ЦІКАВО ЗНАТИ

Ахімса, свадеші, сварадж та сатьяграха — чотири стовпи політичної теорії та практики М. Ганді.

Ахімса — це ненасильство, відсутність гніву та ненависті. За Ганді, тільки базуючись на ахімсі, можна досягти перемоги в політичній боротьбі. Інакше перемога з часом неминуче перетвориться на поразку.

Свадеші, в дослівному перекладі «вітчизняний», — рух за бойкот іноземних товарів. Останні десятиріччя свого життя сам Ганді користувався виключно найскромнішим одягом та взуттям індійського кустарного виробництва

і закликав до того ж своїх прибічників. Завдяки цьому водночас скорочувався ринок для британських і взагалі європейських товарів у Індії, підтримувалися національні товаровиробники, а самі прихильники Ганді внаслідок практичного застосування принципу агариграхи — відмови від зайвих речей — морально очищувалися та вдосконалювалися.

Сварадж, у дослівному перекладі «своє правління», означав поступове запровадження в Британській Індії самоврядування аж до здобуття країною цілковитої незалежності.

Серцевиною всієї системи політичних поглядів Ганді була сатьяграха, термін, що походить від слів «сатья» — істина та «аграх» — твердість, щось на кшталт «міцно триматися істини». У перші роки після виникнення сатьяграхи Ганді пояснював її суть європейцям англійськими словами «пасивний опір», але згодом прийшов до висновку, що це словосполучення несе в собі певний негатив. Між тим сатьяграха «не є зброя слабкого проти сильного». За Ганді, сатьяграхі — людина, яка зрозуміла суть сатьяграхи і застосовує цей метод боротьби на практиці, — є, безумовно, морально вищою за свого опонента, а отже, сильнішою.

Глибоко віруюча людина, в житті — аскет (не носив фабричного одягу, їздив завжди у вагонах третього класу тощо), Ганді вважав, що не можна відповідати злом на зло чи насильство. Насильству, з його точки зору, треба протистояти ненасильницькими діями і методами боротьби. Про авторитет Ганді в масах говорить його прізвисько — Махатма, що означає “велика душа”.

Введення у дію (березень 1919 р.) «Закону Роулета», спрямованого проти «антидержавної діяльності», викликало хвилю протестів. Ганді закликав індійців до мирних форм непокори: хартали — закриття крамниць, припинення ділової активності; бойкоту англійських товарів, несплаті податків.

У питанні щодо виборчої реформи і нових законів англійців ІНК розколовся: праві виступили за компроміс з Британією, ліві (Дж. Неру) і центристи (М. Ганді) проти.

На хвилю громадянської непокори колоніальна влада відповіла розстрілом мирного мітингу прихильників ІНК, що проходив у м. Армітсар, у «Золотому храмі» сикхів — одного з народів північної Індії. Загинули більше тисячі чоловік. Національній релігійній гордості індійців було кинуто виклик, що мало наслідком ще більшу за масштабами кампанію громадянської непокори, яка тривала з 1919 до 1922 року. Після спаду цієї кампанії вплив ІНК в суспільстві зменшився, кількість його членів упала з 10 млн. до кількох тисяч. Активіз увалися релігійні організації — Мусульманська ліга, «Великий союз індусів». Колонізатори з тактичних міркувань стали підтримувати мусульман, нацьковувати людей різних релігійних поглядів один на одного. Індуїсти бачили як майбутнє єдину незалежну державу, мусульмани ж вимагали відокремлення.

У 1928 р. комісія на чолі з Саймоном почала розробку нової конституції Індії, мета якої — підготовка колонії до незалежності. Лідери ІНК, не згодні з таким варіантом конституції, 1930 року розпочали нову кампанію громадянської непокори. День 26 січня 1930 року оголошено Днем незалежності. Прихильники Ганді у березні 1930 р. здійснили двотижневий пропагандистський похід до узбережжя Аравійського моря — так званий «Соляний похід». Після укладення угоди між ІНК і владою у 1931 р. кампанія непокори була припинена, а у 1935 р. затверджена нова Конституція, що зберігала всю повноту влади в руках колонізаторів.

У другій половині 30-х рр. прискорилися темпи економічного розвитку Індії, національна буржуазія стала економічно самостійною, виплатила всі борги Англії і навіть почала вивозити свої капітали за кордон.

Поиск по сайту: