Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Методика та аналіз вимірювання деталей за допомогою кінцевих мір





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Мета роботи:
1 Вивчити будову ПКМД та набути навички складати блоки ПКМД
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Набір кінцевих мір довжини
2 Деталі
3 Індикаторна стійка
4 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають ПКМД? 2 Що таке довжина кінцевої міри? Показати довжину міри. 3 Які існують правила поводження з кінцевими мірами довжини? 4 Як розраховується довжина блоку кінцевих мір? 5 Як визначається розмір блоку кінцевих мір при контролі зовнішніх та внутрішніх розмірів деталі? 6 Чим характеризується клас точності кінцевих мір? 7 Чим характеризується розряд кінцевих мір?
Це необхідно знати

 

Призначення, форма, характеристика кінцевих мір довжини.

Плоскопаралельні кінцеві міри довжини призначені для зберігання та відтворення одиниці довжини, для повірки та градуювання шкал вимірювальних приладів, для установлення приладів на нуль під час вимірювання методом порівняння, для безпосередніх вимірювань розмірів виробів, для особливо точних розміточних робіт.

Кінцеві міри довжини мають форму прямокутного паралелепіпеда або циліндра з двома плоскими взаємно паралельними поверхнями (рисунок 1).

 

Розрахунок блоку починають з мір, значення довжини котрих містить крайні праворуч значущі цифри числа даного блоку.

З набору (градація мір приведена в таблиці 1) можна вибрати міру, що містить третю (крайню праворуч) цифру, таку ж як і в розмірі блока.

Рисунок 1- Види ПКМД

 

Таблиця 1 – Градація ПКМД

Градація, мм Номінальне значення довжини мір, мм Кількість мір
  1,005
0,01 1,0; 1,01; 1,02; . . . 1,49; 1,5
0,1 1,6; 1,7; 1,8; 1,9; 2,0
0,5 0,5
2,5; 3,0; 3,5; . . . 9,5; 10
20;30; 40; . . . 90; 100

 

Необхідно створювати блоки з найменшої кількості мір, тому що похибка блоку буде складатися з похибок окремих мір, що входять до блоку. Наприклад, за допомогою набору можна скласти будь-який блок довжиною до 100 мм, не більш ніж з 4-х мір.

 

Міри, що входять в блок, виймають з набору, промивають в авіаційному бензині, досуха витирають чистою м'якою полотняною тканиною.

 

Для складання блоку міру найменшої довжини (1,005) притирають до плоскої скляної пластини, насуваючи міру на пластину (рисунок 2). Міра вважається притертою, якщо її можна зрушити з місця з зусиллям не меншим, ніж зусилля, яке було докладено при її притиранні.

Далі до притертої міри притирають міру наступну по величині довжини (6 мм) і т. д. (10 і 30 мм).

 

Рисунок 2 – Блок ПКМД з пластиною

 

 

Готовий блок акуратно знімають з пластини (рисунок 3).

 

Рисунок 3 – Готовий блок

Примітка:

а) при притиранні мір одної до одної можна плоскою скляною пластиною не користуватися;

б) при притиранні кінцеві міри маленької довжини доцільно розміщати між мірами великої довжини.

 

Еталонні та робочі міри довжини.

Кінцеві міри, які служать для повірки і градуювання виробів називаються еталонними, а міри застосовувані для вимірювань і розміточних робіт - робочими. Згідно ГОСТ 8.166 еталонні кінцеві міри випускаються 1, 2, 3, 4 розрядів. Самий вищій розряд 1.

Кінцеві міри, застосовувані для вимірювань та розміточних робіт, називаються робочими. Згідно ГОСТ 9038 і ГОСТ 8.020 робочі кінцеві міри випускаються класів точності 00, 0, 1, 2, 3.

ГОСТ 8.166 установлює додаткові класи точності 4 та 5 тільки для мір, що знаходяться в експлуатації.

Клас точності кінцевих мір визначається точністю їх виготовлення, тобто величиною допуску на виготовлення.

Розряд кінцевих мір довжини визначається точністю їх атестації, тобто точністю, з якою виміряли розмір самої міри та відхилу від плоско паралельності.

Клас міри є характеристикою міри з точки зору правильності її розміру. Для вимірювань використовують кінцеві міри того класу точності, у якого граничні відхилення довжини не перевищують вимог, допущенних під час даного виміру. Під час використання мір по класу точності їх розмір приймаємо рівним номінальному.

Під час використання кінцевих мір в якості еталонних необхідно враховувати виправлення до номінального значення кожної міри, вказаної в атестаті.

Клас точності набору кінцевих мір визначається найнижчим класом точності окремої міри, що входить в набір.

 

Технічні вимоги, що пред'являються до кінцевих мір довжини згідно ГОСТ 9038.

 

Міри повинні виготовлятися з високолегованих інструментальних високоякісних сталей, а також хроммарганцевих сталей. Ці сталі володіють високою зносостійкістю та корозійною стійкістю.

Міри довжиною до 10 мм допускається виготовляти із твердого сплаву.

 

Шорсткість вимірювальних поверхонь кінцевих мір довжини всіх класів точності повинна відповідати Rа < 0,160 мкм, неробочих поверхонь Rа < 0,63 мкм.

 

Твердість вимірювальних поверхонь НRC 62.

 

Лінійне теплове розширення кінцевих мір довжини при зміні температури на 1°C не повинно перевищувати 10,5...12,5 мкм на 1 метр довжини кінцевої міри.

 

Правила поводження з кінцевими мірами.

1 Не брати промиті кінцеві міри руками, а тільки тканиною.

2 Тримати міри за неробочі поверхні.

3 Міри довжиною до 5,5мм кладуться на ПИ робочими поверхнями, а більш 5,5мм - неробочими.

4 Не притирають робочі поверхні до не робочих. Це викликає появу подряпин на робочих поверхнях.

 

Порядок виконання роботи

 

1 Контроль зовнішнього розміру деталі.

1.1 Скласти блок кінцевих мір заданого розміру.

1.1.1Визначити розміри окремих кінцевих мір, необхідних для складання блоку. Блок повинен складатися із можливо меншої кількості мір. Дані занести в таблицю звіту.

1.1.2 Відібрати з набору необхідні кінцеві міри, промити їх в авіаційному бензині та ретельно протерти чистою м'якою тканиною.

1.1.3 Скласти блок кінцевих мір (притерти міри).

1.2 Проконтролювати розмір деталі в 3-х перерізах 1-1, 2-2, 3-3

1.3 Розібрати блок кінцевих мір.

1.4 Міри промити в авіаційному бензині, протерти досуха і вкласти в відповідні гнізда ящика.

2 Оформити звіт за наданою формою.

 

Методика та аналіз вимірювання деталей штангенінструментом

 

1 Методика та аналіз вимірювання деталей штангенциркулем

 

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання деталей штангенциркулем
2 Дослідити вплив конструкції та ціни поділки на результат вимірювання
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Штангенциркулі ШЦ, ШЦК, ШЦЦ.
2 Деталі
3 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають штангенциркулі? 2 Для чого служить вузол мікроподачі? Як ним користуватись? 3 Як знімається відлік по шкалам штангенінструмента? 4Яка особливість визначення розміру під час вимірювання отворів штангенциркулем ШЦ-2? 5 Як потрібно дивитися на шкалу під час відліку показів, щоб уникнути похибки паралакса? 6 Що таке ноніус? 7 У чому полягає метод лінійного ноніуса?
Це необхідно знати

Штангенінструмент – група вимірювальних засобів для вимірювань і розмітки лінійних розмірів методом безпосередньої оцінки. Відліковий пристрій штангенінструмента складається із вимірювальної лінійки (штанги) з поділками 1 мм та допоміжної пересувної шкали – ноніуса для відліку часток поділок основної шкали, що нанесена на штанзі.


До штангенінструментів належать штангенциркулі, штангенглибиноміри, штангенрейсмуси та штангензубоміри. Ці інструменти мають загальну конструкцію штанги з основною шкалою та пересувну рамку з ноніусом. Конструкції штангенінструментів відрізняються конфігурацією вимірювальних поверхонь та їх взаємним розміщенням.

Штангенциркулі призначені для вимірювання зовнішніх та внутрішніх розмірів деталей, глибини пазів (ШЦ-1, ШЦТ-1), розмітки (ШЦ-2).

Для проведення вимірювань штангенциркуль взяти в праву руку деталь – в ліву. Ввести деталь між губками штангенциркуля (рисунок1).

 

Рисунок 1 – Штангенциркуль

 

Переміщуючи пальцями правої руки рамку 3 по штанзі, привести вимірювальні поверхні губок 8 в контакт з деталлю 9. Закріпити стопорний гвинт мікроподачі 5. Далі, обертаючи гайку мікроподачі, точно настроїти штангенциркуль на заданий розмір, створивши, на дотик, потрібне вимірювальне зусилля. Закріпити стопорний гвинт рамки 4. При цьому обидві губки повинні міцно прилягати до вимірюваного виробу, а при переміщенні виробу в губках штангенциркуля повинно відчуватися легке тертя. При вимірюванні необхідно стежити за правильною установкою губок штангенциркуля (без перекосів). Зняти штангенциркуль з виробу та зняти відлік показів по основній шкалі та ноніусу.

При вимірюванні штангенциркулем внутрішніх розмірів виробу, в нього вводять губки для внутрішніх вимірювань, нерухому губку притискають до поверхні виробу. Далі порядок такий же, як описане вище. При визначенні внутрішнього розміру до відліку по основній шкалі та шкалі ноніуса додають товщину губок, розмір яких завжди маркують на них. Виміряний розмір визначають таким чином: по відношенню до нульової поділки ноніуса по основній шкалі відлічують кількість цілих міліметрів, а далі для відліку по ноніусу визначають, який його штрих збігається зі штрихом основної шкали. Цей штрих помножують на величину відліку по ноніусу. Отримане значення додають до числа цілих міліметрів.

Результати вимірювань занести в таблицю звіту.

 

Порядок виконання роботи

1 Виконати ескіз деталі, позначити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Перед вимірюванням перевірити нульову установку штангенциркуля.

(Для цього зсунути вимірювальні губки до контакту, нульові штрихи шкал штанги та ноніуса повинні збігатися.)

4 Виміряти розміри деталі.

5 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

6 Зробити висновок про придатність деталі та вплив конструкції на результат вимірювання.

7 Оформити звіт за наданою формою.

 

 

2 Методика та аналіз вимірювання деталей штангенрейсмусом

 

Мета роботи:
1 Набути практичні навички вимірювання штангенрейсмусом
2Дослідити вплив конструкції та ціни поділки на результат вимірювання
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Штангенрейсмус
2 Деталі
3 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення має штангенрейсмус? 2 Для чого служить вузол мікроподачі? Як ним користуватись? 3 Як знімається відлік по шкалам штангенінструмента? 5 Як потрібно дивитися на шкалу під час відліку показів, щоб уникнути похибки паралакса? 6 Що таке ноніус?
Це необхідно знати

До групи штангенінструментів загального призначення входять штангенрейсмуси (ДСТ 164).

 
 

 


3 — рамка; 4 — стопорний гвинт для затиску рамки; 5 — стопорний гвинт для затиску рамки мікрометричної подачі; 6 — рамка мікрометричної подачі; 7 — штанга; 8 — шкала штанги; 9 — гайка і гвинт мікрометричної подачі; 10 — ноніус; 14 — підстава; 15 — хомутик, 16 — вимірювальна ніжка; 17 — розмічальна ніжка

Рисунок 1- Штангенрейсмус

До губки рамки за допомогою хомута кріпиться змінна ніжка гостро заточена 17 (рисунок1), призначена для розмічальних робіт, або вимірювальна ніжка 16. Нижня, плоска вимірювальна поверхня ніжки служить для вимірювання зовнішніх розмірів, верхня, призначена для вимірювань внутрішніх розмірів та має гостре ребро.

Правильність нульової установки штангенрейсмуса перевіряється по збігу нульових штрихів шкал штанги та ноніуса під час опускання рамки до зіткнення вимірювальної або розмічальної ніжок з повірочною плитою (в межах виміру 0—250 мм) або з поверхнею, встановленою на плиту плоско паралельної кінцевої міри, довжина якої відповідає нижній границі вимірювання штангенрейсмуса.

Якщо нульові штрихи ноніуса та штанги не співпадають, то необхідно звільнити гвинти, що закріплюють ноніус, пересунути ноніус у нульове положення, після чого закріпити гвинти.

Під час вимірювань за допомогою штангенрейсмуса деталь та інструмент встановлюються на повірочній плиті, лівою рукою підставка штангенрейсмуса притискається до плити, а правою рукою обережно доводиться вимірювальна ніжка до зіткнення з вимірюваною поверхнею (рисунок 2б). Після цього рамка закріплюється стопорним гвинтом. Вимірюваний розмір визначається по основній шкалі та ноніусу.

 

 

Рисунок 2 – Вимірювання штангенрейсмусом

Перевірка нульового показу штангенрейсмуса (рисунок 2а), вимірювання (рисунок 2б)та розмітка (рисунок 2в)задопомогою штангенрейсмуса.

Під час вимірювання внутрішніх розмірів до показів шкали необхідно додати товщину вимірювальної ніжки (розмір вказаний на ніжці).

Для розмітки розмічальна ніжка встановлюється за допомогою мікрометричної подачі на заданий розмір. Потім під час легкого притискання підстави штангенрейсмуса до повірочної плити правою рукою переміщається штангенрейсмус уздовж деталі, що розмічається, та креслить лінію (рисунок 2 в).

 

Порядок виконання роботи:

1 Виконати ескіз деталі;

2 Накреслити схему розташування поля допуску розмірів деталей що вимірюються в залежності від квалітету та основного відхилу (розрахувати граничні розміри);

3 Вимірювання деталей штангенрейсмусом:

3.1 Виконати перевірку штангенрейсмусу;

3.2 Виміряти дійсні розміри деталей;

4 Визначити придатність деталі;

5 Зробити висновок про придатність та оцінити точність вимірювання.

