Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Торговцi цiнними паперами i комерцiйнi банки



3. Хто виступає основним акцiонером у нiмецькiй моделi корпоративного управлiння?

1. Держава

2. Промислово-фiнансовi групи

Банки

4. Фiзичнi особи

4. Які товариства належать до господарських?

1. Повні товариства

2. Асоціації

3. Громадські організації

4. Часні підприємці

5 Які товариства не належать до господарських?

1. Комунальне підприємство2. Акціонерне Товариство3. Товариство з обмеженою відповідальністю 4. Товариство з додатковою відповідальністю

 

     

 

 

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

 

Екзаменаційний білет № 26

з дисципліни «Корпоративне управління»

1 завдання – дайте розширену відповідь на теоретичне питання (оцінюється в 20 балів)

Сутність економічного механізму корпоративного управління

Механізмом реалізації економічних інтересів стейкхолдерів у корпорації виступає економічний механізм. На думку М. Круглова, «стрижнем економічного механізму управління компанією є ринковий механізм конкуренції та ціноутворення, традиційний механізм відтворення факторів виробництва (механізм самоокупності) та акціонерний механізм розвитку виробництва (механізм самофінансування)». Повністю погодитися з цим визначенням не можна через недостатню чіткість ідентифікації елементів економічного механізму, а також відсутність зауваження щодо цільового його спрямування на забезпечення збалансованого в інтересах усіх суб’єктів розвитку корпорації. В. Маслєнніков точніше визначає економічний механізм управління корпорацією як «сукупність економічних важелів, способів та методів цілеспрямованого впливу на об’єкт управління для створення сприятливих умов функціонування та розвитку бізнесу». Але, на нашу думку, економічний механізм управління корпорацією слід розглядати як сукупність економічних важелів, способів та методів цілеспрямованого впливу суб’єктів корпоративних відносин на зовнішні та внутрішні економічні зв’язки корпорації, її бізнес-одиниць з приводу формування та використання ресурсів та прибутку корпорації для забезпечення її стабільного функціонування та розвитку в інтересах цих суб’єктів. До основних задач економічного механізму ми відносимо:

1) забезпечення прибуткової діяльності корпорації;

2) налагодження взаємовигідного співробітництва бізнес-одиниць, у результаті якого корпоративний центр має забезпечити баланс цілей горизонтальної інтеграції та вертикального управління, а також оптимізувати внутрішньо-корпоративні трансакційні та організаційні витрати;

3) взаємовигідне співробітництво бізнес-одиниць передбачає інтеграцію їх діяльності, яка збільшує їх потенціал окремо та корпорації у цілому.

Економічний механізм корпоративного управління включає наступні елементи:

— механізми стратегічного управління;

— механізми залучення додаткового капіталу для розвитку — механізм інвестиційної діяльності (у т.ч. шляхом емісії цінних паперів, кредитних та внутрішніх джерел фінансування), розподілу фінансових ресурсів у рамках корпорації та її бізнес-одиниць;

— механізми координації розподілу прибутку, виплати дивідендів та збільшення власного капіталу АТ за рахунок реінвестиції дивідендів;

— механізми оптимізації трансфертного ціноутворення;

— механізми ефективного управління активами АТ (позиковим та акціонерним капіталом), власністю акціонерів та контролю за їх збереженням;

— механізми бюджетування, що є одним з дієвих інструментів узгодження інтересів учасників корпоративних відносин;

— механізми оптимізації оподаткування та страхових платежів АТ;

— механізми формування у корпорації інтегрованого ефективного виробничо-технологічного ланцюга, стимулювання горизонтальних зв’язків між підприємствами-учасниками корпорації;

— механізми розробки системи економічних показників та нормативів, що застосовуються у корпорації (цільових показників ефективності проектів; визначення

норм рентабельності; розрахунок внутрішньо-корпоративних цін та прибутку окремих бізнес-одиниць; оцінку ефективності інвестиційних проектів та ін.);

— механізми організації та проведення аудиту річноїзвітності, стратегічного та

оперативного контролінгу, стратегічного моніторингу;

— механізми мотивації посадових осіб АТ якнайкраще діяти в інтересах акціонерів (у т. ч. через заохочувальні виплати, участь у прибутках та капіталі).

Результатом функціонування економічного механізму є створення у корпорації умов для високоефективної діяльності за рахунок ефективного управління ресурсами та досягнення ефекту синергії від оптимального їх використання як в окремих бізнес-одиницях, так і у масштабах усієї корпорації. Економічний механізм корпорації має дворівневу структуру, у якій, зокрема, виокремлюються: ринково-орієнтована та внутрішньо-корпоративна складова.

2 завдання – дайте розширену відповідь на теоретичне питання (оцінюється в 20 балів)

Особливості розроблення та реалізації корпоративної стратегії.

Для планування стратегії в корпорації необхідно з’ясувати, на якому рівні буде здійснюватись планування. Піраміда розроблення стратегії для спеціалізованих (однопрофільних корпорацій) визначається трьома рівнями: операційний рівень (операційні стратегії); функціональні стратегії (інновації, виробництво, маркетинг, фінанси тощо) та бізнес-стратегія організації в цілому.

Для багатопрофільних (диверсифікованих) корпорацій піраміда розроблення стратегії - чотирьохрівнева, тобто додається іще й загальнокорпоративна стратегія.

При цьому операційні стратегії визначають принципи управління ланками організаційної структури та спрямовані на вирішення стратегічно важливих операційних задач. Це найбільш вузька стратегія, яка розробляється для основних структурних одиниць в середині функціональних одиниць.

Функціональні стратегії корпорації - план діяльності функціональних одиниць (інновації, виробництво, маркетинг, фінанси, кадри тощо) в рамках підрозділів. Розробляється для кожного функціонального підрозділу в межах кожного напрямку діяльності корпорації.

Бізнес-стратегія - комплекс заходів і підходів для успішного функціонування підрозділів із визначенням шляхів створення стабільної та довгострокової конкурентної позиції підрозділів. Розробляється для кожного напрямку діяльності організації.

Корпоративна стратегія визначає шляхи досягнення бажаних позицій в кожній із площин діяльності та покращення діяльності підрозділів. В корпоративній стратегії повинні бути відображені: освоєння та закріплення позицій в нових галузях; підвищення продуктивності всіх підрозділів; перетворення елементів міжорганізаційної відповідності в конкурентну перевагу; визначення інвестиційних пріоритетів та перерозподіл ресурсів на користь найбільш перспективних підрозділів.

Умовно процес розроблення корпоративної стратегії можна поділити на шість етапів:

1) визначення стратегічних цілей;

2) виокремлення бізнес-напрямів;

3) оцінювання перспективності бізнес-напрямів;

4) формування бізнес-портфелю компанії та розроблення альтернатив розвитку;

5) визначення повноважень керуючої компанії;

6) формалізація розробленої стратегії.

Визначення стратегічних цілей. На цьому етапі визначаються цілі власників та вищого керівництва корпорації, а також межі ринків, в яких буде відбуватись досягнення цих цілей. Цілями корпорації, частіше за все визначаються зростання обсягу продаж, активів, частки ринку тощо. Але комплексною ціллю існування та розвитку корпорації має бути зростання її вартості - капіталізація. Визначення цілі багато в чому залежить від амбіцій керівництва, можливостей корпорації, стану зовнішнього середовища, де вона працює.

Основною метою при плануванні корпоративної стратегії має бути створення відмінного від інших шляху розвитку, який ґрунтується на всіх ресурсах та навичках, що є протиставленням обмежень оточуючого середовища. На цьому ж етапі визначають простір для досягнення цілей. Визначаються межі, в яких буде відбуватись пошук потенційних можливостей для розвитку компанії, тобто визначають сфери діяльності корпорації. Ця межа встановлюється виходячи із бачення менеджментом та акціонерами майбутнього бізнесу.

Виокремлення бізнес-напрямів. На цьому етапі складається список пріоритетних видів бізнесу, які знаходяться в межах визначеної сфери діяльності корпорації. Це відбувається шляхом визначення сегментів ринку, які можуть бути цікавими для корпорації. Кожний із виокремлених сегментів ринку повинен бути охарактеризований за наступними параметрами:

Оцінювання перспективності бізнес-напрямів. На цьому етапі для кожного із ринкових сегментів, які були обрані на попередньому етапі, здійснюється аналіз ситуації на ринку та будується прогноз розвитку. Визначаються:

- місткість ринку, середній темп приросту та основні чинники, які впливають на рухливість ринку;

- концентрація гравців на ринку, питома вага лідера та середніх гравців на ринку;

- вільні ніші, які можна зайняти;

- середня рентабельність продажів основних гравців ринку;

- розмір інвестицій, які дозволять зайняти середню частку на ринку;

- передбачити зміни параметрів ринку протягом двох-трьох років.

Формування бізнес-портфеля і розроблення альтернатив розвитку. Завданням цього етапу є формування із набору потенційно цікавих бізнес-напрямів майбутнього портфелю корпорації. Це можна зробити за рахунок визначення пріоритетів розвитку відносно привабливості бізнес-напрямів відносно один одного. Краще це зробити за допомогою БКГ матриці (матриці Boston Consulting Group (BCG) або аналогічних інструментів.

Визначення повноважень керуючої компанії. Мета цього етапу полягає у визначенні ролі корпоративного центру та ступеня самостійностіокремих бізнес-одиниць - структурних підрозділів корпорації, які відповідають за розвиток одного із бізнес-напрямів, що увійшли до стратегічного портфелю корпорації.

Формалізація стратегії. Результати розроблення стратегії необхідно закріпити у стратегічному плані. Як правило, створюється два варіанти стратегічного плану: для внутрішнього користування та для зовнішніх інвесторів. їх відмінність полягає у ступені деталізації. Для внутрішнього користування розробляється максимально конкретизований документ, в якому для ключових співробітників корпорації визначені стратегічні задачі, за які вони несуть відповідальність. Документ, який надається інвесторам, має лише основні положення прийнятої стратегії (бізнес-напрями, цілі, етапи розвитку тощо).

3 завдання – дайте визначення поняттям. (за кожну правильну відповідь Ви отримуєте 3 бали).

Статут акціонерного товариства – це установчий документ акціонерного товариства, в якому містяться відомості про повне та скорочене найменування товариства українською мовою, тип товариства, розмір статутного капіталу, розмір резервного капіталу та ін.

Акції – це вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Кейрецу – великі корпоративні конгломерати і холдинги в Японії, спадкоємці більш старої форми корпоративної структури, дзайбацу, що залишилися фундаментально пов'язаними один з одним в економічний кластер.

4 завдання -Дайте відповідь на тестові запитання (за кожну правильну відповідь Ви отримуєте 2 бали.).

1.У чому полягає сутнiсть агентської проблеми в теорії корпоративного управлiння?




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.