Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Собівартість у колійному господарстві 1 страница





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Дипломна робота

 


ЗМІСТ

1.1 Структура і значення собівартості

Собівартість – це сукупність вира виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції.

До собівартості входять такі витрати :

- вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці;

- перенесена вартість засобів праці;

- витрати на оплату праці;

- видатки на реалізацію продукції.

Собівартість - це частина вартості продукту праці, відображено на рисунку 1.

Акумулюючи поточні витрати , собівартість продукції підприємства є одним з найважливіших показників ефективності виробництва. У процесі її зниження виявляються майже всі складові підвищення ефективності виробництва: зростання продуктивності праці, економія матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання основних фондів. Водночас цей показник не є кінцевим у характеристиці ефективності діяльності підприємства, оскільки в ньому не відбивається результативність невиробничої , а також поза виробничої діяльності.

 

Рисунок 1 – Структура вартості товарів

Значення обліку собівартості величезне. По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дає змогу збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних засобів.

По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом зростання прибутковості виробництва, а отже, підвищення конкурентоспроможності підприємства. По-третє, зменшення видатків матеріальних ресурсів в оборотних галузях сприяє економії капітальних вкладень у галузях добувної промисловості. По-четверте, зниження собівартості продукції – реальна основа зниження цін , а отже, підвищення життєвого рівня населення.

Залежно від обсягу витрат на підприємстві розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість. Цехова собівартість включає витрати , пов’язані з виготовленням продукції. Такий вид собівартості існує тільки в цехах, де виробляється продукція. Виробнича собівартість охоплює виробничі видатки підприємства в цілому, її нараховують, додаючи до цехової собівартості загальнозаводські та інші цільові видатки. Повна собівартість містить витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додають позавиробничі видатки.

Розрізняють індивідуальну і середньогалузеву собівартість. Індивідуальна собівартість характеризує витрати на виробництво і збут продукції в умовах окремого підприємства. Середньогалузева собівартість показує витрати на виготовлення і збут продукції в середньому в галузі.

Шляхи зниження собівартості. Зниження собівартості має винятково важливе значення для розвитку виробництва, піднесення добробуту населення. Зниження собівартості продукції залежить від економії живої та уречевленої праці.

Головними шляхами зниження собівартості продукції є такі:

- механізація і автоматизація виробництва;

- застосування прогресивних технологій;

- прогресивні зрушення у структурі виробництва;

- спеціалізація і кооперування виробництва;

- удосконалення структури управління;

- здешевлення утримання апарату управління;

- раціональне розміщення виробництва;

- зниження цін на засоби виробництва, економічне стимулювання економії живої праці.

 

1.2 Планування собівартості продукції

 

Сума всіх затрат підприємства виражених в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції утворює ії собівартість. Собівартість один із основних показників , який показує якість роботи підприємства. Основним методом планування собівартості є нормативно-балансовий метод, при якому розраховується собівартість всіх робіт виробничої програми і складається кошторис витрат на виробництво. Собівартість впливає на такі кінцеві результати роботи підприємства, як прибуток і рентабельність. Собівартість є основою розрахунку економічного ефекту нової техніки, технології і інших організаційно-технічних заходів.

Класифікація затрат на виробництво. При плануванні собівартості продукції затрати діляться за двома ознаками: економічні елементи і за калькуляційними статтями. Групування затрат з економічними елементами об’єднує всі затрати по признаку однорідності незалежно від того, де вони були вироблені. На основі такого групування складається кошторис затрат на виробництво. За економічними елементами всі затрати діляться на матеріальні – сировина, матеріали, паливо і енергія; витрати на оплату праці і соціальне страхування ; амортизаційні відрахування ; інші грошові витрати.

За калькуляційними статтями витрати групуються по ії ролі в виробництві продукції: не виконання технологічного процесу по виготовленні продукції і на управління і обслуговування виробництва. В залежності від об’єму витрат, враховуючих в собівартості, планують цехову собівартість, включаючи витрати на виготовлення продукції окремих цехів; виробничу собівартість, яка складається із цехової собівартості і загальних витрат. Витрати, які входять в виробничу собівартість, і в не виробничі витрати складають повну собівартість. В залежності від методів віднесення затрат на собівартість продукції розрізняють витрати прямі і не прямі. До прямих витрат відноситься витрати зв’язані з виготовленням конкретного виду продукції, їх можна визначити по встановлених нормах. Не прямі витрати безпосередньо не відносяться на собівартість конкретного виду продукції, це витрати на утримання і експлуатацію обладнання , цехові і загальнозаводські витрати. Вони включаються в собівартість після розприділення по видах продукції за допомогою спеціальних розрахунків. Так витрати на утримання і експлуатацію обладнання розприділяють пропорційно .По характеру залежності від об’єму виробництва витрати діляться на умовно - змінні і умовно - постійні. Умовно-змінні витрати міняються у відповідності із зміною об’єму виробництва (сировина, матеріали, паливо, енергія, основна заробітна плата та інші) До умовно-постійних відносяться витрати , які не залежать від зміна об’єму виробництва. По степені участі в виробничому процесі витрати діляться на основні, зв’язані з виконанням виробничого процесу, і накладні , зв’язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

Планування зниження собівартості.

Виробничі затрати і рівень собівартості продукції залежить від зміни об’єму і структури продукції , яка випускається, техніки, технології, організації виробництва , праці. Всі фактори , які впливають на зниження собівартості, можна об’єднати в наступні групи: підвищення технічного рівня виробництва, поліпшення якості продукції, зміна об’єму і структури продукції, яка виробляється, підвищення рівня організації виробництва і праці. Ці фактори можуть бути доповненими у відповідності з техніко-економічними особливостями виробництва.

Розрахунок впливів факторів на собівартість продукції в плановому році виконують в наступному порядку. Визначають собівартість товарної продукції в плановому році про збереженні умов виробництва і ціни, а також рівня затрат попереднього року:

Стп = Qтп Sтб, Sтб = Стб / Qтб,

 

де,

Стп – собівартість товарної продукції запланованого року,

Qтп – товарна продукція запланованого року в цінах базисного року,

Sтб – затрати на один грн. товарної продукції базисного року;

Стб – собівартість товарної продукції базисного року,

Qтб – товарна продукція базисного року.

Далі розраховується економія від зниження собівартості за рахунок впливу кожного фактору. Потім визначають суму економії, отриману за рахунок всіх факторів. Цю суму економії вираховують з собівартості товарної продукції запланованого року, розрахованої по рівню затрат базисного року, і отримують собівартість товарної продукції в плановому році у співставлених цінах. Потім визначають затрати на один грн. товарної продукції у співставлених цінах і процент зниження затрат в плановому році в порівнянні з рівнем затрат попереднього року. Економія від зниження собівартості за рахунок впливу підвищення технічного рівня виробництва приймається по розрахунках плану технічного і організаційного розвитку виробництва.

Калькуляція собівартості продукції.

Планування собівартості товарної продукції підприємства розробляють на основі калькуляції окремих виробів. Калькуляція собівартості окремих видів продукції – це розрахунок затрат на виробництво конкретного виду продукції і послуг в плановому періоді по калькуляційним статтям. Для складання планових калькуляцій необхідно мати нормативи прямих затрат на одиницю продукції ( сировина, матеріали, паливо, електроенергія, основної заробітної плати виробничих працівників .) і розрахунок нормативів не прямих затрат на одиницю продукції ( витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальні заводські і невиробничі затрати.). Витрати на утримання і експлуатацію обладнання включають в себе амортизацію обладнання і транспортних засобів, витрати на їх експлуатацію і текучий ремонт, і зношення малоцінних швидкозношуваних інструментів і пристосувань. Для визначення даних витрат складають кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання відносять на собівартість окремих виробів, виходячи з величини цих витрат, які приходяться на одну год. роботи обладнання і часу роботи обладнання для виробництва одиниці продукції. Загальні витрати включають в себе витрати на управління підприємством ,підготовка кадрів, втрати на утримання пожежної і сторожової охорони. Загальні витрати розприділяються між різними видами продукції пропорційно сумі основної заробітної плати виробничих працівників. В інші виробничі витрати входять відрахування на науково-дослідницькі роботи, витрати на гарантійний ремонт продукції, очистку промислових вод і викидів в атмосферу. До невиробничих витрат відносяться витрати на транспортування продукції , і витрати зв’язаних із збутом продукції.

 

1.3 Планування експлуатаційних витрат

 

Ціль планування експлуатаційних витрат - забезпечення виконання обсягу ремонту та обслуговування колії необхідними грошовими засобами.

