Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Режим ЕРР



Протокол ЕРР спочатку був розроблений компаніями Intel, Xircom і Zenith Data Systems, щоб забезпечити високошвидкісну передачу даних через паралельний порт, який, проте, мав був бути сумісним зі звичайним паралельним портом. Вперше цей протокол був реалізований у наборі мікросхем Intel 386SL (мікросхема вводу-виводу 82360). Це відбулося ще до створення комітету IEEE 1284 і початку роботи над відповідним стандартом. Протокол ЕРР мав багато переваг і став підтримуватися багатьма виробниками устаткування як додатковий метод передачі даних. Для розвитку і поширення протоколу ЕРР була створена відкрита асоціація з приблизно 80 виготовлювачів устаткування. Ця асоціація пізніше перетворилася в комітет ЕРР, що забезпечив включення протоколу ЕРР в стандарт IEEE 1284 як розширеного режиму роботи порту. Оскільки виробництво портів ЕРР почалося до виходу стандарту IEEE 1284, між першими і наступними варіантами порту є невелика різниця.

Одна з найбільш важливих можливостей протоколу, яку слід зазначити — це забезпечення передачі даних за один цикл вводу-виводу по шині ISA. В результаті при використанні протоколу ЕРР швидкість обміну даними могла складати від 500 Кбайт/с до 2 Мбайт/с. Це означає, що паралельний порт міг працювати зі швидкістю, порівнянною зі швидкістю інших пристроїв, підключених до цієї шини (висока продуктивність паралельного порту — одна з найбільш важливих особливостей протоколу ЕРР). Передача даних відбувається зі швидкістю роботи найбільш повільного пристрою в парі порт — периферійний пристрій, але можливість підстроювання швидкості забезпечила відсутність перешкод нормальній роботі обох пристроїв через розбіжність швидкостей. При необхідності контролер порту ЕРР формує необхідні сигнали для функціонування порту в точній відповідності зі стандартним паралельним портом.

Здатність передавати дані від комп'ютера або до нього після виконання всього однієї команди дозволяє порту ЕРР працювати з тією же швидкістю, що і шина ISA. Замість того, щоб інтенсивно використовувати програмні цикли, цілі блоки даних можуть бути передані однією командою. В залежності від реалізації порту і можливостей периферійного пристрою, порт ЕРР може обмінюватися даними зі швидкістю від 500 Кбайт/с до майже 2 Мбайт/с. Такої швидкості більш ніж досить для пристроїв з інтенсивним обміном даними, такими як мережні адаптери, дисководи CD-ROM, струменеві принтери й інші пристрої. Протокол ЕРР забезпечує високий ступінь сполучення між драйвером периферійного пристрою і самим цим пристроєм. Під цим мається на увазі, що драйвер в будь-який момент може визначити стан периферійного пристрою і керувати ним. При цьому можна комбінувати операції читання і запису, а також здійснювати блокову передачу даних.

 

4.5. Якість кабелів для портів ЕСР/ЕРР

При використанні стандартних паралельних портів довжина кабелю обмежується трьома метрами. При перевищенні цієї межі перехресні перешкоди між проводами можуть привести до виникнення помилок при передачі. Високоякісні кабелі з добрим екрануванням можуть мати довжину і більше, але широко розповсюджені дешеві кабелі, які легко знайти в магазинах, звичайно працездатні при довжині не більш двох метрів. Щоб забезпечити високошвидкісний обмін, передбачений стандартом IEEE 1284, була придумана і нова конструкція кабелю. Це не було простою задачею, з огляду на те, що за IEEE 1284 відстань між комп'ютером і периферійним пристроєм може становити до десяти метрів. Тому при переводі паралельного порту в режими ЕСР чи ЕРР переконайтеся, що використовується кабель належної якості.

 

4.6. Особливості використання порта стандарта IEEE 1284

На жаль, хоча можливості, які обіцяє IEEE 1284, виглядають дуже заманливо, необхідно враховувати умови, у яких йому доведеться працювати. Для повного використання всіх можливостей стандарту повинний використовуватися не тільки відповідний паралельний порт, але і відповідні кабель і периферійний пристрій — принтер, струменевий накопичувач, твердий диск і т.д.

Встановити порт стандарту IEEE 1284 нескладно — практично всі сучасні системні плати і плати вводу-виводу містять саме такі порти. Складність в тому, що при використанні принтерного кабелю за п'ять доларів і старого матричного принтера Panasonic KX-P1124 ви не отримаєте від нового порту ніяких переваг. Для цього буде потрібно новий кабель стандарту IEEE 1284 і пристрій з достатнім обсягом пам'яті (наприклад, лазерний принтер). При цих умовах ви помітите збільшення швидкості, але вона усе ще буде далека від запроектованих величин. Для забезпечення максимальної швидкості необхідно встановити периферійний пристрій стандарту IEEE 1284, що може повідомити порту свій ідентифікатор і забезпечити оптимальну продуктивність.

