Мои Конспекты
Главная | Обратная связь

...

Автомобили
Астрономия
Биология
География
Дом и сад
Другие языки
Другое
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Металлургия
Механика
Образование
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Туризм
Физика
Философия
Финансы
Химия
Черчение
Экология
Экономика
Электроника

Процеси унормування термінології





Помощь в ✍️ написании работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

На сучасному етапі, коли проходять процеси кодифікації, уніфікації, стандартизації наукової термінології, постає необхідність приведення її у відповідність до норм сучасної літературної мови. Термінологія є складовою частиною літературної мови, однак процес творення термінів є свідомим і пов'язаний з поняттєвою системою. Унормування термінології відбувається на двох рівнях: словотвірному і лексичному. Вияви словотвірної і синонімічної варіантності вимагають унормування відповідно до основних тенденцій розвитку термінологічної лексики і термінологічного словотвору: регулярність функціювання словотвірних моделей; спеціалізація словотворчого афікса і всієї моделі для відображення певного значення; усунення запозичень, що не відповідають словотвірним моделям або мають незаслужено знехтувані українські еквіваленти.

Цьому процесові сприяє кодифікація термінів у Державних стандартах України системи "Інформація і документація", нові лексикографічні праці, зокрема "Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів", “Короткий термінологічний словник з бібліографознавства та соціальної інформатики”.

Висока продуктивність суфікса -нн(я) у творенні віддієслівних іменників на позначення опредметненої дії спричинилася до витіснення із сучасної УДТ словотвірного типу з формантом -к(а). Ця тенденція простежується в різні періоди формування бібліотечної термінології. Словник Б. Комарова засвідчує переважне застосування суфікса -нн(я) у термінології 20-х років (розміщення книжок, шифрування, перероблення, розпакування, але пересилка).Поодинокі терміни з формантом -к(а) містить довідник Е. Куделько і С. Мінца (60-ті роки): брошуровка, обробка книги, перевірка фонду, приписка дублета, розстановка фонду. У "Російсько-українському словнику бібліотечно-бібліографічних термінів" (Львів, 1996)” на позначення "процесу", "опредметненої дії" послідовно вживаються терміни, утворені за допомогою суфікса -нн(я), наприклад: розміщення, опрацювання, брошурування, приписування (дублета), групування.

Стандартизовано терміни каталогізування(підготування каталогових записів та ведення каталогу), каталогізування у виданні, централізоване каталогізування, індексування, що засвідчує посилення спеціалізації словотворчого суфікса -анн(я)на позначення "процесу" і надання йому переваги перед іншомовним суфіксом -ація.

Унормування термінології актуалізує виконання спеціалізованими словотворчими формантами розрізнювальної функції. Наприклад, суфікс -анн(я) у терміні відвідуванняхарактеризує значення "опредметненої дії". Вживання цього терміна у значенні "показник-коефіцієнт" суперечить системному підходові у номінації цієї групи понять і зумовлює логічність наведення у словнику терміна відвідуваність(порівняймо: читаність, обертаність).

Дефініція терміна читаністьоднозначно визначає його як відносний показник. Однак, реальне функціювання на рівні професійного спілкування доповнює її ще одним значенням - "властивість книжки, що визначається рівнем сприйняття її змісту читачем" (рос.читабельность). Щоб уникнути полісемії у "Російсько-українському словнику бібліотечно-бібліографічних термінів" (Львів, 1996) введено в науковий обіг слово читальність,у якому прикметниковий суфікс -альн- передає значення "властивість за дією", а суфікс -істьє спеціалізованим формантом на позначення властивостей [353].

Із стандартизацією терміна каталоговий запис(син. каталожний запис) розширюється сфера функціювання термінів із суфіксом -ов.Таким чином, системний підхід у термінотворенні передбачає вживання також термінів-словосполучень, компонентами яких є прикметники предметовий (каталог, рубрика), каталоговий(картка, індекс, шафа, роздільник). У "Російсько-українському словнику бібліотечно-бібліографічних термінів" (Львів, 1996) засвідчено вживання термінів поличковий (індекс, роздільник)замість поличний, виставковий (вітрина, робота) замість виставочний[353].

