Мои Конспекты
Главная | Обратная связь


Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Лексико-семантичні особливості української документознавчої термінології



 

Термін, як і загальновживане слово, належить до загальної лексичної системи мови. Семантичний розвиток значення слова (зміна денотата, поглиблення змісту сигніфіката) зумовлює наявність у документознавчій термінології, як і в інших галузевих терміносистемах, всіх лексико-семантичних процесів загальнолітературної мови. Явища полісемії, омонімії, синонімії, антонімії знаходять свій вияв у тих межах, які не порушують семантичної визначеності термінів.

Полісемія.Створення в УДТ груп термінів, тісно пов'язаних між собою причинно-наслідковими відношеннями, які у свою чергу потребують постійної перебудови лексичного значення термінів, спричиняють появу термінологічної полісемії. Полісемія упорядковує терміни всередині терміносистеми, формує її ядро [329, с.30]. Це лексико-семантичне явище зумовлене тим, що дефініція терміна включає лише істотні ознаки поняття. Поява нового поняття веде до багатозначності терміна. Для документознавчої термінології характерний внутрішньосистемний зв'язок значень, що ґрунтується на метонімії, і не притаманний тип полісемії, утворений шляхом метафоричного переносу (на основі подібності за формою, кольором та ін.).

Полісемантами виступають терміни, семи яких належать одночасно до кількох поняттєвих категорій. Виявлено семантичну регулярність у документознавчому термінотворенні: субституція (перехід) назв технологічних процесів на суміжні з ними явища, предмети, напрями діяльності, показники, жанри тощо: процес ® явище: реєстрація (читачів), оновлення (фонду), запис (книги), виділення (тексту), відтворення (тексту), оформлення (видання), друк, освітлення, комплектування, редагування; процес ® предмет: видання, попередження, повідомлення, роздрук, витяг, публікація, передрук; процес ® галузь діяльності: книгодрукування, книгопоширення, каталогізація, систематизація, книжкова торгівля; процес ® показник: книговидача, відвідування; процес ® жанр, вид посібника: бесіда про книги, бібліографічний огляд.

Метонімічне перенесення назви предмета одного класу на інший, які межують між собою або перебувають в органічному зв'язку, наявне також у категоріях: назва предмета ® показник: аркуш, примірник;назва явища ® показник: назва;назва професії ® посада: бібліотекар, бібліограф, архівіст, редактор;назва виду мистецтва ® вид документа: гравюра, естрадний збірник;ім'я автора ® його продукція: ельзевір(книга),ельзевір(шрифт),альдине; форма обслуговування читачів ® назва підрозділу: абонемент.

Синхронний і діахронний огляд розвитку полісемії шляхом метонімії можна проілюструвати на прикладі базового терміна бібліографія.В античні часи (з V ст. до н.е.) терміном бібліографіяпозначався процес переписування книг (бібліограф - переписувач книг).Із завершенням періоду античного світу слово бібліографіянадовго зникло із вжитку. Після винайдення книгодрукування бібліографами почали називати друкарів. В І половині XVII ст. французькі вчені Габрієль Ноде і Луї Жакоб вперше вжили слово бібліографіяв назвах своїх праць у значенні "список літератури". З часом воно набуло ширшого змісту - "книгоопис" (за аналогією зі словами географія, біографія).Власне бібліографічні праці називалися каталогами, лексиконами, описами, реєстрами, інвентарями.

У процесі історичного розвитку бібліотечної справи термін бібліографіянабув нових значень. На початок 80-х років XX ст. лексема бібліографіямала 5 значень: окрема бібліографічна праця; сукупність бібліографічних праць; наука або допоміжна наукова дисципліна; галузь практичної або науково-практичної діяльності; діяльність (практична бібліографічна робота).

При розробленні державних стандартів на бібліографічну термінологію, укладанні підручників автори намагалися забезпечити однозначність терміна бібліографія.У першому значенні були стандартизовані терміни: бібліографічний посібник, бібліографічний покажчик (список, огляд, видання, картотека, каталог)та їх види. Сукупність бібліографічних праць отримала назву - система бібліографічних посібників. Стандартом також були визначені бібліографуванняяк процес підготовки бібліографічної інформації, бібліографічне обслуговуванняяк процес доведення бібліографічної інформації до споживачів. Для позначення поняття "галузь науково-практичної діяльності для підготовки бібліографічної інформації і доведення її до споживачів" було стандартизовано термін бібліографічна діяльність.Базовий термінбібліографія не було стандартизовано, однак ряд вчених (О.П. Коршунов, Г.Н. Діомідова) обґрунтували його вживання у значенні "галузь науково-практичної діяльності" [81, с. 8; 145, с. 13]. Для поняття "наука про бібліографію" О.П. Коршуновим був запропонований термін бібліографознавство[145, с.193].

