Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

інформаційно-вимірювальної системи





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів полягає в очищенні від пилу та бруду приладів і контрольних ламп, а також у перевірці їхньої працездатності. Маючи сумнів у точності показників приладів, або коли вони відмовили в роботі, їх знімають з автомобіля чи трактора і випробовують в електроцехах на спеціалізованому устаткуванні.

Розглянемо методики випробувань, які найчастіше застосовуються.

Датчик температури води. Для перевірки в робочому положенні його установлюють у герметичний бачок із водою, закоркований пробкою від автомобільного радіатора, яка дає змогу підвищувати температуру води понад 100 °С. Воду нагрівають електричним підігрівачем і занурюють датчик у неї на такий самий рівень, як і на двигуні.

Датчики для вимірювання температури масла перевіряють у маслі. Як контрольний застосовують ртутний термометр з похибкою вимірювань не більше ± 0,5 °С. Досягнувши вимірюваної температури, датчик витримують під нею не менше 2 хв, щоб усі його деталі нагрілися і процес теплопередачі стабілізувався. Після цього в логометричному покажчику омметром чи вимірювальним містком вимірюють опір терморезистора. Ефективний струм в імпульсному датчику визначають тепловим амперметром. Перевіривши датчики на всіх контрольних точках, з'ясовують відповідність їх технічним умовам.

В разі потреби, витягнутий з балона механізм імпульсного датчика регулюють, зміщуючи гвинт нерухомого контакту чи підгинаючи термобіметалеву пластину. Потрібно також пам'ятати, що збільшення зусилля притискання контактів підвищує струм за тієї самої температури.

Терморезисторні датчики за своєю конструкцією не мають регулювання, під час ремонту в них можна замінити тільки таблетку терморезистора.

Для перевірки датчиків сигналізаторів аварійної температури їх підключають до акумуляторної батареї послідовно із сигнальною лампою і, повільно нагріваючи, визначають температуру увімкнення лампи. Датчик аварійної температури регулюють, закручуючи або відкручуючи регулювальний гвинт, за допомогою якого змінюють відстань між контактами. Зі зменшенням цієї відстані температура ввімкнення датчика знижується. Якщо датчик для ремонту і регулювання розбирали, то його вставляють у корпус і завальцьовують на токарному верстаті.

Датчики тиску масла. Для перевірки їх приєднують до гідравлічної чи пневматичної системи зі змінюваним тиском. На цій самій системі ставлять еталонний манометр із похибкою вимірювань не більше ±0,5 бара.

Плавно збільшуючи тиск і позначаючи його на перевіряльних поділках шкали контрольного манометра, відлічують справжній тиск за еталонним манометром.

Імпульсний датчик тиску в робочому положенні розміщують у систему зі змінюваним тиском і перевіряють силу струму тепловим амперметром, підключаючи акумуляторну батарею, за показниками тиску, поданими у технічних умовах. Коли треба регулювати, то, повертаючи спеціальним ключем зубчастий регулятор за стрілкою годинника,4 збільшують ефективний струм або проти неї - зменшують його.

Реостатний датчик перевіряють на аналогічній установці з тією відмінністю, що за контрольних тисків його вихідний опір вимірюють омметром чи вимірювальним мостом. У механізмі реостатного датчика передбачено два регулювання: нульове та масштабне. Спочатку, коли немає тиску, регулювальним гвинтом качалки виставляють максимальний опір реостата (нульове регулювання), потім за контрольного тиску, зміщуючи нижній гвинт качалки відносно осі повороту, тобто змінюючи плече дії штовхача на качалку, виставляють необхідний опір реостата.

Датчики аварійного тиску перевіряють, плавно змінюючи тиск на момент замикання контактів, який виявляють за допомогою послідовно ввімкненої лампи та акумуляторної батареї. Якщо в датчику передбачене регулювання, то його виконують, змінюючи відстані між контактами. Датчики аварійного тиску з діафрагмою і тарованою пружиною не регулюють. Відрегулювавши, датчик закривають кожухом із гумовою прокладкою або вставляють у корпус і завальцьовують краї на токарному верстаті. Приймачі тиску масла і температури води перевіряють окремо від датчиків, послідовно вмикаючи в коло живлення з міліамперметром і контрольним реостатом чи магазином опорів. Змінюючи опір реостата, ставлять необхідний показник реостата на шкалі перевіряльного приймача і порівнюють опір або виміряний струм із відповідним значенням, заданим у ТУ. Слід пам'ятати, що стрілка логометричного покажчика рухається при зміні опору реостата без затримки, а імпульсного - відстає через теплову інерцію. Тому, змінивши контрольний опір, імпульсний приймач потрібно витримувати протягом 2-3 хв і трохи постукувати по корпусу. Не можна вмикати імпульсний приймач у коло акумуляторної батареї без послідовно ввімкненого реостата, бо це може призвести до перегрівання обмоток, руйнування ізоляції та короткого замикання, а також до перегрівання біметалевої пластини й деформації місця причеплення стрілки.