Основні експлуатаційні витрати шляхового господарства плануються по слідуючим статтям. Номенклатури витрат по основній діяльності залізних доріг: текуче утримання шляху і постійних пристроїв, одночасна заміна матеріалів верхньої будови колії, утримання штучних споруд, а також захисних лісонасаджень, охорона колії, переїздів і штучних споруд, витрати по сніго-водо і піско боротьбі, інші роботи колійного господарства. Експлуатаційні витрати плануються по елементах затрат:

- заробітна плата;

- відрахування на соціальне страхування;

- амортизація;

- матеріали;

- електроенергія;

- паливо;

- та інші витрати.

Фонд оплати праці планується виходячи з ліміту чисельності персоналу і середньомісячної оплати праці. Відрахування на соціальні потреби плануються по встановленим законодавством нормам страхових внесків, у відсотках від фонду оплати праці. Витрати на матеріали для поточного утримання колії визначаються по затвердженим нормам і діючим цінам. Затрати на паливо і мастильні матеріали для машин і механізмів, які застосовуються на роботах по поточному утриманню колії, розраховуються по кількості механізмів, продовженню їх роботи в годинах, витрат розходу палива за одну годину і вартості однієї тони палива. В інші витрати входить оплата рахунків за роботу шляхового струга по очистці кюветів і за інші роботи, які виконуються сторонніми організаціями, а також рахунків за електроенергію.

Витрати по одиничній заміні матеріалів верхньої будови колії входять затрати на нові матеріали і відремонтовані елементи верхньої будови колії, які використовуються при одиночній заміні, а також, затрати на виконання і заміну баласту. Витрати по одиничній заміні матеріалів верхньої будови колії вираховуються по нормах, установлених на один км. розгорнутої довжини головного і станційного шляхів і діючим цінам. При визначенні потреби в матеріалах з розгорнутої довжини колії виключають ті ділянки , на яких в плануючому році передбачені роботи по капітальному, середньому ремонту, а також суцільна заміна рейок новими і старопридатними.

Вартість матеріалів вираховують в оптових цінах промисловості і додатково враховують витрати по їх транспортуванню. Витрати по заміні баласту визначають по ціні, яка встановлена для кожної дороги. По дистанціям ці ціни диференціюються виходячи з собівартості отриманого баласту і витрат по його транспортуванні. При одиночній заміні використовують, як правило , старопридатні рейки. Тому, затрати на матеріали розраховуються не по ціні рейок, а по вартості їх ремонту. Якщо частина рейок при одиночній заміні планується замінити новими, то для визначення цієї частини витрат використовується ціна нових рейок.

Заробітна плата по статті „ Одиночна заміна матеріалів верхньої будови колії” не планується, так, як ці роботи виконуються працівниками, фонд заробітної плати яких передбачується по статті „ Поточне утримання колії”.

У витратах по охороні колії, переїздів і штучних споруд враховують витрати на матеріали для освітлення сигналів на перегоні, а також, ручних ліхтарів обходчиків і чергових по переїздах. Суму цих витрат визначають по фактичних затратах за минулий рік з урахуванням можливого їх скорочення. Витрати на матеріали для утримання штучних споруд вираховують по нормах, які встановлені на поточне утримання 100 м. штучних споруд в рік, протяжності споруд і цінам.

До інших затрат по колійному господарству відносять оплату рахунків за електроенергію, яка використовується шляховими машинами і механізмами, а також, яка використовується для освітлення, і оплату рахунків судохідного нагляду за обслуговування знаків під мостами. Суму цих витрат встановлюють на рівні фактичних затрат за минулий період.

Витрати по сніго-водо і піскоборотьбі в планах дистанції колії не передбачаються, а плануються в складі витрат залізних доріг. По інших роботах колійного господарства плануються витрати на утримання в чистоті пішохідних мостів на перегонах, пристроїв штучного захисту від снігу і піску, поточний ремонт снігоочищувачів, очистку колії від шлаку і сміття. Суму цих витрат визначають по рівню фактичних затрат за минулий період.

В плані витрат дистанція колії відображає амортизаційні відрахування на повне відновлення земельного полотна, штучних споруд, верхньої будови колії, станційних і під’їзних колій. Суму амортизаційних відрахувань визначають по балансовій вартості цих основних фондів і норм амортизації.

Основні витрати загальні для всіх галузей господарства залізної дороги, і загальногосподарські витрати на дистанції колії плануються так сама, як і в інших лінійних підприємствах.