Термін бібліотекатакож багатозначний.У словнику Є.І. Шамуріна [415, с. 31] виділено 6 значень цього терміна: 1) заклад, який забезпечує організацію громадського користування документами; 2) будь-яке організоване зібрання книг, відібране за інтересами власника; 3) будівля для зберігання і читання книг; 4) найменування серій для певних читацьких категорій; 5) найменування бібліографічних покажчиків та друкованих каталогів, що виходили в давнину; 6) в Давній Греції - посудина для зберігання книг, пізніше книжкова лавка. Вживання терміна бібліотекау 5 і 6 значеннях суто історичне, у решті значень - набуло широкого поширення.

Рухомість семантики мовного знака надає йому нового змісту за допомогою синекдохи, що позначає суміжність кількісного характеру (перенесення назви частини на назву цілого і навпаки): регіональна бібліографія(бібліографічна діяльність у регіоні і бібліографічна діяльність, пов'язана з певним регіоном, з містом або (і) місцем видання об'єктів бібліографування), книгознавство(комплекс близьких, відносно самостійних наукових дисциплін, що вивчають друковані твори, процеси їх створення, поширення, використання і комплексна наука про книгу і книжкову справу), академічне видання(повне наукове видання, що містить науково вивірений текст, його варіанти, значний довідковий апарат, і видання, що публікуються академією наук), серійне видання(неперіодична серія і видання, що входять у неперіодичну серію), бібліотечне видання(видання, призначене для використання в бібліотеці, і видання, опубліковане бібліотекою), рубрика(окрема частина тексту літературного твору, що має власний заголовок, і заголовок окремих частин літературного твору).

Таким чином, термінологічна полісемія є результатом перенесення значення на основі метонімії та синекдохи. Багатозначність зумовлюється рухомістю семантики лексичної одиниці: розвиток значень сприяє збагаченню семного набору окремого терміна. Полісемія діє як вияв загальномовної закономірності, коли одна знакова форма здатна вмістити в собі цілий ряд значень.

Омонімія. Лексико-семантичні процеси, пов'язані із застосуванням метонімії у розвиткові термінологічної семантики документознавчої лексики, утворюють підґрунтя для омонімії. З погляду сучасної мови лексична омонімія зовні має багато спільного з багатозначністю слова: один звуковий комплекс, що пов'язаний з відмінними значеннями. Враховуючи різні підходи для розмежування полісемії й омонімії, поділяємо думку В. Даниленко, Л. Симоненко, які найбільш прийнятним принципом виділення омонімів вважають належність термінів-омонімів до різних тематичних (термінологічних) об'єднань [68, с.71; 329, с.30]. Омонімія пов'язує номінативні одиниці документознавчої терміносистеми з іншими науковими системами, загальновживаною лексикою. Омоніми утворюються внаслідок втрати семантичних зв'язків між значеннями полісемічного слова.

Розрізняємо омоніми прості (лексичні), похідні (морфологічні) і неповні (за класифікацією М.А. Жовтобрюха і Б.М. Кулика) [93, с.28-30]. Прості омонімибувають в межах однієї частини мови, їх звуковий склад збігається в усіх граматичних формах. Серед документознавчих термінів виділяємо такі групи простих омонімів:

а) словотвірні омоніми, які утворилися з одних і тих мовних елементів, але завжди вживалися з різним значенням:

1.устав -один із типів письма стародавніх рукописів; 2. устав -правила поведінки (СУМ);

1.завод –підприємство; 2. завод - частина тиражу, виготовлена окремо від інших, що вказується у вихідних даних;

1.обріз -обрізаний край книги; 2. обріз - обрізана рушниця;

б) омоніми, що виникли внаслідок збігу звукового складу слів, утворених від різних основ. Так, прикметник двозначний,утворений від різних іменників - значення і знак: двозначні авторські таблиці(авторські знаки складаються з 2 цифр) і двозначний(який має два значення);

в) омоніми, які виділилися в процесі багатозначності слова внаслідок втрати семантичних зв'язків між окремими його значеннями:

1. накладу значенні “тираж”, “видання”; 2. накладу значенні “утримання”, “кошти”;

г) омоніми, які виникли внаслідок запозичення слів, звуковий склад яких однаковий і збігається з уже існуючими в мові словами:

1. кома -умовний розділовий знак у бібліографічному описі; 2. кома(гр.kōma) - стан організму;

д) омоніми, які виникли внаслідок розвитку полісемії запозиченого слова, наприклад, комплекс грифпозначає 3 поняття:

1. гриф(гр.gryps)-хижий птах; 2. гриф(нім.Griff) - частина струнних музичних інструментів; 3. гриф(фр. griffe) - печатка, штемпель чи їх відбиток на документі.

Омоформи-похідні омоніми,які виникли внаслідок збігу звукового складу граматичних форм різних частин мови, представлені нечисленно: рада(бібліотечна) - іменник і рада(жін. рід прикметника радий).