У 1920-х роках на позначення поняття "певна сукупність бібліографічних описів" паралельно вживалися два терміни, утворені від дієслова показувати: покажчикі показник. Розмежування цих термінів полягає у визначенні словотвірної спеціалізації форманта -чикна позначення "предмета, що виконує певну функцію", а форманта -никна позначення "певного фактора, який сприяє дії". Таким чином, терміни бібліографічний покажчикі статистичний показникє унормованими.

У документознавчій термінології практично відсутні терміни-описи з підрядними реченнями, наявність яких вважається специфічною рисою української науково-технічної термінології. Зумовлюється це наявністю в російській термінології незначної кількості словосполучень з дієприкметниками, які в перекладі українською мовою можуть утворювати не тільки описові підрядні конструкції, але й словосполучення, наприклад: продолжающееся издание - продовжуване видання, малоиспользуемая литература - маловикористовувана література. При перекладі у першому випадку відмова від підрядної конструкції - видання, що продовжується і зміна стану дієприкметника з активного на пасивний дозволяє точніше підкреслити словотвірними засобами мотивованість терміна: видання є об'єктом, а не суб'єктом дії.

Унормуванню документознавчої термінології сприяє обмеження вживання дієприкметників з малопродуктивними афіксами -уч, -юч і надання переваги утворенням із суфіксами -альн-, -н-, наприклад: уточнюючий - уточнювальний(запит, пошук, довідка), узагальнюючий - узагальнювальний (назва, рубрика), супроводжуючий - супровідний (документ, матеріал).

Процес упорядкування дублетної синонімії окреслив тенденцію надання переваги питомим українським термінам. У Державному стандарті "Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів" українські терміни подано як нормативні, іншомовні - як синоніми, наприклад: наклад(син. тираж), відгук (син.рецензія), вихідні дані(син.колофон), видрук(син. комплект накладу).

На позначення поняття "друкований матеріал, за змістом органічно пов'язаний з виданням, але надрукований окремо і вкладений в нього", у документознавчій термінології функціонує ряд синонімів: вкладка, вкладень, вкладний аркуш, вкладиш. Останній із наведених термінів, є невиправданою калькою з російської мови (пор. рос. вкладыш, подкидыш, найдёныш, выкидыш).Стандартизований термін вкладка- полісемічний, крім предметного значення, може набувати значення "дії" - вкладення.У термінологічний словник включено однозначні терміни вкладний аркуш(син. вкладень) як такі, що більше відповідають системі української мови [353].

Ще з 1920-х років існує практика вживання терміна каталоговий ящикта його синоніма скринькаяк зменшене від скриня(великий ящик з кришкою і замком для зберігання одягу, коштовних предметів - СУМ). Лінгвістичні вимоги (стилістична нейтральність терміна), а також сучасна технологія виготовлення частини каталогової шафи (без замка і накривки), що висувається, зумовили введення в термінологічний обіг на позначення цього поняття загальновживаного слова шухляда(чотирикутна переважно висувна коробка для зберігання речей в столі, шафі - СУМ).

На позначення поняття "форма обслуговування читачів, що передбачає видачу літератури для використання поза бібліотекою", у сучасному українському бібліотекознавстві використовується термін абонемент.В українських фахових виданнях, документації бібліотек різних регіонів України до кінця 1930-х років (бібліотеки товариства "Просвіта" в Галичині, бібліотеки Харківщини) вживався термін випозичальня.

Домінування іншомовного запозичення не було аргументовано жодною з вимог до термінів, яким надається пріоритет: наявність в інших національних термінологіях, лаконічність запозичених термінів-слів у порівнянні з національними термінами-словосполученнями, наявність словотвірної потенції для творення однокореневих слів-термінів, що є відсутнє в національному слові-терміні [68, с. 168]. Термін абонементне використовується в англійській, німецькій і навіть французькій (мова-продуцент) національних терміносистемах. Для позначення поняття застосовано національні терміни: англ. library loan (дослівно "бібліотека для тимчасового користування"), нім. Bibliothekarische Ausleihe ("бібліотечна видача у тимчасове користування"), фр. Pret de bibliothèque("бібліотека для видачі додому").