На величину експлуатаційних витрат впливає обсяг перевезень, технічна оснащеність транспорту, втілення прогресивних технологій, інтенсивність використання і оновлення технічних засобів, підвищення якості і мотивації праці, нормування ресурсів і витрат і інші фактори.

Витрати за окремими видами праці, виробничим операціям чи по деяким однорідним операціям об’єднують у відповідні статті витрат. Кожній статті наданий відповідний номер і встановлений вимірник, у відповідності з яким визначається величина витрат даної статті. Експлуатаційні витрати діляться на дві групи: прямі, безпосередньо пов’язані з виконанням виробничого процесу і загальновиробничі, по обслуговуванню виробництва.

Для планування витрат важливе значення має їх облік по окремим видам робіт. Тому витрати діляться на прямі і непрямі.

Прямі витрати це стягнення, які безпосередньо враховуються і відносяться на конкретний вид роботи.

Непрямі витрати пов’язані з виконанням декілька видів робіт і повинні розподілятися між ними непрямим розрахунковим шляхом, відповідно прийнятій в галузі методиці: пропорційно виконаному обсягу роботи , витратами визначених вимірників чи фонду оплати праці. Тому при формуванні достовірної інформації, яка використовується для розрахунку, аналізу витрат і виявлення резервів їх зниження , велике значення має вдосконалення звітності по обліку витрат, які включаються в склад собівартості окремих видів робіт і послуг, а також розширення переліку прямих витрат.

По зв’язку витрат з обсягом роботи вони діляться на змінні і умовно-постійні. Змінні витрати включають у витрати від обсягу перевезень, величина яких змінюється прямо пропорційно обсягу перевезень. Всі інші витрати, які мало залежать від обсягу роботи, прийнято відносити до умовно-постійних. Питома вага залежних витрат змінюється також по різним часовим періодам їх розрахунку і аналізу.

В умовах переходу до ринкової економіки методи, які використовуються і порядок планування експлуатаційних витрат залізниць міняються. Базою планування і досі є річний план перевезень з розбивкою по кварталах.

Планування експлуатаційних витрат виконується по елементам витрат і по статтям витрат.

В теперішній час при плануванні витрат використовуються норми і ліміти експлуатаційних витрат, які були розроблені для залізниць з урахуванням особливостей їх роботи. Управління витратами вимагає не тільки цілеспрямованого планування і регулювання витрат на основі використання, не тільки диференційованих технічно та економічно обґрунтованих норм витрат, але і аналізу, контролю їх виконання, а також постійного оновлення нормативної бази розрахунку витрат. Удосконалення нормування і лімітування експлуатаційних витрат по елементам витрат і особливо в сучасних умовах по фонду оплати праці є складною економічною проблемою. Її рішення вимагає детальної праці економістів і технічних робітників всіх рівней по формуванню нормативних баз організації управлінського обліку, контролінга і інших систем управління підприємствами. Формування нормативних баз необхідно виконувати по містах виникнення витрат – тобто по структурним підрозділам організації.

Планування експлуатаційних витрат залізниць виконується по однорідним видам витрат, тобто по економічним елементам. Найбільшу питому вагу в експлуатаційних витратах залізничного транспорту займають витрати по оплаті праці.

 

1.4 Нормативно-правова база по плануванню та обліку експлуатаційних витрат

 

Основ’янська дистанція колії є структурним підрозділом Південної залізниці , що здійснює свою виробничо - фінансову діяльність у відповідності із законом України „Про підприємства в Україні” стосовно до статусу структурного підрозділу.

В своїй діяльності дистанція керується Законами і нормативними актами України, наказами, вказівками та іншими нормативними актами Міністерства Транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України – „Укрзалізниці”, залізниці та дійсним Положенням, а також до їх відміни чинними Правилами.

Матеріально – технічну базу і кошти дистанції, тобто її майно, складають основні фонди, закріплені за нею залізницею, обігові кошти, а також інші матеріальні цінності, фінансові ресурси.

Дистанція організовує в установленному порядку в межах чинного законодавства України, може розпоряджуватися закріпленим за ним майном та укладати від свого імені господарські договори.

Дистанція організовує в установленному порядку бухгалтерський і статистичний облік та звітність, забезпечує його вірогідність, проводить заходи по їх механізації, складає баланс та звітує перед залізницею.

У відповідності із законом „Про підприємства в Україні” залізниця надає дистанції такі права:

- здійснювати будь які види господарської діяльності , якщо вони не заборонені чинним законодавтсвом України і відповідають завданням, передбаченим дійсним Положенням.