Неповні омонімипредставлені омографами,які пишуться однаково, але відрізняються значенням і наголосом: видання (дія в значенні друкувати; окремий твір або їх сукупність) і видання("дівчина на виданні" - вік); травник(гербарій; книжка, в якій описувалися лікарські рослини) і травник (настоянка на травах; місце, поросле травою; лікар, що лікує травами).

Отже, омонімія в УДТ засвідчує тенденції, характерні для наукової термінології: за термінами-омонімами закріплені різні дефініції; термінологічна омонімія є результатом семантичного розвитку слова; термінологічна омонімія існує тільки як міжсистемне явище.

Синонімія.Синонімія є найпоширенішим лексико-семан­тич­ним явищем в УДТ. Причини появи синонімів різноманітні: ранній етап формування поняття, численність підходів до поняття в різний час і в різних ситуаціях, різна лексична мотивованість, паралельне існування українських термінів та іншомовних запозичень, індивідуально-автор­ське вживання термінів.

У межах сучасної УДТ виділяємо такі типи синонімії: лексична; словотвірно-морфологічна; синтаксична; родо-видова; морфолого-синтаксична.

Лексична синонімія.Наявність лексичної синонімії в УДТ підтверджує думку О.Потебні, що слово виражає не весь зміст поняття, а одну з його ознак [271, с. 1]. Поняття ж характеризується рядом ознак, кожна з яких може домінувати при його номінації. Лексична варіантність у називанні одних і тих самих понять свідчить про особливість розвитку документознавчої термінології, вона характерна для ранніх етапів формування термінологічної системи, коли відбувається природний або штучний відбір кращого терміна. У цей час на позначення одного і того самого поняття співіснує кілька варіантів найменувань. Із синонімічного ряду назв у науковому обігові залишиться та, яка найточніше відображає характерні ознаки та особливості документознавчих понять:

а) синоніми, що виникли внаслідок запозичення: авантитул - фортитул, діапозитив - слайд, діапроектор - діаскоп, мікрофіша - мікрокарта, діамікрокарта; бібліотека-філіал - бібліотека-філія, кардекс - горизонтальна картотека;

б) пари термінів-словосполучень, у яких номінація понять зумовлена різною мотивацією: головний - спільний(титульний аркуш), неповний - незакінчений(назва), незакінчений - припинений(видання), неповний – порізнений(комплект), перевірка - переоблік(фонду), вичерпний - повний(комплектування, бібліографія), рухомий – пересувний (стелаж, полиця, розміщення фонду), крайовий каталог – каталог місцевих видань; службовий - робочий(каталог); географічний - топографічний(розміщення фонду), систематичний- універсальний(картотека статей), ієрархічний – лінійний (класифікація), активний - оперативний(фонд);

в) співіснування українського і російського термінів:вкладиш - вкладень, вкладний аркуш; ящик - шухляда, скринька(каталогова);

г) абсолютні синоніми-національні та іншомовні відповідники, лексична семантика яких здебільшого збігається.

Абсолютна (дублетна) синоніміяпредставлена термінологічними рядами, компоненти яких мають спільну дефініцію і не утворюють переносних значень. Одним із складників цих рядів виступає міжнародне або запозичене (скальковане) слово, другим - автохтонне: екземпляр - примірник, манускрипт - рукопис, лясе - стрічка-закладка, бібліотека - книгозбірня.У синонімічні зв'язки вступають не тільки терміни-однослови, але й біномени та поліномени: стелаж - книжкові полиці, екслібрис - книжковий знак, внутрішньосистемний обмін фонду - внутрішньосистемна циркуляція фонду.

Абсолютні синоніми спостерігаються у таких основних тематичних групах: назви явищ, процесів: експонування - показ, репродукування - розмноження, реставрація - відновлення, деталізація - подрібнення, бібліографічна евристика- розшуковування, палітурити - оправляти;назви властивостей: гетерогенність - різнорідність(фонду),компактність - стислість(розміщення), публічність - прилюдність(бібліотек); назви видів документів: аннали - літописи, афіша - оголошення, копія - відбиток, манускрипт - рукопис, раритет - бібліографічна рідкість, журнал - часопис, оригінал - первотвір;назви професій, амплуа: анналіст - літописець, бібліофіл - книголюб, букініст - старокнижник, меценат - благодійник, фундатор - засновник, закладач; редактор - упорядник; адресант - відправник; адресат - одержувач; бібліотечний персонал - бібліотечна обслуга; назви предметів: екземпляр - примірник; етикетка, ярлик - наличка; екслібрис - книжковий знак;назви частин тексту: фрагмент - уривок, маргіналія - позначка на полях; назви елементів книг: фортитул, авантитул - початковий аркуш, колонтитул - посторінковий заголовок, лясе - стрічка-закладка, палітурка - оправа, обкладинка.

