Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Мета товариства



Мета товариства полягає у максимізації добробуту акціонерів за рахунок зростання ринкової вартості акцій товариства, а також в отриманні акціонерами дивідендів.

2. Права акціонерів

Товариство повинне забезпечувати захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів, незважаючи на те, чи є акціонер резидентом України, а також незалежно від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів.

3. Спостережна рада і виконавчий орган

Ефективне управління потребує наявності у корпоративній структурі товариства дієвої, незалежної Спостережної ради та кваліфікованого виконавчого органу (менеджменту), раціонального й чіткого розподілу повноважень між ними, а також належної системи підзвітності та контролю. Система корпоративного управління повинна створювати необхідні умови для своєчасного обміну інформацією та ефективної взаємодії між Спостережною радою та виконавчим органом. Органи товариства та їх посадові особи повинні діяти добросовісно та розумно в інтересах товариства.

4. Розкриття інформації та прозорість

Товариство повинне своєчасно та доступними засобами розкривати повну й достовірну інформацію з усіх суттєвих питань, що стосуються товариства, з метою надання можливості користувачам інформації (акціонерам, кредиторам, потенційним інвесторам тощо) приймати виважені рішення.

5. Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства

З метою захисту прав та законних інтересів акціонерів товариство має забезпечити комплексний, незалежний, об'єктивний та професійний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства.

6. Зацікавлені особи

Товариство повинне поважати права та враховувати законні інтереси зацікавлених осіб (тобто осіб, котрі мають легітимний інтерес у діяльності товариства і до яких передусім належать працівники, кредитори, споживачі продукції товариства, територіальна громада, на території якої розташоване товариство, а також відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування) й активно співпрацювати з ними для створення добробуту, робочих місць та забезпечення фінансової стабільності товариства.

Важливим новим елементом є введення посади корпоративного секретаря - людини, яка забезпечує зв'язок між Спостережною радою, акціонерами та виконавчим органом. У наведених принципах досить точно та однозначно визначено завдання виконавчого органу компанії, обумовлено, що Спостережна рада не повинна втручатися в оперативну діяльність з управління компанією.

Принципи корпоративного управління не є нормативним документом, вони містять положення рекомендаційного характеру і розраховані на добровільне застосування, але це не зменшує їх цінності. Цей документ є головним елементом комплексного регулювання корпоративних відносин. Обумовлений він насамперед неможливістю вирішити всі проблеми, що існують у галузі корпоративного управління, винятково на рівні національного законодавства. Принаймні етичні правила доброчесної поведінки та спілкування ніколи не встановлювалися законом, але вироблялися поколіннями й фіксувалися у суспільній свідомості не менш жорстко, ніж закон.

Сьогодні на нашому ринку більш важливо, щоб після прийняття цих принципів розпочався інтенсивний процес їх запровадження у практику діяльності конкретних акціонерних товариств України, насамперед тих, які є основою економічної могутності нашої держави, - стратегічних підприємств, підприємств-монополістів, підприємств, контрольний пакет акцій яких належить державі. Це запровадження може відбуватися шляхом відображення у статутних чи внутрішніх документах товариств окремих положень національних принципів корпоративного управління або застосування їх у повному обсязі. Українські корпорації також можуть розробляти та приймати власні кодекси корпоративного управління, котрі відрізнятимуться від принципів і які можуть бути навіть жорсткішими порівняно з принципами.

Найголовніше те, що вже здійснено важливий крок на шляху підвищення інвестиційної привабливості українських підприємств.

Отже, незважаючи на досить ефективні заходи, які здійснює держава у сфері законодавчого регулювання корпоративних відносин останнім часом, частина важливих проблем залишається неврегульованою або концептуально невизначеною. Зокрема, це повільний розвиток інфраструктури вітчизняного фондового ринку, наприклад, депозитарної системи, що значно відстає від потреб ринку. Нормативна база систем обліку цінних паперів перебуває на стадії становлення. Положення, яке встановлює вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, було прийнято до реалізації рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондової біржі № 95 від 01.10.98 р.

До недоліків наявного нормативно-правового регулювання діяльності акціонерних товариств слід віднести невідповідність бухгалтерської інформації та форм фінансової діяльності міжнародним вимогам і стандартам, які надаються емітентами цінних паперів; відсутність досконалої системи контролю за фондовим ринком, котра передбачала б недопущення здійснення оборудок з цінними паперами з використанням інсайдерської інформації, перешкоджала б маніпулюванню цінами на фондовому ринку, захищала б вітчизняних учасників фондового ринку від конкуренції нерезидентів, припиняла б операції з цінними паперами й не допускала б цінні папери до обігу на фондових біржах або в позабіржовій торговельній системі у разі виявлення порушення законодавства про цінні папери. Також вкрай утруднює розвиток фондового ринку в Україні відсутність розвиненої національної біржової та розрахунково-клірингової системи з цінних паперів та недосконалість системи оподаткування операцій з цінними паперами. Слід зауважити, що державне регулювання на вторинному ринку акцій відіграє дуже значну роль, особливо зараз, у період становлення цього ринку, але стан державного регулювання вторинного ринку в наш час можна визнати незадовільним.

Слід пам'ятати, що при створенні правового поля для визначення прав та відповідальності сторін та регулювання їхніх взаємовідносин кожна сторона отримує можливість планувати й здійснювати свою стратегію, а через неї оцінювати поведінку інших сторін. Корпоративне законодавство забезпечує основу співробітництва всіх учасників корпоративної діяльності.

 




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.