидше. Крім того, темп виконує ще низку інших функцій.

Тембр мовлення - емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо). Тембр мовлення не слід сплутувати з тембром голосу і тембром звука.

Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять єдність.

Інтонація відіграє найважливішу роль у розрізненні й характеристиці фраз. У фразах розрізняють висхідний і низхідний рухи тону. Висхідний рух тону має попереджувальну функцію: показує, що речення ще не закінчене.

Низхідний тон має завершальну функцію: вказує, що речення закінчене.

У кожній мові інтонація має свої особливості. Порівняймо інтонацію англійського речення Does he live in Kyiv? з його українським відповідником Він живе у Києві? В англійській мові тон, який виражає запитання, не досягає висоти першого наголошеного складу, а в українській має місце різке підвищення тону (див. схему).

Загалом інтонація виконує такі функції: розрізняє комунікативні типи висловлювання (розповідь, запитання, спонукання), частини висловлювання за їх смисловою важливістю, оформлює висловлювання в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи; виражає конкретні емоції; розкриває підтекст висловлювання; характеризує мовця і ситуацію спілкування.

 

 

«Інтонація в українській мові»

Інтонація (від лат. intono - голосно виголошую), сукупність

мелодики, ритму, темпу, інтенсивності, акцентних буд, тембру і інших

просодичних елементів мови. Інтонація організовує мову фонетично, є

засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також

експресивного і емоційного забарвлення.

Надсегментні одиниці накладаються на лінійне мовлення не по одному, а в

цілому, формуючи таким чином явище, що дістало назвуінтона?ція, одиницею

якої часто називають інтонаційну конструкцію. Інтонацію

вивчає інтонологія.

Інтонація надає мовленню семантики, експресії, модальності,

стилістичного забарвлення тощо.

 

Відповідно виконує такі функції:

 

1.Комунікативна функція, тобто функція реалізації комунікативних типів

висловлення (розповідні, питальні, спонукальні речення).

2.Функція модальності. Вираження ставлення мовця до того, про що

говориться.

3.Емоційна функція. Вираження за допомогою мови психічного стану мовця, а також надання емоційних значень висловлення.

4.Видільна функція. Полягає в інтонаційному виділенні певних частин

висловлення, напр., головніших порівняно з другорядними в інформаційному

плані.

5.Конструктивна (конститутивна) функція. Завдяки інтонаційним засобам

сегментні одиниці мовлення формуються у висловлення.

 

На думку Н. Плющ, О.Бас-Кононенко, З.Дудник (Плющ Н. та ін. СУЛМ.

Фонетика, 2002), комунікативна функція інтонації є провідною. За метою

висловлювання в українські мові розрізняються такі комунікативні типи

висловлювань, як розповідь, питання, спонукання.

 

Інтонаційна конструкція розповідного висловлювання має висхідно-спадний

а бо спадний рух основного тону, що означає завершеність думки. Разом зі

спадом тону спадає і сила і темп вимови.

 

Інтонаційна конструкція питального речення зазвичай характеризується

висхідним, висхідно-спадним і спадним тоном. Темп вимови питання як

правило вищий за відповідь на нього в розповідній інтонації. Для

запитання відчутними є особливості зміни ЧОТ на початку і в кінці

вислову, швидкість спаду ЧОТ та інтенсивності. Побудова інтонаційної

моделі питального типу речення ускладнюється різними видами питання:

питання про нову інформацію, питання-перепит, альтернативне питання,

риторичне питання.

 

Інтонаційний контур спонукального речення визначається висхідно-спадним,

рідше — спадним характером руху ЧОТ. Такий тип речення теж

неоднозначний — може бути наказ, вимога, пропозиція, прохання, порада

тощо.

Фраза вичленовується інтонацією і паузами. Інтонація буває комунікативна

(спрямована на увиразнення змісту висловлювання) й емоційна (призначена

для передавання різних почуттів). Інтонація кожної мови своєрідна.

Загальновідомо, як важко, наприклад, вловити висловлений чужою мовою

жарт або іронію чи виразити різні відтінки здивування, невдоволення,

презирства, поваги, довір'я, недовіри тощо, які здебільшого передаються

лише інтонацією. Інтонація є невід'ємною складовою частиною мови.

За допомогою інтонації мовець може передати настрій, виділити важливе в

повідомленні, привернути увагу слухача (слухачів) до певної думки, датизрозуміти, що висловлювання закінчене або буде продовжене і т. д.Інтонаційний малюнок, як і вимова окремих звуків у мовленнєвому потоці,має свої усталені загальноприйняті норми, порушення яких призводить донеадекватного сприйняття висловлювання. За допомогою інтонації,неадекватної до змісту, створюється підтекст.Слід пам'ятати, що дуже швидке мовлення утруднюєсприйняття, а надто повільна, тягуча мова послаблює увагу слухача.Безпричинне надто голосне мовлення дратує слухача, а непомірно тиха мовазмушує над силу напружуватися, щоб зрозуміти сказане. Порушеннязагальноприйнятої норми втомлює слухача і, отже, справляє на ньогонегативне враження. Інтонація української мови включає в себе: а) підвищення й пониження тону (мелодика мовлення); б) прискорення й сповільнення вимови (темп мовлення); в) збільшення й зменшення сили голосу (інтенсивність мовлення); г) певне чергування наголошених і ненаголошених складів (ритм мовлення); г) виділення слова у фразі особливим наголосом — фразовим, логічним таемфатичним. Фразовий наголос — звукове виділення одного зі слів фрази (переважнокінцевого). Такий наголос підкреслює завершеність висловлювання йспонукає слухача до певної реакції. Наприклад, у реченні Щоб докладнообговорити це питання, нам треба зустрітися ще завтра трохи підсилюєтьсянаголошений склад останнього слова, і тим вказується, що реченнязакінчене. Логічний наголос — це виділення важливого для змісту слова підсиленням іпідвищенням його наголошеного складу в тоні. За допомогою логічногонаголосу тому самому реченню можна надати цілу низку різних смисловихвідтінків. Наприклад, залежно від того, яке слово в реченні Я допоможувам логічно виділимо, воно матиме різне значення: чи те, що саме мовець,а не хтось інший допоможе; чи те, що названа дія буде таки виконана; чите, що допомогу буде надано саме цій особі, а не іншій. Емфатичний наголос — емоційне виділення слова у фразі. В українськіймові він виражається, як правило, подовженням наголошеного голосного йпідвищенням тону. Наприклад, у реченні Пливти влітку Дніпром — це жчудо-ово! таким чином емоційно виділено слово чудово. Інтонаційна організація спонукальних фраз в українській і російськіймовах у багатьох рисах є спільною. Специфічна риса інтонації спонуканняукраїнської мови – уповільнення вимови кінця фрази. Для російської мовитаке темпоральне оформлення спонукальних фраз не характерне.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.