Дублетна синонімія представлена також прикметниками: дійсний - фактичний(рік видання), буквений - літерний (роздільник), дочасний - дотерміновий(зношеність фонду), порізнений - некомплектний(примірник), підпільний - нелегальний(видання), разовий - неперіодичний(видання). Іншомовні терміни домінують за частотністю вживання. Надання переваги термінам іншомовного походження виправдане, якщо термін є міжнародним і входить у терміносистему разом з поняттям. Утворені на власній мовній основі терміни-дублети, що засвідчують певний розвиток суспільства і мови, повинні відновлюватися і входити до складу лексико-семан­тич­ного словника сучасної терміносистеми, наприклад рідковживаний термін ритина(дублет догравюра),що утворює ціле термінологічне гніздо похідних: ритувати, ритування, ритовництво, ритовник, ритовничий, ритовня. Тенденція до відродження української термінології зумовила активізацію використання національних дублетів: читальний зал-читальня, фотокартка - світлина, копія - відбиток, бібліотека-книгозбірня, оригінал - первотвір та ін.

Уведення запозиченого слова на зміну вдалого україномовного терміна призводить до збіднення національної термінології, переобтяження її іншомовними компонентами. Наприклад, словник Б. Комарова (1926 р.) засвідчує свідоме введення в науковий обіг ряду нових іншомовних лексем: фреквенція, детермінанта, пролонгація. Штучність введення іншомовних одиниць зумовила їх обмежене практичне функціювання у 20-х роках і витіснення більш вживаними українськими термінами: відвідуваність, визначник, продовження терміну повернення книги.

Частково-дублетна синонімія,що виявляється у співіснуванні іншомовного терміна і терміна-деривата, утвореного від латинської основи й українських афіксів, представлена нечисленно: бібліофілія - бібліофільство, фах - спеціальність.

Словотвірно-морфологічна синонімія. Теорія синонімів по-різному розв'язує питання про словотвірні синоніми.

Деякі дослідники, зокрема О.С. Ахманова, вважають, що синонімами можуть бути лише слова різних коренів, словотвірні синоніми є межею морфологічного варіювання [5, с. 232]. І.І.Ковалик, визначаючи кри­терії класифікації певних лексем як словотвірних синонімів, дав їм таке визначення: "Словотвірними суфіксальними синонімами називаються ряди іменникових однозначних утворень з однаковою слово­твірною основою, з однозначними, але різнозвучними суфіксами” [126, с. 21-22]. І.І.Ковалик визначив таким чином суфіксальне варіювання синонімів-іменників. У сучасних вітчизняних мовознавчих, зокрема термінологічних дослідженнях словотвірні синоніми визначаються як спільнокореневі деривати, які належать до однієї частини мови й оформлені різнозвучними афіксами з однаковими спільними словотвірними значеннями [44, с.5; 329, с. 39; 340, с.47].

У словотвірно-морфологічній варіантності виділяються префіксальний і суфіксальний типи.

При префіксальному варіюванні виділяються такі моделі:

а) однокореневі слова, оформлені за допомогою різних префіксів: погоджений - узгоджений(комплектування), дописування - приписування, начитаність - очитаність, посвята - присвята, пошкодження - ушкодження, вносити - заносити (відомості). На межі префіксальної морфеми і мотивувального слова не спостерігається помітних змін. Окремі префікси мають варіантне вираження із вставленням голосного перед приголосним твірної основи: безплатний - безоплатний(примірник).

б) безпрефіксальні слова у поєднанні з префіксальними утвореннями: річник - щорічник, місяник - щомісячник, тижневик - щотижневик, денник - щоденник, складовий - поскладовий, дорожній - подорожній, дарунковий - подарунковий.

При суфіксальному варіюванні виділяються такі моделі:

а) іменник з нульовим суфіксом у поєднанні з суфіксальним утворенням: дар - дарунок, подарунок; замова - замовлення, книголюб - книголюбець, книгозбір - книгозбірня. Серед віддієслівних іменників із словотвірним значенням узагальненої дії або продукту дії ширше вживаними є слова з нульовим суфіксом, що зумовлено їх лаконічністю, дериваційною здатністю: обмін - обмінювання, облік - облікування, передплата - передплачування, перегляд - переглядання, розподіл - розподілення, передрук - передрукування, збір - збирання, відбір - відбирання.

б) однокореневі слова на позначення одного і того самого поняття, оформлені за допомогою різних суфіксів: роздільник - розділювач, збірка - збірник, книговидача - книговидавання(дія),культурно-просвітній - культурно-просвітницький, наставницький - наставничий.

