Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Мова і мовлення в житті людини



 

Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в

культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура — це не тільки

все те, що створено руками й розумом людини, а й вироблений віками

спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях,

віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

 

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації про

світ, насамперед про свій народ. Повіривши в те, що всі мови в нашому

спільному домі “активно розвиваються”, ми довго не помічали, що цей

розвиток, започаткований першим радянським десятиріччям, у 30—70-ті роки

був спершу загально мовний, а потім повернутий у зворотному напрямку.

Треба виправити становище: повернути всім мовам їх природний престиж і

справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно виховувати культуру

мови як запоруку піднесення культури суспільної думки суспільно корисної

праці.

 

Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних

вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде

заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки

бездуховності… Мовна неграмотність, невміння написати елементарний

текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь

перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.

 

Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки,

розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього

патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм

міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру

нашого сучасника.

 

Як відзначають мовознавці, одним із суттєвих показників людської

шляхетності є культура мовлення — поняття не тільки лінгвістичне, а й

психологічне, педагогічне, естетичне та етичне. У багатому мовному

арсеналі виробилася і закріпилася ціла система словесних вітань:

“доброго ранку”, “доброго здоров'я”, “добривечір”, “бувайте здорові”,

“доброго вечора у вашій хаті” тощо.

 

Хоч у повсякдення й увійшло багато словесних вітань, проте люди завше

були обачливими з ними, до кожного випадку використовували далеко не

весь арсенал. Зранку, в обід, чи ввечері вживали лише ті , що

відповідали певному часові. Це ж стосується і кількості осіб, їх віку,

статі, навіть соціальної належності. Скажімо, коли одинак вітався з

групою людей, неодмінно вживав множинну форму: “здоровенькі будьте” чи

“доброго Вам здоров'я” тощо.

 

На окрему розмову заслуговують і родинні звертання. Традиційно в Україні

діти називали своїх батьків на “Ви”. Така форма диктувалася високою

повагою до найближчих людей.

 

Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й

доречно підтримати тему. Ввічливість, уважність і чемність — основна

вимога мовного етикету. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки,

невимушеної, ненав'язливої розмови виграш обопільний. Лихослів'я,

лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує

настрій.

 

Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово “дякую”. Чи часто їй мові коротке, але напрочуд тепле слово “дякую”. Чи частокористуємось ми ним, особливо в магазинах? Цілий день стоїть заприлавком продавець. Беручи покупку ми нерідко забуваємо сказатиодне-єдине слово. А може, воно б зняло в людини втому, підняло настрій. Вироблені віками і закріплені кращі форми вітань-звертань, повсякденногоспілкування — не звичайна людська забаганка, не пусте фразерство. Це нашповсякденний етикет, наша культура, взаємини, зрештою, наше здоров'я нетільки в буквальному, а й переносному значенні. Це наш спосіб життя. Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобідобра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємосвою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброгоздоров'я. Цим ми висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності —людини. Не сказати людині здрастуйте — значить виявити своє моральненевігластво. Слово “здрастуйте” має чудодійну властивість. Вонопробуджує почуття взаємного довір'я, зближує людей, відкриває їм душі. Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьомупростому й чудовому вислові, що здатний чудодійно впливати, заховананаша повага до гідності людини, шанування в ній самостійності,незалежності, доброї волі. Як відомо, суспільство виробляє певні стандартизовані норми соціальноїповедінки (у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями прошаблони поведінки у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдинеціле, як складна соціальна система, суспільство має встановити такірамки поведінки індивідів, у яких ця поведінка стає одноманітною,стабільною, такою, що повторюється. Саме такими рамками й є етикет —система правил зовнішньої культури людини, її поведінки, пристойності,гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних формахповедінки: мовленнєвої і немовленнєвої. Як правило, ці форми поведінкитісно між собою пов'язані і взаємозалежні. Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює нашузовнішню поведінку у відповідності із соціальними вимогами, томовленнєвий етикет можна визначити, як правила, що регулюють нашумовленнєву поведінку. Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічнихстійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством длявстановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певнійтональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкуванняє типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотнихпобутових ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуаційпризводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такіситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежностівід частотності її вживання. Для реалізації формул мовленнєвого етикету потрібні певні “координати”.Мовленнєва ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця — “я” іадресата-співрозмовника — “ти” (чи співрозмовників, їх може бути кілька:етикетна ситуація завжди діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, діалогічна, бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені часом чи простором). Дія здебільшоговідбувається "тут" і "тепер" (якщо йдеться про усне спілкування). З точки зору національної специфіки мовленнєвого етикету варто сказати,що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основіпід впливом різного роду психологічних, соціально-політичних,культурологічних факторів. Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з важливих характеристикповедінки людини. Бо без знання прийнятих у суспільстві форм етикету,без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми, індивід неможе ефективно, з користю для себе і оточуючих здійснювати процесспілкування. Стельмахови М. Г. з цього приводу зауважує: "Не требазабувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвогоетикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, аінколи, навіть, калічить душу і ранить серце людини". Людина - продукт соціалізації і, перш за все, людина стає людиною черезспілкування з іншими людьми. Людство знає чимало прикладів, коли дитина,потрапляючи в ранньому віці у середовище тварин, виживала, але неставала людиною. Причина, як відомо, полягала у відсутності можливостінаслідувати і, особливо, спілкуватись з людьми. Отже, спілкування маєвеличезне значення як для становлення людини, так і для її подальшогожиття в суспільстві, бо спілкування відіграє у нашому житті визначальнуроль. Перш за все від цього залежить наше здоров’я. Бо від того, як мирозмовляємо з людьми і як люди розмовляють з нами, залежить наш настрій,а значить стан нашої нервової системи. Від цього залежить благополуччя іспокій в наших сім’ях. Нарешті, від манери нашого спілкування багато вчому залежить успіх в нашій роботі і наш особистий успіх в просуванні послужбі. Вміючи спілкуватись, людина уникає багатьох проблем, конфліктів,швидше досягає життєвих цілей. Справжнє вміння спілкуватись зводиться,перш за все, до культури спілкування. Культура людського спілкування - це частка загальної моральної культуриособистості. Відсутність культури спілкування - свідчення бездуховностілюдини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово - це і найкраще, що є врозпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє. Сьогодні проблемакультури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбуваєтьсястановлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваютьсяміжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу. З оглядуна це визначальною стає для нашого суспільства проблема вмінняспілкуватись як на офіційному, діловому, так і на чисто побутовому рівнях. На наш погляд, цій проблемі приділяється невиправдано мала увага як восвітньо-виховних закладах, так і в державі в цілому. Засоби масовоїінформації, маючи величезні можливості формувати у людини смак досправжньої високої культури взаємостосунків між людьми, нехтують цієюможливістю і використовують дане їм державою право впливу насуспільство, часто в протилежному напрямку, потураючи розвитку масовоїантикультури. Кіноекрани і екрани телевізорів заполонили третьосортнібойовики і на глядача ллються брутальні слова, огидні вирази. Це не можене турбувати суспільство. Адже, якщо людина продукт соціалізації, товеличезний сенс для становлення особистості у тому, який саме досвід(традиції, звичаї, норми) передає суспільство своїм поколінням.Традиції, звичаї українського народу високі і духовно багаті. Однак,якщо не давати належної оцінки розгулу антикультури, то вона починаєсприйматись як норма. Саме так сприймається сьогодні низька культураспілкування між людьми у громадських місцях, в сім’ях. Грубість,відсутність поваги і уваги до людини порушує принцип людяності якнайбільш бажаної норми взаємостосунків між людьми, викликає загальнийнегативізм і руйнує духовну сферу людських взаємовідносин. Ця проблема єактуальною не лише для нашого суспільства. Однак, на приклад, вСполучених Штатах Америки до культури народу ставлення далеко небайдуже. Так, в 1991 році у вузах США запроваджено курс “Мистецтвоспілкування”, розрахований на два роки, який включає в себе переважнопитання культури спілкування. При підготовці робітників в училищах типуПТУ введено однорічний курс “Мистецтво спілкування”. У наших вузах, вкращих випадках, по цій важливій проблемі читаються короткі спецкурси,розраховані на декілька годин. Якщо ми прагнемо збудувати цивілізовану державу, то недостатньо однихзаяв про це. Ми над усе мусимо бути цивілізованими людьми, а першимпроявом цього і є культура спілкування. А тому сім’я, навчально-виховніі культурно-освітні заклади повинні, формуючи особистість, розвивати вній такі морально-психологічні якості як уважність, чуйність, вміннябачити моральну сторону своїх і чужих дій і вчинків, витримка, володіннясобою, здатність стримувати негативні емоції, вміння слухати іншулюдину, передбачити можливі наслідки своїх слів, дій, вчинків. Культура і мистецтво спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобутоклюдини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, якапрагне до відчуття власної гідності. Набуття людиною навичок культури спілкування розв’яже чимало проблемуміжособистісних, міжнаціональних взаємостосунках, а також у суспільствів цілому. Використана література: Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. — К., 1981. — вип.20. Формановская Н. И. Русский речевой этикет: лингвистический иметодический аспекты. — М.: Русский язык, 1982. Атватер Й.Я. Я вас слушаю... Пер. с англ. - М.: Экономика, 1988.Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологія людського взаєморозуміння. - Київ, 1989.Грехнев В.С. Культура педагогического общения. - М.: 1990.Кан-Калик В. Культура делового общения. - Грозный, 1988.Леонтьєв А.А. Умейте спушать партнера по общению. - М., 1987.Лунева 0.В., Хорошилова Е.А. Психология делового общения. - М., 1987.Панасюк А.Ю. Управленческое общение: практические советы. -М.:Экономика, 1990.Петровская Л.А. Компетентность в общении. - М.: МГУ, 1989.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.