6 Оформити звіт за наданою формою.

 

 

3 Методика та аналіз вимірювання деталей штангенглибиноміром

 

Мета роботи:
1 Набути практичні навички вимірювання штангенглибиноміром
2 Дослідити вплив конструкції та ціни поділки на результат вимірювання
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Штангенглибиноміри
2 Деталі
3 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають штангенглибиноміри? 2 Для чого служить вузол мікроподачі? Як ним користуватись? 3 Як знімається відлік по шкалам штангенглибиноміра? 5 Як потрібно дивитися на шкалу під час відліку показів, щоб уникнути похибки паралакса? 6 Що таке ноніус? 7 Покажіть вимірювальні поверхні штангенглибиноміру?
Це необхідно знати

 

Штангенглибиноміри призначені для вимірювання глибини пазів, глухих отворів, висоти уступів деталей.

Штангенглибиноміри за ГОСТ 162 виготовляються наступних типів:

ШГ — з відліком по ноніусу;

ШГК — з відліком по коловій шкалі;

ШГЦ — з електронним цифровим пристроєм відліку.

Штангенглибиноміри виготовляють з границями вимірювання від 0 до 160, 200, 250, 300, 400, 630, 1000 мм і з точністю відліку 0,02; 0,05 і 0,1мм

Штангенглибиномір типу ШГ має рамку з основою, що переміщується по штанзі. Вимірювальними поверхнями штангенглибиноміра є плоска основа і торець штанги. На штанзі нанесені міліметрові поділки; рамка має проріз, у якому розташовано ноніус.

Під час вимірювання штангенглибиномір встановлюють його основою на краї отвору, а штанга висувається до упору дна отвору чи пазу. Для цього установити на вимірювальну плиту деталь плоскістю. Вимірювальну поверхню основи штангенглибиноміра привести в контакт з поверхнею вимірюваної деталі, а вимірювальну поверхню штанги штангенглибиноміра – в контакт з вимірювальною плитою. Зафіксувати стопорний гвинт мікрометричної подачі і обертанням гайки мікроподачі точно установити штангенглибиномір на вимірюваний розмір. Закріпити стопорним гвинтом рамку. При цьому в місцях контакту основи штангенглибиноміра з деталлю не повинно бути видимого на просвіт зазору. По досягненні цієї умови зняти відлік по штангенглибиноміру. Результат вимірювання внести в таблицю звіту. Перевернути деталь, установити її на вимірювальну плиту. Виміряти глибину h отвору аналогічно вимірюванню розміру Н. Результат вимірювань внести в таблицю звіту.

1- штанга, 2 – опорна площина, 3 – рамка.

Рисунок 1 – Штангенглибиномір

 

Порядок виконання роботи:

1 Виконати ескіз деталі;

2 Накреслити схему розташування поля допуску розмірів деталей що вимірюються в залежності від квалітету та основного відхилу (розрахувати граничні розміри);

3 Вимірювання деталей штангенглибиноміром:

3.1 Виконати перевірку штангенглибиноміра;

3.2 Виміряти дійсні розміри деталей;

4 Визначити придатність деталі;

5 Зробити висновок про придатність та оцінити точність вимірювання.

6 Оформити звіт за наданою формою.

 

Методика та аналіз вимірювання деталей мікрометричним інструментом

1 Методика та аналіз вимірювання розмірів деталей гладкими мікрометрами

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання деталей гладкими мікрометрами
2 Дослідити вплив конструкції та ціни поділки на результат вимірювання
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Гладкі мікрометри МК, МКЦ, МКПТ.
2 Деталі
3 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають гладкі мікрометри? 2 Опишіть правила користування мікрометром? 3 Як знімається відлік по шкалам гладкого мікрометра? 4 Для чого необхідна тріскачка? 5 Які види стопорних механізмів існують для фіксування розміру на гладкому мікрометрі?
Це необхідно знати

 

1 Види та призначення мікрометричних інструментів

Найбільше розповсюдження одержали мікрометри гладкі, мікрометричні нутроміри та мікрометричні глибиноміри. Загальним для них є наявність мікрометричної головки з гвинтовою парою та відліковим пристроєм у вигляді двох шкал (рис.1, в).

Зовнішні розміри виробів слід вимірювати мікрометрами з плоскими вимірювальними поверхнями.

ГОСТ 6507 встановлює границі (межі) вимірювань для таких мікрометрів О...25; 25...50; 50...75; ...; 475...500 мм.

Мікрометри гладкі

Мікрометри гладкі використовують для перевірки плоских та циліндричних деталей. Вони також можуть бути використані для вимірювання будь-якого охватного розміру, наприклад, розміру "М" при вимірюванні середнього діаметру різьби методом трьох дротиків.

При використанні мікрометра його слід тримати в руках або встановити в стійці.

Рисунок 1 - Будова мікрометричних інструментів

Складається зі скоби 1 із запресованими в неї п’ятою 2 і стеблом мікрометричного гвинта 4, що оснащений барабаном 5 і стабілізатором вимірювального зусилля (тріскачкою) 10. Стебло несе мікрометричну гайку, на ньому же нанесена поздовжня риска і поділки основної шкали в мм з двома рядами штрихів, одні з котрих розташовані над рискою, інші – під нею. Верхні штрихи зміщені відносно нижніх на 0,5 мм. Барабан прикріплений до мікрометричного гвинта ковпачком, завдяки чому обертається разом із мікрометричним гвинтом. На скошеному краю барабана нанесено 50 кругових поділок, що служать для відрахування сотих частин міліметру.

Вимірювану деталь затискають між торцями мікрогвинта та п'яти за рахунок обертання мікрогвинта, торець якого при цьому отримує поступальний рух. Вимірюване зусилля не повинне виходити за межі 900 г.

При контролюванні великої партії деталей мікрометр може бути жорстко встановлений на відповідний розмір стопорним гвинтом.

Порядок вимірювання:

Встановити мікрометр в стійку. Протерти вимірювальні поверхні мікрометра та перевірити його устоновку на нуль. В цьому положенні нульовий штрих барабана повинен співпадати з поздовжнім штрихом стебла, а зріз барабана - відкривати нульовий штрих стебла. В мікрометрах з границями вимірювань 0...25 мм нульове положення повинно бути при контакті вимірювальних поверхонь (мікрометричного гвинта та п'ятки); в мікрометрах з границями вимірювань 25...50 мм (50...75 мм) нульове положення повинно бути при контакті вимірювальних поверхонь з установчою мірою. Якщо при перевірці мікрометра нульове положення не встановлюється, слід закріпити рухомий барабан стопорним гвинтом, відвернути гайку-фіксатор і установити барабан в потрібне положення, після чого закріпити фіксатор і знову перевірити нульову установку. При установленнях та послідуючих вимірюваннях барабан слід обертати тільки за тріскачку. Невиконання цієї умови призводить до помилок в результатах та псування інструменту. Провести вимірювання деталі. При відліку показників мікрометр тримати прямо перед очима. За даними кресленика та таблицями встановити граничні розміри контрольованих поверхонь. Порівнюючи дійсні розміри з граничними, зробити висновки щодо придатності кожного контрольованого розміру.

2 Методика відліку розміру

За шкалою барабана відраховують соті долі міліметра. Ціна поділки шкали барабана всіх мікрометричних інструментів 0,01 мм. Шкала нанесена на конусний торець барабана і має 50 штрихів, тобто один повний оберт барабана дає 0,5 мм. Барабан зв'язаний із шпинделем (мікрометричним гвинтом), що має різьбу з кроком 0,5 мм. Число поділок барабана - 50.

При повному оберті барабана шпиндель переміщується вздовж осі на 0,5 мм, при оберті на 1 поділку — на 1/50 кроку: 0,5:50 = 0,01 (мм).

Отже, ціна поділки барабана дорівнює 0,01 мм.

Вимірюваний розмір можна визначити за кутом оберту барабана, тобто за числом повних обертів та неповного оберту. Для зручності відліку повних обертів служить поздовжня шкала, яка нанесена на стеблі.

За шкалою стебла відраховують міліметри та напівміліметри. Шкала має два поздовжніх ряди міліметрових поділок, розташованих по обидва боки від горизонтальної лінії. Верхні штрихи поділок зсунуті відносно нижніх на 0,5 мм вправо. Обидва ряди штрихів створюють одну поздовжню шкалу з ціною поділки 0,5 мм. Вказівником для відліку цілого числа по­здовжньої шкали служить скошений край барабана, вказівником для кругової шкали барабана - поздовжня лінія стебла.

Правило:

- якщо з-під зрізу барабана видно верхній штрих шкали, розмір буде складатись:

- якщо видно нижній штрих, то розмір дорівнює:

де В - вимірюваний розмір, мм;

b - кількість поділок шкали стебла, що відсікається барабаном;

п - кількість поділок на скосі барабана, що вказується поздовжньою лінією стебла;

ім - ціна поділки мікрометричної головки, ім = 0,01 мм.

Рисунок 2 - Схема відліку розміру

 

Довжина шкали на стеблі складає 25 мм, що зумовлене складністю виготовлення гвинтів більшої довжини з необхідною точністю.

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Перед вимірюванням перевірити нульову установку мікрометра гладкого.

4 Виміряти розміри деталі.

5 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

6 Зробити висновок про придатність деталі.

7 Оформити звіт за наданою формою.

 

2 Методика та аналіз вимірювання розмірів деталей мікрометричним глибиноміром

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання деталей мікрометричним глибиноміром
2 Дослідити вплив конструкції та ціни поділки на результат вимірювання
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Мікрометричні глибиноміри
2 Деталі
3 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають мікрометричні глибиноміри? 2 Як проводиться установка мікрометричного глибиноміра на нуль? 3 Як знімається відлік по шкалам мікрометричного глибиноміра? 4 Для чого необхідна тріскачка? 5 Які види стопорних механізмів існують для фіксування розміру на мікрометричному глибиномірі?
Це необхідно знати

Для вимірювання глибини пазів, отворів та висоти уступів слід використовувати мікрометричні глибиноміри. Діапазони вимірювань 0...100 та 0...150мм, також розширені за рахунок використання змінних вимірювальних стержнів.

 

 

1– основа; 2 – стебло; 3 – змінні вимірювальні стержні; 4 – барабан ; 5 – мікрометричний гвинт; 6 – корпус тріскачки; 7 – тріскачка; 8– стопор;

9–установочна міра

Рисунок 1 – Мікрометричний глибиномір

 

Конструкція мікрометричного глибиноміра показана на рисунку 1.

Хід гвинта мікрометричної голівки така ж як і у мікрометрів 0-25 мм. Змінні вимірювальні стержні глибиномірів дозволяють виконувати вимірювання в межах 0 – 25; 25 – 50; 50 – 75; 75 – 100; 100 – 125; 125 – 150мм.

Під час перевірки нульового показу (межі вимірювання приладу 0—25мм) підставу глибиноміра необхідно щільно притиснути до площини повірочної плити або (верхня межа вимірювання 50мм та більше) до опорної площини настановної міри, що знаходиться на повірочній плиті. Обертанням мікрометричного гвинта за тріскачку торець вимірювального стержня доводиться до контакту з площиною повірочної плити. Розміри установочних мір 25, 50, 75 та 125 мм.

Під час вимірювання основа глибиноміра притискається лівою рукою до верхньої поверхні деталі, а правою рукою за допомогою тріскачки доводиться вимірювальний стержень до зіткнення з іншою поверхнею деталі. Мікрометричний гвинт обертається тріскачкою, поки вона не зробить 3 – 4 характерні звуки. Після цього слід закріпити мікрометричний гвинт стопором та прочитати покази.

Під час відліку показів необхідно мати на увазі, що в глибиноміра в порівнянні з мікрометром цифри на шкалі стебла і барабаназазначені в зворотному порядку, на стеблі цифри збільшуються справа наліво, тобтовнапрямку до основи, а на барабані — за годинниковою стрілкою.

Вимірювання висоти деталі.

Для цього підібрати відповідний вимірюваній висоті Н вимірювальний стержень та установити його в отвір шпинделя мікрогвинта. Вимірювальний стержень глибиноміра ввести в отвір деталі так, щоб вимірювальна поверхня основи глибиноміра лягла на торцеву поверхню деталі. Обертаючи за тріскачку мікрогвинт, переміщати вимірювальний стержень до контакту з поверхнею плити, на якій установлена деталь, тобто до того часу, поки не затріщить тріскачка.

Виміряти розмір Н в трьох різних перерізах. Результат вимірювання внести в таблицю 1 звіту. Визначити розмір деталі Н як середнє арифметичне значення трьох вимірювань

 

Н = (Н1 + Н2 + Н3)/3

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Перед вимірюванням перевірити нульову установку мікрометричного глибиноміра.

4 Виміряти розміри деталі.

5 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

6 Зробити висновок про придатність деталі.

7 Оформити звіт за наданою формою.

 

3 Методика та аналіз вимірювання розмірів деталей мікрометричним нутроміром

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання деталей мікрометричним нутроміром
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Мікрометричні нутроміри
2 Деталі
3 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають мікрометричні нутроміри? 2 Як проводиться установка мікрометричного нутроміра на нуль? 3 Як знімається відлік по шкалам мікрометричного нутроміра? 4 В чому різниця конструкцій гладкого мікрометра та мікрометричного нутроміра? 5 Які види стопорних механізмів існують для фіксування розміру на мікрометричному нутромірі?
Це необхідно знати

Внутрішні розміри деталі слід вимірювати за допомогою мікрометричних нутромірів. В них відсутні скоба та тріскачка, а вимірювальні наконечники виконані сферичними. Слід звернути увагу, що в них розширені границі вимірювань (більше 25 мм). Вони виготовляються з границями вимірювань 50...75; 75...175; 75...600; ...; 4000...10000 мм. Це розширення меж вимірювань досягається за рахунок набору повздовжувачів, що додаються до кожного інструменту.

Мікрометричний нутромір складається з мікрометричної голівки 3, комплекту подовжувачем 2 та наконечників 1. У нутромірів з верхнею межею вимірювання більш ніж 2500мм мікрометрична голівка оснащується індикатором годинникового типу 5 з ціною поділки 0,01мм, який дозволяє облегшити процес вимірювання. На подовжувачах розміром 300мм та більше передбачені теплоізолюючи накладки 6. До комплекту нутроміра входить також установочна міра 4.

Рисунок 2 – Мікрометричний нутромір

Вимірювання діаметра отворів нутроміром проводиться наступним чином. Нутромір орієнтовано встановлюється на заданий розмір та вводиться у отвір. Встановив та притиснув один наконечник нутроміра лівою рукою до якої-небудь точки отвору, за цим обертаючи барабан голівки правою рукою, досягають дотикання другого вимірювального наконечника з протилежною точкою отвору. Вірне положення нутроміра знаходиться шляхом легкого покачування в поперечному та осьовому напрямках водночас з обертанням барабану при контакті вимірювальних поверхонь та деталі з легким тертям без натиску.

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Перед вимірюванням перевірити нульову установку мікрометричного нутроміра на заданий розмір.

4 Виміряти розміри деталі.

5 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

6 Зробити висновок про придатність деталі.

7 Оформити звіт за наданою формою.

 

 

 

 

Методика та аналіз вимірювання важільно – механічними пристроями

1 Методика та аналіз вимірювання розмірів деталей за допомогою індикаторів годинникового типу

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання деталей індикатором годинникового типу
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Індикатори годинникового типу
2 Індикаторні стійки
3 ПКМД 3кл. точності
4 Деталі
5 Стандарти
Контрольні питання:
1 Який передавальний механізм у індикаторів годинного типу? 2 Чому у індикаторів годинного типу подвійна оцифровка (чорна, червона)? 3Як знімаються відліки по шкалам індикатора? 4Чому при вимірюванні індикатором створюється натяг вимірювального стержня? 5 В чому полягає принцип роботи зубчатих передавальних механізмів?
Це необхідно знати

Індикатори годинного типу призначені в основному для контактних вимірювань відносним методом. Абсолютним методом можуть бути виміряні розміри, що лежать у межах вимірювань за шкалою приладу.

Індикатори годинникового типу ИЧ-10 та ИЧ-5 мають ціну поділки 0,01 мм.

Найбільше поширення мають індикатори двох типів:

- нормальні (з межами вимірювань по шкалі 0 – 5 та 0 – 10 мм і ціною поділки 0,01мм);

- малогабаритні (з межами вимірювань по шкалі 0–2 та 0–3 мм і ціною поділки 0,01мм).

Шкала індикатора має 100 поділок, тобто повний оберт великої стрілки відповідає переміщенню вимірювального стержня на 1мм. В залежності від границь вимірювань за шкалою приладу велика стрілка обертається на 5 або на 10 обертів.

Кожний повний оберт великої стрілки відповідає оберту на одну поділку маленької стрілки по шкалі показника обертів 4, тому ціна поділки шкали показника обертів дорівнює 1мм.

Шкала індикатора разом із ободком 5 здатна повертатись відносно корпусу приладу так, що проти великої стрілки приладу можна встановити будь-яку поділку шкали.

Це використовують при встановленні приладу в нульове положення, коли напроти великої стрілки встановлюється нульова позначка. Деякі індикатори мають стопор 6, за допомогою якого шкала може бути зафіксована в потрібному положенні (для попередження випадкового обертання).

Для роботи індикатора головка встановлюється у відповідні стояки і закріплюється за вушко 7 корпуса 8, або за гільзу 9, яка нерухомо зв'язана з корпусом.

Рисунок - Індикатор годинникового типу ИЧ

 

Вимірювальний наконечник 10 загвинчується в торець вимірювального стрижня, який можна піднімати рукою за головку 11.

Вимірювальне зусилля виникає під дією пружини. Величина його не повинна перевищувати 250 г.

Індикатор використовується як вимірювальний пристрій в різних вимірювальних приладах, наприклад, в нутромірі, глибиномірі тощо; для вимірювання відхилень від правильної геометричної форми (величини биття, огранки тощо).

Індикатором можна виконувати абсолютні та відносні вимірювання.

Більш точним є відносний метод, оскільки похибка приладу (яка дорівнює 0,008 мм в межах атестованої ділянки шкали 0,01 мм), накопичена за декілька обертів стрілки індикатора, завжди більша, ніж сума похибок приладу в межах одного оберту стрілки і помилки розмірів блоку з кінцевих мір.

Ділянка шкали 0,1 мм в межах другого оберту стрілки називається "атестованою". В межах цієї ділянки похибки показів повинні мати найменші величини.

Принципова схема індикатора зображена на рисунку (б)

На вимірювальному стержні 1 нарізана зубчаста рейка. При вимірюванні деталі лінійне переміщення вимірювального стержня викликає обертання малого зубчастого колеса 2 і великого колеса 3. Зубчасте колесо 3 зачіплюється з колесом 4, на осі якого закріплена велика стрілка індикатора.

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Налаштувати індикатор на заданий номінальний розмір.

4 Виміряти розміри деталі.

5 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

6 Зробити висновок про придатність деталі.

7 Оформити звіт за наданою формою.

2 Методика та аналіз вимірювання зовнішніх розмірів підшипників за допомогою мініметрів

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання розмірів підшипників за допомогою мініметрів
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Мініметри
2 Стійка
3 ПКМД 3кл. точності
4 Підшипники
5 Стандарти
Контрольні питання:
1 Який передавальний механізм у мініметрів? 2 Як знімаються відліки по шкалі мініметра? 4 Як налаштувати мініметр на нуль? 5В чому полягає принцип роботи передавального механізму мініметра? 6 Яка ціна поділки у мініметра? 7 Який діапазон вимірювання у мініметра?
Це необхідно знати

Мініметром називають універсальний вимірювальний пристрій, передаточне відношення якого досягає 1000:1 та здійснюється одним не рівноплечим важелем. Великим плечем важеля є стрілка 1, довжина l якої зазвичай дорівнює 100мм. Більша довжина стрілки недоцільна, така як призводить до збільшення габаритів та ваги мініметра для того,щоб забезпечити передаточне відношення і=l\a=1000:1, необхідно щоб довжина малого плеча мініметра не перевищувала 0,1мм. Мала величина плеча забезпечується застосування ножових опор.

Стрілка 1 жорстко з’єднання з опорною призмою 2, яка торкається лезами двох ножів: нерухомого 3 та рухомого 4. Відстань а між лезами обох ножів визначає мале плече не рівноплечого важеля. Рухомий ніж 4 з’єднаний з вимірювальним стержнем 5. Це з’єднання зроблено конусним: ніж 4 закінчується конусом, який вільно спирається на конічне поглиблення в торець вимірювального стержня 5. Подібне з’єднання дає можливість ножу 4 самовстановлюватись по призмі 2, забезпечуючи паралельність лез обох ножів 3 та 4. Вимірювальне зусилля створюється пружиною 6. Завдяки великій довжині пружини вона забезпечує необхідне постійністю вимірювального зусилля.

Деталі мініметра розташовані в трубці 7.

Мініметр базується у стійці по зовнішній циліндричній поверхні трубки.

Недоліком мініметрів є відсутність пропорційності між лінійним переміщенням вимірювального стержня 5 та кутовим переміщенням стрілки 1 відносно шкали. Непропорційність цих переміщень збільшується з збільшенням кута повороту стрілки від середнього ділення шкали. Це викликає необхідність обмеження меж вимірювання по шкалі мініметра. Так широко шкальний мініметр має шкалу, яка складається з 60 ділень. Шкала вузькошкального мініметра, який в теперішньому часі більше не випускається інструментальною промисловістю, мала лише 20 поділок.

Однак малими межами вимірювання не вичерпується недолік від непропорційності перетворення лінійних переміщень в кутові. Непропорційність характеризує не постійне передаточне відношення мініметра, що виключає поворот шкали для усталення стрілки на нульове ділення.

Другими недоліками мініметрів є малі межі вимірювання при великих габаритах приборів, значна інерційність довжиною та масивної стрілки, а також важкість виготовлення та швидкий знос ножових опор.

Однак в промисловості ще працює значна кількість мініметрів. Багато мініметрів застосовується на підшипникових заводах, які самі їх виготовляють для особистих нужд.

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Налаштувати мініметр на заданий номінальний розмір підшипника;

4 Розрахувати граничні розміри підшипника;

5 Виміряти розмір підшипника;

6 Визначити придатність підшипника до застосування.

7 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

8 Зробити висновок про придатність деталі.

9 Оформити звіт за наданою формою.

 

 

3 Методика та аналіз вимірювання розмірів деталей за допомогою індикаторної скоби

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання деталей індикаторною скобою
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Індикаторна скоба
2 Важільний мікрометр
3 ПКМД 3кл. точності
4 Деталі
5 Стандарти
Контрольні питання:
1 Чому рівна ціна поділки скоби та межа вимірювання по шкалі відлікового пристрою? 2 Як зняти відлік по шкалі індикаторної скоби? 3 Як знімають відлік по шкалам важільного мікрометра? 4 Який метод вимірювання за допомогою важільної скоби? 5 Як налаштувати індикаторну скобу на заданий розмір?
Це необхідно знати

Індикаторні скоби застосовують для вимірювання зовнішніх розмірів відносним методом. Скоба має жорсткий корпус 7 з теплоізоляційними накладками на ручці. З поверхнею, яка вимірюється, скоба доторкується трьома точками, з яких дві (упор 8 та п’ята 1) нерухомі, а третя вимірювальна п’ята 2 рухома. Рух п’яти 2 передається на індикатор 4, який закріплений в корпусі гвинтом 5. Вимірювальне зусилля утворюється одночасною дією пружини індикатора та пружини з самої скоби.

Для вимірювання розміру необхідно підібрати плоско паралельні кінцеві міри, сума розмірів яких дорівнює номінальному розміру деталі, скласти блок.

Відпустивши змінну п’яту 1, помістити між нею та п’ятою 2 блок ПКМД. Переміщуючи п’яту 1 з блоком за напрямком до індикатора, допитись встановлення маленької стрілки на поділку 1 мм. Застопорити п’яту 1. Потім, не виймаючи блока, обертом шкали індикатора встановити її на нуль проти великої стрілки. Натиснути декілька разів на важіль аретира 6 та перевірити правильність встановлення нуля. Зняти блок кінцевих мір та встановити деталь. Якщо лінія вимірювання не проходить через діаметр деталі, то необхідно налаштувати його положення упором 8. Після налаштування упора ще раз перевірити встановлення нуля блоком кінцевих мір.

Під час вимірювання відхилів деталь необхідно тримати в лівій руці, а скобу в правій. Великий палець повинен знаходитись на аретирі. Встановлювати деталь в скобу необхідно при натиснутому аретирі. Як тільки деталь доторкнеться упора, необхідно відпустити аретир і дати змогу скобі встановитись на деталі без перекосу. Прочитати на шкалі покази з урахуванням знаку.

Система вимірювання відхилень від номінального розміру

Вимірювання відхилень від номінального розміру треба вести за заданою системою. Вимірюється поверхня вала з розміром d2. Визначаються відхилення від номінального розміру в двох взаємно перпендикулярних напрямках I, II та в двох взаємно перпендикулярних напрямках А та В. Чотири виміряних відхилення дозволяють визначити овальність та конусоподібність поверхні.

Спочатку необхідно виміряти два відхили за напрямком А , а потім, повернувши деталь на 900, - за напрямком В.

Вимірювання деталі важільним мікрометром

Перед вимірюванням перевірити нульову установку важільного мікрометра. Для цього, викрутивши стопорну гайку 4 (рисунок 1) обертаючи мікрогвинт 3, звести до контакту вимірювальні поверхні, зупинити стрілку відлікового пристрою 10 на нулі. В цьому положенні нуль на барабані повинен збігтися з центральною лінією на стеблі мікрометричної голівки. В противному випадку треба закрутити стопорний гвинт 4. Притримуючи лівою рукою барабан 6 за накатне кільце, відкрутити правою рукою ковпачок 7. Установив нульовий штрих проти осьової риски стебла, закрутити ковпачок 7. Перевірити ще раз нульову установку.

Вимірювальні поверхні мікрометра звести до контакту з деталлю. Обертання барабана припинити, коли стрілка відлікового пристрою зупиниться поблизу нуля (±4 поділки), а подовжня риска стебла буде збігатися з яким не будь штрихом барабана мікрометра. Зняти відлік по мікрометру. Отримані значення вимірювання деталі занести в таблицю звіту.

Рисунок 1 – Важільний мікрометр

Визначити розмір деталі за формулою

 

Н = а1 + а2,

 

де Н - вимірюваний розмір деталі, мм;

а1 - відлік по мікрометричному механізму, мм;

а2 - відлік по відліковому пристрою, мм.

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Налаштувати індикаторну скобу (важільний мікрометр) на заданий номінальний розмір деталі;

4 Розрахувати граничні розміри деталі;

5 Виміряти розмір деталі;

6 Визначити придатність деталі до застосування.

7 Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

8 Зробити висновок про придатність деталі.

9 Оформити звіт за наданою формою.

 

4 Методика та аналіз вимірювання внутрішніх розмірів деталей за допомогою індикаторного нутроміра

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання зовнішніх розмірів деталей індикаторним нутроміром
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Нутромір індикаторний
2 Мікрометр, установча міра.
3 ПКМД 3кл. точності
4 Деталі
5 Стандарти
Контрольні питання:
1 Яке призначення мають індикаторні нутроміри? 2 Як зняти відлік по шкалі індикаторного нутроміра? 3 Який метод вимірювання використовують під час вимірювання індикаторним нутроміром? 4 Як налаштувати індикаторний нутромір на заданий розмір?
Це необхідно знати

Нутроміри індикаторні мають найрізноманітнішу конструкцію. Вимірювальний вузол нутромірів складаються з двох стержнів, з яких один в процесі вимірювання нерухомій, а другий переміщується за направляючим ковзання. Переміщення стержня частіше за все через кутовий важіль передається на шток, а через нього – на відліковий пристрій.

Для встановлення нутроміра на площині, яка проходить через вісь отвору, який вимірюється, передбачений спеціальний пристрій, який називається “центруючим пристроєм”. Він являє собою планку (міст) є закругленими кінцями, за допомогою яких планка контактує з деталлю, яка вимірюється, тобто під дією пружини планка притискується до деталі. Таким чином, при введенні нутроміра в отвір він базується в середині циліндра за допомогою трьох точок – дві точки центруючого пристрою та одна точка стержня. Ці точки повинні утворювати вершини рівностороннього трикутника, а лінія вимірювання співпадати з направленням та висотою цього трикутника.

Типорозміри індикаторних нутромірів охоплюють діапозон вимірювання від 6 до 1000 мм. Найбільш частіше використовується ряд розміру: 6 – 10; 10 – 18; 18 – 50; 50 – 100; 100 – 160; 160 – 250; 250 – 400; 400 – 700; 700 – 1000 мм. Конструкцією типурозмірів більш ніж 450 мм не мають передаточного механізму і вимірювальний стержень голівки розміщений на лінії вимірювання. Глибина вимірювання у нутромірів від 100 до 500 мм.

 

Рисунок 1 – Нутромір індикаторний

 

Вимірювання індикаторним нутроміром виконується методом порівняння з мірою. В якості зразка для налаштування нутроміра перед вимірюванням можуть бути застосовані кінцеві міри, установочні скоби, кільця еталонні.

В конструкції нутроміра (рисунок 1) з ціною поділки 0,01 мм застосован кутовий важіль з передавальним відношенням 1:1. Рухомий вимірювальний стержень під час вимірювання давитиме на одну сторону важеля і викликає його поворот відносно осі закріплення. Інша сторона важеля через шток передає пух на індикатор годинного типу 4. Нутромір має змінні вимірювальні стержні 2, які вгвинчуються або вільно входять в гнізда трійника 1 та закріплюються контргайкою. Індикатор кріпиться до ручки приладу стопором 5. Індикатор має центрувальний місток, полегшуючий сполучення лінії вимірювання з діаметральною площиною.

 

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

3 Налаштувати індикаторний нутромір на заданий номінальний розмір деталі;

4 Розрахувати граничні розміри деталі;

5 Виміряти розмір деталі;

6Записати умови які повинні виконуватись під час визначення придатності деталі.

7 Зробити висновок про придатність деталі.

8 Оформити звіт за наданою формою.

 

 

Методика та аналіз вимірювання деталей оптико – механічними пристроями

1 Методика та аналіз вимірювання деталей за допомогою оптиметра

Мета роботи:
1 Ознайомитись з існуючими методами вимірювання лінійних розмірів та набути практичні навички вимірювання розмірів деталей оптиметром
Необхідні матеріали та обладнання:
1 Вертикальний оптиметр
2 Горизонтальний оптиметр
3 ПКМД
4 Деталі
5 Стандарти
Контрольні питання:
1 Чому дорівнює ціна поділки шкали оптиметра? 2 Як зняти відлік по шкалі трубки оптиметра? 3 Який метод вимірювання використовується під час вимірювання на оптиметрі? 4 Як налаштувати оптиметр на заданий розмір? 5 Як налаштовується сферичний наконечник та сферична опори накладного столика на співвісність?
Це необхідно знати

Оптиметр – це оптичний прилад, призначений, як правило для вимірювання методом порівняння з мірою. При цьому визначають малі відхилення розміру вимірюваної деталі від розміру ПКМД або іншої установочної міри. На оптиметрах вимірюють дійсний розмір ПКМД при повірці, розміри дротів для вимірювання середнього діаметру різьби, розмір калібрів-пробок та скоб, діаметр установочних кілець, мікрометричних нутромірів, середній діаметр різьби, відхилення форми тіл обертання і т. д. В основу будови оптиметра покладено принцип автоколімації. Про переміщення вимірювального наконечника приладу судять по переміщенню в полі зору окуляра (або на екрані) автоколімаційного зображення шкали приладу, відбитого від дзеркальця, пов’язаного з вимірювальним наконечником.

Перед вимірюванням необхідно виконати наступну настройку: на паралельність площин столу та плоского наконечника (умова для вимірювання циліндричних деталей), далі на співвісність сферичної п’ятки вимірювального наконечника та сферичної п’ятки вимірювального столу (для вимірювання плоских деталей). Основні параметри і технічні вимоги, пред’являємі до оптиметрів, викладені в ГОСТ 5405.

Вимірювання товщини плоскої деталі.

Вимірювання проводяться за допомогою сферичного наконечника і накладного столика зі сферичною опорою. Для вимірювання необхідно закріпити за допомогою гвинта на вимірювальному стержні трубки оптиметра сферичний вимірювальний наконечник 4 та встановити аретир 3 (рисунок 1). Накладний столик зі сферичною опорою розмістити посередині круглого столу 2, злегка притерти його. Надіти на круглий столик сітку з чотирма гвинтами.

Переміщуючи за допомогою гайки 13 кронштейн 14 по стійці 11, добитися такого положення трубки оптиметра, щоб наконечник розташувався над сферичною опорою на відстані біля 1мм. Затиснути стопорний гвинт 15 кронштейна і не торкатися його до закінчення вимірювань.

Рисунок 1 – Оптиметр вертикальний

При відкрученому стопорному гвинті 6, обертаючи гайку 7 мікроподачі, підняти стіл оптиметра до контакту сферичної опори з наконечником. При цьому в полі зору з’явиться шкала. Обертаючи два діаметрально розміщених гвинти сітки або від себе, або до себе (тобто щоб один з цих гвинтів угвинчувався в сітку, інший вигвинчувався), знайти максимальну точку повернення шкали трубки оптиметра, що відповідає співвісності сферичної опори та наконечника (рисунок 2 в).

Для вимірювання розміру необхідно зібрати блок кінцевих мір необхідної величини. Притримуючи лівою рукою трубку оптиметра, відкрутити стопорний гвинт 8 (рисунок 1) та підняти трубку оптиметра в кронштейні на таку висоту, щоб між сферичною опорою та наконечником поміститився зібраний блок кінцевих мір.

 

Рисунок 2 – Розташування наконечника

 

Встановити блок на накладний столик та акуратно переміщуючи трубку оптиметра в кронштейні підвести до контакту наконечник з поверхнею блоку мір.

Користуючись вертикальною мікроподачею столу (тільки при відкрученому стопорному гвинті 6), налагодити трубку оптиметра на нуль. Багаторазовим аретируванням переконатися в стабільності нульового показу.

Підняв аретиром наконечник, обережно прибрати блок кінцевих мір і на його місце установити вимірювану деталь (при піднятому наконечнику). Опустити наконечник, зняти відлік по шкалі трубки оптиметра (з урахуванням знаку) і внести дані в таблицю звіту.

Визначити виміряну товщину деталі за формулою

А = L + а,(1)

де А – товщина деталі, мм;

L – довжина блоку кінцевих мір, мм;

а – покази трубки оптиметра, мм.

Вимірювання діаметру калібру-пробки.

Вимірювання провести за допомогою плоского вимірювального наконечника.

За допомогою викрутки зняти сферичний наконечник та на його місце встановити плоский вимірювальний наконечник та аретир. Зняти сітку і столик зі сферичною опорою.

Перед вимірюванням установити поверхню столу 1 в положення, паралельне площині плоского наконечника 2 (рисунок 3 а). Для цього розмістити трубку оптиметра так, щоб вісь обертання наконечника приблизно збігалася з центром обертання круглого столу.

Рисунок 3- Положення поверхні столу

Закріпити кронштейн стопорним гвинтом.

Міру довжиною 5...10 мм установити під наконечник так, щоб довге ребро міри розташувалося перпендикулярно лінії ОВ, подумки з’єднуючі нерухому опору О і одну з рухомих – В (гвинт) (рисунок 3 а), а коротке ребро міри прийшло в контакт з наконечником в його діаметральному перетині. Зняти відлік по трубці оптиметра (n1).

Повернути міру під наконечником (при піднятому за допомогою аретира наконечнику) на 180° (установити її в положення ІІ (рисунок 3 а). Зняти відлік n2 по трубці оптиметра. Визначити величину підіймання або опускання столу гвинтом А

 

h = [40 · (n1 - n2)/d] (2)

 

де h - величина підіймання або опускання столу, мкм;

n1 – n2 – різниця відліків по трубці оптиметра, мкм;

d – діаметр наконечника, 8 мм.

Якщо величина h від’ємна, то стіл підіймають гвинтом А, якщо додатна, то стіл опускають.

Далі виконати аналогічні операції, установивши міру довгим ребром перпендикулярно лінії ОА.

Після регулювання столу необхідно перевірити правильність установки, відповідно до методики, що описана раніше. Якщо різниця відліків дорівнює нуля, то установку столу можна вважати правильною. Провести вимірювання діаметру калібру-пробки. Для цього виміряти діаметр калібру за допомогою мікрометра гладкого 25...50 мм, попередньо перевірив нульову установку мікрометра. Зібрати блок кінцевих мір L виміряної величини та установити по блоку оптиметр на нуль.

На місце блоку установити вимірюваний калібр 2 (рисунок 4), зняти відлік по шкалі трубки оптиметра, внести в таблицю звіту.

Рисунок 4 – Схема вимірювання

Визначити діаметр калібру за формулою

 

d = L + a, (3)

 

де d – діаметр калібру, мм;

L – довжина блоку кінцевих мір, мм;

а – покази трубки оптиметра, мм.

 

Горизонтальний оптиметр призначений для відносних контактних вимірювань зовнішніх та внутрішніх розмірів.

Горизонтальні оптиметри – прилади з горизонтальним розташуванням осі вимірювання, що змонтовані на станині з поздовжніми напрямними, по котрим переміщується два кронштейни, що несуть: правий – оптиметрову трубку, лівий - піноль з наконечниками. До станини кріпитися столик, що має п’ять ступенів свободи. На горизонтальних приладах (в відмінності від вертикальних) можна вимірювати не тільки зовнішні, а і внутрішні розміри. В останньому випадку на оптиметрову трубку та піноль установлюють два майже однакових кронштейни ИП-8, що несуть на собі вимірювальні наконечники, які входять в отвір, що вимірюється.

Вимірювання довжини деталі.

Вимірювання проводяться за допомогою сферичних наконечників.

За допомогою викрутки закріпити сферичні наконечники на стержні трубки оптиметра та стержні трубки пінолі. Надіти на трубку оптиметра та закріпити аретир.

Далі необхідно налаштувати сферичні наконечники на співвісність.

Для цього перемістити кронштейни 1 і 12 (рисунок 5) по циліндричній напрямній 13 до відстані біля 1мм між наконечниками. Закріпити кронштейни стопорними гвинтами 11. Обертаючи гвинт мікроподачі 3 при відкрученому стопорному гвинті 2, звести наконечники 5 до контакту. При цьому в полі зору трубки оптиметра з’явиться шкала.

Рисунок 5 – Горизонтальний оптиметр

 

Обертаючи викруткою один із регулювальних гвинтів 6, добитися найбільших показань по трубці оптиметра (знайти максимальну точку повернення шкали). Аналогічні дії здійснити іншим гвинтом, розташованим в плоскості, що перпендикулярна першому гвинту 6.

Зібрати блок кінцевих мір виміряної величини. Розвести вимірювальні наконечники на таку відстань, щоб між наконечниками міг поміститися зібраний блок кінцевих мір.

УВАГА! Після налаштування на співвісність кронштейни 1 і 12 не пересувати.

Установити на плаваючому столику 7 оптиметра призматичний столик та покласти на нього неробочою поверхнею блок кінцевих мір.

Закріпити блок струбциною. Обережно переміщаючи вимірювальний наконечник за допомогою маховика трубки пінолі, підвести наконечники до контакту з робочими поверхнями крайніх мір блоку.

Установити блок кінцевих мір правильно по відношенню до лінії вимірювання, тобто щоб вимірювальні поверхні кінцевих мір були перпендикулярні осям наконечників (лінії вимірювання). Для цього, поворотом столу кругом вертикальної вісі (за допомогою рукоятки 14) та нахилом столу відносно горизонтальної вісі (за допомогою ексцентрика 8 при відкрученому стопорному гвинті), добитися мінімальних показів по трубці оптиметра (знайти мінімальні точки повернення шкали). За допомогою гвинта мікроподачі 3 встановити шкалу на нуль. Переконатися в стабільності нульового положення аретируванням.

Обертанням маховика 9 при відкрученому стопорному гвинті опустити стіл. Попередньо відвести аретиром наконечник від мір зняти блок мір, на його місце установити деталь, яку вимірюють, закріпивши її струбциною.

Вертикальним переміщенням столу обережно розмістити деталь 2 між наконечниками 1 та 3 (рисунок 2).

Рисунок 2 – Схема виміру

Установити деталь правильно по відношенню до лінії вимірювання (аналогічно установі блоку мір).

Зняти відлік а по трубці оптиметра, внести його в таблицю звіту. Визначити довжину деталі за формулою

А = L + a (2)

де A – довжина деталі, мм

L – довжина блоку кінцевих мір, мм

а – показання трубки оптиметра, мм

 

Порядок виконання роботи

 

1 Виконати ескіз деталі, проставити розміри та поле допуску.

2 Накреслити схему розташування полів допусків для розмірів.

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.