- розробляти плани економічного й соціального розвитку.

- рзпоряджуватися за погодженням із залізницею закріпленими за дистанцією основними виробничими фондами, в тому числі передавати іншим підприємствам і організаціям, продавати, обмінювати, здавати в аренду, представляти в безкоштовне тимчасове користування приміщення, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, а також списувати їх з балансу в установленому порядку, якщо вони зносились або морально устаріли.

- самостійно використовувати закріпленні за дистанцією обротні кошти з метою виробничого й соціального розвитку. Обігові кошти не можуть бути вилучені без згоди трудового колективу дистанції;

Передавати за погодженням із залізницею іншим підприємствам та організаціям, виконуючим роботи або послуги, матеріальні ресурси чи кошти, в т.в. за погодженням трудового колективу дистанції , кошти фондів економічного стимулювання;

У відповідності до Закону „Про підприємства в Україні” вирішувати питання по труду і заробітній платі;

Відкривати розрахунковий та інші рахунки в установах банків для здійснення і оформлення операцій у відповідності з інструкціями та Положенням Національного банку України і самостійно розпоряджуватись коштами, що зерігаються на рахунках в установах банків;

Касу дистанції, касові операції, їх оформлення та облік повинні здійснювати в повній відповідності з Положенням про ведення касових операцій.

Дистанція також має право вести:

- розрахунки з постачальниками за товаро – матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. Форми розрахунків визначаються у відповідності з Положеннями;

- розрахунки з різними дебіторами та кредиторами за всякого роду операціями з банками по позикам, виданим робітникам та службовцям по житлово – комунальним послугам, з бюджетними установами освіти та охорони здоров’я, науково – дослідними інститутами і т.і.;

Користуватись банковськими кредитами на виробничі та соціальні цілі:

- сезонні сверхнормаивні запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, незакінченого виробництва, гоової продукції та інших видів маттеріальних цінностей;

- тимчасове надолуження недостатку особистих обігових коштів;

- виплату заробітної плати;

- несезонні запаси товаро – маттеріальних цінностей;

- інші цілі у випадках, передбачених відповідними інструкціями Національного банку України.

Формувати види матеріального заохочення соціального розвитку та розвитку

виробництва, науки і техніки. Коштти цих фондів витрачаються за кошторисом, затвердженим сумісним рішенням адміністрації профспілкової організації дистанції

 

 

2Аналіз техніко-економічних показників Основ’янської дистанції колії

2.1 Характеристика Основ’янської дистанції колії

 

Основ’нська дистанція колії була створена в 1923 році . В її склад входить: ст.Безлюдівка, Основа, Харків-Левада, одноколійна дільниця Основа-Золочів- Готня з дев’ятьма роздільними пунктам. На сьогоднішній день розгорнута довжина дистанції колії складає 536,9 км.

Основ’янська дистанція колії є структурним підрозділом Південної залізниці, яка відноситься до загальнодержавної власності. Дистанція колії забезпечує безпечний та безперебійний рух поїздів з установленими швидкостями на дільниці колії, що обслуговується. Дистанція колії входить до складу колійної служби Південної залізниці, яка є по відношенню до дистанції колії органом управління. Дистанція колії не є юридичною особою. В своїй діяльності дистанція керується чинним законодавством України, наказами та іншими нормативними актами Міністерства транспорту України, ”Укрзалізниці”, Південної залізниці, колійної служби.

Дистанція колії на основі доручення, виданого начальником залізниці може складати господарські договори, придбавати майнові та немайнові права для залізниці, виступати позивачем і відповідачем у судових органах. Дистанція має свій субрахунок у банку та печатку із найменуванням Південної залізниці, колійної служби та своїм власним.

Предметом діяльності дистанції є утримання колії, земельного полотна, штучних споруд, інших обладнань колійного господарства, виробничо-побутових і житлових будівель у справному стані, який гарантує безпечний та безперебійний рух поїздів, а також може здійснювати (позазбитки основному виробництву) інші не заборонені законодавством України, види діяльності. Для організації діяльності дистанції залізниця наділяє її необхідними основними засобами та обіговими коштами. Усе майно дистанції колії є складовою частиною майна залізниці і закріплюється за дистанцією на правах господарського віддання. Дистанція складає самостійний баланс та подає його у порядку встановленому чинним законодавством.