 

5. Як перевірити паралельний LPT-порт?

Досвід показує, що у з'єднувачів типу Centronics, що фіксуються за допомогою металевих скоб, іноді пропадає контакт, навіть якщо з'єднання виглядає цілком надійним. При підключенні кабеля до принтера необхідно сильно натиснути на з'єднувач з боку кабеля, щоб гарантувати гарний контакт. Тут важливо не перестаратися, тому що всі інші несправності зазвичай пов'язані з обривом проводів у кабелі через неакуратне поводження з ним.

При пошуках несправностей, пов'язаних з паралельним портом, спочатку здійснюють прості перевірки, починаючи з перевірки кабеля. Його можна замінити, а якщо немає такої можливості - "передзвонити" його. Потім перевіряється сам порт. Функціонування самого порту можна перевірити, маючи справний кабель і перевірений, тобто працюючий, друкуючий пристрій.

Тестування LPT-портів за допомогою діагностичних програм дозволяє перевірити їх вихідні регістри, а при використанні спеціальних заглушок - і вхідні лінії Оскільки кількість вихідних ліній порту (12) і вх·дних (5) різна, то повна перевірка порту за допомогою пасивної заглушки принципово неможлива. Різні програми тестування потребують застосування спеціально на них орієнтованих заглушок. Наприклад, для тестуання LPT-порту програмою Checit застосовують таку заглушку (з'єднувач DB-25):

Data Strobe (1) - перемичка - (13) Select

Data 0 (2) - перемичка - (15) Error

Init (16) - перемичка - (10) Acknowledge

Select Input (17) - перемичка - (11) Busy

Auto Feed (14) - перемичка - (12) Paper End

 

5.1. Усунення несправностей і вирішення проблем

Хоча звичайний паралельний порт є достатньо простим пристроєм вводу-виводу, він може викликати у техніків деякі труднощі. В перших моделях комп'ютерів паралельні порти були виконані у вигляді восьмирозрядної плати розширення. Якщо порт виходив з ладу, можна було просто замінити цю плату. Зараз практично всі комп'ютери мають паралельний порт, вбудований в системну плату, звичайно у складі системного чипсета. І якщо в такому вбудованому порті виявляються неполадки, технік частіше за все повинен вибрати між одним з трьох варіантів.

 Замінити мікросхему південного моста, яка обслуговує паралельний порт. Для цього необхідна наявність спеціальної паяльної станції і справної мікросхеми для заміни, що може бути доцільним при достатньо великих об'ємах ремонту. Але це вельми непрактичне рішення для звичайного користувача.

 Відключити паралельний порт, що вийшов з ладу, перемикачами на системній платі (якщо це можливо), і вставити в роз'єм розширення плату вводу-виводу, що містить паралельний порт. Для цього необхідно мати вільний роз'єм розширення. При цьому займається один з роз'ємів, але це спосіб швидко і недорого виправити стан. Тільки не забудьте відключити на платі вводу-виводу порти, які не використовуються.

 Замінити системну плату. Це просте рішення, що не вимагає спеціального устаткування, проте, недешево, - розглядайте його як крайній випадок.

Якщо програми діагностики не виявляють наявності паралельного порту (іноді може бути потрібна спеціальна заглушка - loopback), як правило, можна вважати, що порт несправний.

 

6. Зміст звіту

Звіт з виконання лабораторної роботи повинен містити:

1. Титульну сторінку;

2. Тему лабораторної роботи.

3. Мету лабораторної роботи.

4. Відповіді на контрольні питання. (Студенти, що мають парний порядковий номер за списком у журналі, відповідають на питання, що мають парний номер. Інакше, відповідають на непарні питання).

 

Контрольні питання:

1. Який зв'язок між паралельним портом та інтерфейсом Сеntronics?

2. Назвіть логічні імена портів у MS-DOS.

3. Як здійснюється настроювання апаратних переривань паралельних портів?

4. Які адреси має кожен порт принтера в адресному просторі ПК?

5. Для чого використовується у принтері буфер даних?

6. Поясніть призначення регістра статусу.

7. Дайте характеристику регістра керування інтерфейсу.

8. Назвіть особливості підключення принтера до паралельного порту.

9. Дайте загальну характеристику еволюції паралельних інтерфейсів (Centronics, Enhanced

Parallel Port, Extended Capabilities Port).

10. Які несправності можуть виникнути в портах? Як їх виявити і як їх уникнути?

11. Який порядок усунення дефектів паралельних портів?

12. Опишіть методику перевірки портів комп”ютера.

13. Поясніть особливості використання порту стандарта IEEE 1284.

14. Які вимоги до інтерфейсних кабелів?

15. Дайте характеристику протоколу EPP.

16. Дайте характеристику протоколу ECP.

17. Дайте характеристику стандарту IEEE 1284.

18. Опишіть режим сумісності (основний протокол передачі даних).

19. Поясніть використання одно- і двонаправлених портів.

20. В чому полягає суть режимів передачі напівбайтів і байтів?