Доцільність включення в науковий обіг терміна випозичальня зумовлена його повною мотивацією (мотивованість на формальному і семантичному рівнях), стислістю, здатністю до деривації. У словнику З. Кузелі і Я. Рудницького [165] зафіксовано синонімічну варіантність (префіксально-суфіксальну) похідних від терміна випозичальня: випозичальня - позичальня; випозичати - випозичувати, визичати, визичити; випозичник - визичальник; випозичений - визичний.Термін випозичальняє тим унікальним прикладом, на який не поширюється думка про реліктовість регіональних термінів, про створювані ними складності при міжнародній стандартизації терміносистем [68, с. 172]. Адже і випозичальня, і абонементне будуть міжнародно стандартизованими термінами, а з огляду на вказані вище аргументи, національний термін має повне право на широке використання.

Реальне функціювання термінів у сучасних українських виданнях засвідчує незавершеність процесу унормування терміносистеми документознавства, використання різних термінів на позначення одного і того самого поняття, необґрунтованих кальок. Так, на позначення "покриття книжкового блоку та його композиційних елементів" у книзі "Кодикографія української та східнослов'янської рукописної книги" Л.А. Дубровіної і О.М. Гальченко (К., 1992) та "Каталозі кириличних стародруків" (Львів, 1993) використовується термін оправа. Водночас одну із складових частин оправи названо різними термінами: у першому із вказаних видань - кришка (верхняі нижня),у другому - крило оправи (верхнєінижнє). У російській термінології, звідки запозичено окремі з наведених термінів, на позначення "покриття книжкового блоку" відповідно до його видів використовуються два терміни: обложка(чотиристорінковий паперовий аркуш) і переплетабо переплетная крышка. Реалія "обложка" складається з деталей: двох сторонок(картон, дерево), корешкаі наружного материала[83, с. 147-149]. Отже, в російській термінології крышка- це вся конструкція, якою оправлено книжковий блок, а не її частина. Шляхом зіставлення українських та російських термінів визначаються відповідники, наприклад: обкладинка - обложка; оправа(син. палітурка) - переплет(син. переплетная крышка); покриття – наружный материал; корінець - корешок.Для позначення "елемента палітурки", який в російській термінології названо сторонкою, а в українському виданні помилково кришкою,можна скористатися терміном крило оправи, який утворено шляхом метафоричного переосмислення за зовнішньою подібністю розгорнутої книги до птаха з розгорнутими крилами. Він повністю відповідає системі творення документознавчих термінів семантичним способом і може використовуватися в кодикографії рукописної та стародрукованої книги.

Одиниці професійної лексики позначають спеціальні поняття, але, на відміну від системних термінів, сферою їх вживання є винятково усне мовлення, наприклад: читалка- читальний зал, академка -бібліотека системи Академії наук, гражданка- гражданський шрифт; видання, надруковані гражданським шрифтом, латинка- латинський шрифт; видання, надруковані латинським шрифтом, періодика- періодичні видання. Професіоналізмам як скороченим і спрощеним назвам, що дублюють терміни, властива функціонально-стильова обмеженість, наявність емоційно-експресивних конотацій.

Унормування сучасної української термінології як сукупності назв спеціальних наукових понять є одним із найважливіших напрямків її вдосконалення для досягнення належного рівня лінгвістичної і логічної системності.

Таким чином, на основі дослідження структурно-словотвірних особливостей української термінології можна зробити такі висновки:

– морфологічний спосіб практично забезпечує творення термінів усіх лексико-семантичних груп термінів; у системі афіксального словотвору найпродуктивнішим є суфіксація;

– термінотворчі засоби характеризуються меншим набором одиниць порівняно із словотвором загальновживаних слів і вищим ступенем їх спеціалізації та продуктивності;

– у системі термінологічної номінації наукових понять високопродуктивним способом є творення термінів-словосполучень з дво-, трикомпоненним зв'язком, що зумовлено необхідністю конкретизації термінів-однословів;

– унормування галузевих терміносистеми шляхом зві­ль­нен­­ня від лексичних дублетів, непродуктивних словотвірних моделей сприятиме підвищенню системної організації української наукової термінології.

 

Доверь свою работу ✍️ кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой



Поиск по сайту:







©2015-2020 mykonspekts.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.