Матеріально-технічні цінності можуть бути реалізовані, а одержанні від цього кошти можуть бути направлені на виробничий та соціальний розвиток дистанції, за розпорядженням начальника залізниці. Порядок фінансування дистанції за роботу і послуги по забезпеченню виконання процесу перевезень здійснюється за затвердженим колійною службою Південної залізниці кошторисом витрат на її утримання.

Доходи від підсобно-допоміжної діяльності дистанції отримані в результаті здійснення господарської діяльності, залишаються у розпорядженні дистанції колії.

Основними задачами дистанції є:

- утримання всіх елементів залізничної колії в стані міцності та стійкості, які забезпечують безпечний, плавний та безперебійний рух поїздів з установленими для цієї дільниці швидкостями.

- здійснення заходів, щодо своєчасного виконання попереджувальних робіт і усунення причин, що викликають несправності колії, земельного полотна та штучних споруд.

- упровадження заходів з оздоровлення та зміцнення колійного господарства, прийняття до експлуатації об’єктів після їх ремонту.

- забезпечення безпечного руху поїздів та автогужового транспорту на переїздах.

- проведення робіт по снігоборотьбі;

- установлення і догляд за колійними та сигнальними знаками;

- впровадження нових досягнень науки, техніки, передового досвіду, максимальне використання виробничих потужностей, машин та механізмів дистанції, підвищення рівня механізації колійних робіт;

- запровадження заходів з економного використання матеріалів, палива, електроенергії та зниження собівартості робіт;

- здійснення заходів направлених на підвищення продуктивності та рентабельності виробництва;

- запровадження заходів щодо покращення умов праці та забезпечення вимог, правил і норм по техніці безпеки.

Для рішення доручених задач дистанція:

- забезпечує розробку спільно із колійною службою та затвердження колійною службою кошторису витрат на утримання дистанції;

- удосконалення економічної роботи в умовах ринкових відносин, ефективне використання і збереження майна дистанції;

- раціональні випрати матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів;

- розвиток підсобно-допоміжного виробництва, організацію випуску товарів народного споживання, розширення платних послуг населенню;

- виконання вимог екологічної безпеки та охорони здоров’я населення;

- проведення заходів з питань охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, ліквідація наслідків аварій, шкідливого забруднення навколишнього природного середовища;

- зміцнення державної, адміністративної та трудової дисципліни, ефективну кадрову політику, підвищення кваліфікації кадрів;

- організацію праці, заробітної плати та соціальний захист працівників на основі єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті, запровадження галузевих і міжгалузевих норм праці та систем матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов, додержання трудового законодавства;

- покращення умов праці і попередження виробничого травматизму, виконання правил охорони праці, підвищення культури виробництва;

- ведення в установленому порядку статистичного обліку і звітності при повній їх достовірності.

Дистанція зобов’язана:

- забезпечити виконання завдань, а також обов’язки, що випливають із цього положення , законодавства України. Галузевої угоди колективного договору залізниці та укладених дистанцією договорів;

- укладати згідно із трудовим законодавством України трудові договори зі своїми працівниками.

Начальник дистанції і головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержанням порядку ведення і достовірності обліку та статистичної звітності.

Дистанція несе відповідальність за невиконання передбачених цим положенням обов’язків , продаж товарів і надання послуг, використання яких може заподіяти шкоду здоров’ю населенню, а також за інші порушення згідно чинного законодавства.

Управління дистанцією здійснюється згідно з чинним законодавством України, наказами та іншими нормативними актами „Укрзалізниці”, залізниці, служби та цим положенням.

Дистанцію очолює начальник дистанції. Призначення начальника дистанції на посаду та звільнення його з посади проводиться згідно з установленою номенклатурою посад.

Начальник дистанції діє за дорученням від імені залізниці, представляє її інтереси в межах наданих прав, розпоряджається за погодженням із залізницею майном дистанції, укладає договори, відкриває в установах банку субрахунки, дає пропозиції щодо структури і штату дистанції.

Взаємовідносини трудового колективу дистанції колії з адміністрацією дистанції регулюються чинним законодавством України, цим положенням і колективним договором залізниці. Повноваження трудового колективу дистанції колії реалізуються загальними зборами через їх виборні органи.

 

 

2.2 Аналіз об’ємних показників

Аналіз об’ємних показників капітального ремонту колії Основ’янської дистанції колії за період 2003 по 2005 роки представлений в таблиці 1.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.