Іменники з малопродуктивним суфіксом -к-представлені нечисленно і функціонують паралельно з дериватами із суфіксами -енн-, -анн-, які займають у творенні віддієслівних назв сучасної української мови центральну позицію: затримка - затримання, звірка - звірення, перевірка - перевірення.Суфіксальна синонімія прикметників була притаманна термінології 20-х років, що засвідчує тогочасна фахова література: каталожний - каталоговий, предметний - предметовий, квадратний - квадратовий(дужки), штемпельний - штемпелевий (фарба), картонний - картоновий(скринька), титульний - титуловий, резервний - резервовий(фонд). Зокрема у реєстрі словника Б. Комарова і Р. Воляновського вміщено терміни: предметовий покажчик, вимогова відомість, каталогова кімнатата ін. Варіантність серед однокореневих термінів була помітним явищем. На західноукраїнських територіях під впливом польської мови суфікс -ов-виступав продуктивним засобом творення відносних прикметників, тим часом як у східноукраїнській мовній практиці, незважаючи на наявність цього суфікса при творенні відносних прикметників, перевага надавалася суфіксові -н-.У зв'язку з орієнтацією на східноукраїнський зразок мовної норми поступово утворення з -ов-витіснялися формами з суфіксом -н-, проте це не виключало і усталення термінів з суфіксом -ов-: вимогова відомість(картка) [214, с. 48].

Синтаксичні синоніми- синтаксичні конструкції, близькі за значенням і тотожні за функцією, але різні за будовою, відтінками значення, стилістичними особливостями: читацьке коло - коло читачів, облікова одиниця - одиниця обліку, авторська картотека - картотека авторів, дитяча бібліотека - бібліотека для дітей, громадська бібліотека - бібліотека на громадських засадах.

Синонімічні синтаксичні конструкції можуть утворюватися шляхом поєднання українських та іншомовних компонентів: загальний визначник часу - хронологічний визначник, загальний визначник місця - географічний визначник, мовне розміщення фонду - лінгвістичне розміщення фонду.

Синтаксичні синоніми представлені конструкціями: "прикметник + іменник" та "іменник + іменник в непрямому відмінку": читацький попит - попит читачів, абонентний номер - номер абонента; читацька категорія - категорія читачів;"прикметник + іменник + іменник в непрямому відмінку" та "прикметник + іменник": загальний визначник мови - лінгвістичний визначник; прикметник + прикметник + іменник - прикметник + іменник + іменник в непрямому відмінку: авторський допоміжний покажчик - допоміжний покажчик авторів.

Узгоджені означення, виражені прикметниками, передають загальну ознаку предмета: читацький формуляр.Синонімічні їм означення, виражені керованими іменниками, вказують на конкретну ознаку предмета - належність, призначення: формуляр читача.

Громіздкість термінів-словосполучень зумовлює функціювання в усному професійному мовленні їх скорочених варіантів: комплектування фонду - комплектування. Тому виникає синонімія, породжена існуванням двох варіантів - повного, вираженого синтаксичною конструкцією, і короткого, який є рівноправною за значенням, але скороченою певним способом мовною конструкцією термінологічної назви одного і того самого поняття [68, с.181]. Значення короткого терміна зрозуміле у контексті. Виділяються два (п. 4, 5) найпоширеніші типи синонімії, зумовлені існуванням короткого варіанта термінів.

 

Родо-видова синоніміявиявляється тоді, коли родовий термін у функціональному плані може замінити видовий, якщо ця заміна не порушує семантичної структури терміна. Можна виділити три різновиди родо-видової синонімії:

а) скорочення слова у конструкціях типу іменник 1+ іменник 2 ® іменник 1, де іменник 1 виражає родову ознаку, іменник 2 - видову ознаку: переоблік фонду - переоблік, перереєстрація читачів - перереєстрація, каталогування документа - каталогування, формат видання - формат;

б) скорочення словосполучення у конструкціях типу прикметник + іменник ® іменник: бібліотечний фонд - фонд, бібліотечний абонемент- абонемент, бібліотечний каталог - каталог, бібліографічний опис - опис, бібліографічна картотека - картотека;

в) скорочення словосполучення у конструкціях типу прикметник 1 + прикметник 2 + іменник ® прикметник + іменник, де скорочуються прикметники, що позначають загальніше поняття: рекомендаційний бібліографічний посібник (покажчик, список, огляд) - рекомендаційний посібник (покажчик, список, огляд), визначений читацький попит - визначений попит, багатомовний інформаційно-пошуковий тезаурус - багатомовний тезаурус.До цієї ж групи відносимо квантитативні (кількісні) синоніми, в яких скорочення одного з компонентів відбувається не на основі родо-видової заміни, а через свідоме опущення елементів словосполучення. Скорочуються, як правило, іменники, що виступають у формі додатка: машинний пошук інформації - машинний пошук, термін користування книгою - термін користування, алгоритм інформаційного пошуку - алгоритм пошуку, зошит обліку відмов - зошит відмов, бібліографічний покажчик до видання - покажчик до видання.