Якщо потрібно, імпульсний приймач регулюють за допомогою спеціального ключа, зміщуючи зубчасті сектори. За нормальної температури стрілку на нуль виставляють зубчастим сектором, на якому закріплено біметалеву пластину. Іншим сектором регулюють зміщення на інших поділках шкали. Повертаючи зубчастий сектор проти стрілки годинника і збільшуючи натиснення пружинної пластини на стрілку, зменшують кут її повороту за того самого ефективного струму в обмотці термобіметалевої пластини. При повороті зубчастого сектора в іншому напрямі та зменшення натиснення на стрілку кут розмаху стрілки збільшуватиметься. Логометричні приймачі нерегульовані, оскільки кількість витків вимірювальних котушок та їх опір строго добирають під час виготовлення. В разі потреби, регулятор, виготовлений у вигляді невеликого постійного магніту на кронштейні, можна зміщувати навколо осі стрілки, діючи на напруженість магнітного поля. Магніт дає змогу зміщувати стрілки в межах кута повороту 5-10°.

Крім цього, логометричні приймачі регулюють зміщенням кронштейна рухомої системи відносно каркаса з котушками та шкали. Наприклад, переміщення осі стрілки відносно шкали праворуч збільшує показники на значення зміщення. Зміщення рухомого магніту праворуч впливає на відхилення стрілки в магнітному полі, внаслідок чого показники збільшуються. Отже, навіть незначне зміщення рухомої системи помітно змінює показники приладу.

Датчик рівня пального для перевірки закріплюють на спеціальній підставці в робочому положенні так, щоб важіль поплавка міг вільно повертатися навколо своєї осі. Повертаючи важіль у положення, що відповідає 0, 1/2 і П заповненню бака, за допомогою омметра вимірюють опір реостата датчика. Опори реостата за різних положень важеля поплавка, виражених у градусах, наведено в технічних умовах на даний вид датчика.

При потребі датчик регулюють, повертаючи втулку кріплення повзунка відносно його осі чи підгинаючи його важіль. Приймач рівня пального перевіряють разом із заздалегідь перевіреним і відрегульованим датчиком або з набором еталонних опорів. Якщо важіль датчика поставлено в такі положення, або якщо ввімкне но такі еталонні опори, які відповідають 0, 1/2, П заповненням паливного бака, то покажчик повинен показувати відповідно 1, 1/2 і П з відхиленнями, що не перевищують наведених у технічних умовах значень. Якщо показники приймача виходять за межі припустимих значень, то його потрібно відрегулювати.

Після складання електромагнітні приймачі регулюють взаємним зміщенням котушок уздовж осей, наближаючи або віддаляючи їх від якоря. У разі потреби підгинають полюсний наконечник правої котушки. Логометричні приймачі регулюють, зміщуючи кронштейн із стрілкою і магнітом відносно каркаса з котушками та шкали або добираючи опір термокомпенсаційного резистора.

Спідометр і тахометр. Правильність показників спідометра і тахометра перевіряють на спеціальному стенді, обладнаному еталонним тахометром і дисковим фрикційним варіатором. Показники тестових приладів порівнюють зі справжньою частотою обертання привода стенда. Залежність між швидкістю руху транспортного засобу і частотою обертання приводного валика спідометра наведено в технічних умовах на даний вид приладу.

Перевіряючи спідометри з електроприводом, у лещатах стенда закріплюють датчик приладу.

Випробуваний прилад з'єднують зі стендовим приводним валом. Змінюючи частоту обертання вала, послідовно виставляють частоти, які відповідають швидкості руху транспортного засобу 20 і 80 км/год. Показники спідометра у даний момент мають перебувати в межах, зазначених у технічних умовах, а показники тахометра відповідати показникам тахометра стенда.

Якщо показники приладів не відповідають рекомендованим допускам, потрібно відрегулювати швидкісний вузол. Для цього за допомогою електромагніту, що його живить постійний струм, намагнічують магніт приладу до насичення. Це роблять під час ремонту перед складанням. Якщо частота обертання привода стенда відповідає швидкості руху 80 км/год, а показники завищено, то до магніта випробуваного спідометра підводять осердя розмагнічувального електромагніту. Змінним магнітним полем розмагнічують магніт спідометра доти, доки показники швидкості будуть правильними. Далі знижують частоту обертання до значень, які відповідають швидкості руху 20 км/год. Якщо за цієї частоти показники спідометра виходять за межі допуску, то регулюють натяг спіральної пружини. Використовуючи ці два регулювання, досягають потрібної точності показників приладів.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.