Морфолого-синтаксична синоніміяз'являється тоді, коли паралельно з терміном-словосполученням існує короткий варіант терміна, утворений за допомогою морфологічного способу словотвору шляхом поєднання афіксальних морфем з кореневою або похідною частиною слова:

а) словотвір шляхом афіксації реалізується для найменування предметних понять (зокрема суміжно-галузевих) за допомогою суфіксів: -ач (запам'ятовувальний пристрій - запам'ятовувач, записувальний пристрій - записувач, розділова картка - розділювач); -ник (багатотомне видання - багатотомник, річне видання - річник, щорічник; місячне видання - місячник, щомісячник; тижневе видання - тижневик, щотижневик); -ень (вкладний аркуш - вкладень); -н (книжкова крамниця - книгарня; палітурна майстерня - палітурня). До цієї самої групи синонімів належать пари, короткі варіанти яких утворені за допомогою словотворчих морфем – -метр, -граф, -графія: електрографічний друк - електрографія, гігрографічний прилад - гігрограф, гігрометричний прилад - гігрометр, гідрометричний прилад - гідрометр.

б) співіснування повного варіанта терміна і терміна, утвореного шляхом основоскладання:поєднання усіченої основи прикметника з цілим словом - іменником: стародавній друк - стародрук; перфораційна карта - перфокарта, перший друкар - першодрукар; бібліотечний колектор - бібколектор.

Як синоніми вживаються ініціальні абревіатури та їх повні форми: ГДК - головна довідкова картотека, ДІП - документально-інформа­цій­ний потік, ВПІ - вибіркове поширення інформації, ІПМ - інформаційно-пошукова мова, АІПС - автоматизована інформаційно-по­шу­­кова система.

До складу документознавчої терміносистеми входить синонімічна пара термінів, утворених за першими буквами слов'янського і грецького алфавітів: абетка - алфавіт. Похідні від них прикметники входять до складу численних термінів-словосполучень. Слово абетката його похідні широко використовували бібліотекознавці початку століття, 20-30-х років, пізніше надавалася перевага грецькому варіантові терміна. Останнім часом знову активізувалося вживання лексеми абетка.

Питання термінологічної синонімії широко дискутується, про що свідчать матеріали Всеукраїнських наукових конференцій "Українська термінологія і сучасність", організованих Інститутом української мови НАН України, Міжнародних конференцій "Проблеми української термінології", що проводяться під егідою Національного університету «Львівська політехніка» [376; 377]. Синонімія кваліфікується з одного боку як негативне явище. Вона надає термінології нечіткості як з погляду вираження, так і змісту терміна. "Паралельне вживання в межах однієї терміносистеми навіть цілком рівноправних з погляду загальнолітературної норми синонімів заважає її нормальному функціонуванню" – зазначав О. Тараненко [377, с. 6]. Цієї ж думки дотримуються інші дослідники [376, с.60; 377, с. 155]. Уніфікованість термінологічного апарату, коли одному поняттю відповідає один термін, повинне досягатися з урахуванням етимології, семантики, словотвірної структури, особливостей вживання термінів-синонімів [376, с. 81; 377, с. 135, 379]. З другого боку, на ранніх етапах розвитку тієї чи іншої терміносистеми синонімія неминуча.

Однак, синонімія і у сфері фіксації (у термінологічних стандартах, словниках), і у сфері функціювання (у фаховій літературі, усно-професійному мовленні) широко застосовується всупереч твердженням, що серед синонімів майже немає абсолютних, тобто термінів, що повністю збігаються за значенням [359, с.11]. У працях В.Даниленко, Т.Панько, І.Кочан, Г.Мацюк, А.Крижанівської відзначається природність синонімії в термінології, її повноправність у сфері фіксації та функціональна зумовленість [67, с. 74; 333, с.35]. На думку Т.Панько, І.Кочан, Г.Мацюк, синоніми є виявом взаємодії міжнаціонального - загального і національного – специфічного [250, с. 184].

Погляди на функціювання національно-іншомовних дублетів відзначаються неоднорідністю. Домінує позиція щодо надання пріоритету вдалим, вмотивованим національним термінам [376, с. 76, 81; 377, с.154]. Лише поодинокі дослідники при унормуванні терміносистеми із ряду дублетів вибирають інтернаціоналізми, оскільки їм притаманна формальна і семантична чіткість унаслідок певної ізольованості від слів загальновживаних, вони позбавлені емоційно-оцінного та асоціативного моментів. Щоб не порушувати гармонійний розвиток ресурсів рідної мови, необхідно враховувати частотність їх вживання [377, с. 131].

Доцільно зберігати національно-міжнародні дублети з метою забезпечення спадкоємності національної термінології та надання певній терміносистемі інформаційної ідентичності з іншомовними терміносистемами. При наявності національно-іншомовної пари синонімів перевага запозиченню може надаватися лише за умови його міжнародної стандартизації.

Таким чином, розгляд термінологічної синонімії дає підстави стверджувати, що:

1. В українській термінології синонімія розвивається у тих межах, які не порушують семантики терміна; якщо для загальнолітературної мови характерні стилістичні синоніми, то в термінології реалізуються семантичні різновиди, які стосуються одних і тих самих понять та відображають однакові їх властивості.

2. Вживання українських та запозичених термінів-синонімів вимагає диференційованого підходу і за сферою використання у різних видах спеціальної літератури, і за цінністю для відображення у фаховій термінології лексико-семантичного фонду української мови.

Антоніміяяк одна із найважливіших системотвірних категорій лексики відображає протилежність, контрастність понять, якими оперує наука.

В основу виділення термінів-антонімів у термінології дисциплін документознавчого циклу покладена ознака семантичної поляризації, яка діє в межах спільного семантичного поля [329, с. 41]. Члени антонімічної пари утворюють елементарне мікрополе, виконуючи двоєдину функцію в плані змісту і плані вираження лексичних одиниць: називають предмети і явища спільного роду і виступають видовими виразниками протилежного. Наприклад, антонімічна пара універсальний бібліографічний покажчик - галузевий бібліографічний покажчикназиває види посібників, у яких антонімія виявляється в опозиційності явищ [266]: рівень охоплення документів: у першому - документи з усіх галузей, у другому - суто певної галузі.

Частиномовне вираження антонімії у документознавчій термінології представлене якісними та відносними прикметниками: широкий - вузький(комплекс предметних рубрик), лицевий - зворотний(бік картки), простий - складний (класифікаційний індекс), однорідний - змішаний(класифікаційний індекс); іменниками: однотомник -багатотомник, оригінал - копія;дієсловами: видавати - приймати, вписувати - виписувати, зберігати - втрачати.

Серед антонімів-іменників значну частину становлять абстрактні назви, які вказують на якість (як правило, утворені від прикметникових основ): достовірність - хибність(інформації), цілісність – гетерогенність(фонду); рідкісність, раритетність - масовість(кни­ги) та на узагальнену дію (утворюються від дієслівних основ): надходження - вибуття, розміщення - зняття, поповнення - списання.

В українській термінології антонімія представлена у двох типах - лексичномуісловотвірному.Як показав досліджуваний матеріал, явище лексичної антонімії малохарактерне для терміносистеми документно-комунікативної діяльності. Антонімічні відношення між термінами найчастіше виявляються тоді, коли вони вказують на якість: верхній - нижній, внутрішній - зовнішній, спадний - висхідний, тимчасовий - постійний, вторинний - первинний, повний - вибірковий;дію: видавати - приймати, деталізувати - укрупнювати, розставляти - знімати, купувати - розпродавати; предмети, явища: надходження - вибуття, придбання - втрата, оригінал - копія, відбиток; надлишок - нестача(фонду); купівля - розпродаж;стосунки між людьми, установами: адресат – адресант, комутант – реципієнт.

Основи і префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень у системі термінів. Афіксальна антонімія,на відміну від лексичної, характеризується неповним розходженням своїх лексичних значень: корінь у афіксальних антонімів завжди спільний: датований - недатований(документ), систематизація - пересистематизація. Антонімія однокореневих термінів-антонімів представлена кількома типами.

Тип антонімічних відношень безафіксний термін - термін афіксальнийреалізується прикметниками, іменниками та дієсловами. Одним із найпродуктивніших способів передачі протилежного поняття є приєднання до терміна стверджувальної семантики частки не- та синонімічного їй міжнародного відповідника ан-(гр.аnзначення заперечення), які заперечують наявність певних ознак: визначений - невизначений (періодичність, попит), періодичний - неперіодичний(видання), впорядковаинй - невпорядкований(масив), рухомий - нерухомий (полиця, стелаж, розміщення), опублікований - неопублікований (документ), анотований - неанотований(бібліографічний покажчик, друкована картка); опістографічний - анопістографічний(книга).

Значення протилежності за допомогою префікса без- реалізується для підтвердження відсутності певних ознак: інвентарний - безінвентарний(облік), готівковий - безготівковий(рахунок), платний - безплатний(передача, примірник, видання), платність - безплатність(користування книгами).

Для антонімічних прикметників, які вказують на наявність або відсутність кого-, чого-небудь за межами того, що назване іменником, значення протилежності реалізується за допомогою префікса поза-: стаціонарний - позастаціонарний (обслуговування), штатний - позаштатний(працівник).

Ряд ознак антонімізують пари термінів-іменників, утворених за допомогою іншомовних префіксів: де-(лат.deзначення відмови, скасування), який вказує на відміну раніше здійснених процесів: кодування–декодування(інформації), каталогізація-декаталогізація, централізація- децентралізація(бібліотек); дез-(фр.desзначення відсутності, знищення), який вказує на недостовірність, знищення, усунення чогось: інформування - дезінформування, інформація - дезінформація, інфекція - дезінфекція; аван- (фр. avantперед),фор-(нім.vorперед),контр-(лат.contraнапроти),які протиставляють місце розміщення компонентів титульного аркуша: титул - авантитул, фортитул; титул - контртитул.

Другий тип антонімічних відношень реалізується через протиставлення префіксів полярного значення - кореляцію полярних префіксів однокореневих слів [100] та протиставлення перших компонентів (усічених основ) складних слів. Так, ознаки протилежності початку і завершення дії, явища відтворюються за допомогою прикметників з префіксами до-, після-, при-, по-: домашинний - післямашинний(опрацювання документа, інформації), прижиттєвий - посмертний(видання). Протиставлення ознак початку і закінчення чогось реалізоване в антонімічній парі запозичених термінів: пролог-епілог, де функція антонімізації виражена префіксами полярного значення про-(гр.proдо)таепі-(гр.epiпісля).

Крім однокореневої антонімії, у документознавчій термінології наявні і антонімічні пари складених термінів, де функцію протиставлення коренів полярного значення виконує один із компонентів складеного слова. Так, усічені основи макро-, мікро-містять у собі ознаки протилежності розміру, вираженого другим компонентом складеного слова: макрокопія - мікрокопія, макрокопіювання - мікрокопіювання, макрографія - мікрографія. Українські усічені основи мало-, багато-; одно-, багато-є першими компонентами складених термінів, виражених прикметниками та іменниками, і вказують на ознаки протилежності одиничності та чисельності: малотиражний - багатотиражний (видання), одномовний - багатомовний(видання, тезаурус, словник),однотомний - багатотомний(видання), одноаспектний - багатоаспектний(аналіз, класифікація, індексування).

Модельований характер антонімії виявляється в тому, що на рівні парадигматичних відношень спрацьовує принцип максимальної відповідності термінів: у полярних відношеннях перебувають, як правило, національні або іншомовні терміни [96, с. 190]. Однак, компонентами антонімічної пари можуть бути українське та іншомовне слово: ретроспективний - поточний (комплектування), стаціонарний - пересувний(виставка), національний - міжнародний(бібліографія), універсальний - галузевий(список, огляд, покажчик, бібліографія).

Системність антонімів у лексичній системі мови виявляється у сполучуваності антонімічних компонентів однієї пари, один із компонентів якої передбачає наявність іншого члена пари: загальний - галузевий: загальний абонемент - галузевий абонемент, загальна бібліографія - галузева бібліографія, загальне бібліографознавство - галузеве бібліографознавство; ручний - машинний: ручний відбір - машинний відбір, ручний пошук - машинний пошук; місцевий - централізований: місцеве джерело комплектування - централізоване джерело комплектування.

Одним із важливих виявів системних відношень у документознавчій термінології є тісний зв'язок таких лексико-семантичних процесів, як антонімія і синонімія. Їх семантична близькість виявляється у співвідношенні значень. Мікросистема, яку утворюють антонімічні компоненти, може взаємно поєднуватися з мікросистемою синонімічного гнізда [235, с.15]. Наприклад, вибірковий - вичерпний, повний(інформація, комплектування).

В антонімічні відношення може вступати пара термінів, один із компонентів якої має цілий ряд синонімів. Таким чином навколо одного слова збирається ніби пучок антонімів [267, с.8]: нова книга - старовинна книга, стародрукована книга, стародавній друк, стародрук, першодрукована книга, першодрук, антикварна книга, букіністична книга.

 

  Антоніми
  ß ß
    Вступ - Закінчення
Синоніми Þ Передмова - Післямова
вступне слова - Післяслово
    Пролог - Епілог

 

В антонімічній парі протилежне значення може бути виражене рядом термінів-синонімів українського та іншомовного походження: бібліофілія, книголюбство - бібліофобія; періодичний - неперіодичний, разовий (видання); раритет, рідкісний - масовий(видання); деталізація, подрібнення - укрупнення(рубрик).

При зіставленні семантичних систем полісемічних слів виявляється антонімічність окремих значень цих слів. Полісемічний термін оригіналє компонентом кількох антонімічних пар: у значенні "основа для відтворення" його антонім - копія;у значенні "текст, з якого робиться переклад" - переклад;у значенні "документ для поліграфічного відтворення" - відбиток.

Полісемічні прикметники, що входять до складу термінів-словосполучень, також можуть утворювати по кілька антонімічних пар. Багата семантична система одного з компонентів антонімічної пари зумовлює наявність кількох антонімів у різних значеннях [267, с.8]. Наприклад,

Повний

1. у значенні “узятий в усьому обсязі": повний - короткий(бібліографічний опис), повний - скорочений(таблиці класифікації);

2. у значенні "який виявляється повністю, не частково": повний - частковий(централізація);




Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.